Розділ З. Майнові основи господарювання.

Тема 3.1. Загальні засади майновий відносин у сфері господарювання (2 год.)

План

1. Майно у сфері господарювання:

1.1. Поняття та види майна.

1.2. Джерела формування та склад майна господарської організації/підприємства.

1.3. Облік майна та звітність щодо його використання при здійсненні господарської діяльності.

2. Право власності - основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст

3. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.

Рекомендовані джерела:

Нормативний матеріал.

1. Конституція України

2. Цивільний кодекс України

3. Земельний кодекс України.

4. Закон України від 7 лютого 1991 року “Про власність” // ВВР. –1991. -№20. –ст.249.

5. Закон України від 19 лютого 1997 року “Про приватизацію державного майна” // Голос України, 1997, 20 березня.

6. Закон України від 6 березня 1992 року “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” // ВВР. –1992. -№24. –ст.350.

7. Закон України від 6 березня 1992 року “Про приватизаційні папери” // ВВР. –1992. -№24. –ст.352.

8. Закон України від 10 липня 1996 року “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” // ВВР. –1996. -№41. –ст.188.

9. Закон України “Про місцеве самоврядування” (Із змінами і доповненнями, внесе­ними Законом України від 6 жовтня 1998 року, Урядовий кур’єр, 1998, 24 жовтня).

10. Закон України від 9 квітня 1999 року “Про місцеві державні адміністрації” // ВВР. –1999. -№20-21. –ст.190.

11. Закон України від 19 вересня 1991 року “Про господарські товариства” // ВВР. -1991. -N 49. –ст.682.

12. Закон України від 22 травня 1997 року “Про оподаткування прибутку підприємств” // Урядовий кур`єр, 1997, 12 червня.

13. Закон України від 14 жовтня 1992 року “Про охорону праці” // ВВР. –1992. -№49.

14. Закон України від 16 липня 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” // Урядовий кур`єр, 1999, 1 вересня.

15. Закон України від 16 вересня 1997 року “Про благодійництво і благодійні організації” // ВВР. –1997. -№46. –ст.292.

16. Закон України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” від 14 вересня 2000 року // Урядовий кур'єр, 18.10.2000.

17. Указ Президента України від 3 лютого 1998 року “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності // Урядовий кур`єр, 1998, 7 лютого.

18. Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1993 року ”Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” // ВВР. -1993. -№7.

19. Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року “Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій” // ВВР. –1993. -№27. –ст.290.

20. Постанова Кабінету Міністрів України “Пpо управління державними корпоративними правами” від 15 травня 2000 pоку № 791 // Урядовий кур'єр 14.06.2000.

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року “Про Концепцію розподілу між центральними і місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об'єктами державної власності та заходи щодо її реалізації” // Урядовий кур’єр, 1998, 5 листопада.

22. Наказ Мінфіну України від 18 травня 2000 року “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” // Офіційний вісник України, 2000, № 21 (09.06.2000), ст. 871.

Спеціальна література:

1. Все про господарські товариства (під редакцією Коссака В.М.) - Львів: Вільна Україна, 1992.

2. Довірче управління майном в праві України // Право України. –1998. -№4.

3. Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. Збірник наукових праць. – К.: Манускрипт, 1997.

4. Кириленко І. Конституційне регулювання власності: порівняльний аналіз // Право України. -1997. -№9.

5. Конституційні засади правового регулювання економічних процесів в Україні // Право України. –1997. -№8.

6. Майданик Р.А. Траст: собственнсоть и управление капиталами. –К.: Наукова думка, 1995.

7. Право власності в Україні: Навч. посіб. За заг. ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

8. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я.М.Шевченко, О.М.Молявко, А.Л.Салатко та ін. – Харків: Консум, 1999.

9. Святоцький О., Фетченко Л. Нематеріальні активи як складова майна підприємств, установ, організацій.// Право України. -1998. -№6.

10. Старцев О. Чи можна продати власне підприємство? // Юридичний вісник України. – 1999. – №2.

11. Трансформування відносин власності // Право України. -1997. -№2.

Виконати письмово:

 

Задача 1. Міська рада народних депутатів м.Теребовлі (Тернопільської області) прийняла рішення від 1 березня 1998 року, за яким було здійснено оплатне відчуження земельної ділянки розміром 985 квадратних метрів на користь Теребовлянського малого підприємства “Сяйво” під бензозаправку. Вартість земельної ділянки була оцінена експертами в сумі 1242 грн. Прокурор Теребовлянського району вніс протест на дане рішення районної ради, мотивуючи тим, що воно прийняте з порушенням чинного законодавства.

