Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Приклади таких тріад: газ – іскра – вибух, струм – замикання – ураження, ліки – надмірна доза – отруєння.
Поняття небезпечної зони Небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона (це місце у просторі, де можливе ураження людини). Аксіоми та їх зміст. Аксіома 1. (про потенційність небезпеки). Все, що оточує людину (матерія, процеси, інформація) є для неї потенційно небезпечним. Потенційна небезпека являється універсальною властивістю взаємодії людини із середовищем існування та його компонентами. Дана аксіома має виняткове методологічне й пізнавальне значення. З неї випливає висновок про те, що, незважаючи на захисні заходи, завжди зберігається деякий надлишковий ризик. Аксіома 2. Небезпеки діють у просторі і часі. Небезпека проявляється у вигляді потоків речовини, енергії або інформації. Вона може впливати на людину тільки у тому разі, коли її просторово-часові характеристики співпадають з аналогічними характеристиками людини. Автомобіль, що їде по дорозі А не може бути небезпечним для пішохода, який переходить дорогу Б. В цьому випадку сфера дії небезпеки (дорога А) не співпадає із зоною діяльності (перехід дороги Б) людини. Також даний автомобіль не може бути небезпечним для пішохода і у випадку, якщо він перетне місце переходу раніше або пізніше часу, коли відбувалася діяльність людини. Небезпеки, що в даній ситуації ніяк не загрожують людині є пасивними. Розглянемо графічне відтворення можливих ситуацій взаємного розміщення небезпеки і людини в просторі і часі (рис. 1.1). Введемо наступні поняття: Гомосфера - простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі розглянутої діяльності. Ноксосфера - простір, у якому постійно існують чи періодично виникають небезпеки.
Рисунок 1.1 - Варіант» взаємодії гомосфери і ноксосфери в часі: зони дії: Л - людини, Н - небезпеки; Ч - час; 3 - засоби захисту У випадку а ступінь небезпечності ситуації визначається збігом у часі гомосфери і ноксосфери. Такі випадки виникають, коли поява людини в небезпечній зоні і тривалість дії небезпеки характеризуються непостійністю і є найбільш типовими для процесів життєдіяльності. Ймовірність ураження залежить від синхронності дії небезпеки і діяльності людини. Вірогідність реалізації небезпеки пропорційна площі перетину кіл (зафарбовано чорним), які символізують тривалість дії небезпеки і діяльності людини. Основною ознакою ситуації є ймовірність реалізації небезпеки.
У випадку- б гомосфера і ноксосфера розведені у просторі, хоча відбуваються в один і той же час. Це означає, що людина знаходиться на достатній відстані від джерела небезпеки. Прикладом такої ситуації може бути дистанційне керування процесами і обмеження доступу в небезпечну зону. Основна ознака ситуації - дистанція. У випадку в людинай знаходиться в зоні дії небезпеки, яка в даний момент є пасивною. Стан безпеки визначається тривалістю пасивного періоду (до моменту переходу в активний стан) і є характерним для раптових непередбачуваних ситуацій. Його основною ознакою є очікування або неспооіванка. Випадок г характеризують крайні обставини, коли людина повсякчасно знаходиться в зоні ноксосфери. Ймовірність ураження в цьому випадку максимальна. Основна ознака ситуації ураження або мінімальна безпека (максимальна небезпека). Випадок д ілюструє ситуацію використання засобів захисту. Зрозуміло, що їх використання можливе і у випадку а. Ймовірність реалізації небезпеки при використанні засобів захисту залежить від їх надійності і достатності. Ознакою ситуації є захист або обмеження небезпеки. З позицій безпеки сполучення гомосфери і ноксосфери неприпустимо. Її забезпечення досягається 4 методами: Метод А полягає в просторовому і (або) часовому розділенні гомосфери і ноксосфери. Це досягається засобами дистанційного керування, автоматизації, роботизації, планування і організації процесів. Метод Б полягає в нормалізації ноксосфери шляхом виключення небезпек. Це сукупність заходів, що захищають людину від шуму, газу, пилу, випромінювань, небезпеки травмування і т.п. засобами колективного захисту. Метод В включає гамму прийомів і засобів, спрямованих на адаптацію людини до відповідного середовища і підвищення його захищеності. Даний метод реалізує можливості професійного відбору, навчання, психологічного впливу, тренування, використання засобів індивідуального захисту.
