Товується станина верстату).

Від довготривалих перевантажень двигуни М1 – М3 захищені тепловими реле КК1 – КК3.

 

Електроустаткування токарно-гвинторізного верстата 16Б20А.

Токарний верстат 16Б20А – верстат високої точності. Електропривод шпин-

делю і подачі здійснюється від електродвигуна постійного струму ПБСТ63 потужністю 5,4 кВт. Регулювання швидкості обертання шпинделю викону –

ється електромеханічним способом за допомогою трьохступеневої коробки швидкостей і двозонним електричним регулюванням в межах ступеню ко –

робки: зміною напруги на якорі двигуна (D₁=10) і зміною магнітного потоку збудження (D₂ = 3), що забезпечує регулювання швидкості шпинделю в ме –

жах 0,85 – 320 рад/с.                    

     

 

 

 

 

 

 

 

                                                     

                                                          

 

                                              Рис.2.15. Схема токарно-гвинторізного верстату 16Б20А    

Склад схеми.

Силова частина:

- М1 – електродвигун ГП і ПП з вбудованим тахогенератором G;

- ТП – тиристорний перетворювач;

- М2 – асинхронний КЗР електродвигун гідроприводу;

- М3 – асинхронний КЗР електродвигун вентилятора ГС;

- М4 – асинхронний КЗР електродвигун швидкого руху;

- М5 – асинхронний КЗР електродвигун насосу охолодження;

- TV1 – TV4 – понижуючі трансформатори;

- EL – лампа освітлення електрошафи;

- СЛО – світильник місцевого освітлення.

Схема керування:

- рукоятки керування з блоками мікровимикачів MS1 – MS3 (права) та MS4 – MS6 (ліва), які мають положення: “ВПЕРЕД” – (нижнє), “СТОП” – (середнє) та “НАЗАД” – (верхнє), діаграма стану контактів вказана на принциповій схемі;

- SB1 – кнопка “Пуск вентилятора;

- SB2 – кнопка “Стоп” раптове відключення М1 і через 5 с М2;

- SB3 – кнопка “Авар. Стоп” – відключення всього електрообладнання;

- SB4 – кнопка “Пуск гідравліки” – включення М2;

- SB5 – кнопка “Швидкий рух ” – включення М4;

- SA1 – перемикач “Робота – перевірка” – для перевірок під напругою при відчинених дверцятах електрошафи;

- SA2 – “Охол. Вкл.” – включення насосу охолодження;

- SA3 – вимикач лампи освітлення електрошафи;

- SA4 – вимикач світильника місцевого освітлення;  

- SQ6 – кінцевий вимикач лампи освітлення електрошафи.

 Система сигналізації і блокувань:

- ТР (К_t°) – термореле контролю температури робочої рідини ГС;

- HL1 – лампа зеленого кольору (температура в нормі);

- HL2 – лампа жовтого кольору (підвищена температура);

- HL3, HL4 – лампи білого кольору (наявність напруги в схемі);

- SQ1 – заборона роботи без захисного екрану;

- SQ2, SQ3 – контроль положення рукоятки переключення швидкостей

(на прямій передачі натиснутий SQ2, - на переборах натиснутий SQ3);

- SQ5 (разом з SA1) – заборона роботи при відчинених дверцятах елек –

трошафи;

- КР – реле тиску і КМ2 – заборона на включення і роботу М1 без тиску в гідросистемі;

- QF (допоміжні контакти) – блокування відключення вентилятора;

- QF1, QF2, QF3 (допоміжні контакти) і реле KU – заборона включення електроприводів М1, М2, без подачі напруги,

- ВШШ – покажчик швидкості шпинделю.

Реле і контактори:

- KU – реле нульового захисту;

- К1, К2 – реле блокування від керування двома рукоятками одночасно;

- К3 – реле включення ТП (електроживлення М1);

- К4 – реле включення шпинделю на прямий хід;

- К5 – реле включення шпинделю на зворотний хід;

- К6 – реле визначення полярності напруги ТП від положення рукоятки переключення швидкості (на прямий передачі натиснутий  SQ2 і К6 виключено; при включенні переборних груп коробки натиснутий SQ3 і К6 включене). 

Робота схеми.

