Компоненти діяльності зі зв’язків з громадськістю, її головні напрямки.

Компоненти діяльності зі зв’язків з громадськістю, її головні напрямки.

1)Консалтинг (консультувати, радити) – надання порад керівникам організацій із визначення стратегії її розвитку.

2)Дослідження (аналіз). Дослідження громадської думки, ставлення до організацій з метою стратегічного формування її подальшого розвитку.

3)Робота зі ЗМІ (медіа рілейшнс). Налагодження робочих контактів з представниками ЗМІ з метою забезпечення фіктивного паблісіті організацій.

4)Паблісіті. Розповсюдження підготовлених ПР звернень для ключових груп громадськості через канали ЗМІ.

5)Робота із персоналом (внутрішні ПР). Важливий елемент J

6)Взаємодія із громадськістю. Участь організацій у суспільному житті, у вирішенні певних важливих проблем, проведення заходів, які сприяють адаптації організації до суспільних очікувань.

7)Робота із органами влади. Налагодження роботи із органами влади, вплив на зміну їх рішень, відстежування цих рішень.

8)Питання поточної політики. Визначення і вирішення питань, що мають важливе суспільне значення та впливають на діяльність організації.

9)Фінансові зв‘язки. Формування сприятливого інвестиційного клімату, інтеграція організації в бізнес середовище.

10)Виробничі відносини. Взаємодія із організаціями, що працюють в тій самій галузі, а також з галузевими асоціаціями.

11)Організація, проведення спеціальних заходів. Інвент-менеджмент

12)Розвиток (збір коштів). Найчастіше характерний для громадських некомерційних організацій.

13)Взаємостосунки із співтовариством. Планомірна робота із налагодженням сприятливих відносин із ключовими групами громадськості.

14)Маркетингові комунікації.

 

Виникнення та розвиток зв’язків з громадськістю від найдавніших часів до ХХ ст. Історичні моделі зв’язків з громадськістю

Як сукупність засобів впливу на громадську думку і специфічно соц. практика ПР беруть свій початок ще із стародавнього світу.

Кузнєцов: протодіяльність ПР виникла ще в епоху палеоліту.

Королько: витоки ПР – з виникненням первісних цивілізацій. Протоформи ПР пов‘язані із такими суспільними + комунікативними практиками як риторика, публічні перфоменси, зародження елементів масових комунікацій, елементів ранньої журналістики, пропаганда.

ПР тісно пов‘язані із політичною діяльність, що потребує механізмів впливу на громадську думку. Юлій Цезар: роздавав листівки «Голос народу – воля Божа». Цезар ще започаткував газети; використав двоступеневу модель комунікації.

Середньовіччя. Протоформи ПР тісно пов‘язані з діяльністю держави; в лоні церкви зароджується поняття пропаганди. 1095р. Папа Ірбант ІІ провів першу «інформаційну компанію» із залученням учасників хрестових походів. 1622 р. Папа Григорій 15 створив конгрегацію пропаганди віри – своєрідний департамент папського управління.

Новий час: Практика ПР розвивається паралельно із виникненням перших газет, політики, журналістики, панфлетистики.

Поняття громадськості у сфері PR. Визначення цільових груп громадськості. Пріоритетні групи громадськості.

Громадськість – певна комунікативна система, що складається із людей, пов‘язаних між собою спільними інтересами, потребами, сферою діяльності. Всередині – активний обмін інформацією. Громадськість об‘єднує в собі соціальні групи і соціальні кола.

З точки зору ситуативного підходу громадськість – це активне соціальне утворення людей, об‘єднаних навколо спільною проблемою. Громадськість може проявляти певну активність або не вдаватися до дій (пасивна громадськість – аудиторія).

Фактори, які провокують активність аудиторії:

1) Усвідомлення проблеми (досвідом незадоволення)

2) Усвідомлення обмежень (проблема обмежує нас)

3) Рівень включеності.

Для формування громадськості повинно бути якесь ядро (певна проблема, спільне місце проживання, інтереси).

Для ЗМІ

Для масової ауд

Сем Блек

3 ключові етапи антикриз. реагування:

1. Узгоджена політика компанії в умовах кризи

2. Лише перевірені засоби зв’язку і обладнання

3. Група відповідальних менеджерів компанії,що утворили антикризовий блок

Помилки компанії

- активна крайність (надто активне реагування навіть на дрібні кризи, використання однозначної версії)

- пасивна крайність (відсутність будь-якої реакції на кризу)

Компоненти діяльності зі зв’язків з громадськістю, її головні напрямки.

1)Консалтинг (консультувати, радити) – надання порад керівникам організацій із визначення стратегії її розвитку.

2)Дослідження (аналіз). Дослідження громадської думки, ставлення до організацій з метою стратегічного формування її подальшого розвитку.

3)Робота зі ЗМІ (медіа рілейшнс). Налагодження робочих контактів з представниками ЗМІ з метою забезпечення фіктивного паблісіті організацій.

4)Паблісіті. Розповсюдження підготовлених ПР звернень для ключових груп громадськості через канали ЗМІ.

5)Робота із персоналом (внутрішні ПР). Важливий елемент J

6)Взаємодія із громадськістю. Участь організацій у суспільному житті, у вирішенні певних важливих проблем, проведення заходів, які сприяють адаптації організації до суспільних очікувань.

7)Робота із органами влади. Налагодження роботи із органами влади, вплив на зміну їх рішень, відстежування цих рішень.

8)Питання поточної політики. Визначення і вирішення питань, що мають важливе суспільне значення та впливають на діяльність організації.

9)Фінансові зв‘язки. Формування сприятливого інвестиційного клімату, інтеграція організації в бізнес середовище.

10)Виробничі відносини. Взаємодія із організаціями, що працюють в тій самій галузі, а також з галузевими асоціаціями.

11)Організація, проведення спеціальних заходів. Інвент-менеджмент

12)Розвиток (збір коштів). Найчастіше характерний для громадських некомерційних організацій.

13)Взаємостосунки із співтовариством. Планомірна робота із налагодженням сприятливих відносин із ключовими групами громадськості.

14)Маркетингові комунікації.