Геодезичне забезпечення при зведенні повнозбірних будівель

Комплекс геодезичних робіт під час зведення (монтажу) повнозбірних будівель включає:

- вхідний контроль геометричних параметрів збірних конструкцій;

- детальні розбивові роботи на вихідному і монтажному горизонті;

- контроль точності встановлення збірних конструкцій;

- виконавча зйомка змонтованих і постійно закріплених конструкцій зі складанням виконавчих схем (креслень).

Вхідний контроль геометричних параметрів збірних конструкцій на відповідність вимогам документації і нормативним документам виконується поштучно - для великорозмірних конструкцій (колони, панелі, балки, прогони, ферми тощо) і вибірково по кожній партії - для мілкорозмірних конструкцій (перемички, карнизні плити, добірні елементи тощо).

Рис. 4.3. Схема контролювання геометричних параметрів конструкцій: а – колон, ригелів, стійок; б – стінових панелей, плит перекриття й інших плоских елементів.

На конструкціях повинні бути нанесені: штамп відділу технічного контролю (ВТК) з відповідними реквізитами; риски, що визначають вісі; місця стропування. Правильність нанесення осей перевіряють компарованими рулетками з міліметровими діленнями; прямолінійність ребер і площин - туго натягненою волосінню (ліскою, струною) або прикладанням довгої вивіреної лінійки. Відхилення від проектних розмірів не повінні перевищувати допусків, наведених у відповідних нормах (ДСТУ, ДБН або СНиП).

Під час контролювання геометричних параметрів колон і ригелів виміряють довжину l і елементи p₁ и p₂ перетину (див. рис. 4.2). Для залізобетонних виробів визначають положення закладних деталей. Одночасно з контрольними вимірами на всі грані колони в верхньому і нижньому січенні прокреслюють олівцем з яскравими (гарячими) барвами або такою ж фарбою наносять установчі риски. На ригелях їх наносять на ті грані, по яких будуть суміщуватися вісі під час монтажу. Якщо вимоги до точності встановлення високі (металеві конструкції) установчі риски наносять прокреслюванням рисувалкою на пофарбованих поверхнях металу.

Рис. 4.4. Поповерхове перенесення осей каркасно-панельної будівлі за допомогою зеніт-прибора: а – перенесення осей будівлі за допомогою зеніт-прибора, встановленого всередині будівлі; б – те ж, встановленого зовні будівлі; в – поповерхове розбивання осей будівлі від винесених точок; 1 – головні вісі будівлі; 2 – теодоліт; 3 – палетка, встановлена в отвір перекриття чи виносного майданчика; 4 5- допоміжні вісі рівнобіжні головним осям; 5 – зеніт-прибор; 6 – марка, що закріплює вісь, яка переноситься; 7 – місця, де стінові панелі не змонтовані.

При контролюванні плоских залізобетонних елементів (плит перекрить, панелей стін тощо) виміряють довжину l, висоту h, товщину p і діагоналі d (рис. 4.3). Для визначення овальності елементу довжину і висоту виміряють по краях і в середині виробу. Пропелерність плоского елементу визначають за допомогою індикатора вертикалі (прямовисності), або бічним нівелюванням по дев’яти точках поверхні виробу.

Пропелерність по перетинах елементів характеризують формулою:

a - 2b + c, (4.5)

де a, b и с - відліки на рейках в точках, розташованих на одній прямій (наприклад, в точках 1, 2. 3 або 7, 5, 3 на рис. 4.4).

Необхідну точність контрольних вимірів s_к знаходять із співвідношення:

s_к - 0,15 D_виг,    (4.6)

де D_виг - допуск на виготовлення збірного елементу.

Розбивові геодезичні роботи складаються з побудови на вихідному і монтажному горизонтах установчих рисок, що маркують проектне просторове становище елементів конструкцій.

Детальне розбивання осей на монтажних горизонтах виконують з пунктів зовнішньої і внутрішньої розбивових мереж, які виконані на вихідному горизонті й закріплені на цоколі будови у вигляді осьових рисок, а на місцевості - у вигляді тимчасових геодезичних знаків (ТГЗ).

Для точної передачі розбивових осей будови з вихідного на монтажні горизонти найбільш прийнятним є спосіб вертикального проектування з використанням лазерного зеніт-центрира, який задає прямовисний лазерний промінь, або лазерного приладу, наприклад, на базі нівеліра, який задає горизонтальний лазерний промінь.

Для передавання стану вісі з вихідного на монтажний горизонт на цоколі будови в місцях розташування осей встановлюють незнімні майданчики для закріплення відхиляючих призм (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Схема перенесення розбивових осей на монтажні горизонти за допомогою лазерного прибору: 1 – лазерний прибор, що влаштовує горизонтальний промінь; 2 – призми на цоколі будівлі, що відхиляють промінь; 3 – палетка; 4 – консолі для встановлення призм, що відхиляють; 5 – осьові риски на цоколі будівлі.

