Комплексна країнознавча характеристика Німеччини

Комплексна країнознавча характеристика Німеччини

ФРН – це середня за площею (357 тис. км²) та значна за чисельністю населення (80,3 млн. осіб) країна. Офіційна столиця – Берлін, але місцем розташування уряду залишається Бонн. Форма правління – парламентська республіка, адміністративно-територіальний устрій – федеративний, територія країни складається з 16 земель (табл. 3.1.), що володіють значною автономією.

Таблиця 3.1.

Федеральні землі Німеччини та їх розподіл по економічним макрорайонам

Назва землі	Адміністративний центр
Північний район
Шлезвіг-Гольштейн	Кіль
Гамбург	Гамбург
Бремен	Бремен
Нижня Саксонія	Ганновер
Мекленбург-Форпоммерн	Шверін
Північно-Західний (Рейнсько-Вестфальський) район
Північний Рейн – Вестфалія	Дюссельдорф
Східний (Саксонсько-Тюрингський) район
Саксонія-Ангальт	Магдебург
Тюрингія	Ерфурт
Саксонія	Дрезден
Столичний (Берлінський) район
Бранденбург	Потсдам
Берлін	Берлін
Південно-Західний район
Саарланд	Саарбрюккен
Рейнланд-Пфальц	Майнц
Гессен	Вісбаден
Баден-Вюртемберг	Штутгарт
Південний (Баварський) район
Баварія	Мюнхен

 

Традиції федералізму пов’язані з тим, що централізована німецька держава була створена порівняно пізно (1871 рік), а до того існували близько 300 дрібних князівств та 50 самоврядних міст. В сучасних кордонах ФРН існує з 1990 р.

Сьогодні ФРН – це економічна наддержава, яка за образною типологією входить до «великої сімки». ВНП на душу населення становить 23030 $ на рік (дуже високий рівень).

Географічне положення ФРН в центрі Західної Європи серед економічно розвинутих країн (9 сусідів) на перетині багатьох транс’європейських шляхів меридіонального та широтного спрямування, з наявністю власних виходів до двох морів, забезпечує країні значні економічні переваги. «Фасадом» німецьких зовнішніх зв’язків залишаються порти Північного моря (Гамбург, Бремен, Бремерхафен, нафтовий Вільгельмсхафен тощо). Балтійські порти (Кіль, Любек, Росток та інші) значно поступаються північноморським за показниками вантажообігу. Натомість в Балтійському морі діють поромні переправи («ро-ро»), що з’єднують ФРН з Данією, Швецією та навіть Фінляндією (Любек – Ханко) і Литвою (Мукран – Клайпеда).

Населення

ФРН – майже однонаціональна країна (якщо брати до уваги постійне, а не наявне населення). Німецька мова належить до германської групи індоєвропейської сім’ї. За межами ФРН німецькою мовою розмовляють в Австрії, Швейцарії, Люксембурзі, Франції (ельзасці).

Демографічна формула країни: 10 – 11 = -1‰. Низька народжуваність у поєднанні з високою тривалістю життя призвели до поступового «старіння нації», що викликало потребу в припливі «гастарбайтерів». Спочатку це були переважно турки, італійці, греки. У 90-х роках сформувався досить потужний потік німецьких репатріантів з території колишнього СРСР, доповнений польськими іммігрантами та біженцями з колишньої Югославії.

За релігійним складом німці наполовину католики, наполовину – протестанти (лютерани). Але все більшу роль в духовному житті країни відіграє іслам (турки, курди, албанці й босняки в портово-промислових центрах на кшталт Гамбурга становлять п’яту частину наявного населення). Інколи це викликає напругу в міжнаціональних і міжконфесійних стосунках.

Рівень урбанізації дуже високий – 88%. Але міст-«мільйонерів» в чистому вигляді всього 3: Берлін, Гамбург і Мюнхен. Переважають групові форми розселення – міські агломерації, а в долині Рейну сформувався 40-мільйонний мегаполіс Рурштадт (до його складу входять Дуйсбург, Ессен, Дюссельдорф, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Майнц, Мангейм та інші поселення). Німецькі міста вирізняються значною концентрацією пам’яток минулих епох, охайним виглядом і сучасною інфраструктурою. В сільській місцевості, як правило, також переважає міський спосіб життя.

Основою інтелектуального потенціалу німецької нації виступає одна з найкращих у світі університетська освіта (найстаріший у ФРН Гейдельберзький університет засновано у 1386 році).

