Дисципліна та судочинство на Січі

Військова дисципліна на Січі гуртувалась на звичаях людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за вчинене порушення дисципліни. Велике значення в цьому ві­дігравало курінне побратимство. У зв’язку з цим між козаками існувала злагода. Вихованням козаків займались вірогідно дяки, (помічники священників), що здійснювали моральний вплив, задо­вольняли релігійні потреби під часпоходів. Усього було 44 церк­ви і 2 похідні.

Утримання дисципліни на Січі забезпечувалось вимогливістю командного складу і військової адміністрації та системою покарань, що визначали судді.

Часто просто брали на поруки. Але суворо карали такі злочини, якбійки та вбивство, крадіжки майна, несвоєчасне повернення позичених грошей, дезертирство з поля бою. А.Скальковський говорить, що застосовувались такі кари:

- позбавлення руки або ноги шляхом перелому або відрубання;

- шибениця, що була на людному місці, приреченого привозили на коні, а коня проганяли. Часом вішали головою вниз за ноги або залізним гаком за ребро. Страчений висів, поки не висихав, знімати заборонено було під страхом смерті;

- гостра паля. Дерев’яний стовп 4,5 м з залізним 1,5 м наконечником. Приреченого насаджували так, щоб гострий кінець на 35 см виходив спиною. Застосовувався рідко, зважаючи на надзвичайну жорстокість цієїкари.

- киї, забивали на смерть.

Розпорядок дня гарнізону Січі

Козаки кожного дня за загальним сигналом вставали до сходу сонця і йшли на річку купатися. Купались і взимку. Після цього сідали за стіл снідати у себе в курені.

Кухар, що готував їжу для козаків свого куреня, за звичаємїв стоячи.

Після сніданку всі йшли назаутреню до січової церкви, потім деякий час витрачали на прання, лагодження одежі, зброї, човнів, укріплень.  

Потім розпочинали бойову підготовку. Сюди входили їзда на конях,фехтування, стрільба з вогнепальної зброї, долання перешкод на конях, бій на шаблях до першої крові, змагання куренів.

Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. Починався обід. Після обіду частина козаків, чия була черга, йшла на січовий майдан при повному озброєнні шикувались /розвід/ і вирушали на прикордонну службу. Огляд підрозділів та постанову їм завдань проводив військовий осавул за участю курінних отаманів, від яких ці підрозділи виділені.

Надвечір дзвонили звони січової церкви Святої Покрови, закликаючи козаків на молитву. Потім вечеря. Відпочинок. Через деякий час Січ, за винятком вартових на фортечних вежах та козацьких роз'їздах в степу, занурювались у сон.

Реєстрове козацьке військо.

 

У 1524 р. польський король, Сигізмунд І запропонував створити для захисту південних кордонів держави наймане військо з запорізьких козаків. Але вперте здійснити це вдалось його наступнику - польському королю і литовському князю Сигізмунду ІІ Августу у 1572 р. Наймані козаки - 300 чол. були записані в окремий реєстр /список/, від чого й дістали назву "реєстрових козаків". 

Чисельний склад реєстрового війська змінювався залежно від обставин війни та вимог повсталих козаків.

Реєстрові козаки, разом з загоном польських драгун, несли залогу на Микитенській Січі і паралізували її діяльність. Під час повстання Хмельницького там стояв Корсунський полк.

Після Андрусівського  перемир’я 1667 р. реєстрові козаки збереглися лише на Лівобережній Україні, оскільки Правобережна Україна відійшла до Польщі. У 1735р. козацький реєстр був переглянутий і замість нього були складені нові списки /компоти/, куди, ввійшли тільки заможні козаки /виборні/. У 1765 р. Слобідські козацькі полки були перетворені на гу­сарські полки російської армії. У 1775 р. було ліквідовано Військо Запорізьке /Січ/, а 1783 р. остаточно введено на Україні кріпацтво. З козацьких реєстрових полків були сформовані пікінерські полки - регулярні частини російської армії.