Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

Лекція № 1.

Тема: «Вступ. Загальні питання охорони праці»

План

1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

2. Правові та організаційні основи охорони праці.

1.1. Закон України «Про охорону праці».

1.2. Законодавство про працю.

1.3. Державне соціальне страхування.

1.4. Державні нормативні акти з охорони праці.

1.5. Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці.

1.6. Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці.

3. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

3.1. Управління охороною праці.

3.2. Служба охорони праці підприємства.

3.3. Відповідальність працівників служби охорони праці.

4. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в медицині.

 

Актуальність. З кожним роком, незважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень виробничого травматизму, у тому числі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань. Витрати, пов’язані з травматизмом, профзахворюваннями завдає значної шкоди як здоров’ю людини так і призводить до економічних втрат державам.

Охорону праці можна закономірно розглядати як основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як "Основи екології", "Основи охорони праці", "ВМП", "Охорона праці в галузі".

Конституція України гарантує кожній людині право на працю. "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає". "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату". "Кожен має право на відпочинок.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, на усіх громадян, які працюють.

На кожному робочому місці умови праці повинні відповідати нормативно-правовим актам. СУОП має метою створення небезпечних умов праці, належних санітарно-гігієнічних умов для ефективного та адекватного функціонування лікарень, забезпечення належних умов перебування хворих.

Законодавство про працю

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов’язків працівниками, є Кодекс законів про працю України (КЗпП).

КЗпП трактує вимоги до трудової діяльності громадян України і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих.

У главі І «Загальні положення» викладені основні трудові права та обов’язки працівників, особливості міжнародних угод або договорів з питань трудового законодавства, а також додаткові пільги, які можуть бути їм надані.

Глава ІІ містить закон про колективний договір.

Колективний договір, угода укладається профспілковим комітетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем.

Колективний договір повинен містити основні положення з питань праці і заробітної плати, положення в галузі робочого часу, відпочинку, матеріального стимулювання, охорони праці, удосконалення виробництва і праці, зміцнення виробничої і трудової дисципліни, соціальні питання та ін.

Договір укладається в письмовій формі терміном на 1 рік і поширюється на всіх працівників установи, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Колективний договір повинен обов’язково містити зобов’язання сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих.

Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт.

 

 

    Важливим розділом Кодексу законів про працю є розділ «Охорона праці». В ньому зазначено, що на будь-якому об’єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові й безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Всі будівлі і обладнання не повинні створювати загрози працюючим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров’я та самопочуття.

За охороною праці

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД		ВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ		ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ
Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори		Міністерство, комітет, об’єднання та ін.		Трудові колективи через обраних ними уповноважених осіб
Державний нагляд охорони праці		ПІДПРИЄМСТВО		Професійні спілки через свої виборні органи і представників
Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки				Триступеневий контроль на виробництві ü контроль протягом робочого дня ü контроль структурних підрозділів 1 раз на тиждень ü щомісячний контроль керівництвом підприємства
Органи державного пожежного нагляду, управління пожежної охорони МНС України
Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України
РЕГІОНАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ		Місцеві державні адміністрації та Ради народних депутатів через посадових осіб, що відповідають за охорону праці

 

Контроль за станом ОП. Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної інформації про стан охорони праці. Перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного контролю. Крім контролю здійснюється нагляд за ОП з боку державних та профспілкових інспекцій.

Оперативний контроль з боку керівників проводиться згідно з посадовими обов’язками.

Громадський контроль здійснюється комісією з питань охорони праці підприємства та громадськими інспекторами з ОП.

Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях.

На першій ступені – начальником виробничої дільниці спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан ОП на виробничій дільниці.

На другій ступені – начальником цеху з громадським інспектором 2 рази в місяць.

На третій ступені – щомісячно комісія підприємства під головуванням керівника. До складу комісії входять: керівник служби ОП, голова комісії з ОП профкому, керівник медслужби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, енергетик, механік). Результати комісії фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на нараді. За її результатами видається наказ по підприємству.

