Міністерство  освіти  і  науки,

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ,

МОЛОДІ  ТА  СПОРТУ  УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кафедра геології та розвідки нафтових і газових родовищ

 

В.Р. Хомин

ГІРНИЧЕ ПРАВО ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

 

Івано-Франківськ

2012

УДК 347.249

ББК 67.407.3

Х–76     

 

Рецензенти:

Федоришин Д.Д. доктор геологічних наук, професор,

                            завідувач кафедри геофізичних

                            досліджень свердловин,

Стельмах О.Р.   кандидат геолого-мінералогічних наук,

                            завідувач кафедри теоретичних основ

                             геології

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № 16 від 23.02.2012 р.)

Хомин В.Р.

Х – 76 Гірниче право та ліцензування: конспект лекцій. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2012. – 52 с.

 

 

МВ 02070855 – 3694 – 2012

 

 

Конспект лекцій розроблено відповідно до робочої програми навчальної дисципліни. Може бути використаний студентами денної та заочної форм навчання.

У конспекті розглянуті питання правових основ надрокористування, норм гірничого права та принципів надання ліцензій для користування надрами.

Призначено для підготовки бакалаврів за напрямом
6.040103 – Геологія.

 

 

УДК 347.249

ББК 67.407.3

 

МВ 02070855 – 3694 – 2012

© Хомин В.Р. © ІФНТУНГ, 2012

ЗМІСТ

Вступ.................................................	4
Лекція 1. Діяльність гірничодобувних підприємств в рамках гірничого законодавства України. Вступ до дисципліни.............................................	6
Лекція 2. Правові норми Гірничого Закону України  .........................................	10
Лекція 3. Правовий статус надр та регулювання надрокористування. Загальна характеристика Кодексу України “Про надра”  .....................................	17
Лекція 4. Надання ліцензій для нафтогазодобувних підприємств та правове регулювання нафтогазової галузі. Закон України “Про нафту і газ”...........................	31
Лекція 5. Особливості правовідносин у сфері користування нафтогазоносними надрами та геологічного вивчення нафтогазоносності надр...................................	41
Питання для самоперевірки цілого курсу  ...................	47
Перелік використаних джерел.............................	52

Вступ

На сучасному етапі розвитку народного господарства нафтова і газова промисловість відіграє одне із вирішальних значень. Як наслідок, виникає необхідність правового регулювання суспільних відносин вивчення та використання надр України.

Предметом галузі права, у тому числі і гірничого, є визначена група суспільних відносин, регульована відповідними нормами права. Таким чином, відносини, що виникають у зв’язку з вивченням, розподілом, використанням та охороною надр врегульовані нормами гірничого права.

Зі зміною змісту суспільних відносин стосовно надр відбуваються зміни в предметі і завданнях гірничого права. Для характеристики галузі права взагалі і гірничого права зокрема поряд із поняттям предмету права важливе значення має і метод гірничих відносин. Під методом галузі права розуміється спосіб впливу норм даної галузі права на поводження учасників суспільних відносин, тобто гірничих відносин.

Одним з найактуальніших на даний етап розвитку гірничодобувної промисловості України напрямком, що визначає професійну підготовку гірничих інженерів геологів за спеціальністю “Геологія нафти і газу”, є дисципліна “Гірниче право та ліцензування”. Вказана дисципліна націлена на надання студентам професійних знань та практичних навиків в області правових відносин стосовно вивчення та використання надр.

Теоретичною базою для застосування та використання норм гірничого права є дисципліни “Основи правознавства” та “Основи конституційного права України”, які розкривають загальні правові положення, визначені основними Законами України.

Для повноцінного засвоєння програмного матеріалу студенти повинні мати необхідні знання з вищевказаних дисциплін.

Метою даної дисципліни є одержання студентами знань з правових основ надрокористування, норм гірничого права та принципів надання ліцензій для користування надрами.

У результаті вивчення дисципліни студенти одержать ґрунтовні знання із таких питань:

– предмет, метод та система гірничого права;

– правові аспекти гірничих відносин між об’єктами та суб’єктами права;

– державна політика у сфері регулювання гірничих відносин;

– геологічне вивчення надр;

– організаційно-правові основи розробки родовищ нафти і газу;

– право власності на надра та корисні копалини в них;

– право власності на видобуті ресурси надр;

– особливості правовідносин у сфері геологічного вивчення нафтогазоносності надр;

– особливості правовідносин у сфері користування нафтогазоносними надрами.

На основі отриманих знань майбутній спеціаліст повинен навчитись вправності й уміння:

– аналізувати правові відносити, що складаються між суб’єктами гірничодобувного профілю;

– узагальнювати матеріали прав та обов’язків гірничодобувних підприємств і обґрунтовувати правомірність проведених ними дій та робіт стосовно вивчення або використання надр;

– використовувати закони, кодекси, норми та постанови, що стосуються юридичних відносин у галузі гірничого права, для практичного вирішення правових питань на гірничодобувних підприємствах України.

