Тема 17: Модифікаційна мінливість та її властивості. Норми реакції. Мутаційна мінливість.

 

  1. Закономірності мінливості організмів.

  2. Мінливість та її види.

  3. Модифікаційна мінливість.

  4. Мутаційна мінливість.

   

  Усі живі організми розвиваються в тісному взаємозв’язку один з одним і з оточуючим їх довкіллям. Різні фактори середовища (світло, температура, волога, склад грунту та ін) прямо чи опосередковано впливають на організми, викликаючи в них зміну зовнішніх та внутрішніх ознак. Таким чином має не тільки спадковість, яка поставляє матеріал для еволюції і селекції, але і мінливість.

  Види мінливості:

ü модифікаційна (фенотипна, не спадкова, масова). Зміни – модифікації.

ü спадкова: мутаційна (генотипна, спадкова, індивідуальна). Зміни – мутації; комбінативна (виникає у процесі злиття гамет). Зміни – рекомбінації.

  Модифікаційна мінливість – якщо зміни, що виникли під впливом довкілля, не торкнулися генотипу, а тільки викликали більш – менш значні зміни фенотипу.

 

Властивості модифікацій.

 

59

 

Література:

1. Біологія

За ред.. В.О. Мотузного

Стор. 90 - 100

2. Загальна біологія

  Підручник для середніх загальноосвітніх шкіл М. Є. Кучеренко.

Пр. 42 – 44.

 

 

        

 

                                              

 

 

 

                                             

 

58

Тема 4: Механізм еволюції

    1. Боротьба за існування і її форми.

     Живі організми здатні до розмноження. Організмів популяції з’являється в багато разів більше чим може проіснувати на певній території. Невідповідність між кількістю особин, що з’являється в популяції і засобами до їх життя неминуче приводить до боротьби за існування.

     Форми боротьби за існування:

- внутрішньовидова – відображає конкуренцію між особинами одного виду;

- міжвидова – змагання за виживання між особинами різних видів;

- боротьба з несприятливими умовами середовище – дозволяє вижити і залишити потомство більш пристосованих до умов.

    2. Природний добір.

    Це процес внаслідок якого виживають і лишають після себе потомство переважно особини з корисними за даних умов спадковими змінами.

    Розрізняють дві форми природного добору.

    Рухомий добір – приводить до утворення нових популяцій, а потім їх видів.

    Стабілізуючий добір – фіксує, закріплює корисні ознаки і форми у відносно постійних умовах середовища.

 

15

 

    Результатом дії факторів еволюції є пристосування організмів до тих умов, в яких вони живуть.

    3. Форми пристосування.

    а) Захисне забарвлення.;

    б) Маскування;

    в) Мімикрія;

    г) Попереджувальне забарвлення або поза.

    Ознаки пристосованості організмів мають відносний характер тобто діють і корисні лише в умовах в яких вони формувалися.

     Мікроеволюція – еволюційний процес, що протікає всередині виду і веде до утворення нових видів – початковий етап еволюційного процесу; він виявляється у зміни частини генів, що зустрічаються.

    Макроеволюція - еволюційний процес утворення із видів нових родів, із родів – нових родин і т.д.

    Макроеволюція основана на мікроеволюційних, внутрішньо- видових змінах.

  

 Контрольні питання:

1. Що є рушійними силами еволюції?

2. У чому спільність і відмінність штучного і природного доборів?

3. Чому природний добір є основною рушійною силою еволюції органічного світу?

4. У чому виявляється творча роль природного добору?

 

 

16

 

   У видів з окремо статевими особини хромосомний комплекс самців і самок не однаковий. Цитологічно вони відрізняються однією парою статевих хромосом. Однакові хромосоми цієї пари назвали х (ікс) – хромосомами, непарну, відсутню у другої статі; У (ігрек) – хромосомою; решту де немає відмінностей – аутосомами.

   3 Спадкові ознаки можуть міститися не лише в ядрі ДНК, а і в цитоплазмі (пластиди мітохондрії). ДНК і пластид мітохондрії кодує 4 ряд  ознак.

    Генотип організму, являє собою систему генів, які склались історично, вони часто діють не ізольовано, а взаємодіють один з одним.

   Основні типи взаємодії генів:

- одну ознаку визначають декілька генів;

- множинна діє генів – один ген відповідає за декілька ознак;  

- компліментарність – виникнення нової ознаки за сумісного перебування в генотипі домінантних алелів            різних генів.

 

   Контрольні питання:

1. Який хромосомний механізм генетичного визначення статі?

2. Як успадковуються гемофілія і дальтонізм?

3. Дайте цитологічне пояснення зчепленого успадкування.

4. Дайте характеристику цитоплазматичної спадковості.

5. Взаємодія генів.

 

57

           Тема 16: Закономірності спадковості організмів

 

  1. Закон Томаса Моргана.

  2. Генетика статі.

  3. Цитоплазматична спадковість.

  4. Взаємодія генів.

 

  Третій закон Г. Менделя (незалежної спадковості) ґрунтується на тому, що гени, які належать до різних алелів містяться в різних парах гомологічних хромосом. Але кількість генів в багато разів перевищує кількість хромосом. Очевидно до генів, які містяться в одній хромосомі третій закон Г. Менделя не застосований. Успадкування ознак в тому випадку коли гени містяться в одній хромосомі докладно вивчив американський вчений Т. Морган. Основним об’єктом його досліджень була плодова мушка дрозофіла.

   Закон зчепленої спадковості (Т. Моргана): зчеплені гени, локалізовані в одній хромосомі передаються у спадок разом і не виявляють незалежного розщеплення.

   Зчеплення не завжди буває абсолютним. У профазі поділу мейозу під час кон’югації хромосом, відбувається їх перехрест, внаслідок чого гени, які знаходяться в одній хромосомі, виявлялись в різних гомолочних хромосомах і потрапляли в різні гамети.

2 Ознака статі успадковується так, як і будь - яка інша ознака. Матеріальною основою ознак статі є статеві хромосом.

 

 

56

           5. Чому пристосовність організмів до умов існування є відносною? Наведіть приклади.

6. Назвіть причини і наслідки боротьби за існування.

7. Порівняйте погляди Ж. Б. Ламарка і Ч. Дарвіна на причини пристосованості організмів до середовища.   

 

       Література:

1. Біологія

За ред.. В.О. Мотузного

Стор. 147 - 162

2. Загальна біологія

Підручник для середніх загальноосвітніх шкіл М. Є. Кучеренко.

Пр. 79.

 

   

 

17