Для спрощення роботи при пошуку пошкоджень зручно користуватися діаграмою послідовності роботи елементів схеми:

1. Включення верстату на прямій передачі, - SQ 2 натиснутий (контакти розімкнуті, К6 виключене):

 1) SB 1 – підготовка схеми:

                           KM 1    ТП     підготовка живлення М1   а)

U     SB 1 --     

                 KM 3   М3.

                                   MS 1, MS 3, MS 5        К1 запуск двигуна ГС,   

U --- SB 4   KU     KM 2    M 2    KP ---                        підготовка кіл

                                        MS 2, MS 4, MS 6         К2   керування

                                                                                              К1 викл.

2) Пуск “Вперед” - РК (права)   положення “Вперед” MS 1

                    а)                                                                                MS2        K4 вкл.

           К3                   включення М1.

 

                                                                розмик.

3) Зупинка шпинделю: РК “Стоп”             MS1, MS2 викл. К4   К3  М1

 

                                                                   гальмування в рекуперативному режимі.

 

4) Пуск “Назад”: РК    “Назад”   MS2      вкл. К5    вкл.К3   М1 на реверс.

                                                                 MS3 викл.К1

 

2. Включення шпинделю на переборах коробки швидкостей.

РПШ в положенні переборних груп SQ3  вкл. К6 вкл. К5 –РК “Вперед”

                                                           SQ2                                К4 –РК “Назад”

 

      пуск М1 у зворотному напрямку.

 

 3. Зупинка кнопкою “Стоп” (SB 2).

SB2 викл. KU   _D T викл. КМ2 викл.   М2        тиск ГС   КР викл. всі

                                                                                                                   ⁰ інші елементи.

 

4. Зупинка кнопкою “Стоп Авар.” (SB 3).

                        викл. схему керування,

SB3                   

                           вкл. обмотку QF і відключає силову частину схеми.

 

 

5. Стабілізація швидкості шпинделю.

Електропривод верстата, - двигун постійного струму М1 з вбудованим тахогенератором G та тиристорний перетворювач ТП являє собою замкнуту систему автоматичної стабілізації швидкості з негативним зворотним зв’язком по швидкості, яка реалізується тахогенератором та впливає на тиристорний перетворювач (U_кер = U_зш - U_зз). Тим самим забезпечується необхідна жорсткість механічної характеристики двигуна. Необхідне значення швидкості встановлюється двома потенціометрами регулятора швидкості РШШ та вимірюється покажчиком швидкості ВШШ, датчиком якого являється також тахогенератор G.

 

Електроустаткування токарно-револьверного верстата 1П365.

Привод шпинделю здійснюється від електродвигуна М1 (14 кВт, 145 рад/с); двигун М2 (1,7 кВт, 142 рад/с) обертає насос гідросистеми і здійснює швид –

кий рух двох супортів; двигун М3 (0,125 кВт, 280 рад/с) обертає насос охо – лодження.                                      

                                                        Кутова швидкість шпинделю регулюється

                                                       ступенево (3,4 ¸ 150 рад/с). Пересування

                                                       шестірень виконується гідроциліндрами,

                                                       золотники яких керуються електромагніт -                   

                                                       тами YA1, YA2 (рис.2.16.)          

                                                         Швидка зупинка шпинделю здійснюється

                                                        гідравлічним гальмом, яке керується         

                                                        електромагнітом YA3.

приводу верстату.                        Рух подачі супортів від двигуна голов -                         

                                                        ного приводу верстату.

                                                            

                                                            Рис.2.16. Схема вузла переключення                                                                              

                                                                           шестірень коробки швидкостей

                                                                           токарно-револьверного верстату.

  

 

                                                       

 

 

                                                  

                                                  

 

 

                                            НО

 

 

                                                 

 

 

            ГП         ГС, ШРсуп.

 SB1 – “Стоп авар.”

 SB2 – “Пуск”

 SB3 – “Стоп”

 SB4 – “Вправо”

 SB5 – “Вліво”

 SB6 – “Перекл. швидк.”

 YA1 – шпиндель вправо;                                                                                 

 YA2 – шпиндель вліво;

 YA3 – гальмування.

 

 

  Рис. 2.17. Електрична схема токарно-револьверного верстата 1П365.

 

Напруга на схему верстату подається ввідним вимикачем SA. Пуск двигунів М1 і М2 здійснюється кнопкою SB2, зупинка – кнопкою SB1. Кнопкою SB3 здійснюється зупинка шпинделю без зупинки М1 і М2.