Галузевий огляд

ФРН має розвинену енергетику. В паливно-енергетичному балансі переважають імпортні нафта і газ (щорічний імпорт нафти становить близько 100 млн. тон та природного газу – 75 млрд. м³ при власному їх видобутку 3 млн. тон та 20 млрд. м³ відповідно). Видобуток власного твердого палива постійно скорочується. В електроенергетичному балансі після ТЕС і ТЕЦ друга позиція за АЕС (⅓ електроенергії). Роль ГЕС порівняно невелика (діють каскади дрібних ГЕС в Альпах і Шварцвальді). Стрімко розвивається альтернативна енергетика, зокрема за сумарною потужністю вітрових електростанцій (ВЕС) ФРН вийшла на 1-е місце в світі.

Чорна металургія – одна з найстаріших галузей економіки ФРН, знаходиться зараз в депресивному стані, її ОВФ використовуються лише наполовину. Величезний металургійний комбінат у місті Айзенхюттенштадт взагалі закритий з економіко-екологічних міркувань.

Річна виплавка сталі становить 47,0 млн. тон (5 місце в світі, 1 місце в Європі). Частка власної залізної руди незначна, майже половина потреб в сировині покривається металобрухтом (скрапом). Значна частина залізної руди і всі легуючі добавки – імпортні. Переважають сучасні технології «якісної металургії»: ¾ сталі виплавляється у кисневих конверторах, ¼ – електротермічним способом. Найвищою концентрацією підприємств чорної металургії вирізняється Рейнсько-Рурський басейн (заводи корпорацій «Тіссен», «Крупп», «Маннесман»). Найбільший діючий металургійний комбінат країни розташований у місті Дуйсбург. Значними центрами чорної металургії є Дортмунд, Дюссельдорф, Ессен, Саарбрюккен, Зальцгіттер, Бранденбург тощо.

Кольорова металургія працює на імпортній первинній сировині і власному брухті. Головний метал – алюміній (1260 тис. тон на рік, 6-е місце в світі), провідний район виплавки – Рейнсько-Рурський (Дуйсбург, Райнфельден). Серед важких металів обсягами виплавки виділяється мідь (концентрат надходить переважно з Папуа – Нової Гвінеї), провідний центр – Гамбург. На власну сировину частково орієнтована лише виплавка свинцю і цинку (самозабезпеченість 40%).

Машинобудування забезпечує половину вартості експорту ФРН. Найвищі показники експортності мають автомобілебудування, виробництво обчислювальної техніки та засобів автоматизації виробництва.

Німецьке автомобілебудування представлене такими грандами як «Даймлер-Бенц» [1], «Фольксваген» (штаб-квартира у місті Вольфсбург) з дочірньою «Ауді» (Брауншвейг, Ганновер), «БМВ» (Мюнхен). За участю американського капіталу виникли «Адам Опель» (Рюссельсгайм) і «Форд-верке» (Бохум, Кельн, Штутгарт). Спеціалізовані вантажні машини випускають багатогалузеві компанії «Ман» і «Крупп» в місті Кельн. Загалом річний випуск автомобілів складає 4,5 млн. штук (4-е місце в світі).

Суднобудування ФРН пережило серйозну кризу наприкінці ХХ століття, але успішно перебудувалося. Німці давно зрозуміли, що суперництво з Південною Кореєю та Японією у виробництві суден низьких та середніх класів є безперспективним. Основні зусилля були сконцентровані на будівництві унікальних кораблів спеціального призначення та військовому суднобудуванні. Зараз верфі компаній «Тіссен», «Крупп», «Сіменс» в містах Кіль, Гамбург, Бремен та Бремерхафен мають портфель замовлень на 5 років наперед. Німеччина утримує за собою 4-е місце в світі в цій галузі, а в Європі залишається беззаперечним лідером.

Серед новітніх галузей Німеччини помітно вирізняється аерокосмічна. Один з найбільших її центрів – Гамбург. Тут складаються європейські аеробуси. Центрами транспортного і військового літакобудування є міста Аугсбург і Мюнхен в Баварії. Суто космічний концерн «Дойче Аероспейс» спеціалізується на виробництві третьої ступені європейських ракет-носіїв (Бремен).

