Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)

 

Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) —його тривалість повинна бути не менш як 42 години.

При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихід­них дня на тиждень. При 6-денному робочому тижні працівникам надається 1 вихід­ний день.

 

У Декреті 1917 р. «Про 8-годинний робочий день» поряд із вста­новленням загальної тривалості робочого дня 8 годин і 6 годин в су­боту, встановлювався один вихідний день на тиждень. При цьому не було вказано, що це має бути саме неділя. Рішення про це мала приймати місцева влада разом з профспілками.

Два вихідних дні було встановлено постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 7 травня 1967 р.

 

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні визначається або законодавством, або ж графіком роботи підприємства і, як правило, надається рядом із загальним вихідним днем (субота або понеділок).

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з ви­хідним, вихідний день переноситься на наступний після святково­го або неробочого.

На підприємствах, де робота не може бути припинена в загаль­ний вихідний день (театри, музеї тощо), вихідні дні встановлюють­ся місцевими радами.

На підприємствах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо- технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’я­заних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тиж­ня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з профкомом.

 

Робота у вихідні дні забороняється.

Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профкому підприємства і лише у таких виняткових випадках (ст. 71 КЗпП):

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

В інших випадках залучення працівників до роботи в дні, які є для них вихідними, допускається лише за наявності письмової згоди працівника.

До роботи у вихідні дні (святкові та неробочі) можуть залучатися державні служ­бовці, посадові особи органів місцевого самоврядування незалежно від їх згоди за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

 

Святкові і неробочі дні

 

Святкові дні — встановлені законодавчими актами вільні від роботи дні, які присвячені видатним подіям або пам’ятним датам.

Законодавством встановлено такі святкові дні (стаття 73 КЗпП):

§ 1 січня — Новий рік;

§ 8 березня — Міжнародний жіночий день;

§ 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

§ 9 травня —- День Перемоги;

§ 28 червня — День Конституції України;

§ 24 серпня — День Незалежності України.

 

Неробочими днями в Україні є дні релігійних свят:

§ 7 січня — Різдво Христове,

§ один день — Пасха (Великдень);

§ один день — Трійця.

 

За поданням зареєстрованих в Україні інших (не православних) конфесій, особам, які сповідують відповідні релігії, також надається до трьох днів відпочинку протягом року у дні їхніх найбільших свят, але із зобов’язанням відпрацювати ці дні.

У дні державних і релігійних свят допускаються роботи, припинення яких немож­ливе через виробничо-технічні умови (безперервне виробництво, роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні роботи тощо). На таких роботах працівники зобов’язані виконувати трудові обов’язки відповідно до графіка виходу на роботу (графіка змінності) без до­даткового розпорядження роботодавця.

 

Робота у святкові дні компенсується оплатою в подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку.

 

З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів, а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).