Особливості управління фінансуванням оборотних активів

Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підпорядковане цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими засобами й оптимізації структури джерел формування цих засобів. З урахуванням даних цілей формується політика фінансування оборотних активів, яка розробляється на підприємстві.

Політика фінансування оборотних активів це частина загальної системи управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу й складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової стійкості підприємства.

Розробка політики фінансування оборотних активів здійснюється за такими основними етапами:

1. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді.

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

1. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді проходить у чотири етапи.

На першому етапі аналізу проводиться оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді. Така оцінка проводиться на основі коефіцієнта достатності фінансування оборотних активів підприємства в цілому, в тому числі власних оборотних активів. Для того, щоб нівелювати вплив зміни обсягу реалізації продукції на аналізовані показники, вони виражаються відносними значеннями у днях обороту. Коефіцієнти розраховуються за такими формулами:

,

, де

КДФоа – коефіцієнт достатності фінансування оборотних активів в аналізованому періоді;

КДФвоа – коефіцієнт достатності фінансування власних оборотних активів;

ФПОоа – фактичний період обороту оборотних активів (у днях) в аналізованому періоді;

НПОоа – норматив оборотних активів підприємства (у днях), установлений на відповідний аналізуючий період;

ФПОвоа – фактичний період обороту власних оборотних активів (у днях) в аналізованому періоді;

НПОвоа – норматив власних оборотних активів підприємства в днях, установлений на відповідний період, що аналізується.

На другому етапі аналізу розглядаються сума і рівень чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу й темпи зміни цих показників за окремими періодами. Для оцінки рівня чистих оборотних активів розраховується коефіцієнт чистих оборотних активів:

 

Кчоа – коефіцієнт чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу підприємства;

ЧОА – середня сума чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді;

ОА – середня сума оборотних активів або робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді.

На третьому етапі аналізу вивчаються обсяг і рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства у звітному періоді, що визначаються потребами його фінансового циклу.

Обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства розраховується за такою формулою:

ОПФоа = Зтмц + ДЗ – КЗ, де

ОПФоа – середній обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді;

Зтмц – середня сума запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства в періоді, що аналізується;

ДЗ – середня сума дебіторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді;

КЗ – середня сума кредиторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді.

Рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства оцінюється коефіцієнтом поточного фінансування оборотних активів і розраховується за такою формулою:

, де

КПФоа – коефіцієнт поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді;

ОПФоа – середній обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді;

ОА – середня сума оборотних активів підприємства в аналізованому періоді.

На четвертому етапі аналізу розглядаються динаміка суми і питомої ваги окремих джерел фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді. У процесі аналізу позикових джерел фінансування оборотних активів ці джерела розглядаються в плані термінів їх використання (довгострокових і короткострокових) і видів кредиту (фінансового й товарного), що залучається.

Результати проведеного аналізу використовуються у процесі наступної розробки окремих параметрів політики фінансування оборотних активів.

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

Дані принципи необхідні для того, щоб відображати співвідношення рівня прибутковості й ризику фінансової діяльності, а також мати зв’язок з раніше розглянутими принципами формування оборотних активів. У процесі формування принципів фінансування оборотних активів виділяються постійна і перемінна їх частина.

Існує три принципових підходи щодо фінансування оборотних активів підприємства:

· консервативний;

· помірний (компромісний);

· агресивний.

Консервативний підхід щодо фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися постійна частина оборотних активів і приблизно половина змінної їх частини. Інша половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Така модель фінансування оборотних активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових засобів), проте збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що за інших рівних умов призводить до зниження рівня його рентабельності.

Помірний (компромісний) підхід до фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися постійна частина оборотних активів, у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – весь обсяг змінної їх частини. Така модель фінансування оборотних активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства та рентабельність використання власного капіталу, наближену до средньоринкової норми прибутку на капітал.

Агресивний підхід щодо фінансування оборотних активів передбачає фінансування за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу лише невеликої частки постійної їх частини (не більш ніж 50 %), у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів. Така модель створює проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Водночас вона дозволяє здійснювати операційну діяльність із мінімальною потребою у власному капіталі, а отже, забезпечувати за інших рівних умов найбільш високий рівень його рентабельності.

Та чи інша модель фінансування відображає коефіцієнт чистих оборотних активів. Мінімальне його значення характеризує здійснення підприємством політики агресивного підходу, у той час як достатньо високе його значення (прагне до одиниці) – політики консервативного підходу.

Формування відповідних принципів фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначає співвідношення між рівнем рентабельності використання власного капіталу й рівнем ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

Така оптимізація дозволяє виявити та мінімізувати реальну потребу підприємства у фінансуванні оборотних активів за рахунок власного капіталу й залученого фінансового кредиту у довгостроковій або короткостроковій його формах.