Дуже динамічно розвиваються електротехніка й електроніка. Світовим лідером на цих теренах є німецький «Сіменс», на заводах якого виробляється практично вся номенклатура галузі: від побутових електроприладів до ядерних реакторів (в Берліні є цілий район, що називається «Сіменсштадт»). Не менш відома компанія «Бош», яка успішно поглиблює спеціалізацію на випуску електрообладнання й електроніки для автомобілів.

Широко відомі у світі німецька мисливська і спортивна зброя, інструменти та інші металовироби (торгові марки «Рейнметал», «Крупп» і «Тіссен»).

До світових лідерів оптико-механічної промисловості відноситься німецький виробник «Карл Цейс» (Єна).

За валовими обсягами продукції хімічної промисловості ФРН поступається лише США, а за вартістю хімічного експорту займає 1-е місце в світі. Німеччина має найпотужніші в Європі нафтохімію та оргсинтез. В цих галузях міцні позиції має колишня Східна Німеччина, серед окремих центрів виділяються за масштабами виробництва Шведт, Шверін, Лойна. Їх конкурентами є Гамбург, Карлсруе, Інгольштадт тощо.

Найбільшим універсальним хімічним концерном Німеччини є знаменитий БАСФ (Людвігсхафен). «Хехст» (Франкфурт-на-Майні) відомий завдяки випуску різноманітної продукції тонкої хімії, полімерів і пластмас тощо. «Байєр» (Леверкузен) – значний виробник побутової хімії (синтетичні миючі засоби, лаки, фарби), але найбільше відомий у світі завдяки експорту лікарських препаратів, зокрема аспірину.

«Здвиг до моря» в розміщенні підприємств хімічної промисловості у ФРН не такий відчутний, як у країн-сусідів. Пояснюється це, з одного боку, кращим ЕГП та більшою глибиною портів Нідерландів, Бельгії та інших сусідів, а з іншого – «всеїдністю» німецької хімії, яка активно використовує продукти газифікації бурого вугілля (Галле-Лейпцизький район хімічної промисловості), відходи інших галузей промисловості, сільського та комунально-побутового господарства. Також Німеччина володіє розгалуженою мережею нафто- і газопроводів, що доставляють сировину безпосередньо з Росії та Нідерландів; або через італійські (Генуя, Трієст) й голландські (Роттердам) порти з Норвегії, арабських та латиноамериканських країн.

Легка промисловість ФРН має давні традиції, але виробництво поступово переноситься до нових індустріальних країн з дешевими трудовими ресурсами.

За вартістю виробленої продукції переважає текстильна промисловість (найбільша концентрація підприємств у землях Північний Рейн – Вестфалія, Баден-Вюртемберг і Баварія). Швейна промисловість тяжіє до великих міст (Франкфурт-на-Майні, Берлін, Мюнхен). Найбільшими центрами взуттєвої промисловості є Пірмазенс (Рейнланд-Пфальц) та Оффенбах (Гессен), в яких виробляється продукція торгової марки «Саламандра». Всесвітню славу мають спорттовари торгових марок «Адідас» і «Пума» (м. Херцогенаурах).

Німеччина також відома у світі завдяки експорту музичних інструментів, саксонського фарфору, хутрових виробів і мережива.

Харчова промисловість ФРН зорієнтована переважно на внутрішній ринок. В її розгалуженій структурі унікальне значення та великий експортний потенціал має пивоваріння.

Сільське господарство

В ньому разом із лісовим господарством і рибальством зайнято менше 4% економічно активного населення, створюється лише 2% ВНП, але продовольча самозабезпеченість практично досягнута. Проте ФРН належить до числа найбільших у світі імпортерів сільськогосподарської продукції. Купуються переважно екзотичні продукти харчування, волокнисті культури для текстильної промисловості й корми для потужного власного тваринництва.

ФРН є типовим представником середньоєвропейського типу сільського господарства, при цьому країна має перевиробництво м’яса яловичини, молока й масла. Жорстка конкуренція виробників призвела до поширення біофермерства (сільськогосподарських технологій без використання гербіцидів, пестицидів, мінеральних добрив, антибіотиків, стимуляторів росту тощо). Продуктивність худоби та врожайність рослин при цьому стають дещо нижчими, але така екологічно чиста продукція коштує набагато дорожче.

80% вартості продукції сільського господарства створюється у тваринництві. В його структурі переважають скотарство молочного напрямку і свинарство. Цікаво, що свинину ФРН докуповує, а власну яловичину продає (результат національних традицій харчування). Загалом річне споживання м’яса становить 120 кг на особу. Серед інших галузей тваринництва слід відзначити птахівництво (переважно яєчного спрямування).

