Предмет, функції та метод економічної теорії.

Предмет, функції та метод економічної теорії.

Вперше термін економіка ввів Арістотель (III ст. до н. е.). Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистец­тво ведення домашнього господарства).

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає за­кони розвитку економічних систем, діяльність економіч­них суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх без­межних потреб.

Предмет економічної теорії — виробничі відносини між людьми (або їх дії) у процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

Об’єктом економічної теорії є економіка (економічна сфера) найголовнішою ланкою економіки є виробництво.

В широкому розумінні виробництво включає:

- безпосереднє виробництво,

- розподіл матеріальних благ і послуг,

- обмін товарами і послугами,

- споживання.

Найголовнішою ланкою у цьому ланцюзі є виробництво, де створюється продукти і послуги.

Варто запам’ятати, що коли ми говоримо про економічні відносини, які склалися в економіці і які вивчає економічна теорія, то ми маємо на увазі, що вони охоплюють всі ці сфери.

Для визначення предмету економічної теорії особливе значення має визначення змісту виробництва.

 

Виробництво  як суспільне явище з одного боку включає відносини людей до природи, а з іншого відносини у процесі виробництва.

 

Рис. Основні елементи процесу виробництва

Основними елементами процесу виробництва є праця, засоби праці та предмети праці.

1. Праця як свідома доцільна діяльність людини спря­мована на створення тих чи інших благ передбачає засто­сування здібностей і трудових навичок людей, їхніх фізичних і розумових зусиль. Праця виступає як процес функціонування робочої сили. Робоча сила - це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Інши­ми словами, робоча сила - це здатність до праці, а праця є про­цесом функціонування робочої сили.

2. Предмети праці - всі речовини природи, на які спрямова­на праця людини і які становлять матеріальну основу майбут­нього продукту (земля, сировина, матеріали). Людина діє на предмети праці з допомогою засобів праці.

3. Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці (машини, інструменти, обладнан­ня, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канали, мости, транспортні засоби, резервуари)

4. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил.

5. Результатом виробництва є продукт. У ньому відо­бражається праця: кваліфікована чи некваліфікована, продук­тивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокої якості і до того ж погано зорганізованими, то матимемо низькі кількісні та якіс­ні показники продукту.

Економічні відносини як друга сторона виробництва також мають свою структуру. Умовно можна поділити на 2 частини:

1. Відносини власності, серед яких найбільше значення має власність на засоби виробництва.

2. Організаційно-економічні відносини – спеціалізація, кооперація, управління.

    Виробничі відносини виникають на тому чи іншому рівні продуктивних сил, розвиток продуктивних сил призводить до розвитку економічної теорії.

    Якщо економічні відносини відповідають характеру і рівню продуктивних сил, то тоді вони сприяють швидкому економічному розвитку, якщо невідповідають, то виникає конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами, який долається двома шляхами:

1. шляхом реформ;

2. шляхом революцій.

Функції економічної теорії

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як на­уки були сформовані і її основні функції (рис. 2 ): пізнаваль­на, методологічна, практична, ідеологічна, виховна

1. Пізнавальна (евристична) функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкрива­ючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелек­туальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвит­ку суспільства.

2. Методологічна функція полягає в тому, що економічна тео­рія виступає теоретико-методологічною базою для цілої систе­ми економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарюван­ня, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

3. Практична функція економічної теорії зводиться до науко­вого обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціональ­ного господарювання.

4. Ідеологічна - Економічна теорія виконує її передусім через свій зміст, через висвітлення дійсності. Ідеологічна дієвість економічної теорії тим вища, чим реалістичніша оцінка, яку дає ця наука економічній дійсності, чим повніше і глибше вона її відображає і, головне, чим надійніше обґрунтовує шляхи вирішення нагальних проблем.

5. Виховна – формує економічне мислення, раціональну економічну поведінку, орієнтацію на економічні ресурси.

 

Метод економічної теорії

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, за­собів і принципів, за допомогою яких досліджуються кате­горії і закони функціонування та розвитку економічних си­стем.

Якщо методологія характеризує принципи, то метод — механізми еконо­мічного аналізу, їх інструментарій.

До загальнонаукових відносяться такі елементи, як наукові абстракції, аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичне і логічне, математичні методи і моделі.

До спеціальних методів економічного дослідження відносяться: методи абсолютних та порівняльних переваг, аналіз еластичності, табличне, графічне, аналітичне моделювання та інше.

Системний підхід комплексне вивчення, внутрішніх структурно-функціональних, причинно-наслідкових, ієрархічних, прямих і зворотних зв’язків.

Діалектика як метод — пізнання економічних явищ і процесів у їхньому взає­мозв'язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що джерелом розвитку є внутрішні суперечності явищ, єдність і боротьба протилежностей.

