Особливості побудови різних типів уроків в початкових класах школи.

Застосовуються різні типи уроків.

Побудова відрізняється            базується на вікових можливостях учнів і умовах роботи в різних типах навчально–виховних закладів.

       В початкових класах необхідно порівняно швидко переключати увагу учнів.      На уроках використовуються різноманітні види навчальної роботи (особливо ігрового і цікавого характеру).

Широко використовуються уроки пояснювального читання, предметні уроки, на яких учні вивчають натуральні предмети чи спеціальний роздатковий матеріал – гербарії, колекції і ін.

 

Нестандартні уроки.

Нестандартний урок – складне педагогічне явище, витвір вчителя, де є змога щоразу показувати зразки засвоєння учнями знань, умінь та навичок. Містить головну думку, яку педагог закріплює у свідомості школярів, групуючи довкола неї думки і факти.

Стандартний урок охоплює основні етапи навчального процесу:

- Підготовка до вивчення теми.

- Первинне сприймання матеріалу.

- Осмислення навчального матеріалу.

- Закріплення опанованого навчального матеріалу різноманітними вправами.

- Закріплення матеріалу застосуванням знань на практиці.

- Вироблення навичок в ході вправляння і тренування.

- Контроль, перевірка та облік знань, умінь, навичок учнів.

- Підсумки, узагальнення й систематизація всього вивченого матеріалу.

       Уроки, які не вкладаються (повністю або частково) в рамки технології виробленої й сформульованої дидактикою, на яких учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи називаються нетрадиційними (нестандартними).

Нестандартний урок – творчість, самобутність, мистецтво педагога–майстра, який застосовує власні нетрадиційні форми роботи з дітьми, використовує індивідуальні (часто саморобні) дидактичні матеріали (зразок дидактичного матеріалу Р.В.Маренюк), характерна інформаційно – пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових, розкриття внутрішньої суті явищ через гру, лекцію, диспут. Максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність, ініціативу учнів, розвиток здібностей.

       Цей урок - натхнення вчителя, де є вогник азарту в очах дітей, це їх уважний, сповнений цікавості погляд, це урок радості, пошук вчителя, його спільна з дітьми творчість.

       Особливості нестандартних уроків полягають в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло б їх оптимальному розвитку і вихованню.

До нестандартних уроків належать:

1. Уроки змістовної спрямованості.

Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки–семінари, уроки–конференції, уроки–лекції.

2. Уроки на інтегративній основі (уроки–комплекси, уроки–панорами).

Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову.

3. Уроки міжпредметні.

Мета їх – «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки–змагання (уроки–КВК, уроки–аукціони, уроки–турніри, уроки–вікторини, уроки–конкурси).

Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

5. Уроки суспільного огляду знань (уроки–творчих звітів, уроки–заліки, уроки–експромти, уроки-екзамени, уроки–консультації, уроки–взаємного навчання, уроки–консиліуми).

Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб’єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної, пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури.

Проводять їх наприкінці четверті, семестру, року.

6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки–усні журнали, уроки-діалоги, уроки-диспути, уроки–прес-конференції, уроки–репортажі, уроки–панорами, уроки-протиріччя, уроки–парадокси).

Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.

7. Уроки театралізовані (уроки–спектаклі, уроки–концерти, кіно–уроки, дидактичний театр).

Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки – подорожі, уроки – дослідження (уроки-пошук, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки–заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки–наукові дослідження).

Зацікавлюють дітей чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки з різновіковим складом учнів.

Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

10. Урок –ділові, рольові ігри (уроки–суди, уроки–захисти дисертацій, уроки–«Слідство ведуть знавці», уроки–імпровізації, уроки-імітації).

Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є страх бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визнає їх роль у підтримці в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки–драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри).

Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою, історією, предметами естетичного циклу. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивчені історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

12. Уроки–психотренінги.

Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчанню прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвитку активності психокорекції особистості сприяють ці уроки.

Психокорекція – діяльність, пов’язана з виправленням певної якості, формування бажаної поведінки, набуттям умінь та навичок, які відповідали б віковим та ситуативним нормам.

Вправи з психотренінгу спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам’яті, емоцій, уяви і є способом пізнання власних можливостей та здібностей. Самоперевірка спонукає до самовдосконалення, свідомої праці над своєю волею, характером, виробленням пристойних навичок, набуттям необхідних умінь. Самовиховання відбувається природно і непомітно, тому що відбувається через ігрові інтереси, задоволення. Розумне об’єднання ігрової цікавості та ґрунтовності завдань сприяє активності і уважності дітей.