Рослинництво обслуговує в першу чергу інтереси тваринництва. Половина посівних площ відведена під кормові культури (сіяні трави, кукурудза на силос). Серед зернових лідирують пшениця, ячмінь і жито. Більша частина зернових використовується для виробництва комбікормів. Фуражна пшениця має врожайність більше 50 ц/га. Поширений ячмінь спеціальних «пивних» сортів.

Головні технічні культури – цукровий буряк і хміль. Значні площі відведені під картоплю. Садівництво ФРН типове для помірного клімату (переважають яблуневі сади). У верхів’ях Рейну сформувався значний ареал виноградарства.

Морське рибальство дає близько 400 тис. тон риби на рік.

Транспорт

Густота транспортної мережі країни становить 1,9 км/км². Це один з найвищих в світі показників. Провідним видом транспорту є автомобільний (у всьому світі відомі німецькі автобани). Серйозну конкуренцію йому становить залізничний транспорт. Швидкість руху поїздів «Інтерсіті» становить 170 км/год., а поїздів «Трансрапід» – 320 км/год.

У внутрішніх вантажних перевезеннях важливе значення зберігає річковий транспорт. Системи річкових судноплавних каналів з’єднують річки Рейн і Майн з Дунаєм [2], Рейн з Везером, Ельбою (Лабою) та Одером (Одрою). Найбільший в світі річковий порт за вантажообігом – це німецький Дуйсбург.

Для зовнішніх зв’язків країни виключне значення має морський транспорт. Найбільші за вантажообігом – порти Гамбург і Бремен. Велику роль для ФРН відіграє також нідерландський Роттердам в гирлі Рейну.

У пасажироперевезеннях важливе значення має авіаційний транспорт. Франкфурт-на-Майні входить до числа найбільших аеропортів Європи (30 млн. пасажирів на рік).

Зовнішні зв’язки

ФРН має постійне позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. У вартості експорту провідні позиції займають транспортні засоби, верстати й інше виробниче обладнання, хімічна продукція й ліки, електротехніка і точна механіка.

Основу імпорту становлять паливо, металобрухт і руди, деревина, різноманітна сільськогосподарська сировина.

В територіальному відношенні вирішальну роль мають зв’язки з країнами ЄЕС. 1-е місце у сумарній вартості товарообігу займає Франція.

Північний макрорайон

1.1. Шлезвіг-Гольштейн (площа 16 тис. км², населення 2,6 млн. осіб) інколи називають землею «в обіймах морів» (із заходу Північне море, із сходу – Балтійське). Це земля-«міст», яка неначебто створена для посередництва між Заходом і Сходом, Півднем та Північчю Європи. Через всю землю простягається Кільський канал – одна з найнапруженіших водних артерій світу.

У Шлезвіг-Гольштейні розташовується Любек – місто-король Ганзейського союзу. У Любеку та Кілі судноплавство і суднобудування досі є містоутворюючими видами діяльності. Гігантські пороми з’єднують цю землю із Скандинавією та перевозять щорічно мільйони тон вантажів і сотні тисяч туристів. До речі, туризм і рекреація грають важливу роль в господарстві району: відпочиваючих приваблюють піщані пляжі Балтики і чисте соснове повітря.

Промисловість розвинута порівняно слабко (електротехніка, точна механіка, харчова). Велике значення зберігає сільське господарство, його спеціалізація: молочне скотарство і свинарство у тваринництві та кормові трави, жито, картопля й льон-довгунець у рослинництві.

1.2. Економічний мезорайон Гамбург відповідає однойменній землі площею всього 1 тис. км² з населенням у 2 млн. осіб. Серцем району-міста є порт. Його пірси простягнулися на 65 км, щоденно сюди на роботу приїздить 150 тис. докерів, за рік обробляється більше 50 млн. тон вантажів (10-е місце в світі). Але Гамбург не тільки порт світового значення, але й найбільший промисловий вузол ФРН. Його основні галузі: машинобудування (суднобудування, електроніка, авіаційна промисловість, інструментальне виробництво), хімія та нафтохімія, кольорова металургія (виплавка алюмінію і міді).

Гамбург – значний культурно-розважальний центр: тут у ХVІІ столітті відкрилася перша німецька опера, на сьогодні в місті більше 40 театрів та відомий на весь світ квартал нічних розваг Санкт-Паулі із сотнями барів, дискотек та звичайних пивних. В Гамбурзі працюють численні рекламні агенції, редакції найвідоміших журналів і газет.

