Головні особливості світової валютної кризи ( 1929 – 1936рр. )

§ Великий термін: з 1929 р. до 1936 р.

§ Циклічний характер (переплетення валютної кризи зі світовою економічною і грошово–кредитною кризою),

§ Структурний характер: принципи світової валютної системи – золотодевізного стандарту були зруйновані

§ Виключна глибина та гострота: курс ряду валют знизився на 50-84%, міжнародний кредит (особливо довгостроковий), був паралізований в результаті масового банкрутства іноземних боржників, включаючи 25 держав: Німеччина, Австрія, Туреччина і ін., які припинили зовнішні платежі; створилась маса “гарячих” грошей, що стихійно переміщувались з країни в країну в пошуках спекулятивних прибутків.

§ Значна нерівномірність розвитку: криза вражала то одні, то інші країни, при чому в різний час і з різною силою.

Передумови створення Бреттон-Вудської валютної системи:

§ Період другої світової війни.

§  Країни, які воювали та нейтральні країни ввели валютні обмеження Заморожений курс валют майже не змінився за роки війни.

§ Ріст товарних цін та падіння купівельної спроможності грошей в результаті інфляції.

§ Відмова США від надання кредитів та віддання переваги військовим поставкам по ленд-лізу, тобто в оренду.

§ Джерелом оплати імпорту предметів громадського споживаннябув довгостроковий кредит.

§ В якості валюти використовувалась звичайно валюта країни - боржника без права конверсії її в золото чи іноземні валюти.

§ У воєнних умовах, як завжди, підвищилась роль золота в якості світових грошей.

§ Німеччина застосовувала специфічні валютно–фінансові методи пограбування окупованих країн. 

2. Бреттонвудська валютна система (1944 - 1971.)

§ Створена на валютно–фінансовій конференції ООН в Бреттон–Вудсі (США).

§ Прийнятий на конференції Устав МВФ як органу міждержавного валютного регулювання.

Основні принципи:

§ Заснована на золоті та двох резервних валютах – доларі США та фунті стерлінгів.

§ Форми використання золота як основи світової валютної системи:

§ Збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація в МВФ.

§ Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб.

§ Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти. З цією ж метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим установам по офіційній ціні, встановленій в 1934р., виходячи із золотого вмісту своєї валюти (35 дол. за 1 тройську унцію, рівну 31,1035г. золота).

§ Курсове співвідношення валют та їх конвертація стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більше 10% допускалася лише з дозволю Фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів:ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах (+ 1% по Уставу МВФ чи + 0,75% по Європейській валютній угоді).

§ Вперше в історії створені міжнародні валютно–кредитні організації: МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами–членами принципів світової валютної системи. Забезпечує валютне співробітництво країн.

Криза Бреттонвудської валютної системи (1967 – 1976) полягає у загостренні протиріччя між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для їх здійснення національних валют, які схильні до знецінення (переважно долара)

 Форми прояву кризи Бреттонвудської валютної системи:

§ “валютна лихоманка” – переміщення “гарячих” грошей, масовий продаж нестійких валют в очікуванні їх девальвації і скупка валют–кандидатів на ревальвацію;

§ “золота лихоманка” – “ втеча” від нестабільних валют до золота та періодичні підвищення його ціни;

§ паніка на фондових біржах та падіння курсів цінних паперів в очікуванні зміни курсу валют;

§ загострення проблеми міжнародної валютної ліквідності, особливо її якості;

§ масові девальвації і ревальвації валют (офіційні і неофіційні);

§ активна валютна інтервенція центральних банків, в тому числі колективна;

§ різкі коливання офіційних золото–валютних резервів;

§ використання іноземних кредитів та позичань в МВФ для підтримки валют;

§ порушення структурних принципів Бреттон-Вудської валютної системи;

§ активізація національного і міждержавного валютного регулювання;

§ посилення двох тенденцій в міжнародних економічних івалютних відносинах – співпраці і протиріч, які періодично переростають в торгову і валютну війни.

 

Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара у світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською (Смітсонівською) угодою групи “десяти” 18 грудня 1971 р. яка була чинною трохи більше одного року:

§ девальвація долару на 7,89% та підвищення офіційної ціни золота на 8,57% (з 35 до 38 долара за унцію),

§ ревальвація ряду валют,

§ розширення меж коливань валютних курсів з +  1 до + 2,25% від їх паритетів і встановлення центральних курсів замість валютних паритетів,

§ відмінені 10% митного збору у США.

 

3. Ямайська валютна система (Кінгстонська)

- Угода (січень 1976 р.) країн – членів МВФ у Кінгстоні (Ямайка), ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Другі зміни в Уставі МВФ.

Принципи:

§ Введений стандарт Спеціальних Прав Запозичення (СПЗ) замість золотодоларового стандарту.

§ Юридично завершена демонетизація золота: відмінені його офіційна ціна, золоті паритети, припинений розмін доларів на золото. Згідно Ямайської угоди золото не повинно слугувати мірою вартості та пунктом відрахунку валютних курсів.

§ Країни отримали право вибору любого режиму валютного курсу.

§ МВФ, який зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання.

 СПЗ - спеціальні права запозичення – (резервна валюта кошикового типу) - це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ. Складалася з 5-ти валют - США(39%), марка ФРН-21%, єна –18%, французький франк –11%, фунт стерлінгів – 11%. Курс розраховувався щоденно на базі курсу вищеназваних валют.

 Проблеми Ямайської валютної системи

§ Втрата доларом монопольної ролі. 

§ Проблема багатовалютного стандарту.

§ Проблема золота.

§ Режим плаваючих валютних курсів.

§ Не забезпечила вирівнювання платіжних балансів, не перешкодила валютній спекуляції, не вирішила проблему безробіття.

§ Країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.

Таким чином, проблеми Ямайської валютної системипороджують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно-економічної політики ведучих країн. Суперництво трьох центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну міжнародну (регіональну) валютну систему –Європейську валютну систему - з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.

Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.

Література основна

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2002.

2. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. - М.:Междунар. отнош., 2003.

3. Козик В. В., Панкова Л. А.,Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.

4. Міжнародні економічні відносини. Опорний конспект лекцій /Є.М.Воронова та ін.- Київ, КНТЕУ, 2008.

5. Черевань В. П., Романенко Л. Ф., Рум’янцев А. Міжнародна економічна діяльність: Навчальний посібнік – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.

Література додаткова

6. Козик В. В., Панкова Л. А., Григор’єв О. Ю., Босак А. О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003.

7. Кругман П.Р.,Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика: Пер. с англ. / Под ред. Колесова В.П., Куликова М.В., - М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997. 

8. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ.-М.: Прогресс. Универс, 1992.

9. Липов В.В. Міжнародна економіка. Навч. посібник. Харків, В.Д. “Інжек”,2005

10. Методичний посібник для практичних зайнять і самостійної роботи студентів з курсу«Міжнародні економічні відносини»/Укладачі: Ющенко- Н. К., Руденко Л.В. – Донецьк: ДонНТУ, 2004.