Лекція 1

Вступ до дисципліни

 

На сучасному етапі розвитку народного господарства нафтова і газова промисловість відіграє одне із вирішальних значень. Як наслідок, виникає необхідність правового регулювання суспільних відносин вивчення та використання надр України.

Гірниче право займає самостійне місце в загальній системі права, оскільки воно спрямовано на регулювання конкретного по своїй сутності виду суспільних відносин, тобто гірничих відносин. Воно, як уже було показано вище, має свій предмет і метод правового регулювання цих відносин.

Предметом галузі права, у тому числі і гірничого, є визначена група суспільних відносин, регульована відповідними нормами права. Таким чином, відносини, що виникають у зв’язку з вивченням, використанням і охороною надр і регульовані нормами гірничого права, складають предмет цієї галузі права.

Зі зміною змісту суспільних відносин стосовно надр відбуваються зміни в предметі і завданнях гірничого права. В умовах реформування й удосконалювання керівництвом економікою розвивається самостійність користувачів надр, демократизація гірничих відносин, розширення прав користувачів надр.

Метод гірничого права.

Для характеристики галузі права взагалі і гірничого права зокрема поряд із предметом важливе місце посідає метод регулювання гірничих відносин. Під методом галузі права розуміється спосіб впливу норм даної галузі права на учасників гірничих відносин.

Надання надр у користування провадиться на підставі рішення (постанови) компетентного державного органа. Ті ж органи виносять рішення про вилучення надр з користування чи щодо будь-яких інших змін у праві надрокористування. Виникнення, зміна або припинення гірничих правовідносин відбувається на підставі адміністративно-правового акта – рішення (постанови) державного органу.

Для адміністративно-правового методу регулювання суспільних відносин характерний прояв "влади і підпорядкування". Цей метод не виключений і у гірничих відносинах.

Учасники таких відносин не рівноправні, тому що один дає обов’язкові для виконання розпорядження, а інший зобов’язаний їх точно і вчасно виконувати.

Особливо адміністративно-правовий метод регулювання гірничих відносин проявляється у випадках виявлення порушень гірничого законодавства, а також при необхідності їх попередження. Тут виявляється діяльність не тільки правоохоронних органів (прокуратури, суду, арбітражу), санітарної служби, органів охорони праці та екобезпеки, але і органів Держкомгеології.

В основі адміністративно-правового методу регулювання гірничих відносин завжди присутні економічні розрахунки і прогнози (державний план, проект, погоджений у належному порядку і затверджений компетентним державним органом; економічні нормативи), що обґрунтовують прийняття тих чи інших рішень.

Важливо, проте, завжди мати на увазі, що адміністративний метод поширюється не на всі види гірничих відносин. Так, при наданні надр у користування адміністративний метод застосовується, а на наступній за цією стадією – при внутрішньогосподарському плануванні використання надр – застосування цього методу значно обмежене.

Таким чином, якщо в одних випадках допускається метод адміністрування, то в процесі внутрішньогосподарського використання надр застосовується змішаний метод, тобто в основному вільний дозвіл і в обмежених законом випадках – адміністрування.

Система гірничого права.

Гірниче право, як складне явище соціально-політичного та економічного життя суспільства має визначену систему. Його первинним складовим елементом слугують правові норми. Правова норма – це правило поведінки суб’єктів гірничих відносин, яким вони повинні керуватися, роблячи свої дії і вчинки, приймаючи відповідальні рішення.

Окремі правові норми формуються в групи (блоки чи ланки) норм, що називаються правовими інститутами. Норми, що складають правовий інститут, регулюють не які-небудь окремі дії, а цілісну однорідну спільність гірничих відносин.

Гірниче право як галузь, що має свою систему, складається з загальної частини, що містить правові норми і положення, які стосуються всієї галузі в цілому, та спеціальної частини, що охоплює норми, які регулюють окремі види гірничих відносин. Правові інститути, що входять у загальну частину, називаються загальними, а в спеціальну частину – особливими або спеціальними.

Правовими інститутами, що складають загальну частину гірничого права, є: право власності на надра, інші види прав на надра; право керування в області нардрокористування (надання і вилучення надр, планування використання і розподілу надр); контроль за використанням надр, правової охорони надр, інститут юридичної відповідальності за порушення гірничого законодавства.

Правовими інститутами спеціальної частини є групи (блоки) правових норм, що встановлюють наявність окремих категорій надр та їхній правовий режим; форми і види надрокористування; права та обов’язки окремих надрокористувачів і т.д.

Відповідно до приведеного вище системою гірничого права будується курс його вивчення. Це дозволяє послідовно і з достатнім ступенем повноти розкрити зміст такої складної і важливої галузі права, яким є українське гірниче право.

Гірниче право має свої особливості не тільки в структурі (системі) побудови (загальна й спеціальна частини, їхні правові інститути), але й у змісті правового регулювання окремих видів гірничих відносин. Гірничому праву, як самостійній галузі, права притаманні свої визначені загальні принципи. Принцип – це деяке загальне правило, що характеризує даний правовий інститут чи усю галузь гірничого права.