1.3. Ще одне місто-район-земля – це Бремен (площа менше 1 тис. км², населення 0,8 млн. осіб). Місто завжди жило за рахунок торгівлі. Бременські комерсанти сотнями років імпортують бавовник, тютюн, каву, цитрусові та інші «колоніальні» товари. Промисловість базується на переробці імпортованих товарів (легка, тютюнова, харчосмакова), а зараз доповнюється автомобілебудуванням та ракетно-космічною галуззю. На допомогу Бремену в гирлі Везера створено аванпорт Бремерхафен.

1.4. Земля і район Нижня Саксонія має площу 48 тис. км², чисельність населення становить 7,3 млн. осіб.

З давніх часів на цій території мешкали саксонці – одне з найвідоміших та найчисельніших германських племен.

Важкі та родючі ґрунти маршів приморської частини цієї землі сприяють вирощуванню зернових, кормової кукурудзи, цукрового буряку і навіть картоплі. Порівняно нова технічна культура – рапс. Але в структурі сільського господарства помітно переважає тваринництво (беконне свинарство, молочне скотарство, яєчне птахівництво тощо).

Зберігає своє значення рибальство у Північному морі (найбільший центр рибопереробки – Емден).

Найважливіший порт економічного району – Вільгельмсхафен – з часів кайзера Вільгельма І є головною військово-морською базою країни. Глибоководний нафтовий термінал Вільгельмсхафена – єдиний в Німеччині, що здатен приймати танкери будь-якого розміру та осадки.

Промислове серце Нижньої Саксонії б’ється набагато південніше: у місті Вольфсбург розташувалися заводи автомобільного концерну «Фольксваген»; поряд Зальцгіттер – важливий центр чорної металургії. Великий вузол машинобудування, хімії і текстильної промисловості утворився у трикутнику «Ганновер-Брауншвейг-Хільдесхайм». Поруч із цим трикутником знаходиться місто Целле – побратим Сум.

1.5. Мекленбург – Передня Померанія має площу 24 тис. км², чисельність населення становить близько 2 млн. осіб.

«Якщо станеться революція, одразу поїду в Мекленбург – там все відбувається на 100 років пізніше», – ці слова належать знаменитому залізному канцлеру Отто фон Бісмарку. Дійсно, мешканці цього краю й досі живуть за принципом «Як було, так і буде». Романтичні замки, готичні селянські церкви та напівсонні дрібні містечка із середньовічними стінами та баштами з червоної цегли гармонійно вписані в малолюдний озерний ландшафт. Досі провідну роль тут відіграє сільське господарство класичного середньоєвропейського типу (п’ята частина зайнятих) та все, що з ним пов’язано (зокрема м’ясна, маслосироробна, борошномельна, комбікормова та крохмальна промисловість).

Балтійське узбережжя та особливо острів Рюген мають сторічні курортно-рекреаційні традиції. Їх розвитку сприяє високий рівень розвитку заповідної справи (національний парк Форпоммерше Бодденландшафт та ін.).

Індустрія тяжіє до приморських міст, найважливіші з них – це Росток, Шверін і Штральзунд. Загалом Мекленбург-Форпоммерн є найслабшою в економічному плані землею ФРН.

Південний макрорайон

В його складі лише одна земля – Баварія, але вона є найбільшою за площею – 71 тис. км². Населення становить 12 млн. осіб. Населення Баварії завжди відрізнялося консервативністю й релігійністю. Мюнхен як центр католицизму інколи називають «Новим Римом».

Тривалий час основою господарського комплексу Баварії були сільське і лісове господарство, а в промисловості – харчова і текстильна. Але підготовка до Другої світової війни сприяла переміщенню сюди військового виробництва. Поступово навколо Мюнхена викристалізувався центр німецьких високих технологій. Аугсбург і Мюнхен стали відомими центрами авіаційної промисловості, автомобілі і мотоцикли «БМВ» виробляються на заводах Мюнхена і Регенсбурга, найбільшим центром електроніки й електротехніки став Нюрнберг. Крім того Нюрнберг та Ерланген славляться виробництвом дитячих іграшок.