Дана оптимізація проходить у три етапи.

На першому етапі розрахунків прогнозується обсяг кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді. Її основу складає як кредиторська заборгованість за товарними операціями, так і внутрішня кредиторська заборгованість підприємства. Розрахунок прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді здійснюється за такою формулою:

КЗн = (КЗт + КЗвн – КЗнр) х (1 + Тр), де

КЗн – прогнозований обсяг кредиторської заборгованості підприємства;

КЗт – середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями в аналогічному попередньому періоді;

КЗвн – середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в аналогічному попередньому періоді;

КЗпр – середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості підприємства (усіх видів) в аналогічному попередньому періоді;

Тр – планований темп приросту обсягу виробництва продукції, виражений десятковим дробом.

На другому етапі розрахунків, виходячи з визначених планових обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості, визначається прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства. Розрахунок здійснюється за такою формулою:

ОПФп = Зп + ДЗп – КЗп, де

ОПФп – прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства;

Зп – планований обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства;

ДЗп – планований обсяг дебіторської заборгованості підприємства;

КЗп – прогнозований обсяг кредиторської заборгованості підприємства.

Якщо в наступному періоді тривалість фінансового циклу підприємства не змінюється, то розрахунок прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів підприємства здійснюється за спрощеною формулою:

ОПФп = ТФЦ х ОРп, де

ОТФп – прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства;

ТФЦ – тривалість фінансового циклу підприємства, у днях;

ОРп – планований одноденний обсяг реалізації продукції.

На третьому етапі розрахунків з урахуванням розкритих у процесі аналізу резервів розробляються заходи для скорочення прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів (а відповідно, і тривалості фінансового циклу) підприємства, бо плановані запаси товарно-матеріальних цінностей забезпечують реальний приріст операційної діяльності. Основна увага при розробці таких заходів приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості й особливо – збільшенню обсягу кредиторської заборгованості підприємства.

Оптимізований, з урахуванням даних заходів, прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) є основою вибору конкретних джерел фінансових засобів, що інвестуються в ці активи.

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

При визначенні структури даного фінансування виділяють такі групи джерел:

• власний капітал підприємства;

• довгостроковий фінансовий кредит;

• короткостроковий фінансовий кредит;

• товарний (комерційний) кредит;

• внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

Обсяги фінансування оборотних активів за рахунок товарного кредиту постачальників (кредиторської заборгованості за товарними операціями), а також за рахунок внутрішньої кредиторської заборгованості були визначені при прогнозуванні загального обсягу та складу кредиторської заборгованості.

Обсяг фінансування оборотних активів за рахунок короткострокового фінансового кредиту визначається на основі прогнозованої суми чистих оборотних активів (відповідно до обраного типу політики їх фінансування) і прогнозованого обсягу поточного їх фінансування (поточних фінансових потреб). Розрахунок планової потреби в короткостроковому фінансовому кредиті здійснюється за формулою:

КФКп = ЧОАп – ОТ, де

КФКп – планована потреба в короткостроковому фінансовому кредиті;

ЧОАп – прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу);

ОТФп – прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) підприємства.

Участь власного і довгострокового позикового капіталу у фінансуванні чистих оборотних активів визначається з урахуванням мети залучення довгострокового фінансового кредиту. Розрахунок обсягу фінансування чистого оборотного капіталу за рахунок довгострокового фінансового кредиту здійснюється за формулою:

ДФКоа = ДФК – ДФКпа, де

ДФКоа – сума довгострокового фінансового кредиту, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал);

ДФК – загальна сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством, на початок планового періоду;

ДФКва – сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством на цільове фінансування розвитку позаоборотних активів (капітальне будівництво нових об’єктів, фінансовий лізинг устаткування тощо).

Відповідно розрахунок обсягу власного капіталу, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал), здійснюється за формулою:

ВКоа = ЧОАп – ДКФоа, де

СКоа – сума власного капіталу, що інвестується в оборотні активи (чистий робочий капітал);

ЧОАп – прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу);

ДФКоа – сума довгострокового фінансового кредиту, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал).

Результати розробленої політики формування й політики фінансування оборотних активів одержують своє відображення у зведеному плановому документі – балансі формування та фінансування оборотних активів. Даний баланс пов’язує загальну потребу в оборотних активах із плановим обсягом фінансових засобів, що залучаються з різних джерел для забезпечення їх формування. Зразкова форма такого балансу приведена в табл. 10.

Таблиця 10

Зразкова форма балансу формування та фінансування оборотних активів підприємства

Потреба в оборотних активах