Для отримання правого обертання натискається кнопка SB4 “Вправо”. При цьому спрацьовує реле К1, блокує контакти кнопки, вмикає К4 і готує до включення електромагніт YA1 і вмикає зелену лампу HL2. Після відпускання

SB4 вмикається YA 1 і шпиндель розганяється до встановленої швидкості.  

  При пуску з нерухомого положення в сторону лівого обертання натискається

кнопка SB5, при цьому вмикається реле К2, зелена лампа HL2, а після відпус-

кання кнопки – електромагніт YA2. При обох напрямках обертання реле К4 готує до включення електромагніт YA3, який керує гідравлічним гальмом.

Переключення швидкості шпинделю і подачі на ходу; попередньо ручками вибирається необхідна швидкість, а потім натискається кнопка SB6. При цьому вмикається і стає на самоблокування реле К3, яке вимикає зелену HL2 та вмикає червону HL1 і реле часу КТ, вимикає електромагніт YA1 (YA2) і вмикає електромагніт YA3. За допомогою гідравліки виконується відклю –

чення фрикціону і швидка зупинка гідравлічним гальмом, після чого шестірні переключаються обертаючись гідромеханізмом повільного прокручування.

До моменту завершення переключень розмикається контакт КТ, відключа –

ється К3, YA1 або YA2, що приводить до розгону двигуна у ту ж сторону, але з іншою швидкістю. Знов загорається HL2.

Для переключення при вимкнутому фрикціоні і при працюючому М1, слід встановити ручки гідроперемикача в необхідне положення і одночасно натис-

нути кнопки SB6 і SB4 (SB5) і утримувати їх протягом 2 – 3 секунд (поки не закінчіться переключення шестірень). Натискати SB 4 або SB 5  необхідно для того щоб попередити включення YA 3 гальмування.

Зупинка шпинделю здійснюється натисканням кнопки SB3, при цьому М1 і М2 не відключаються.

 

Контрольні запитання.

1. Охарактеризуйте основні технологічні процеси, в яких використовуються   металорізальні верстати.

2. Охарактеризуйте основні  параметри різання.

3. Які електричні двигуни використовуються в металорізальних верстатах?

4. Охарактеризуйте способи регулювання швидкості електроприводів механізмів верстатів.

5. Які вимоги висуваються до електродвигунів електроприводу механізмів основних рухів?

6. В яких режимах працюють електродвигуни верстатів?

7. Яка апаратура керування і захисту використовується в металорізальних верстатах?

8. В чому є сутність розрахунку потужності двигуна за методом наванта –

жувальних діаграм?

9. Від чого залежить потужність електродвигунів приводу насосних стан –

 цій охолодження?

10. Охарактеризуйте систему стабілізації швидкості шпинделю токарно – гвинторізного верстата 16Б20А.

 

                                                    

 

 

 

  Тема 2.3. Електроустаткування і схеми керування свердлильними

                і розточувальними верстатами.

1. Призначення і загальна будова свердлильних і розточувальних

верстатів.

Свердлильні верстати призначені для отримання наскрізних і глухих отворив в деталях за допомогою свердлів.

Свердлильні верстати поділяються вертикально-свердлильні і радіально-

свердлильні. Радіально-свердлильні верстати є більш універсальними тому що на їх можна свердлити і оброблювати отвори в деталях як малих так і великих габаритів. Загальна будова верстата показана на рис.2.18.

 

 

                                                                          Рис.2.18. Загальний вигляд радіально-

                                                                                          свердлильного верстата.

 

                                                                           

 

                                                                                 1 – фундаментна плита;

                                                                                 2 – колона з гільзою;

                                                                                 3 – механізм переміщення;

                                                                            4, 5 – електродвигуни допоміжних приводів                                                                        приводів;

                                                                                  6 – горизонтальний рукав (траверса);

                                                                                  7 – електродвигун головного приводу;                                                              

                                                                                  8 – свердлильна головка (шпиндельна

                                                                                         бабка);

                                                                                   9 – шпиндель;

                                                                                 10 – робочий стіл.

 

 

На свердлильних верстатах головний привод і привод подачі звичайно здійснюється від одного асинхронного електродвигуна з короткозамкненим ротором. Регулювання швидкості шпинделю і подачі виконується механіч –

ним способом. Іноді використовуються багатошвидкісні асинхронні двигуни.  