Директор малого підприємства “Сяйво” звернувся до Фонду державного майна України за роз’ясненням. Директор Департаменту малої приватизації Фонду Володимир Зеленський відповів, що продаж земельної ділянки здійснено на підставі Указу Президента України від 1993 року “Про корпоратизацію”, а тому не має підстав визнавати його таким, що суперечить чинному законодавству.

Чи правомірним є рішення районної ради? Ознайомтеся з відповідними нормативними положеннями Земельного кодексу України.

Задача 2. Під час розлучення подружжя Іванцівих, дружина вимагала включення в склад спільного сумісного майна, що підлягає розподілу, усього майна приватного підприємства “Карма”, заснованого її чоловіком під час спільного подружнього життя. Мотивувала вона це тим, що в статутний фонд було внесено 3000 гривень, які в свою чергу були їх спільною сумісною власністю. Чоловік проти цього заперечував, оскільки дружина участі в підприємницькій діяльності не брала, а тому може претендувати лише на половину від внеску в статутний фонд, тобто на 1500 гривень.

Дайте правову оцінку ситуації, що виникла.

Задача 3. Між регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТзОВ “Оранта” було укладено два договори купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва – побутових приміщень, призначених для зберігання мастильних матеріалів. Перший договір на суму 15 тис.грн. було укладено 1 січня 2000р., а другий – на суму 5 тис.грн. – 10 квітня 2000р. Обидва договори передбачали внесення платежу за передані об’єкти не пізніше 30 днів з моменту їх нотаріального посвідчення. 15 квітня 2000 р. ТзОВ “Оранта” платіжним дорученням, в якому було вказано підставу “договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва” перерахувало на рахунок регіонального відділення Фонду держмайна 5 тис.грн., які були прийняті в рахунок другого договору. 30 травня 2000р. регіональне відділення Фонду держмайна України звернулося до Господарського суду з вимогою розірвати договір купівлі-продажу від 1 січня 2000р., за неоплату.

Відповідач заперечив позов на тій підставі, що перераховані ним 5 тис.грн. були спрямовані на оплату вартості об’єкту приватизації за договором від 1 січня 2000р., оскільки він був укладений першим. Крім того, відповідно до Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” він як покупець має право на відстрочку платежу на строк до 10 років після сплати ним 30% вартості об’єкта.

Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Задача 4. Казенне підприємство 1 січня 2001 р. уклало державний контракт з Міноборони України про поставку боєприпасів до військової зброї очікуваний строк експлуатації яких складає 6 місяців. Контракт мав бути виконаний до червня 2001р. В березні 2001 р. директор казенного підприємства звернувся до органу уповноваженого управляти його майном з проханням дати дозвіл на відвантаження такої ж продукції, яка була закріплена за ним державою іншому державному підприємству. Орган уповноважений управляти державним майном відмовив у наданні дозволу, мотивуючи свою відповідь тим, що такі боєприпаси відносяться до основних фондів казенного підприємства, яким останнє не має права розпоряджатися.

Чи правомірна відмова органу, уповноваженого управляти майном казенного підприємства?

Задача 5. Виконавчий директор товариства з додатковою відповідальністю прийняв рішення повернути кредит банку за рахунок коштів Фонду охорони праці, який був утворений на підприємстві. Протягом 3-х місяців розмір грошових коштів фонду передбачалося повністю відновити. Дізнавшись про це, один із учасників товариства звернувся із скаргою на дії директора до суду, вважаючи їх незаконними, оскільки він не мав права розпоряджатись коштами фонду.

Суд відмовив у задоволенні скарги, посилаючись на положення Статуту товариства, згідно з яким на виконавчого директора покладались функції вирішувати усі питання діяльності товариства в період між засіданнями вищого органу управління. Обмежень щодо розпорядження коштами фонду охорони праці Статут не передбачав.

Дайте правову оцінку рішенню суду.

Задача 6. До Голови правління ТзОВ звернулись з клопотанням про вступ до товариства:

громадянин-підприємець К. із внесенням у його статутний фонд коштів, одержаних ним у кредит;

директор малого підприємства із внесенням у статутний фонд коштів, одержаних з бюджету міської Ради;

Голова селянського (фермерського) господарства із внесенням у статутний фонд майна, одержаного в заставу від благодійної організації.

Голова правління ТзОВ задовольнив усі клопотання, вважаючи, що усі внески відповідають джерелам формування майна товариства, передбачених ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні”.

Дайте правову оцінку діям Голови правління ТзОВ.

Задача 7. Засновник приватного підприємства “Лев” Левчук вирішив передати усі свої права, пов”язані з цим підприємством Геращенку.

Як здійснюється така господарська операція? Які документи потрібно подати органу державної реєстрації для реєстрації змін власника приватного підприємства?

 

Форма контролю: фронтальне опитування.