Промінь лазерного приладу 1 (рис. 4.5), розташованого за межами будівлі (в безпечній зоні), послідовно направляється на відхиляючі призми 2, встановлені на консолях 4 співвісна з осьовими рисками на цоколі будівлі. Прямовисно відхилений промінь лазера падає на спеціальний прилад - палетку 3, що встановлена на монтажному горизонті. На шкалі (сітці) палетки 1 в точці падіння променя виконується відлік у відносних одиницях, на підставі якого на перекриття виноситься осьова риска.

Для нанесення точок розбивових осей будови, яка має на фасаді виступаючі конструкції, застосовуються зеніт-центріри і спеціальні кронштейни з виносною палеткою (рис. 4.6).

Рис. 4.6. Палетка для передавання осей на монтажний горизонт. 1 – відрахунки на палетці: 48.3 та 4.3; 2 – отвори для кріплення палетки; 3 – металевий короб; 4 – знімні кронштейни для кріплення короба до плит перекриття.

Після переносу і розбивання на монтажному горизонті базових осей виконується детальне розбивання координаційних і установчих осей будівлі із закріпленням останніх на перекриттях незмивною фарбою.

Під час монтажу колон нижні конструкції встановлюють в проектне становище шляхом суміщення граней колон з гранями оголовку нижнього поверху. При вільному способі монтажу суміщують риски 1 нижнього січення колони з рисками 2 осей будови (рис. 4.7).

Для встановлення колон заввишки до 5м під час вивірення прямовисності їх положення використовується спеціальне пристосування - індикатор прямовисності. Більш високі колони вивіряють проектуванням рисок двох осей будови на верхній перетин колони. Для проектування використовують два теодоліти, встановлені в площинах поздовжньої і поперечної осей будівлі. Найбільш слушним рахують умови, коли кути нахилу візирної вісі дорівнюють a» 45^о. Для зручності суміщення вісі колон з вертикальною ниткою труби теодоліта в верхньому січенні колони замість звичайної риски наносять по трафарету спеціальну шкалу з шашковими сантиметровими діленнями.

Рис. 4.7. Схема встановлення й вивірення колони за допомогою теодоліта: 1 – осьові риски нижнього перетину колони, що монтується; 2 – осьові риски на оголовках колон; 3 – осьові риски верхнього перетину колони; S – відстань від колони до теодоліта (S ≥ - Н_кол).

При застосуванні групових кондукторів з рамно-шарнірним пристроєм на оголовках колон розбивають тільки поздовжню і одну поперечну вісі для встановлення кондуктора.

Під час зведення великопанельних і великоблочних будівель на монтажному горизонті розбивають установчі вісі, паралельні основним осям, таким чином, щоб максимально спростити встановлення панелей чи блоків в проектне становище (рис. 4.8).

Становище установчих рисок для монтажу конструкцій на поперечних осях визначають промірами по відповідних створах уздовж паралельних осей або їх паралелей.

Рис. 4.8. Схема розбивання рисок поздовжньої базової осі й закріплення її на цоколі.

Найбільш точним і зручним є спосіб, коли установчі риски наносять відразу на всьому монтажному горизонті або в межах однієї фігури планової мережі (однієї або двох блок-секцій).

Вивірення конструкцій виконують під час встановлення збірних елементів в проектне становище з точністю, що передбачається відповідними нормативними документами. Її здійснюють в процесі монтажу геодезичними методами робітники монтажних організацій. Особливо відповідальні конструкції доручають вивіряти геодезичній службі будівництва. В практиці геодезичного обслуговування будівництва застосовують спосіб проектування розбивового горизонту по максимальній відмітці бокового нівелювання і інші.

Перед початком монтажу за результатами виконавчих зйомок опорних поверхонь конструкцій нижче розташованого поверху визначають позначку Н_м монтажного горизонту і підраховують товщину підкладок або шару розчину для вивірювання горизонту. За Н_м звичайно приймають найбільш високу позначку опорної поверхні перекриття, а товщину D_і прокладок для інших панелей підраховують за формулою:

D_і = Н_і - Н_м,       (4.7)

де Н_і - відмітка опорної поверхні в і-тій точці.

В місцях встановлення панелей виставляють висотні маяки.

До монтажу панелей і об’ємних блоків необхідно виконати розбивання орієнтирних (контрольних) і установчих (монтажних) рисок по дві під кожну панель.

