Кількісні показники токсичності шкідливих речовин

 

  1. Нормування змісту шкідливих речовин в атмосфері

Для обмеження несприятливої дії шкідливих речовин застосовують гігієнічне нормування їх вмісту в різних середовищах. У зв'язку з тим, що вимоги повної відсутності промислових отрут в зоні дихання що працюють часто нездійсненно, особливої значущості набуває гігієнічна регламентація змісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Така регламентація проводиться в три етапи: 1) обгрунтування орієнтування безпечного рівня дії (ВЗУВШИ); 2) обгрунтування ГДК; 3) коректування ГДК з урахуванням умов праці тих, що працюють і умов їх здоров'я.

Орієнтування безпечний рівень дії встановлюють тимчасово, на період, передуючий проектуванню виробництва. Значення ВЗУВШИ визначається шляхом розрахунку по физико-хімічних властивостях або шляхом інтерполяцій і екстраполяцій в гомологических рядах з'єднань або за показниками гострої токсичності. ВЗУВШИ повинні переглядатися через два роки після їх твердження.

Гранично допустима концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони – це концентрації, які при щоденній (окрім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або при іншій тривалості, але що не перевищує 41 ч в тиждень, протягом всього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень в стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або у віддалені терміни життя сьогодення або подальшого поколінь.

Початковою величиною для встановлення ГДК є поріг хронічної дії Limch, в який вводиться коефіцієнт запасу Кз:

                                           ГДК = Limch/Кз.

ГДК встановлюють на рівні в 2-3 рази нижчому, ніж Limch. При обгрунтуванні коефіцієнта запасу враховують коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КВІО), виражені кумулятивні властивості, можливість кожно-резорбтивного дії, чим вони значніше тим більше обираний коефіцієнт запасу. При виявленні специфічної дії – мутагенного, канцерогенного, сенсибилизирующего – приймаються найбільші значення коефіцієнта запасу (10 і більш).

До недавнього часу ГДК хімічних речовин оцінювали як максимально разові Пдкмр. Перевищення їх навіть протягом короткого часу заборонялося. Останнім часом для речовин, що володіють кумулятивними властивостями (мідь, ртуть, свинець і ін.), для гігієнічного контролю введена друга величина – среднесменная концентрація Пдксс. Це середня концентрація, отримана шляхом безперервного або переривистого відбору проб повітря при сумарному часі не менше 75% тривалості робочої зміни, або средневзвешенная концентрація протягом зміни в зоні дихання що працюють на місцях постійного або тимчасового їх перебування.

Вміст речовин в атмосферному повітрі населених місць також регламентується ГДК, при цьому нормується середньодобова концентрація речовини. Крім того, для атмосфери населених місць встановлюють максимальну разову величину.

ГДК шкідливих речовин в повітрі населених пунктів – максимальна концентрації, що віднесені до певного періоду усереднювання (30 мін, 24 ч, 1 міс., 1 рік) і не надають при регламентованій вірогідності їх появи ні прямої, ні непрямої шкідливої дії на організм людини, включаючи віддалені наслідки для сьогодення і подальших поколінь, не знижують працездатності людини і не погіршуюче його самопочуття.

Максимальна (разова) концентрація Пдкмр – найбільш висока з числа 30-хвилинних концентрацій, зареєстрованих в даній крапці за певний період спостереження.

Середньодобова концентрація Пдкс – середня з числа концентрацій виявлених протягом доби або відбирана безперервно протягом 24 ч. У основу визначення середньодобової концентрації покладений принцип запобігання загальнотоксичній дії на організм.

 

2. Нормування змісту шкідливих речовин у водному середовищі

Нормування якості води річок, озер і водосховищ проводять відповідно до «Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення» двох категорій: I – для водоймищ господарсько-питного і культурно-побутового призначення; II – для водоймищ рибогосподарського призначення.

Правила встановлюють нормовані значення для наступних параметрів води водоймищ: вміст плаваючих домішок і зважених речовин, запах, присмак, забарвлення і температура води, значення рН, склад і концентрації мінеральних домішок і розчиненого у воді кисню, біологічна потреба води в кисні, склад отруйних речовин і хвороботворних бактерій.

Лімітуючий показник шкідливості (ЛПВ) для водоймищ господарсько-питного і культурно-побутового призначення використовують трьох видів: санітарно-токсикологічний, загальносанітарний і органолептичний; для водоймищ рибогосподарського призначення разом з вказаними використовують ще два види ЛПВ: токсикологічний і рибогосподарський.

Санітарний стан водоймища відповідає вимогам норм при виконанні наступного співвідношення:

                                               ,

де Cim – концентрація речовини i-го ЛПВ в розрахунковому створі водоймища; Пдкi – гранично допустима концентрація i-го речовини.

Для водоймищ господарсько-питного і культурно-побутового призначення перевіряють виконання три, а для водоймищ рибогосподарського призначення – п'яти нерівностей. При цьому кожну речовину можна враховувати тільки в одній нерівності.

Гігієнічні і технічні вимоги до джерел водопостачання і правила їх вибору на користь здоров'я населення регламентуються Гостами, гігієнічні вимоги до якості питної води централізованих систем питного водопостачання вказані в санітарних правилах і нормах.