Текстильна, швейна, трикотажна промисловість мають розосереджений характер розміщення. Схожа ситуація і в харчовій промисловості. Міцні традиції має баварське пивоваріння (майже 600 пивзаводів). Більш як 2 століття святкується пивний фестиваль «Октоберфест» у Мюнхені.

Баварія має потужне аграрне виробництво, в якому переважають заможні фермерські господарства. Баварія найбільший в Німеччині виробник молока, вершкового масла, твердих сирів; в рослинництві – є головною житницею ФРН (окрім пшениці і кукурудзи спеціалізується на пивоварному ячмені), а також крупним виробником цукрового буряку і хмелю.

Провідне місто Південного економічного району Мюнхен – є третім за чисельністю у ФРН (після Берліна і Гамбурга), але за своїм значенням і впливом відноситься до категорії «глобальних міст». В першу чергу це пов’язано із світовим лідерством в галузі електротехніки й електроніки (знамените наукове товариство Макса Планка). Місто відрізняється значним культурно-інформацій­ним впливом (резиденції радіо «Вільна Європа», «Свобода», Український Вільний Університет). В Мюнхені похований Степан Бандера.

Земля Баварія відіграє особливу роль у німецько-українських відносинах: побратимом Києва є Мюнхен, Харкова – Нюрнберг, Одеси – Регенсбург.

[1] Це багатогалузевий концерн; його знаменитий символ – трипроменева зірка – означає панування в трьох сферах – на землі, воді та у повітрі. Автомобільна частина концерну називається «Мерседес-Бенц», головний автомобільний конвеєр розташований у місті Зіндельфінген в 30 км від Штутгарту.

[2] Фактично система судноплавних каналів «Рейн – Майн – Дунай» сполучає Північне і Чорне моря, слугуючи транс’європейською водною магістраллю.

[3] У Франкфурті-на-Майні знаходиться Німецький Федеральний банк і штаб-квартири ще трьох найбільших банків країни, головна фондова і валютна біржі ФРН.

Комплексна країнознавча характеристика Німеччини

ФРН – це середня за площею (357 тис. км²) та значна за чисельністю населення (80,3 млн. осіб) країна. Офіційна столиця – Берлін, але місцем розташування уряду залишається Бонн. Форма правління – парламентська республіка, адміністративно-територіальний устрій – федеративний, територія країни складається з 16 земель (табл. 3.1.), що володіють значною автономією.

Таблиця 3.1.

Федеральні землі Німеччини та їх розподіл по економічним макрорайонам

Назва землі	Адміністративний центр
Північний район
Шлезвіг-Гольштейн	Кіль
Гамбург	Гамбург
Бремен	Бремен
Нижня Саксонія	Ганновер
Мекленбург-Форпоммерн	Шверін
Північно-Західний (Рейнсько-Вестфальський) район
Північний Рейн – Вестфалія	Дюссельдорф
Східний (Саксонсько-Тюрингський) район
Саксонія-Ангальт	Магдебург
Тюрингія	Ерфурт
Саксонія	Дрезден
Столичний (Берлінський) район
Бранденбург	Потсдам
Берлін	Берлін
Південно-Західний район
Саарланд	Саарбрюккен
Рейнланд-Пфальц	Майнц
Гессен	Вісбаден
Баден-Вюртемберг	Штутгарт
Південний (Баварський) район
Баварія	Мюнхен

 

Традиції федералізму пов’язані з тим, що централізована німецька держава була створена порівняно пізно (1871 рік), а до того існували близько 300 дрібних князівств та 50 самоврядних міст. В сучасних кордонах ФРН існує з 1990 р.

Сьогодні ФРН – це економічна наддержава, яка за образною типологією входить до «великої сімки». ВНП на душу населення становить 23030 $ на рік (дуже високий рівень).

Географічне положення ФРН в центрі Західної Європи серед економічно розвинутих країн (9 сусідів) на перетині багатьох транс’європейських шляхів меридіонального та широтного спрямування, з наявністю власних виходів до двох морів, забезпечує країні значні економічні переваги. «Фасадом» німецьких зовнішніх зв’язків залишаються порти Північного моря (Гамбург, Бремен, Бремерхафен, нафтовий Вільгельмсхафен тощо). Балтійські порти (Кіль, Любек, Росток та інші) значно поступаються північноморським за показниками вантажообігу. Натомість в Балтійському морі діють поромні переправи («ро-ро»), що з’єднують ФРН з Данією, Швецією та навіть Фінляндією (Любек – Ханко) і Литвою (Мукран – Клайпеда).