У наведеному прикладі мвм показує такий рівень використання виробничих ресурсів, коли існує повна зайнятість і повний обсяг виробництва.

Крива може пересуватися (зміщуватися) як ліворуч, так і праворуч.

- Зміцнення МВК праворуч означає, що в суспільстві досягнуто економічне зростання

за рахунок збільшення та підвищення якості ресурсів, створення нових технологій, участі у міжнародній спеціалізації та розвитку зовнішньої торгівлі.

- Зміщення МВМ ліворуч означає, що технологічна база в суспільства застаріла; використання наявних ресурсів неповне, має місце економічна деградація, скорочення кількості працездатних громадян.

Закон спадної продуктивності факторів виробництва.

Закон спадної продуктивн о с т і: якщо один із факторів виробництва (ресурсів) є змінним, а інші — постійними, то, починаючи з певного моменту гранична продуктивність кожної наступної одиниці цього змінного фактора буде зменшуватися.

Закон спадної продуктивності пояснює економічну поведінку виробника

Наприклад, Для будь-якого виробництва певні ресурси (фактори) є по­стійними, інші — змінними. Нехай ми маємо кафе, де випікають пиріжки. У ньому виробничі приміщення, печі, в яких відбува­ється випічка, є постійними ресурсами, змінити які миттєво не­можливо. А от сировина (тісто, начинка) та залучені до роботи люди є фактором змінним. Зростання обсягів виробництва для їхнього закладу забезпечується збільшенням сировини і робітників, Нехай власник кафе, маючи на меті зростання кількості пиріжків, почав наймати додаткових працівників. Цілком ймовірно, спочатку гранична продуктивність факторів зростатиме, можливо, через упровадження поділу праці. Але настане момент коли гранична продуктивність почне спадати, адже застосована технологія і виробничі площі розраховані на обмежену кість працівників. При переході цієї межі може створитись ситуація, коли люди просто почнуть заважати один одному в роботі.

 

 

Ефективність використання факторів виробництва.

Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.

Економічна ефек­тивність суспільного виробництва визначається як співвідно­шення "результати — витрати" за формулою:

Однак цей показник дуже узагальнений, бо характе­ризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції.

 Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосо­вується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаломісткість; капіталомісткість; екологоефективність

Для визначення ефективності виробництва в цілому з урахуванням одночасного впливу всіх факторів вироб­ництва застосовується інтегральний показник ефективності, який розраховується за формулою

 

Е = П / Р + М + уФ

де Е — ефективність виробництва;

П — обсяг виробленої продукції;

  Р — затрати робочої сили (живої праці);

М — витрати матеріалів;

Ф — витрати основних виробничих фондів;

у — коефіцієнт переве­дення витрат одноразових вкладень в основні фонди.

 

Вона характеризує зв'язок між кількістю одиниць ресурсів, що застосовуються у процесі виробництва, та одержаною кількістю будь-якого продукту (результату діяльності). Більша кількість продукту, отримана за певного обсягу витрат, означає підвищен­ня ефективності. Менший обсяг продукту за певної кількості витрат вказує на зниження ефективності.

Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень. Наприклад, щодо оцінки рівня використання різних видів ресурсів і витрат або визначення най­кращих варіантів господарських рішень щодо застосування нової техніки, технології та організації виробництва тощо.