Наукова абстракція виокремлен­ня основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очи­щених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового, не­істотного. Результатами є формування понять, категорій, виявлення і формуван­ня економічних законів.

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі об’єкт дослідження роз­кладається на складові, при син­тезі відбувається об'єднання різних елементів в єдине ціле.

Індукція і дедукція. Індукція — від окре­мого до загального. Дедукція — метод пізнання від загального до оди­ничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв'я­зок одиничного, особливого і всезагального.

Економічний експеримент — штучне відтворення економіч­них процесів і явищ, дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість і наукових теорій і рекомендацій.

Логіка економічного дослідження:

1. Збір фактів економічного дослідження

2. Аналіз економічних явищ (фактів) узагальнення, формулювання економічних законів (категорій) – саме цим займається економічна теорія

3. обґрунтування економічної політики

Потреби та споживчі блага.

Основною метою суспільного виробництва є задоволення потреб людини та всього суспільства.

Потреба - це необхідність в чому-небудь, об’єктивно необхід­ному для підтримки життєдіяльності і розвитку люди­ни, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спо­нукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та спожи­вання у рамках певної системи соціально-економічних відно­син.

За характером виникнення:

- первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

За участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби у засобах виробництва);

- невиробничі (потреби у споживчих благах).

За суб'єктами вияву:

- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

- колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

- суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

 

Потреби змінюються і примножуються внаслідок появи нових виробів і під впливом широкої реклами та енергійного стиму­лювання збуту.

Всезагальний економічний закон зростання потреб визначає, що безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Таблиця 1

Рис. Межа виробничих можливостей

 

Ви можете побачити, що коли кількість виробленого масла зростає, випуск гармат падає. Отже, якщо економіка виробляє 1 одиницю масла, то вона може випустити максимально 14 одиниць гармат. Проте, коли виробництво масла становить 2 одиниці, то можна виробити тільки 12 одиниць гармат.

Одну з рис ефективності економіки можна проілюструвати за допомогою МВМ:

1. Перебування на МВМ означає, що збільшення виробництва одного товару неминуче вимагає пожертвування іншими. Коли ми виробляємо більше гармат, то ними заміщуємо масло. Заміщення є законом економіки повної зайнятості.

Отже, МВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто вона має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, ми маємо вибрати найбажанішу для нас у даний час.

2. Будь-яка точка не на МВМ, а всередині графіка (точка К) свідчить, що ресурси використовуються не повністю і у суспільства є можливість нарощувати водночас виробництво декількох товарів.

Навіть випадкові спостерігачі погодяться, що наше суспільство має невикористані ресурси у вигляді незайнятих робітників, невикористаних земель і завмерлих фабрик.

3. Точка на кривій показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів.

МВМ може бути використана не лише для аналізу наявного виробництва, але й для аналізу економічного прогнозування.

4. Якщо точка (Х) наших економічних сподівань знаходиться за межею кривої, це означає, що має місце нереалістичне прогнозування та планування.

Такі прогнози не є безневинною справою, як правило, вони обертаються для суспільства марнотратством (незавершене будівництво тощо).

Предмет, функції та метод економічної теорії.

Вперше термін економіка ввів Арістотель (III ст. до н. е.). Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистец­тво ведення домашнього господарства).

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає за­кони розвитку економічних систем, діяльність економіч­них суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх без­межних потреб.

Предмет економічної теорії — виробничі відносини між людьми (або їх дії) у процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

Об’єктом економічної теорії є економіка (економічна сфера) найголовнішою ланкою економіки є виробництво.

В широкому розумінні виробництво включає:

- безпосереднє виробництво,

- розподіл матеріальних благ і послуг,

- обмін товарами і послугами,

- споживання.

Найголовнішою ланкою у цьому ланцюзі є виробництво, де створюється продукти і послуги.

Варто запам’ятати, що коли ми говоримо про економічні відносини, які склалися в економіці і які вивчає економічна теорія, то ми маємо на увазі, що вони охоплюють всі ці сфери.

Для визначення предмету економічної теорії особливе значення має визначення змісту виробництва.

 

Виробництво  як суспільне явище з одного боку включає відносини людей до природи, а з іншого відносини у процесі виробництва.

 

Рис. Основні елементи процесу виробництва

Основними елементами процесу виробництва є праця, засоби праці та предмети праці.

1. Праця як свідома доцільна діяльність людини спря­мована на створення тих чи інших благ передбачає засто­сування здібностей і трудових навичок людей, їхніх фізичних і розумових зусиль. Праця виступає як процес функціонування робочої сили. Робоча сила - це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Інши­ми словами, робоча сила - це здатність до праці, а праця є про­цесом функціонування робочої сили.