Головний привод в основному нереверсивний, крім верстатів, на яких нарізають різьбу.

Для допоміжних приводів використовують одно швидкісні асинхронні двигуни з к. з. ротором.

В схемах керування передбачаються блокування, які забезпечують обме –

ження ходу траверси і свердлильної головки в крайніх положеннях, заборону роботи при незакріпленій колоні і включення двигуна підйому траверси при затиснутій колоні.

                                                        

 

НО         Шп      Траверса Затиск Тр. Затиск Кол.

 Рис. 2.19. Схема електрична принципова радіально-свердлильного верстату 2А55.

Все електрообладнання встановлено на поворотний частині верстату, тому напруга 380 В подається через ввідний вимикач на кільцевий струмоприймач ХА і далі через щітковий контакт на розподільчий пристрій верстату.

Перед початком роботи слід призвести затиск колони та шпиндельної головки натиском кнопки SB1 “ЗАТИСК”. При цьому отримує живлення КМ5 і вмикає двигуни М3 і М4, які приводять в дію гідравлічні затискні пристрої. Одночасно через допоміжний контакт КМ5 вмикається реле KU, яке готує коло живлення кола керування і стає на самоблокування.

Для відтискання колони та свердлильної головки натискається кнопка SB2 “ВІДТИСК.”, при цьому втрачає живлення реле KU, що робить неможливою роботу на верстаті при не затиснутих колоні та шпиндельній головці.

Керування двигунами ГП М1 і переміщення траверси М2 виконується за допомогою хрестового перемикача SА3, рукоятка якого має чотири положення: “ВЛІВО” (SА3-1), “ВПРАВО” (SА3-2), “ВВЕРХ” (SА3-3) та “ВНИЗ” (SА3-4).

Для обертання шпинделю вліво рукоятка перемикача SА3 встановлюється в ліве положення і вмикається контактор КМ1 і шпиндель обертається проти годинникової стрілки. При встановленні SА3 в праве положення вмикається контактор КМ2 і шпиндель обертатиметься за годинниковою стрілкою.

При встановленні SА3 в верхнє положення контактором КМ3 вмикається двигун М2. При цьому спочатку ходовий гвинт механізму переміщення обертається вхолосту, пересуваючи пов’язану з ним гайку, що приводить до відтискання траверси, а також замикається контакт SQ3 перемикача автома –

тичного затиску. Після чого відбувається підйом траверси.

                                                         

 При досягненні траверсою необхідного рівня рукоятку SА3 встановлюють в середнє положення; відключається КМ3, включається КМ4 і двигун М2 реверсується. Реверсування М2 необхідно для автоматичного затиску траверси завдяки переміщенню гайки в зворотному напрямку до положення затиску після чого контакт SQ3 розмикається і двигун М2 зупиняється.

Робота схеми при переміщенні вверх здійснюється аналогічно через перемикач SQ2.

Переміщення траверси в крайніх положеннях обмежується за допомогою кінцевих вимикачів SQ1 та SQ4.

Захист від КЗ в силових колах, колах керування і освітлення здійснюється запобіжниками FU1 – FU4. Двигун М1 захищений від перевантажень тепло –

вим реле КК. Реле KU здійснює нульовий захист. Відновлення кола керуван –

ня можливо тільки при повторному натиску кнопки “ЗАТИСК”.

Тема 2.4. Електрообладнання і схеми керування фрезерними

              і зубофрезерними   верстатами.

 

1. Призначення, класифікація і будова фрезерних і зубофрезерних   верстатів.

Фрезерні верстати призначені для обробки зовнішніх і внутрішніх плоских та фасонних поверхонь, прорізання канавок, нарізання різьби, зубів шестернів та ін..   

Характерною особливістю верстатів фрезерної групи є робота обертовим багатолезовим інструментом – фрезою. Схема фрезерування приведена на рис.2.20                                                         

                                                                     Рис.2.20. Схема фрезерування.

                                                          

                                                                   1 – вироб (заготовка).

                                                                      2 – фреза.

                                                                                         V_z – швидкість різання.

                                                                                         V_п – швидкість подачі.

                                                                                          t – глибина різання.

                                                                                           S – переріз стружки.

Головним рухом в фрезерних верстатах є обертання фрези V_п, рухом подачі є поступове переміщення виробу V_п.

