Тема: Особливості обєкту і методів історичного пізнання; місце історії в системі наук.

Місце історії в системі наук.

Обєкт пізнання;

А)Суспільно-гуманітарних наук;

Б) Історичної науки;

В) Про місце останньої в системі наук

Соціологія – узагальнююча наука, історія – відносно конкретна наука. Історична наука у порівнянні з іншими суспільно – гуманітарними науками характеризується тим, що об’єктом її пізнання являється перш за все суспільний розвиток у минулому. В цьому особливість історичного пізнання. Будучи зверненим у минуле історичне пізнання має ретроспективний характер. Всяке наукове пізнання – це взаємодія того хто пізнає суспільний об’єкт і об’єктом який пізнається. Різні науки відрізняються своїм об’єктом пізнання. Обєкт пізнання – сукупність якісно – визначених явищ і процесів реальності. Явище і процеси суттєво відрізняються за:1) Своєю внутрішньою природою.2) основними рисами.3) законами функціонування і розвитку від інших обєктів цієї реальності. Треба пам’ятати:

• онтологічний і гносеологічні аспекти пізнання тісно взаємопов’язані і пізнання має практично діючу спрямованість.

· І у гносеологічному плані з точки зору інтересів практично – пізнавальної діяльності, доцільно під об’єктом пізнання мати на увазі усю об’єктивну реальність. Цим самим пізнання набуває реального орієнтиру для свого розширення і поглиблення. Оскільки практичне пізнання на будь-якому етапі свого розвитку охоплює лише частину реальності, то належить мати поняття яке розкривало б той зміст об’єкту пізнання який би був включений у пізнавальний процес. Таким поняттям є предмет пізнання.\

Предмет пізнання – визначена цілісна сукупність найсуттєвіших властивостей і ознак об’єкта пізнання, яку належить дослідити. Якщо об’єкт пізнання – реальність незалежно від того хто її досліджує, то предмет пізнання – це виділена суб’єктом частина цієї реальності. У міру того, як поглиблюється знання, предмет пізнання розширюється. Це яскраво демонструє приклад розвитку власної історичної науки.

Раціонально:

В історичному пізнанні належить обмежуватися тими стосунками і явищами котрі включені у дослідження. Бо охопити у конкретному вивченні багатомірність соціального буття практично неможливо. В історичній науці тривають дискусії про можливість пізнання всього історичного процесу, тобто інтегрально вивчати минуле. Однією з перешкод у цьому процесі вважається соціалізація історії, за якою втрачається історична конкретність(марксизм, філософія). З іншого боку, відсутність загальної картини історії збіднює можливість історичного пізнання.

Інтегральних концепцій у історії багато:

а)Антична натурфілософія

б)Християнський провіденціоналізм.

В)Філософія історії

Г) романтична історія народів

Д) Марксистська теорія формацій

Е) Історія цивілізацій школи «Анналів».

Ф. Бродель обґрунтував уяву про глобальний характер предмета історичної науки і вважав, що історик повинен в кінцевому рахунку охоплювати всю сукупність соціальних явищ. Він заперечував проти пошуків однозначного визначення предмета історичної науки. Предмет історичної науки рухливий, а його розширення йде по лінії все більшого охоплення історичних досліджень проявів суспільного розвитку

Школа «Анналів» яскравий приклад пошуків істини в справі розуміння завдань історичної науки.

Кожна з названих концепцій мала для свого часу значні пізнавальні здобутки, що визначали нові сторони соціального буття.

Серед істориків поширюється думка про доцільність нової спроби створення інтегральної концепції всесвітньої історії в центрі якої б стояла людина. Така антропологізуюча історія повинна охопити всі сторони людського життя, передбачати синтез всіх наук котрі вивчає людина.