2. Предмети праці - всі речовини природи, на які спрямова­на праця людини і які становлять матеріальну основу майбут­нього продукту (земля, сировина, матеріали). Людина діє на предмети праці з допомогою засобів праці.

3. Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці (машини, інструменти, обладнан­ня, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канали, мости, транспортні засоби, резервуари)

4. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил.

5. Результатом виробництва є продукт. У ньому відо­бражається праця: кваліфікована чи некваліфікована, продук­тивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокої якості і до того ж погано зорганізованими, то матимемо низькі кількісні та якіс­ні показники продукту.

Економічні відносини як друга сторона виробництва також мають свою структуру. Умовно можна поділити на 2 частини:

1. Відносини власності, серед яких найбільше значення має власність на засоби виробництва.

2. Організаційно-економічні відносини – спеціалізація, кооперація, управління.

    Виробничі відносини виникають на тому чи іншому рівні продуктивних сил, розвиток продуктивних сил призводить до розвитку економічної теорії.

    Якщо економічні відносини відповідають характеру і рівню продуктивних сил, то тоді вони сприяють швидкому економічному розвитку, якщо невідповідають, то виникає конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами, який долається двома шляхами:

1. шляхом реформ;

2. шляхом революцій.

Функції економічної теорії

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як на­уки були сформовані і її основні функції (рис. 2 ): пізнаваль­на, методологічна, практична, ідеологічна, виховна

1. Пізнавальна (евристична) функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкрива­ючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелек­туальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвит­ку суспільства.

2. Методологічна функція полягає в тому, що економічна тео­рія виступає теоретико-методологічною базою для цілої систе­ми економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарюван­ня, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

3. Практична функція економічної теорії зводиться до науко­вого обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціональ­ного господарювання.

4. Ідеологічна - Економічна теорія виконує її передусім через свій зміст, через висвітлення дійсності. Ідеологічна дієвість економічної теорії тим вища, чим реалістичніша оцінка, яку дає ця наука економічній дійсності, чим повніше і глибше вона її відображає і, головне, чим надійніше обґрунтовує шляхи вирішення нагальних проблем.

5. Виховна – формує економічне мислення, раціональну економічну поведінку, орієнтацію на економічні ресурси.

 

Метод економічної теорії

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, за­собів і принципів, за допомогою яких досліджуються кате­горії і закони функціонування та розвитку економічних си­стем.

Якщо методологія характеризує принципи, то метод — механізми еконо­мічного аналізу, їх інструментарій.

До загальнонаукових відносяться такі елементи, як наукові абстракції, аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичне і логічне, математичні методи і моделі.

До спеціальних методів економічного дослідження відносяться: методи абсолютних та порівняльних переваг, аналіз еластичності, табличне, графічне, аналітичне моделювання та інше.

Системний підхід комплексне вивчення, внутрішніх структурно-функціональних, причинно-наслідкових, ієрархічних, прямих і зворотних зв’язків.

Діалектика як метод — пізнання економічних явищ і процесів у їхньому взає­мозв'язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що джерелом розвитку є внутрішні суперечності явищ, єдність і боротьба протилежностей.

Наукова абстракція виокремлен­ня основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очи­щених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового, не­істотного. Результатами є формування понять, категорій, виявлення і формуван­ня економічних законів.

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі об’єкт дослідження роз­кладається на складові, при син­тезі відбувається об'єднання різних елементів в єдине ціле.

Індукція і дедукція. Індукція — від окре­мого до загального. Дедукція — метод пізнання від загального до оди­ничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв'я­зок одиничного, особливого і всезагального.

Економічний експеримент — штучне відтворення економіч­них процесів і явищ, дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість і наукових теорій і рекомендацій.

Логіка економічного дослідження:

1. Збір фактів економічного дослідження

2. Аналіз економічних явищ (фактів) узагальнення, формулювання економічних законів (категорій) – саме цим займається економічна теорія

3. обґрунтування економічної політики

Потреби та споживчі блага.

Основною метою суспільного виробництва є задоволення потреб людини та всього суспільства.

Потреба - це необхідність в чому-небудь, об’єктивно необхід­ному для підтримки життєдіяльності і розвитку люди­ни, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спо­нукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та спожи­вання у рамках певної системи соціально-економічних відно­син.

За характером виникнення:

- первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

За участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби у засобах виробництва);

- невиробничі (потреби у споживчих благах).

За суб'єктами вияву:

- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

- колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

- суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

 

Потреби змінюються і примножуються внаслідок появи нових виробів і під впливом широкої реклами та енергійного стиму­лювання збуту.

Всезагальний економічний закон зростання потреб визначає, що безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.