Фрезерні верстати поділяються на дві основні групи: 1) верстати загального призначення, до яких відносяться горизонтальні, вертикальні та поздовжньо- фрезерні; 2) спеціалізовані верстати – копіювально-фрезерні, зубофрезерні, різьбофрезерні та ін..

Вертикально-фрезерні і горизонтально-фрезерні верстати відрізняються між собою встановленням шпинделю, осі обертання яких розташовані, відповідно, або вертикально, або горизонтально.

 Копіювально-фрезерні верстати призначені для обробки складних у просторі

деталей методом копіювання по моделях.

   Рис. 2.21. Зовнішній вигляд універсального   

               вертикально-фрезерного верстату

     1 – основа;

     2 – корпус з електрошафою;

     3 – робочій стіл;                                                         

   4 – фрезерна головка;

   5 – шпиндель;

   6 – двигун ГП;

   7 – привод подачі;

   8 – пульт керування;

   9 – кінцеві вимикачі.

   Рис. 2.22. Зовнішній вигляд горизон -

             тально-фрезерного верстату   

  1 – хобот;

   2 – підвіска;        

   3 – фрезерна оправка;

   4 – фреза;

   5 – шпиндель;

   6 – вироб;

   7 – робочій стіл;

   8 – поворотна плита;

   9 – салазки;

10 – консоль;

11 – станина.

 

2. Вимоги до електроприводу і схем керування фрезерних верстатів.

   Діапазон регулювання кутових швидкостей шпинделю фрезерних верстатів складає від 20:1 до 60:1 при постійній потужності електродвигуна.

Змінювати кутову швидкість для визначеного режиму обробки не має потребу, тому використовується ступеневе регулювання головного приводу за допомогою коробки швидкостей. Гальмування головного приводу використовується, як правило, електричне (противключенням або електро- динамічне), тому що особливих вимог до тривалості пуску та гальмування не висувається.

Для верстатів малих і середніх розмірив в якості двигунів головного руху використовуються асинхронні короткозамкнені двигуни. Привод подачі таких верстатів в більшості випадків здійснюється від головного двигуна через багатоступеневу коробку подач, або від окремих асинхронних двигунів. 

Головний привод важких поздовжньо-фрезерних верстатів виконується від асинхронних двигунів з фазним ротором або від короткозамкнених двигунів з можливістю переключення статорних обмоток з «зірки» на «трикутник»  (з метою розвантаження цехової мережі від великих пускових струмів). Для приводів подачі, діапазон регулювання яких складає (40÷60):1, використо –вують двигуни постійного струму, керування якими здійснюється від тирис –

торних перетворювачів (ТП) або комплектний електропривод.

В допоміжних приводах фрезерних верстатів: приводи насосів охолод - ження, змащування і гідросистем, швидкого руху механізмів використову -ються окремі асинхронні короткозамкнені електродвигуни.

Налагоджувальні режими здійснюються шляхом зміни передаточного числа редукторів відповідних приводів дистанційно електромеханічними пристро –ями або вручну за допомогою рукояток переключення.

Вимоги до систем керування є загальними як і для інших металообробних верстатів. Схеми керування також передбачають наявність блокіровок, які відповідно технологічним умовам роботи забезпечують необхідну послідов- ність включення окремих елементів електроприводів.

 

3. Розрахунок потужності двигунів електроприводів.

Потужність електродвигунів приводів механізмів визначається за єдиною методикою, яка приведена в Т.2.2. п.п.2, 3, 4.

 

4. Електроустаткування і схеми керування фрезерними верстатами.      

  Верстати фрезерної групи різних моделей мають ряд однотипних вузлів і подібні схеми керування електроприводами. Як приклад розглянемо схему вертикально-фрезерного верстату 6А59 з хрестовим робочим столом.

Склад схеми.

 Силова частина:

М1 – електродвигун ГП;

М2 – електродвигун приводу подачі по осі «Х»;

М3 – електродвигун приводу подачі по осі «У»;

М4 – електродвигун приводу насосної станції охолодження;

TV1 – трансформатор схеми керування і місцевого освітлення;

VD1 – 4 – діодний міст живлення фрикційних електромагнітних муфт налагоджувального режиму;

YS1, YS2 - фрикційні електромагнітні муфти налагоджувального режиму;

EL1 – лампа місцевого освітлення.

