Загальні відомості про надземні інженерні споруди

Надземні інженерні споруди – це така група будівельних об’єктів, головна частина конструкцій якої (крім фундаментів) розташовується вище рівня денної поверхні грунту. Як правило, це самостійні об’єкти або технологічно пов’язані з будівлями чи спорудами з основним технологічним процесом, що протікає в межах даного виробництва. До таких споруд необхідно віднести наступні.

Самостійні великопрогонні інженерні споруди промислового призначення: спортивні палаци, торговельні споруди, цирки, ангари, збиральні корпуси для ракет, кораблів, літаків тощо;

висотні споруди різноманітного призначення: промислові – витяжні труби, димові труби (димарі), градирні, грануляційні башти, надшахтні копри, доменні печі, морські нафтодобувні платформи тощо;

зв’язкові – антени, радіо- та телевізійні щогли та башти, вітрові та сонячні енергетичні установки, опори ліній електропередач (ЛЕП);

споруди для зберігання продуктів, їх технологічної переробки чи транспортування – резервуари металеві і залізобетонні, газгольдери, силоси, бункери, трубопроводи великих діаметрів тощо.

- функціонально пов’язані з основним технологічним процесом:

етажерки, повітропідігрівачі, пиловловлювачі, постаменти,

інженерні споруди, що зв’язують окремі об’єкти виробничого призначення: транспортерні галереї, естакади, деякі енергетичні лінії.

Під час зведення таких споруд поряд із звичайними технологічними методами і прийомами використовується спеціальна технологія чи окремі спеціальні технологічні прийоми, такі, наприклад, як розкружалювання, стабілізування тощо. Такі споруди будемо відносити до категорії спеціальних (див. Розділ 8).

В основному надземні споруди виконуються з металевих конструкцій (сталеві чи алюмінієві), як найбільш міцних і легких, але іноді можуть використовуватись і такі матеріали, як залізобетон і пластмаси.

Монолітний залізобетон вживається в основному для виготовлення фундаментів, днищ у резервуарів і інших ємкостях, що зводяться в ковзній чи підйомно-переставній опалубці.

Для зведення таких споруд розроблені принципово нові технології, а в деяких випадках використовуються унікальні механізми, машини та пристосування. Так, наприклад, в спорудах, де розміщується велика кількість технологічного устаткування (доменні або коксові печі, установки нафтохімічні й хімічні) використовуються суміщений монтаж будівельних укрупнених конструкцій і технологічного устаткування, а укрупнення таких блоків виконується на спеціальних базах (майданчиках) комплектації або конвейерних лініях. Споруди типу резервуарів і газгольдерів (металеві) монтуються методом рулонування, деякі елементи – роздільним крупноблочним методом (покрівлі). Для споруд, заглиблених в землю, застосовуються такі методи, як “опускний колодязь” та інші.

Деякі споруди, що мають великі прогони і масу (домені печі, великопрогонні) можуть монтуватися методом насування, пересування та повороту тощо. Природно, що для кожного з вищезазначених методів застосовуються відповідні механізми і машини: монтажні щогли, домкрати, поліспасти, спеціальне устаткування конвейерних збиральних ліній, комплект механізмів і устаткування для виконання метода рулонування і таке подібне. У кожному разі метод монтажу вимагає ретельного пророблення індивідуальних прийомів і заходів, а іноді і додаткових науково-технічних досліджень. Більшість методів вимагають виконання контролю напруженого стану конструкцій, що монтуються, або такелажного оснащення. Для цього процесу використовуються спеціальні вимірювальні прибори і обладнання: динамометри, прогиноміри, тензодатчики й тензостанції. На цей процес необхідно складати відповідні технологічні карти, а іноді (наприклад, на розкружалювання) ПВР.