З охорони праці в медицині

Самостійна робота:

«Охорона праці жінок та молоді. Державне соціальне страхування. Державні нормативні акти з охорони праці»

«Фінансування охорони праці»

 

Лекція № 1.

Тема: «Вступ. Загальні питання охорони праці»

План

1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

2. Правові та організаційні основи охорони праці.

1.1. Закон України «Про охорону праці».

1.2. Законодавство про працю.

1.3. Державне соціальне страхування.

1.4. Державні нормативні акти з охорони праці.

1.5. Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці.

1.6. Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці.

3. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

3.1. Управління охороною праці.

3.2. Служба охорони праці підприємства.

3.3. Відповідальність працівників служби охорони праці.

4. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в медицині.

 

Актуальність. З кожним роком, незважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень виробничого травматизму, у тому числі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань. Витрати, пов’язані з травматизмом, профзахворюваннями завдає значної шкоди як здоров’ю людини так і призводить до економічних втрат державам.

Охорону праці можна закономірно розглядати як основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як "Основи екології", "Основи охорони праці", "ВМП", "Охорона праці в галузі".

Конституція України гарантує кожній людині право на працю. "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає". "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату". "Кожен має право на відпочинок.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, на усіх громадян, які працюють.

На кожному робочому місці умови праці повинні відповідати нормативно-правовим актам. СУОП має метою створення небезпечних умов праці, належних санітарно-гігієнічних умов для ефективного та адекватного функціонування лікарень, забезпечення належних умов перебування хворих.

СУЧАСНИЙ СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ.

Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, на­самперед Міжнародної організації праці. МОП розглядає цю тему як частину своєї Програми гідної праці.

До сфери безпеки праці все більшою мірою залучаються пи­тання, пов'язані з самопочуттям працівника, і фактори, що побічно впливають на трудову діяльність, — вживання алкоголю, наркотиків і навіть інтернетозалежність (за дани­ми Стенфордського університету, в США 14% жителів мають таку за­лежність).

Згідно з даними МОП, щороку в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків, пов'язаних з тру­довою діяльністю людини, і 160 млн. професійних захворювань. На ви­робництві гине майже 354 тис. пра­цівників, з них у країнах з розвине­ною ринковою економікою — 16,2 тис, у колишніх соцкраїнах — 21,4 тис, у Китаї — 73,6 тис, в Ін­дії — 48,2 тис, в інших країнах Азії і Тихого океану — 83 тис.   Близько 12 тис. загиблих — діти.

Кількість профза­хворювань у 2004 р. становила 2,2 млн. осіб, причому се­ред захворювань 32% становили онкологічні, 23% — серцево-судинні, 19% — травматологічні, 17% — ін­фекційні.

Щодня у світі відсутні на робо­чому місці внаслідок хвороби (тим­часової непрацездатності) близько 5% робочої сили. Через витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, втрачається до 1250 млрд. доларів США, або май­же 4% світового валового внутріш­нього продукту.

Велика кількість нещасних випад­ків на виробництві стається на дріб­них і середніх приватних підприєм­ствах. У Бельгії, наприклад, полови­на нещасних випадків зі смертельни­ми наслідками і 40% профзахворювань припадає на підприємства з кількістю працівників до 100 осіб. В Австрії в 2001 р. створено спеціаль­ний' підрозділ (Всесвітня служба страхування від нещасних випадків на виробництві — AUVA) для обслу­говування підприємств з чисельністю працюючих менш як 50 осіб.

Багато уваги приділяється питан­ням охорони праці та здоров'я на виробництві у Європейському Сою­зі і країнах, що входять до нього. У структурі ЄС є кілька органів, які спеціально займаються пробле­мамитрудового життя, особливо пробле­мою стресів на робочому місці, як «негативно забарвле­ну емоційнуреакцію на трудовий процес, що виникає внаслідок пси­хічних перенавантажень працівни­ків, у тому числі через надмірні вимо­ги до роботи, авторитарного керів­ництва, конфліктів на робочому міс­ці, насильства імоббінгу» (третиру­вання з боку колег — Прим. автора). До «класичних» факторів стресу віднесено такожшуми, вібрацію та монотонність праці. До 40 млн. працівників у країнах ЄС страждають на захво­рювання, пов'язані зі стресом.