Під час проведення уроків–психотренінгів важливо отримувати в учнів прагнення до пошуку нових і нестандартних рішень, забезпечити емоційну підтримку («Молодець!», «Як добре в тебе виходить!»), переживання. Дітям повинні приносити радість гра, спілкування з ровесниками, пізнання нового.

Орієнтовний перелік нестандартних уроків:

1. Урок – діалог.

2. Урок – гра.

3. Урок – диспут.

4. Урок – КВК.

5. Урок – конференція.

6. Урок – аукціон.

7. Урок – концерт.

8. Урок – подорож.

9. Урок – екскурсія.

10. Урок – конкурс.

11. Урок – усний журнал.

12. Урок – бібліотечний урок.

13. Урок – казка.

14. Урок – екзамен.

15. Урок змагання.

16. Урок – свято.

17. Урок – перс-конференція.

18. Урок-огляд.

19. Урок – складання казки.

20. Урок – з елементами укрупнення.

21. Урок – дидактичної одиниці.

22. Урок – залік.

23. Урок – турнір – вікторина.

24. Урок – прес – бій.

25. Інтегрований урок.

26. Урок відкритих повідомлень (В.Ф. Шаталов).

27. Колективне керування та алгоритмізовані умовні позначки (Лисенкова С.М.).

 

Інтегроване навчання.

       Природовідповідне українській ментальності: прагнення до цілісного інтегрованого сприйняття світу.

       Структурування на основі інтегративного підходу: якщо предмети відповідають конкретним наукам, то інтегроване знання відтворюють нові взаємопроникаючі знання, сформовані кількома науками, або знання зінтегровані навколо певної проблеми.

       Можуть структуруватися інтегративні знання учнями як базові (обов’язкові) і додаткові. Мета інтегрованих уроків: інформаційне й емоційне збагачення сприймання, мислення, почуттів учнів за рахунок використання цікавого матеріалу, що дає змогу різнобічно пізнати певне явище, поняття, досягти цілісності знань.

Історія питання:

- К.Д.Ушинський шляхом інтеграції письма і читання створив аналітико–систематичний метод навчання грамоти.

- Комплексні програми у 20р. XXст.

- В.О.Сухомлинський – 60р. XXст. – «уроки мислення в природі» для 6-річок.

- Зарубіжні країни – читання, письмо, усне мовлення об’єднані в «мистецтво мовлення».

В основі – інтегрований зміст навчального матеріалу.

         повна                                           

Інтеграція 

                              часткова

Повна інтеграція.

       Навчальні інтегровані курси /навальні предмети:

I-IV кл. Світ дитини (Дитина в довкіллі. Художня творча праця дитини.

Дитина і мова).

V-IX кл. Мова (державна, рідна, іноземна, мови різних систем)

- словесність;

- українознавство;

- суспільствознавство;

- життєзнавство;

- природознавство;

- валеологія (здоров’я)

- культура;

- художня праця;

- ознайомлення з навколишнім;

- музика і рух;

- народознавство.

Інтегровані проекти–проблеми як сучасна технологія навчання: може модифікувати вчитель, залежно від обставин регіону, потреб, особистості вчителя та учнів. Вивчати питання та розробляти проекти в класі, на факультативних заняттях та у виробничо–практичній роботі. Є екологічні (Кислотні дощі, вода та ін), народознавчі (Без верби та калини нема України), суспільно – політичні (Місто), технологічні (Ткання) та ін.

I-IX кл. навчання за інтегрованими курсами, інтегрованими проектами–проблемами та індивідуально – за посібниками, які відповідають науково–предметному структуруванню знань.

 

Інтегровані уроки.

(Зробити доповнення за О.Я.Савченко «Дидактика початкової школи».)

Напрям методичного збагачення уроків є проведення їх на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох предметів і об’єднаного навколо однієї теми. Це об’єднання має на меті інформаційне й емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних боків пізнати явища, поняття, досягти цілісності знань.

Мета: створити передумови для різнобічного розгляду учнями певного об’єкту, поняття, явища; формування системного мислення, збудження уяви, позитивно–емоційного ставлення до пізнання. Кількість уроків залежить від уміння вчителя синтезувати матеріал, який органічно пов'язаний, провести без перевантаження дітей враженнями, щоб він був не мозаїкою окремих картин, а підпорядкуванням головній меті.