Загальна характеристика

Кодексу України “Про надра”

Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Завданням Кодексу України “Про надра” є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами Законодавства України, що видаються відповідно до них. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами Законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Державний фонд надр та державний фонд родовищ корисних копалин.

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин – резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Державний фонд родовищ корисних копалин формується Державним комітетом України геології і використанню надр. Державний фонд надр формується Державним комітетом України по геології і використанню надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Види корисних копалин.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету України по геології і використанню надр.

Геологічне вивчення надр.

Проведення робіт з геологічного вивчення надр.

Геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з’ясування гірничотехнічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Проведення робіт по геологічному вивченню надр організується та координується Державним комітетом України по геології та використанню надр на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил. Геологічне вивчення надр, передбачене державними програмами, здійснюється, як правило, за рахунок коштів, що відраховуються видобувними підприємствами до державного бюджету за раніше виконані геологорозвідувальні роботи. В окремих випадках геологічне вивчення надр може виконуватись за рахунок прямих видатків державного та місцевих бюджетів. Місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях сприяють проведенню робіт по геологічному вивченню надр, що виконуються згідно з державними програмами, розробляють та реалізують відповідні територіальні програми.

При геологічному вивченні надр повинні забезпечуватися:

1) раціональне і ефективне проведення робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр;

2) екологічно безпечний для життя і здоров’я людей стан навколишнього природного середовища;

3) повнота вивчення геологічної будови надр, гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки розвіданих родовищ, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;

4) достовірність визначення кількості та якості запасів усіх корисних копалин і наявних у них компонентів, геолого-економічна оцінка родовищ корисних копалин;

5) ведення робіт методами і способами, які б виключали невиправдані втрати корисних копалин, зниження їх якості, надмірне руйнування грунтового покриву та забруднення навколишнього природного середовища;

6) розміщення видобутих гірських порід і корисних копалин, яке б виключало їх шкідливий вплив на навколишнє природне середовище і здоров’я населення;

7) збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин, які можуть бути використані при розробці родовищ та в інших цілях, і ліквідація у встановленому порядку виробок і свердловин, які не підлягають подальшому використанню;

8) збереження геологічної і виконавчо-технічної документації, зразків гірських порід і руд, дублікатів проб корисних копалин, які можуть бути використані при подальшому вивченні надр, розвідці та розробці родовищ корисних копалин, а також при користуванні надрами для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Замовниками робіт можуть обумовлюватись й інші вимоги щодо геологічного вивчення надр, що не суперечать Законодавству України.

Державна реєстрація та облік робіт по геологічному вивченню надр, геологічна інформація.

Роботи по геологічному вивченню надр підлягають обов’язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт. Державна реєстрація та облік робіт по геологічному вивченню надр провадяться Державним інформаційним геологічним фондом України. Умови розпорядження геологічною інформацією, в тому числі і тією, що підлягає обов’язковій передачі до Державного інформаційного геологічного фонду України, визначаються Положенням про порядок розпорядження геологічною інформацією, що розробляється на основі цього Кодексу, Законодавства про науково-технічну інформацію і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розвідані родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, включаються до Державного фонду родовищ корисних копалин і передаються для промислового освоєння в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Першовідкривачі родовищ корисних копалин

Особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має промислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, що істотно підвищують його промислову цінність, визнаються першовідкривачами. Першовідкривачі мають право на винагороду. Положення про першовідкривачів родовищ корисних копалин затверджується Кабінетом Міністрів України.

Охорона надр.

Основні вимоги в галузі охорони надр:

– забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

– додержання встановленого Законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

– раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

– недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи Законсервовані, а також підземних споруд;

– охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

– запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого Законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

– запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

– додержання інших вимог, передбачених Законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення користування надрами.

У разі порушення статей та інших вимог Кодексу України “Про надра” користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому Законодавством України.

Забудова площ залягання корисних копалин.

Забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об’єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові. Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин. Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються за погодженням з відповідними місцевими Радами народних депутатів.

Охорона ділянок надр, що становлять особливу наукову або культурну цінність.

Рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об’єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені у встановленому Законодавством порядку об’єктами природно-заповідного фонду. У разі виявлення при користуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об’єктів, що становлять інтерес для науки і культури, користувачі надр зобов’язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідомити про це заінтересовані державні органи.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЦІЛОГО КУРСУ

1 Предмет галузі гірничого права.

2 Метод гірничого права.

3 Адміністративно-правовий метод регулювання гірничих відносин.

4 Система гірничого права.

5 Правова норма, правовий інститут.

6 Правові інститути, що складають загальну частину гірничого права.

7 Правові інститути спеціальної частини гірничого права.

8 Особливості змісту правового регулювання окремих видів гірничих відносин. Визначення “принципу” права.

9 Зміст основних принципів гірничого права.

В.Р. Хомин

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

2012

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ,

МОЛОДІ  ТА  СПОРТУ  УКРАЇНИ