Метод Г полягає у комбінації названих методів. Особливе місце займають небезпеки пов'язані з інформацією. Відомо безліч випадків коли необережне слово, перекручене повідомлення або помилкові дані приводили до серйозних конфліктів. З початком ери передачі інформації на відстань роль просторового фактора для такого виду небезпек не є вирішальною. В деяких випадках особливого значення не має і час прийнятого повідомлення - основне смислове навантаження закладене в нього. Аналіз розглянутих випадків дозволяє сформулювати основні правила безпечної діяльності людини: 1. Небезпеки необхідно попереджати (прогнозувати) у часі. 2. Між людиною і зоною прояву небезпеки необхідно підтримувати дистанцію більшу ніж сфера впливу вражаючих факторів. 3. Використання засобів захисту зменшує ймовірність ураження. 4. При відсутності форс-мажорних обставин вирішальним у безпечній діяльності є воля і розумна поведінка людини. 5. При передачі інформації слід виважити можливі наслідки після її прийому адресатом. Аксіома 3. Чим більш неявний (потайний) характер небезпеки, тим масштабніші наслідки (більша шкода) її дії. Коли людина очікує небезпеку, а також має інформацію про її негативні властивості, потужність шкідливих факторів, місце і час прояву, то може адекватно реагувати на неї, тобто захиститись. Наприклад, сучасні метеорологічні спостереження дають можливість визначати потужність, місце і час прояву тайфунів, що дозволяє попередити людей у зонах ймовірної їх дії заздалегідь. Ця інформація використовується для евакуації населення і захисту важливих об'єктів життєзабезпечення. З іншого боку відомо, що катастрофічні наслідки землетрусів пов'язані перш за все з їхньою раптовістю. Аксіома 4. Небезпеки стають помітними, коли потоки речовини, енергії та інформації перевищують порогові значення. Порогові, чи інакше, гранично допустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, виходячи із умов збереження функціональної і структурної цілісності людини і природного середовища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі і виключає негативний вплив техносфери на природне середовище. Номенклатура та таксономія небезпек. Квантифікація небезпек Таксономія (класифікація і систематизація складно-організованих областей дійсності, які мають ієрархічну будову, тобто це класифікація від вищого до нижчого за значенням) небезпек – класифікація та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині. Небезпеки класифікують таким чином: Ø за природним походженням (природні, техногенні, екологічні та ін.); Ø за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні); Ø за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера); Ø за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі та ін.); Ø за шкодою (соціальна, технічна, екологічна та ін.); Ø за сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича); Ø за структурою (прості, складні, похідні); Ø за характером дії на людину (активні та пасивні). Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці та ін.). Нижче наводиться приклад номенклатури небезпек за алфавітним порядком.
Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику. Ідентифікація небезпек – це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт. Потреби і діяльність людини Лейтмотивом дисципліни «Безпека життєдіяльності» є людина, її здоров’я, життя, діяльність. Виникає необхідність, як було сказано раніше, визначитись з поняттями «людина», «життя», «діяльність», бо ще Р. Декарт (1596-1650) говорив: «Визначайте значення слів і ви позбавите людство від великої кількості помилок». Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчать науки, які вивчають людину. Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі, передусім як суб’єкта пізнання і творчості. Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи. Економіка припускає, що людина здатна на раціональний вибір, а психологія виходить з того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні і незбагненні. Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом культурно-історичних факторів змінюється людська істота. Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соціальний стан. Людина – вищий щабель живих організмів на Землі, єдність природного і соціального, фізичного і духовного, спадкоємного і придбаного. Що ж таке життя? Є багато різних визначень поняття «життя». У загальному (філософському) розумінні життя є особливою формою існування і руху матерії, вищою по відношенню до фізичної чи хімічної форми, способом існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з їх зовнішнім середовищем (за Енгельсом). Сучасне визначення: Життя – це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.
З цього визначення випливає: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії. Людина як частина природи є біологічним суб’єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає. Схожість людини і тварини визначається: ü однаковим складом органічної речовини; ü подібною будовою тіла (підтвердження-рудиментарні органи); ü подібними рефлексами поведінки. Але людина, як біологічний об’єкт суттєво відрізняється від тварин. Людина як біологічний вид має: Ø характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці, великий за розміром мозок); Ø високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів; Ø свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи; Ø мислення та мова, які з’явились в результаті трудової суспільної діяльності. Ці особливості вказують на якісну відмінність людей від тварин і характеризують загальні, притаманні усім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні «Homo sapiens»-«людина розумна». Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності-такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв’язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі. Людська здатність самозаглиблення має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу-соціального. Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування. Якщо тварина живе в природі, то людина – в соціумі. Соціум-це особливий спосіб життя особливих істот-людей. Отже, найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування, людське-суспільним, соціальним, як життєдіяльність. Все що є в суспільстві, як і саме суспільство, результат людської діяльності. Крім того тварина поглинає створене природою, а людина перетворює її під свої потреби.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 40; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.81.240 (0.019 с.) |