       Перед початком навчального року або півріччя аналізуємо календарно–тематичне планування, зіставляємо матеріали різних предметів, відбираємо питання, які близькі за змістом або метою використання

       Уроки з елементами інтеграції вимагають від вчителя самостійно визначити зміст навчального матеріалу, питому вагу видів діяльності з різних предметів, чітко визначити мету уроку, як він сприятиме цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні.

                                                Різні методичні поняття

                                              |                                       |

   Уроки інтегрованого змісту                            З використанням міжпредметних зв’язків

                   |                                        

Тема: Художній образ весни.                                                      |

Поєднання блоків знань з                          Включення в урок запитань і

різних предметів g урок з                             завдань з матеріалу інших

елементами інтеграції                                  предметів. Ці завдання мають

                                                                             допоміжні значення. Це окремі

                                                                             короткочасні елементи уроку,

                                                                             які сприяють глибшому сприйманню

й осмисленню понять, що вивчаються.

Пр.: «Прийди, весна, з радістю». (3кл. Ознаки весни, малюнки на весняну тематику).

Уроки з інтегрованих курсів за                        Уроки з елементами інтеграції змісту 2-х навчальним планом, і                            чи більше предметів, які за навчальним

навчальною програмою)                       планом викладаються, як окремі.

 

       Наприклад, можливості для інтеграції:

1 кла с Ознайомлення з навколишнім

                   Музика

       Малювання

Клас

                                     Читання

Укр..мова                         Ознайомлення з навколишнім

                                          Образотворче мистецтво                                                                                                            Природознавство

                                          Іноземна мова          

       Підготовка до нестандартного уроку може здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності – формування мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Потрібно розглянути стратегію, тактику організації колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів. Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи в організації навчально– виховного процесу в школі, сприяють нормальному розвитку і вихованню учнів.

 

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ!

 Форми організації навчальної роботи

Класифікація за дидактичною метою (Онищук):

- форми теоретичного навчання (урок, факультатив, гурток, конференція),

- комбінованого та змішаного навчання (семінар, домашня робота, консультація),

- практичного навчання (практикум),

- трудове навчання.

За кількістю учасників:

- фронтальні,

- колективні,

- групові

- індивідуальні форми навчання

Форми роботи на уроці.

       Проведення будь – якого типу уроку передбачає застосування відповідних форм навчальної роботи учнів, кожна з яких має відповідну методику організації. Основними формами роботи на уроці є індивідуальна, фронтально–колективна, групова, робота в парах.

Зусилля вчителя спрямовані на учня, клас, то на цій їх прямій взаємодії сформувалося поняття фронтальних форм роботи. Вони методично прості, зручні, доступні всім вчителям.

       Недоліки цієї форми роботи: екстенсивні, придатні головним чином для передачі інформації, чим далеко не вичерпуються цілі навчання. Сприймаючи інформацію, учень залишається в позиції об’єкта впливу вчителя. Суб’єктом тут стане лише той, кого вчитель викличе до дошки. Це вже індивідуальна робота, «діяльність за чергою». Решта учнів у класі залишається в ролі спостерігачів. Виникає проблема дисципліни.

       Система роботи «вчитель – клас» зорієнтована на середнього учня, що стримує розвиток здібних дітей і сприяє формуванню комплексу неповноцінності в тих, хто постійно відчуває свою «відсталість». Руйнується мотивація навчання у дітей, коли працює переважно вчитель. Все, що робить людина, а надто навчання, повинно завершуватись очікуваним результатом і відчуттям задоволення від нього. Саме це спонукає людину до повторення дії. Фронтальне навчання не формує «рефлексу мети» (за Павловим І.П.).

       Домінування фронтальної форми роботи негативно позначається на вихованні учнів. У цих умовах їхня увага завжди сфокусована на вчителеві, що позбавляє їх можливості «відчувати лікоть» своїх товаришів, співпрацювати з ними, співпереживати, допомагати їм і користуватися їхньою допомогою. Будь яка спроба допомогти товаришеві трактується в цих умовах як порушення дисципліни. Відбувається процес відчуження особистості, руйнування почуття взаємозалежності людей. Учень працює лише на себе, а часом буває і гірше – лише на вчителя. Формується індивідуаліст. Психологічне прагнення дитини до першості, диктатура вчителя.

       Фронтальні форми роботи є інструментом авторитарної педагогіки.

Фронтальна – колективна робота. Означає постановку перед класом проблемних питань або пізнавальних завдань у вирішенні яких беруть участь усі учні: вони пропонують варіанти розв’язання, перевіряють, обгрунтовують, розвивають найбільш вдалі, відкидають неправильні. Вчитель при цьому керує колективним пошуком рішень, спрямовує пізнавальну активність учнів.