Апарати керування:

SB1 – кнопка аварійної зупинки механізмів верстату;

SB2 – кнопка відключення живлення (зупинки) М1;

SB3 – кнопка включення живлення М1;

SB4 – кнопка пуску М1;

SB5 – кнопка зупинки М1;

SB6, SB7 – кнопки зупинки і пуску М2 в прямому напрямку;

SB8, SB9 – кнопки зупинки і пуску М2 в зворотному напрямку;

SB10, SB11 – кнопки зупинки і пуску М3 в прямому напрямку;

SB12, SB13 – кнопки зупинки і пуску М3 в зворотному напрямку;

SB14, SB15 – кнопки включення налагоджувального режиму;

SА1 – вимикач місцевого освітлення;

SА2 – перемикач ручного і автоматичного реверсування приводів подачі;

SА3 – вимикач насосу охолодження;

SQ1, SQ2 – кінцеві вимикачі обмеження руху і автоматичного реверсування приводу подачі по осі «Х»;

SQ3, SQ4 – кінцеві вимикачі обмеження руху і автоматичного реверсування приводу подачі по осі «У»;

КМ1 – контактор включення живлення статорної обмотки М1;

КМ2 – контактор включення статорної обмотки М1 на «зірку»;

КМ3 – контактор включення статорної обмотки М1 на «трикутник»;

КТ1 – реле часу запуску двигуна М1;

КМ4 – контактор пуску М2 на прямий хід;

КМ5 – контактор пуску М2 на зворотний хід;

КМ6 – контактор пуску М3 на прямий хід;

КМ7 – контактор пуску М3 на зворотний хід;

КМ8 – контактор пуску М4 насосу охолодження.

Апарати захисту:

QF1 – ввідний автоматичний вимикач;

QF2, КК1 – автоматичний вимикач і теплове реле в колі двигуна М1;

QF3, КК2 – автоматичний вимикач і теплове реле в колі двигуна М2;

QF4, КК3 – автоматичний вимикач і теплове реле в колі двигуна М3;

FU1 – FU3 – запобіжники в колі М4;

FU4, FU5 – запобіжники в колі первинної обмотки TV1;

FU6 – запобіжник в колі місцевого освітлення;

FU7 – FU8 – запобіжники в колі схеми керування;

FU9 – FU10 – запобіжники в колі керування налагоджувальним режимом;

Принципова електрична схема верстату приведена на рис.2.23.

  Рис. 2.23. Схема електрична принципова фрезерного верстату 6А59

  Завдання на самостійну роботу: Скласти опис електричної схемифрезерного верстату 6А59 і відповісти на контрольні питання.

Контрольні запитання:

1. Який ріжучий інструмент використовується в свердлильних і фрезерних верстатах?

2. В якому режимі працюють електродвигуни механізмів затиску радіально-свердлильного верстату?

3. Охарактеризуйте електропривод основних рухів в верстатах свердлильної і фрезерної груп.

4. Охарактеризуйте способи регулювання швидкості електроприводів верстатних механізмів.

5. Як зменшується навантаження на цехову електромережу при пуску двигунів значної потужності?

6. На електричній схемі рис.2.23. позначте виводи статорної обмотки.

7. Опишіть процес пуску двигуна ГП фрезерного верстату.

8. За допомогою яких апаратів відбувається автоматичне реверсування електроприводів подачі фрезерного верстату?

 

 

 

Тема 2.5. Електрообладнання і схеми керування поздовжньо-            

                        стругальними   верстатами.

                                                            

1. Призначення, класифікація і будова поздовжньо-стругальних   

верстатів.

Поздовжньо-стругальні (поперечно)-стругальні верстати призначені для обробки різцями плоских горизонтальних і вертикальних поверхонь деталей великої довжини. На поперечно- стругальних верстатах обробляють невеликі деталі.

                                        Стругальні верстати

Поздовжньо-             Поперечно-             Довбальні   

стругальні                     стругальні

 

                                                                                    Рис.2.24. Будова поздовжньо-

                                                                                                           стругального верстату.

1- деталь;

2- робочий стіл;

3- різець;

4- вертикальний супорт;

5- траверса.

 

 

Класифікація поздовжньо-стругальних верстатів по довжині стола.

1. Мали верстати: L_ст = 3÷4 м, F_тяг.≤ 30÷50 кН.

2. Середні верстати: L_ст ≤ 5 м, F_тяг.= 50÷70 кН.

3. Важкі верстати: L_ст > 5 м (до15м), F_тяг.> 70 кН