На наслідки стресів припадає 25% ро­бочих днів, пропущених через хворобу, а витрати тільки з оплати лі­карняних у зв'язку з цим становлять 20 млн. евро на рік. У цілому ж еко­номічні втрати від стресу оцінюються в 150 млн. евро.

Комісія ЄС прийняла рішення розробити Європейську стратегію з питань трудового середовища на період до 2012 р. Європейська кон­федерація профспілок (ЄКП) запро­понувала включити до неї превен­тивні заходи в галузі безпеки праці, ввести в країнах ЄС регіональних уповноважених з охорони праці та посилити санкції стосовно робото­давців, винних у порушенні правил безпеки на виробництві, а також по­ширити положення цієї стратегії на працюючих у рамках нетипової зай­нятості.

Серйозно ставляться у ЄС до проблеми вживання алкоголю і нар­котиків як до фактора, що негативно впливає на продуктивність і безпеку праці. Хоча в країнах ЄС алкогольно залежними вважаються лише 5% працівників, зловживання алкоголем є головною причиною смерті молоді у віці 15—19 років і 30—50% дорож­ньо-транспортних подій.

Найбільш «питущими» країнами визнано Ір­ландію (12,3 л чистого алкоголю на рік на одного дорослого жителя), Ру­мунію (11,7 л) і Швецію (10 л). У Фін­ляндії з причин, пов'язаних із вжи­ванням алкоголю, щороку втрача­ється близько 5 млн. робочих годин, або 2,5 робочого дня на одного працівника.

 За даними ВООЗ, у 2002 р. у країнах ЄС із вживанням алкоголю було пов'я­зано 600 тис. нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками, їх серед­ньорічне зростання перевищує 7%.

Ще кілька цифр по ЄС: на нічних роботах у країнах ЄС у 2004 р. бу­ло зайнято близько 20 млн. працю­ючих, або 12% економічно активно­го населення; найвищі показники відзначено у Велико­британії (21,3%), Ісландії (19,2%) та Австрії (12,8%), найнижчі — в Іспанії (9,9%).

За статистикою, в Україні щоденно на виробництві травмуються 80-85 осіб, із них до 10% стають інвалідами і до 2% гине.

За даними американських вчених, виростити, навчити і підготоувати до самостійної праці людину коштує в середньому від 120 до 400 тисяч доларів. В Україні ця цифра значно менша, але досить вагома: 56-200 тисяч гривень (за приблизними розрахунками). Такої суми недораховується суспільство, якщо людина втрачає працездатність у період найбільш активного й продуктивного віку 18-40 років, при цьому суспільство додатково витрачає кошти на її утримання та лікування. Крім того, така людина не приносить матеріальної користі суспільству, якби вона працювала і віддавала свої знання та працю.

За даними Національного науково-дослідного інституту охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні за останнє десятиріччя характеризується зменшенням числа випадків як загального, так і смертельного травматизму. За період 1991-2001 рр. кількість травмованих зменшилась на 76,8%, смертельних травм – на 48,6%.

Динаміка нещасних випадків може бути пов’язана з економічною ситуацією в Україні.

Позитивні зрушення в економіці України в 2000-2001 рр. супроводжуються зростанням у 2001 році випадків смертельного травматизму.

В Україні, крім виробничого травматизму, є високим рівень професійної захворюваності. За статистичними даними, на підприємствах України щорічно реєструється близько 2,6 професійних захворювань.

За даними Міжнародної асоціації «Пожежна безпека України» щорічно в Україні виникає близько 60 тис. пожеж, в яких гине понад 3500 осіб. Так, у 2002 р. в Україні внаслідок пожеж загинуло 3616 осіб, у т.ч. 133 дитини. Порівняно з періодом середини 80-х років ХХ ст. річна кількість пожеж сьогодні майже втричі вища.