Групова робота. Полягає у спільних зусиллях щодо вирішення поставлених учителем завдань. Вони здійснюють планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально–пізнавальних завдань, взаємоконтроль і взаємооцінку.

Серед форм групової роботи основними є: ланкова, бригадна, парна.

Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів з 4-5 осіб (на чверть або навчальний рік) з однаковою або з різною успішністю.

Ефектівнішою є групова зі змішаним складом учнів (учні з високими, середніми та низькими навчальними можливостями). Вони працюють над одним завданням (вчитель пояснює матеріал, у групах здійснюють повторний аналіз за питаннями, запропонованими учителем). Оптимальна тривалість роботи в групах 5-7хвилин для молодших школярів.

Бригадна форма передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання навчальних завдань. Є два різновиди організації їх роботи: кооперативно групова (кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно при вивченні великого за обсягом матеріалу), диференційовано–групова (завдання з урахуванням їх складності розподіляють між учнями з різними навчальними можливостями).

       Парна робота полягає в допомозі сильного учня слабшим, у взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або можливості учнів. Пари можуть мати постійний (статичні) і змінний склад (динамічні). Головне за парної організації навальної діяльності – взаємонавчання і взаємоконтроль. Згідно з методикою цієї системи учитель готує картки з диктантом для кожного учня; один учень читає текст, другий пише, потім навпаки; учні обмінюються написаним і перевіряють його; той хто допустив помилки, робить усний розбір під контролем партнера; потім партнери змінюються і все починається спочатку, але з іншими текстами.

       Групову навчальну роботу застосовують при виконанні лаболаторних і практичних робіт, на навчально–дослідних ділянках, на уроках з основ наук – під час засвоєння, повторення, застосування, узагальнення і систематизації знань.

       Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання, підготовка до групової роботи (інструктаж учнів про послідовність дій, роздача карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення проблемної ситуації, постановка проблеми), ознайомлення із завданням, обговорення і складання плану виконання завдання, звіт про виконану роботу.

Робота в групах.  Клас поділяється на мікроколективи по 3-5 учнів або на ланки по 8-10 осіб. Під час розвязування задачі в них «стихійно» виділяється лідер, який бере на себе інтелектуальне керівництво групою. Такому колективу пропанують більш–меньш обємне завдання, яке передбачає пошук інформації, аналіз і синтез, добір і систематизацію необхідних даних, формування нових висновків, оцінку проміжних і кінцевих результатів, оформлення зробленого. Робота в групі передбачає інтенсивний обмін думками і нагадує відому телевізійну гру «Що?»,

«Де?», «Коли?». Про виконання завдання від іменні групи звітує один представник, але кожен член її може виправити чи доповнити його звіт.

Індивідуальні форми роботи – розуміють самостійне виконання різних завдань (розвязування задач) усіма учнями одночасно. Застосовується письмово (написання творів, розвязування задач, виконання лабораторних робіт), усно – у вигляді одночасних (синхронних) висловлювань усіх учнів, адресованих уявному співрозмовнику, власній ляльці або вчителеві, який стоїть посередині класу і уважно «слухає» всіх.

       Усні вправи такого типу зручні для розвитку мовлення в початкових класах, у навчанні іноземних мов. Відносимо самостійне одночасне голосне перечитування текстів з метою формування техніки читання, а також читання у режимі «Прочитай речення про себе і повтори його, звертаючись до уявного співрозмовника».

      Індивідуальні форми роботи мають переваги: забезпечують одночасну діяльність усіх однокласників, інтенсифікують навчально–виховний процес, підвищують коефіцієнт корисного навчального часу; ставлять учня віч-на-віч з певного проблемою, вимагають від дітей самостійних, нерідко творчих зусиль, а тому видаються ефективним засобом розвитку мислення, здібностей, волі, потреб, уяви, почуттів.

       Недолік: учень працює лише на себе.

       Індивідуальна робота. Передбачає самостійне виконання учнем навчального завдання на рівні навчальних можливостей (темпу роботи, рівня підготовки). Можлива безпосередня допомога вчителя (допомога й підбадьорювання під час самостійної роботи) і опосередкована

(виконання домашнього завдання за рекомендаціями вчителя). Застосовують індивідуальну роботу при програмованому, комп’ютерному навчанні для перевірки знань.

Поняття про ділову гру.

Ділова гра – це така рольова гра, в якій імітується певний реальний процес.

Класифікація:

1)         За рівнем пізнавальної самостійності

Репродуктивні      конструктивні         творчі

                                                                           імітаційні

                                                                             неімітаційні