Економічні параметри технічних об’єктів

Економічні параметри об’єднують в собі більшість розглянутих вище категорій параметрів. Вони відображують з одної сторони витрати на створення і експлуатацію ТО, з іншої сторони – прибуток, отриманий в результаті його використання.

Витрати виникають на стадіях розробки, підготовки виробництва, виготовлення, реалізації та експлуатації ТО.

В якості прибутку розглядається загальний економічний ефект отриманий в результаті реалізації або використання ТО.

Табл. 7.3 містить алгоритм визначення виробничих витрат, собівартості та ціни ТО.

Важливе точне визначення не лише абсолютних значень окремих витрат на ТО, а й їх співвідношень, наприклад, відношення витрат на матеріали до загальних витрат (рис. 7.7).

Попереднє оцінювання собівартості здійснюється за наближеними формулами за всіма статтями витрат. Основою для визначення накладних витрат служать витрати на оплату праці, а також нормативи часу роботи.

Собівартість є вихідною величиною для обчислення орієнтовної ціни ТО – його найважливішого економічного параметра (слід однак пам’ятати, що ринкова ціна може досить сильно відрізнятись від розрахункової).

На загальну вартість ТО впливають величина партії та обрана технологія виготовлення (рис. 7.8). Вартість зразка ТО в цілому знижується зі зростанням кількості виготовлених одиниць. Для мінімізації виробничих витрат важливе значення має визначення оптимальної кількості зразків в партії (рис. 7.9).

 

Таблиця 7.3

Алгоритм визначення виробничих витрат, собівартості та ціни ТО

 Для виготовлювача собівартість є одним з найважливіших параметрів, оскільки вона дозволяє оцінити вартість виробництва ТО. Собівартість охоплює всі прямі витрати на створення ТО (витрати на розробку, дослідження, випробовування та доведення дослідного зразка, підготовку виробництва, оплату праці робітників, соціальні відрахування, основні та допоміжні матеріали, електроенергію, воду, опалення, мастила, ЗОР, стиснене повітря, амортизаційні відрахування). Крім цього, враховуються і непрямі одноразові витрати на патентування, ліцензування, рекламу і збут. Оскільки не всі названі витрати можна віднести до конкретного зразка ТО, деякі з них входять до накладних витрат.

Витрати на виробництво залежать також від ступеня оригінальності конструкції ТО, ступеня стандартизації, походження й інших показників. Попередній розрахунок виробничих витрат дозволяє керівництву підприємства, зацікавленого у випуску ТО вирішити, чи вигідніше виготовлювати елементи ТО на власному заводі, чи краще придбати їх.

Для споживача дуже важливими є експлуатаційні витрати, пов’язані із підтриманням працездатності ТО та його основних робочих параметрів. Ще один суттєвий параметр – величина амортизаційних відрахувань протягом терміну служби ТО, що визначається закупівельною ціною, витратами на зберігання, транспортування, монтаж і налагодження.

Експлуатаційним витратам протиставиться досягнутий за цей же самий період економічний або соціальний ефект. Економічна ефективність визначається як відношення отриманого у грошовому вираженні прибутку до   експлуатаційних  витрат. Інший  комплексний економічний параметр -

рентабельність – відношення прибутку до капіталовкладень за аналогічний період часу.

Оскільки розрахунок економічної ефективності є достатньо трудомістким і не входить у коло задач розв’язуваних конструктором, ним на попередніх стадіях проектування часто нехтують, що часто приводить до додаткових витрат часу і коштів на створення ТО, а також вибору менш раціонального варіанта.