Міжнародна олімпійська система

Бріскін Ю.А.

Линець М.М.

Пітин М.П.

 

Лекція з навчальної дисципліни

„ОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОРТ”

 

 

НАЦІОНАЛЬНІ ОЛІМПІЙСЬКІ КОМІТЕТИ (НОК) ТА ЇХ РОЛЬ У ЗМІЦНЕННІ МІЖНАРОДНОГО ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ.

Національні  олімпійські комітети, одночасно з МОК і міжнародними спортивними федераціями, є найважливішими структурами в міжнародній системі олімпійського спорту.

Бріскін Ю.А.

Линець М.М.

Пітин М.П.

 

Лекція з навчальної дисципліни

„ОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОРТ”

 

 

МІЖНАРОДНА ОЛІМПІЙСЬКА СИСТЕМА

 

 

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„__” _________ 2010 р. протокол № __

Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.

1. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОЛІМПІЙСЬКОГО СПОРТУ.

 

Підхід Пьера де Кубертена до олімпізму і до його проникнення в життя світової спільноти став зрозумілою і широко сприйнятою вихідною позицією для розвитку олімпійського руху і олімпійського спорту. Вже на самому початку своєї діяльності Кубертен притягнув в круг своїх прибічників людей, що мали високий соціальний статус і що мали солідну політичуе вагу, великою владою і фінансовими ресурсами. Це дозволяло їм вести незалежну політику, а в окремих випадках і фінансувати розвиток олімпійського руху. Кубертену і його прибічникам вдалося створити базис олімпійського руху з освічених аристократів, незалежних в практичному рішенні господарських і політичних питань. Проте цей "класовий тил" із самого початку створив умови, що робили неможливим засудження причин соціальної нерівності між спортсменами, ліквідацію соціальних упереджень відносно жінок (у тому числі і у сфері спорту) і дискримінаційних заходів стосовно окремих країн. Необхідно відмітити, що і уся історія розвитку спорту в докубертенівский період заклала для таких підходів міцні основи.

П"єр де Кубертен, звертаючись до учасників ігор ІХ Олімпіади (1928 р.) в Амстердамі, виклав основні принципи сучасного олімпійського руху. Він наголошував і відстоював наступні положення:

* притримуватись рівності основних видів спорту;

* проводити змагання в мистецтві, котрі проникнуті ідеями спорту;

* давати клятву спортсменів, яка, спираючись на честь і гідність людини, містить єдину правильну основу ефективного вирішення проблеми аматорства;

* відстоювати олімпійський прапор, котрий має всі кольори народів і символізує п’ять частин світу, об’єднаних спортом;

* дотримуватись церемонії і ритуалу відкриття і закриття Ігор, з відданням шани олімпізму, від якого вони беруть свій початок;

відстоювати авторитет МОК.

У новому варіанті Олімпійської хартії, прийнятої у 1990 році, називаються наступні 7 основних принципів олімпійського руху:

концепція сучасного олімпізма, розроблена П.Кубертеном, за ініціативою якого в червні 1994 року в Парижі відкрився Міжнародний атлетичний конгрес з метою відновлення Олімпійських ігор (ОІ). 23 червня 1894 р. створений МОК, котрий з того часу керує олімпійським рухом.

Олімпізм об’єднує спорт, культуру, освіту, проголошує виховні цінності, а також повагу до загальних етичних принципів.

Метою олімпізма є гармонійний розвиток людини, збереження людської гідності та мирного суспільства.

Олімпійський рух об’єднує організації, спортсменів, котрі керуються Олімпійською хартією.

Олімпійський рух вдосконалює сучасний світ, виховує молодь в дусі неприйняття дискримінації, вимагає проведення чесних змагань.

Діяльність Олімпійського постійна і універсальна. Найвищий прояв його - ОІ.

Олімпійська хартія керує організацією та функціонуванням олімпійського руху, визначає умови святкування ОІ. 

В сучасній концепції олімпізма можна виділити наступні основні ідеї:

Політична ідея - підтримка антивійськового руху, примирення народів.

Гуманістична ідея - рівність людей, подолання класових, національних, релігійних, майнових протиріч.

Філософсько-педагогічна ідея - використовуючи спортивно-ігровий метод виховання, забезпечити всебічне розумове, моральне і фізичне виховання. Сприяти особистому вдосконаленню, максимальному розвитку здібностей, рекордних досягнень.

Вже з перших років існування МОК створив передумови для майбутніх соціальних і політичних конфліктів в цій сфері, в більшій або меншій мірі тих, що проявлялися упродовж усієї історії олімпійського руху.

Пьер де Кубертен чітко уявляв собі вигляд, який має міжнародне розповсюдження спорту, і те, що по своєму характеру спорт може стати як засобом реалізації гуманістичних ідей, зміцнення світу, подолання соціальних, расових, національних обмежень і міжнародних конфліктів, так і засобом поглиблення протиріч між різними соціальними групами і різними соціальнополітичними системами, джерелом формування соціальних і політичних конфліктів.

Процеси розвитку олімпійського руху і олімпійського спорту з об'єктивних причин неодноразово виявлялися у сфері діяльності людей і організацій, не здатних повною мірою реалізувати ту життєву філософію, яку проповідував Кубертен. І було потрібно не одне десятиліття, щоб олімпійський рух і олімпійский спорт перетворилися на цілісну систему, що стабільно функціонує незважаючи на постійно виникаючі проблеми і протиріччя.

У сучасній концепції олімпізму можна виділити три основні ідеї:

· політичну;

· гуманістичну;

· філософсько-педагогічну.

Політична ідея олімпізму полягає в спільності і примиренні усіх народів світу, в підтримці міжнародного антивоєнного руху. Прагнення Кубертена поставити олімпійську ідею мирного спілкування народів вище за міждержавні конфлікти і протиріччя стає у наш час усе більш реальним.

Гуманістична ідея олімпізму полягає в утвержденні рівності людей, в прагненні через спортивний рух вселити людству необхіність подолання станових, національних, расових, майнових протиріч.

Філософсько-педагогічна ідея олімпізму полягає в тому, щоб, спираючись на переваги спортивно-ігрового методу виховання, забезпечити вільне і усебічний розумовий, культурний і фізичний розвиток особистості, зв'язати заняття спортом з діяльністю в інших сферах громадського життя. У основі цієї ідеї лежить прагнення людини до особистої досконалості, до максимально доступного розвитку своїх здібностей, до рекордних досягнень.