Державний нагляд і суспільний контроль за дотриманням законодавства по охороні праці

Вищий нагляд за виконання законів про працю і правив по охороні праці

всіма міністерствами і відомствами, підприємствами, установами, організаціями і їх посадовими особами покладається на Генеральну прокуратуру. Крім того, контроль за охороною праці здійснюють і інші органи нагляду. Контроль за охороною праці можна умовно розділити на державний, державний профспілковий, відомчий, профспілковий суспільний, адміністративно-суспільний.

Державний контроль за охороною праці утворюється вищестоящими органами державної влади, в підпорядкуванні яких є спеціалізовані інспекції:

- котлонагляд – здійснює нагляд за судинами, що працюють під тиском понад 0,7 атм (парові казани, балони із стислими і зрідженими газами і тому подібне);

- газовий нагляд – перевіряє правильність ведення робіт по споруді і змісту газопроводів і газового устаткування;

- нагляд за підйомно-транспортним устаткуванням контролює ліфти, підйомники, крани і тому подібне

Інженери-інспектори спеціалізованих інспекцій проводять реєстрацію і технічний огляд підконтрольного ним устаткування, видають дозвіл на його експлуатацію, контролюють дотримання правив і норм по техніці безпеки.

Контроль за охороною праці здійснюють також і спеціалізовані інспекції окремих міністерств:

- Державна інспекція по промисловій енергетиці і енергонагляду здійснює контроль за електробезпекою

- Санітарно-епідеміологічна служба здійснює нагляд за дотриманням гігієнічних норм, санітарно-гігієнічних і санітарно-епідеміологічних правил;

- Інспекція морського і річкового регістрів контролює споруду і безпечну експлуатацію судів і інших плавучих засобів, а також стежить за дотриманням правил судноплавства;

- Державна пожежна служба перевіряє дотримання правил протипожежної безпеки на об'єктах народного господарства.

Державний профспілковий контроль за охороною праці покладений на профспілки, В їх апараті є спеціальні органи, які здійснюють тільки державний контроль за охороною праці. Органами цього виду контролю є технічні інспекції профспілок.

Відомчий контроль проводять міністерства і відомства. Вони контролюють внутрівідомче дотримання законодавства про працю. Для цього створюються спеціальні служби охорони праці у вигляді відділів з апаратом інженерів по охороні праці, санітарних лікарів і інших фахівців.

Профспілковий суспільний контроль здійснюють суспільні інспектора і комісії з охорони праці комітетів профспілок. Голова комісії не може бути особою з складу адміністративного персоналу. Ця комісія контролює дотримання адміністрацією законодавства про працю, бере участь в підготовці і перевірці виконання угоди по охороні праці, вивчає причини виробничого травматизму, професійних захворювань і так далі

Адміністративно-суспільний контроль здійснюється адміністрацією підприємства або організації спільно з профспілковою організацією по схемі оперативного контролю.

    Лекція №2

Тема лекції: Нагляд за охороною праці, види відповідальності.

Мета лекції: Вивчити основні контролюючі органи, що ведуть нагляд за ОП та види відповідальності за порушення.

Література: Зеркалов Д.В. З-57 Охорона праці в галузі: Загальні вимоги. Навчальний посібник. – К.: «Основа». 2011. – 551 с.

План

1. Державний нагляд за охороною праці.

2. Громадський контроль за охороною праці.

3. Відповідальність за недотримання вимог з охорони праці.

 

1. Державний нагляд за охороною праці.

 

 

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-право­вих актів про охорону праці здійснюють:

Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнагляд-охоронпраці);

органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Мініс­терства екології та природних ресурсів України;

органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожеж­ної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорониздоров'я України.

Кожний із вищеперерахованих органів виконує функції в межах своїх повно­важень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охо­рону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких гос­подарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні_ін-спектори) мають право:

безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матері­али органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відпові­дальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

2. Громадський контроль за охороною праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх обовязки і права.

Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форма власності, видів їх діяльності чи чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Діяльність уповноважених проводиться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охорони праці. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі. Уповноважені, в місячний термін після обрання, за рахунок власника проходять навчання з питань охорони праці відповідно до програми, розробленої службою охорони праці підприємства, погодженої з органом самоврядування трудового колективу та профспілкою і затвердженої керівником підприємства.

Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.

Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці, з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

— виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про охорону праці;

— забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, які діють в межах підприємства, та додержання їх вимог працівниками;

— своєчасним і правильним розслідуванням, документальним формленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань;

— використанням фонду охорони праці підприємства за його

призначенням, та інше.

Уповноважені з охорони праці можуть і повинні залучатися до _; розроблення розділу „Охорона праці" колективних договорів та угод, комплексних перспективних планів з охорони праці, до роботи в комісіях з питань атестації робочих місць. Вони беруть участь: в комісіях з розслідування професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки; у вирішенні питання про зниження розміру одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку у разі невиконання працівником вимог нормативних документів про охорону праці; розгляду факту наявності виробничої;'ситуації, небезпечної для здоров'я чи життя працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови працівника виконувати з цих причин доручену йому роботу.

Уповноважені з охорони праці мають право:

—безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;

— вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції

щодо усунення виявлених порушень;

  — вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника, виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;

— вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці.

Гарантії для уповноважених з питань охорони праці щодо звільнення їх з роботи з ініціативи власника або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності передбачається у колективному договорі. Уповноважений може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу, який його обирав.

3. Відповідальність за недотримання вимог з охорони праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністратив-ної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встанов-лено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом при-йняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охоро-ною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у Законі України «Про охорону праці» мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Максимальні розмі-ри та види штрафів, що можуть бути накладені службовими особами Держнаглядохо-ронпраці, визначаються чинним законодавством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушен-ня шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть мате-ріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушен-ня покладених на них обовязків, у тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується пев-ною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відпо-відальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавст-ва та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку

 

    Лекція №3

Тема лекції: Виробничій травматизм. Види інструктажів.

Мета лекції: Вивчити заходи попередження виробничого травматизму та види інструктажів з техніки безпеки проаналізувати можливі причини травматизму.

Література: Зеркалов Д.В. З-57 Охорона праці в галузі: Загальні вимоги. Навчальний посібник. – К.: «Основа». 2011. – 551 с.

План