Перевірка стаціонарних джерел забруднення

Інспектор зобов’язаний ознайомитися з інвентаризацією джерел викидів забруднюючих речовин за форомю 1-повітря, проаналізувати достовірність і повноту інформації. Визначити яким методом вона була складена, ким була проведена і коли. Встановити кількість організованих, неорганізованих джерел викидів, оснащених газоочисними установками та кількість джерел, що вимагають оснащення газоочисними установками.

Огляду та перевірці підлягає:

o карта-схема підприємства з нанесеними на ній джерелами викидів, відповідність нумерації джерел викидів на карті-схемі і в матеріалах інвентаризації;

o санітарно-технічний звіт по обстеженню вентиляційних систем, відповідність його матеріалам інвентаризації;

o локальний том нормативів ГДВ, цього якість і повнота, рік розробки і затвердженні строки досягнення норм ГДВ,

o Заходи по досягненню нормативів ГДВ, чи буде забезпечення їх виконання в передбачені строки;

o наявність і якість ведення журналів первинної облікової документації, за формами ПОД–1, ПОД–2, ПОД–3 або галузевих форм первинного обліку.

ПОД–1 – наявність погодженого з органами Міністерства і природних ресурсів графіку контролю джерел викидів і його дотримання, наявність і якість ведення робочих журналів реєстрації даних аналізів санітарно-промислових лабораторій. Достовірність результатів аналізів. Методики, за якими ведуться аналізи проб промислових викидів.

ПОД–2 – наявність річних планів заходів, направлених на охорону повітряного басейну, своєчасність ведення журналу. Наявність актів приймання виконаних робіт після впровадження заходів. Наявність документів, що підтверджують скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу після впровадження заходів.

ПОД–3 - якість ведення журналу, відповідність даних, представлених в ньому, записам в оперативних журналах по обслуговуванню ГОУ або цехових журналах роботи технологічного обладнання.

o статистична звітність за формою 2–ТП (Повітря). Яким методом вона складається (за матеріалами інвентаризації, балансовим, розрахунковим за методиками, чи враховуються реальні обсяги випуску продукції, стан виконання заходів, час роботи ГОУ і їх ефективність та ін.);

o дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферу за минулий, на поточний і наступний роки, ким видані, коли, на основі яких матеріалів;

o ліміти викидів забруднюючих речовин в атмосферу за ці періоди, ким і коли видані, на основі яких документів;

o матеріали плати за забруднення атмосферного повітря;

o план заходів щодо регулюванню викидів в період несприятливих метеорологічних умов (НМУ), їх достатність і стан виконання;

o матеріали відомчого лабораторного контролю рівнів забруднення атмосферного повітря в межах санітарно-захисної зони (СЗЗ);

o матеріали по створенню СЗЗ за її відсутності;

o інші документи з питань охорони атмосферного повітря.

Отримавши ці документи, інспектор зобов'язаний провести їх аналіз, порівняти дані, приведені в матеріалах інвентаризації, локальному томі ГДВ, дозволах на викид забруднюючих речовин в атмосферу та лімітах, викидів, технологічних регламентах, статистичній звітності за формою 2-ТП(повітря), даних аналітичного контролю (аналіз вести за джерелами, які вносять основний вклад в загальні обсяги викидів по підприємству), даних аналітичного контролю. Скласти порівняльну таблицю цих даних за останні 3 роки.

Наступним етапом роботи інспектора є огляд виробництв підприємства.

При обстеженні виробництв основна увага приділяється:

o стану роботи технологічного обладнання, його фізичному і мораль­ному зношенню, відповідності сучасним екологічним вимогам, впливу його на навколишнє середовище;

o технічному стану і ефективності роботи газоочисних установок (ГОУ), відповідності фактичних параметрів навантаження паспортним, наявності реєстраційних номерів на ГОУ, інструкцій по експлуатації і
обслуговуванню ГОУ, оцінці рівня підготовки обслуговуючого персона­лу;

o ходу будівництва повітроохоронних об'єктів; дотриманню термінів будівництва технологічних і повітроохоронних об'єктів як нових, так і тих, що передбачені заходами щодо досягнення нормативів ГДВ;

o наявність джерел викидів, що потребують оснащення газоочисними установками;

o наявність неврахованих джерел викидів;

o загальному санітарному стану виробництв і території підприємства.

Під час повної перевірки підприємства інспектор зобов’язаний ознайомитися з роботою санітарно-промислової лабораторії, при цьому перевірити:

o укомплектованість кадрами відповідної кваліфікації, забезпеченість необхідними приміщеннями;

o забезпеченість нормативно-технічною і погодженою методичною документацією з питань визначення концентрацій забруднюючих речовин у промислових викидах і атмосферному повітрі;

o забезпеченість необхідними приладами контролю і обладнанням;

o виконання графіку контролю джерел викидів і стану забруднення атмосферного повітря в СЗЗ;

o стан ведення робочих журналів і журналів обліку характеристик стаціонарних джерел забруднення та інші питання роботи санітарно- промислової лабораторії.

o Під час перевірки інспектор має право дати завдання санітарно-промисловій лабораторії зробити контрольний вимір викидів забрудню­ючих речовин в атмосферу із одного або декількох джерел.