Характеристика традиційних методів навчання військовослужбовців

 

Як ми переконалися під час аналізу становлення та розвитку методів навчання, вони мають історичний характер. Ці методи, які використовувалися протягом багатьох століть, визначаються як традиційні. Вони не втратили своєї методичної цінності і сьогодні, тому успішно застосовуються на всіх рівнях освіти, у тому числі й у військовій. Щодо військової дидактики, то до них належать словесні, наочні, практичні, самостійні, контрольні методи.

В останні десятиріччя під впливом розвитку загальної дидактичної науки і педагогічної психології створено сучасні нестандартні методи навчання, які називаються у дидактиці активними методами навчання. Вони використовуються з метою активізації пізнавальної діяльності об'єктів навчання за допомогою спеціальних засобів. У практиці військових педагогів знаходять застосування такі активні методи навчання: аналіз конкретної ситуації, інтелектуальна розминка, сократичний метод, ”мозковий штурм” (”атака”), навчально-тематична дискусія, військово-професійна гра, професійна консультація, організаційно-діяльна гра та ін. Аналіз цих методів буде зроблено під час розгляду іншої теми.

Таким чином,

Традиційні методи навчання

 

УСНЕ ВИКЛАДЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Навчання воїнів відбувається за допомогою різних засобів. Особливе місце серед них посідає слово. Ці методи, які реалізуються за допомогою слова, називаються вербальними (від лат. verbalis - усний, словесний).

Основними складовими цього методу є розповідь, пояснення, лекція, їх різновиди, які використовуються з метою повідомлення воїнам нових знань, пояснення порядку виконання тих чи інших дій, будови бойової техніки та зброї, ознайомлення особового складу з новими для них фактами та подіями тощо.

Перейдемо до аналізу методів усного викладання навчального матеріалу.

Розповідь

Однією з найпростіших і водночас найпоширеніших і використовуваних у процесі навчання військовослужбовців є розповідь.

Метод розповіді передбачає усне живе і образне, емоційне і послідовне викладення переважно фактичного матеріалу в пояснювальній чи оповідальній формі.

Більш детально цей метод ми розглянемо при вивченні наступних тем.

Пояснення

У навчальній практиці дуже часто разом з розповіддю або окремо використовується пояснення. Порівняно з розповіддю, яка переважно має оповідно-повідомлюючий характер, пояснення пов'язане з аналізом, тлумаченням і доказом різних аспектів матеріалу, що вивчається. Це можуть бути, наприклад, тлумачення різних закономірностей, суттєвих властивостей явищ, які вивчаються, та окремих понять.

Пояснення - це переважно монологічна форма викладення навчального матеріалу, коли є необхідність доведення або обґрунтування певного положення (закону, принципу), розкриття основи взаємодії в бою, сутності різних військових явищ, аналізу актуальних міжнародних і військових відносин та іншої різноманітної інформації.

Для підсилення ефекту пояснення можна використовувати різні наочні засоби (картини, таблиці, моделі, муляжі тощо).

З практики дидактично-виховної роботи відомо, що надмірне збільшення часу на пояснення викликає стомлюваність і зниження уваги військовослужбовців. Цей недолік пояснення можна компенсувати, епізодично використовуючи під час його проведення елементи дискусії, опиту, розповіді та різноманітних прийомів проблемного навчання.

Отже, ефективне використання методу пояснення вимагає:

· докладного і чіткого формулювання навчальної задачі, сутності проблеми, яка вивчається;

· послідовного розкриття причинно-наслідкових зв’язків;

· залучення переконливих прикладів, аргументів і доказів;

· використання порівняння, зіставлення, аналогії, яскравих прикладів, бездоганної логіки викладення та ін.

Пояснення, яке є самостійним методом викладання навчального матеріалу, може також становити суттєвий прийом інших методів навчання. Наприклад, лекції, показу, практичного заняття, вправи, інструктажу.

Лекція

Широке застосування у навчальній практиці військ має лекція. Головна різниця між лекцією, розповіддю та поясненням полягає у тому, що лекція використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, наукового аналізу та обгрунтування складних і об'ємних військово-наукових проблем.

Отже, лекція - це розгорнуте теоретичне викладення, науковий аналіз теоретичних і практичних проблем, великих за обсягом, логічною побудовах та тісно поєднаних з поясненням, розповіддю і доведенням.

Більш детально цей метод ми розглянемо при вивченні наступних тем.