Під час монтажу панелей і блоків встановленя їх у плані здійснюється суміщенням внутрішніх граней з паралелями осей, підфарбованих на монтажних перекриттях. В поздовжньому напрямку становище панелі орієнтують по поздовжніх гранях (ребрах) або по рисках в середині основи панелі і на перекриттях. Становище панелей контролюють також шляхом промірювання від розбивових осей.

Вертикальність панелей і блоків перевіряються за допомогою індикаторів прямовисності. Виконавче знімання проводиться для визначення фактичних відхилень змонтованих конструкцій від проектного становища в плані, по висоті і по вертикалі. За його результатами приймають рішення про придатність конструкції для подальшого монтажу і для експлуатації. Виконавчі знімання виконують після завершення монтажу, остаточного закріплення конструкцій і зняття монтажної оснастки.

Планове становище конструкції визначають з точок планової мережі, розбивових осей або їх паралелей шляхом промірювання рулеткою, методами створів, прямокутних координат і боковим нівелюванням, висоти точок конструкцій - геометричним нівелюванням з робочих

Під час монтажу каркасно-панельних будівель виконавчому геодезичному зніманню підлягають фундаменти будівель і колони кожного змонтованого ярусу.

При виконавчому геодезичному зніманні фундаментів перевіряють становище осьових рисок на стаканах фундаментів в плані відносно розбивових осей і відхилення від міток дна стаканів.

Контрольні заміри, які визначають становище низу колон, виконують після зварювання колон, що встановлюються, з колонами. що розташовані нижче. Знімання становища верху колон виконують після встановлення й закріплення в проектному стані всіх збірних елементів на висоту одного ярусу (поверху - якщо висота колони дорівнює висоті поверху).

Під час геодезичної зйомки становища колон перевірці підлягають риски осей верху й низу колон відносно рисок розбивових осей, які винесені на відповідний монтажний горизонт. При цьому гранична погрішність має складати не більше 0,2 величини відхилень, які допускаються ДСТУ і СНиП.

Відхилення колон від вертикалі визначають за допомогою індикатора вертикалі.

Становище оголовків колон відносно висотної позначки на кожному поверсі (ярусі) визначають за допомогою нівеліра.

Під час виконання геодезичних робіт складається акт на розбивку головних осей будівлі; виконавча схема положення фундаментів; монтажні виконавчі схеми положення колон і об’ємних блоків у плані і по висоті (рис. 4.9).

Виконавча зйомка фактичного положення у плані, по висоті й по вертикалі окремих елементів ВПБ також проводиться після постійного їх закріплення: зварення, антикорозійного захисту об’єднуючих елементів і бетонування (замонолічування) стиків конструкцій.

Після закінчення монтажу кожного поверху складаються виконавчі схеми положення стінових панелей і панелей перекриття, що додаються до акту приймання.

Рис. 4.9. Виконавча схема положення колони. +10 – відхилення положення колони по висоті; ₂←⁸ – напрям і величини відхилень верха “8” і низу колони – “2” в мм.

Поповерхові виконавчі схеми складаються за результатами виконавчої геодезичної зйомки. На виконавчих схемах вказують: відхилення низу стінових панелей від осей; відхилення стінових панелей від вертикалі; висотне становище верху панелей перекриття.

Результати виконавчої зйомки положення стінових панелей наносять на копію монтажного плану даного поверху, а відмітки панелей перекриття - на копію плану цього перекриття (рис. 4.10).

Контрольні заміри, що визначають розташування низу змонтованих панелей, виконуються від контрольних рисок, нанесених під час детального розбивання, до площини відповідної змонтованої панелі.

Рис. 4.10. Виконавча схема положення панелей по вертикалі. →² напрям і величина зміщення низу панелі від знаків внутрішньої розбивової мережі будівлі (від монтажних ориєнтирів), мм; → 3 – напрям і величина відхилення верха панелі від вертикалі, мм.

Відхилення стінових панелей від вертикалі заміряють в двох місцях поблизу від торців за допомогою індикатора вертикалі. Заміри виконують на тих самих гранях, відносно яких визначається відхилення низу (грань з боку контрольної розбивової риски).

Виконавча схема висотного положення панелей перекриття складається за результатами нівелювання, виконаного під час створення висотного обґрунтування на монтажному горизонті (рис. 4.11).

Рис. 4.11. Виконавча схема висотного становища панелей перекриття. -2 – відхилення позначки панелі перекриття від орієнтира, мм.

Якщо за результатами виконавчої зйомки встановлено, що відхилення розташування конструкцій від проектних знаходиться в межах допусків ДСТУ і СНиП, то монтаж наступних ярусів (поверхів) продовжують. Якщо є перевищення фактичних відхилень положення конструкцій над проектними, рішення про можливість продовження монтажних робіт приймає комісія у складі представників проектної організації, замовника і виконавця робіт.