Група 20. Грампозитивні палички неправильної форми, які не утворюють спори

Представники цієї групи розподілені на 15 родів, зокрема Corynebacterium, Arthrobacter,

 

Brevibacterium, Cellulomonas, Acetobacterium, Propionibacterium, Eubacterium, Butyrivibrio, Bifidobacterium, Gardnerella (клас Tallobacteria).

Це нерухомі безспорові палички, клітини яких потовщуються, витягуються, галузіться або здатні розпадатись в процесі росту на короткі палички, коки (плеоморфізм). Представники роду Corynebacterium – аероби і факультативні анаероби, хемоорганогетеротрофи, серед них є сапрофіти (C.glutamicum) – продуцент амінокислот і патогенні для людини і тварин форми (C.dyphteria) – збудник дифтерії.

 

C.tritici та інші є патогенами рослин,вони викликають такі хвороби,як гомоз пшениці,вілт картоплі та буряків.

 

Представника роду Brevibacterium є промисловими продуцентами глутамінової кислоти (B.divaricatum), B.linens розвиваючись на м’яких сирах,бере участь у їх дозріванні.Бактерії роду Propionibacterium – безспорові нерухомі палички, які зброджують вуглеводи в утворенням пропіонової кислоти. Клітини пропіоновокислих бактерій містять цитохроми і каталазу, що дає їм можливість жити в аеробних умовах. Середовище існування – рубець та кишечник жуйних тварин. Ці бактерії використовуються у виробництві твердих сирів, вітаміну В₁₂, пропіонової кислоти, у силосуванні кормів. Серед пропіоновокислих бактерій є патогенні форми – P.acnes – збудник запалення волосяних фолікул.

 

Група 21. Мікобактерії

 

Бактерії цієї групи об’єднані в родину Mycobacteriaceae. Вони представлені аеробними, рухомими, злегка розгалуженими паличками. Міцелію не утворюють.

 

Це грампозитивні мікроорганізми, які після фарбування аніліновими барвниками не знебарвлюються кислотою. Ця властивість мікобактерій одержала назву “кислотостійкість”. Вона зумовлена вмістом в клітинній стінці міколових кислот, які надають поверхні клітини гідрофобних властивостей. Міколові кислоти мікобактерій містять 78-95 атомів вуглецю.

 

Мікобактерії розповсюджені у грунтах. Вони добре ростуть на середовищах, які містять парафіни, ароматичні вуглеводні, нафталін.

 

Серед мікобактерій є патогенні форми:

Mycobacterium tuberculosis –збудник туберкульозу;

 

M.leprae – прокази(протягом100років після відкриття не було знайденоекспериментальної тварини, чутливої до M.leprae. Найкраще підходять броненосці).

 

Група 22-29. Актиноміцети Група 22. Нокардіоформні актиноміцети

 

Підгрупа 1. Бактерії, що містять міколові кислоти p.Nokardia,Rhodococcus

 

Підгрупа 2. Pseudonokardia та близькі роди Підгрупа 3. Nokardioides, Terrabacter Підгрупа 4. Promicromonospora

 

Група 23. Роди з багатогніздними спорангіями p.Frankia

 

Група 24. Актиноплани Група 25. Стрептоміцети та близькі роди p.Streptomyces

58

 

Група 26. Мадуроміцети

Група 27. Thermomonospora та близькі роди

 

Група 28. Термоактиноміцети Група 29. Інші роди

 

Актиноміцети (від грец. мykos – гриб, actis – промінь) – це мікроорганізми, клітини яких здатні утворювати розгалужені гіфи. У багатьох представників цієї групи гіфи утворюють міцелій (субстратний та повітряний). Вони грампозитивні.

 

Колоній актиноміцетів пігментовані і щільно зростаються з субстратом. На добре розвиненому повітряному міцелії є спеціальні гіфи (спорофори), на яких утворюються екзоспори (конідії). Морфологія конідій та спорофорів різноманітна у різних видів і використовується при класифікації актиноміцетів.

 

Переважно аероби, більшість – сапрофіти, хоча є патогенні форми. Актиноміцети широко розповсюджені в грунтах, руйнують високомолекулярні органічні речовини (целюлозу, хітин). Запах зораного грунту обумовлений наявністю в ньому актиноміцетів. З клітин Streptomyces grizeus виділена речовина,яка обумовлює цей запах–геосмін(1,10-диметил-9-декалол).

 

Актиноміцети роду Streptomyces є активними продуцентами антибіотиків. S.grizeus - cтрептоміцину, S.venezuelae – хлораміцетину, S.aureofaciens - ауреоміцину і тетрациклінів. Спори більшості актиноміцетів термолабільні, але стійкі до висушування. Проте термофіл Thermoactinomyces vulgaris утворює терморезистентні спори, які за будовою і вмістом дипіколінової кислоти подібні до ендоспор Bacillus і Clostridium.