За спеціальністю: «Опоряджувальне виробництво»

Методичні рекомендації

До курсового проектування

За спеціальністю: «Опоряджувальне виробництво»

 

Харків 2012

 

Зміст

Вступ 1.Технологічна частина  1.1Характеристика асортименту 1.2 Розрахунок виробничої програми з випуску продукції, план забарвлення продукції та графік роботи ділянки; 1.3 Вибір та обґрунтування технологічного процесу і основного обладнання; 1.3.1 План технологічних переходів; 1.3.2 Обґрунтування технологічного процесу і основного обладнання; 1.4 Технологічні режими роботи основного обладнання та рецептура обробок; 1.5 Розрахунок норм продуктивності, кількості основного обладнання і технічна характеристика обладнання; 1.6 Розрахунок витрат хімічних матеріалів та барвників; 2. Організаційно-технічна частина: 2.1 Розміщення обладнання та заходи з наукової організації праці; 2.2 Водопостачання і паропостачання ділянки. Заходи з охорони навколишнього середовища і охорони водних ресурсів; 2.3 Хімічна станція та приготування розчинів; 2.4 Засоби фабричного транспорту; 2.5 Більш чисте виробництво; 2.6 Охорона праці, протипожежний захист, БЖД, екологічна безпека; 2.7 Керування якістю продукції та технічний контроль технологічного процесу; 2.8 Розрахунок витрат води та пари; Висновок Нормативні посилання Перелік використаної літератури Додатки		3

Пояснювальна записка.

Курсове проектування є заключною стадією навчання в технікумі та перевіркою їх підготовки до рішення виробничих задач на основі отриманих теоретичних знань та практичних навичок. У процесі проектування студент поглиблює свої знання в області технології, техніки, економіки, організації та планування виробництва шляхом вивчення цих питань на передових підприємствах галузі, роботою зі спеціальною технічною літературою і використовує ці знання у вирішенні конкретних задач проектування виробництва.

При курсовому проектуванні по технології обробки трикотажу студент повинен поглибити свої знання та навички з роботи режимів і рецептури виробничих процесів, плануванню і організації виробництва, проведенню технологічних розрахунків у фарбувально-оброблювальному виробництві і ознайомитись з основами проектування виробництва. Курсове проектування є підготовчим етапом до дипломного проектування.

Теми завдань на курсове проектування повинні включати в себе проекти ділянок фарбування (або вибивання) і обробки одного з видів трикотажних напівфабрикатів (полотна, штучних виробів верхнього трикотажу, панчішно-шкарпеткових, пряжі або ниток, штучного хутра).

Теми завдань на курсове проектування – проекти нових фарбувально-обробних цехів на 2 види асортименту трикотажних напівфабрикатів або проекти на реконструкцію діючих фарбувально-опоряджувальних цехів та ділянок.

Тематика проектів повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки та техніки і повинна бути пов’язана з асортиментом підприємств, на яких студенти проходять практику. Завдання на проектування повинні передбачити обробку нових і покращених видів асортименту трикотажу.

Всі розрахунки курсового проекту повинні містити матеріал, який є відображенням задач, які випускник технікуму постійно вирішує на підприємстві. Зміст проектів і ступінь їх складності повинні відповідати обсягу теоретичних знань і практичних навичок, які студенти отримали за період навчання у технікумі. Зміст і форма окремих розділів повинні бути наближені до типових проектів фарбувально-опоряджувальних цехів, розроблених проектними інститутами.

Завдання на курсове проектування студентам видаються за 1 місяць до початку технологічної практики.

Зміст курсового проекту.

Курсовий проект цеху або ділянки фарбування і опорядження одного з видів трикотажних напівфабрикатів складається з пояснювальної записки і графічної частини.

В пояснювальну записку до курсового проекту входять наступні розділи () не менше 45 стор.:

Вступ

1.Технологічна частина ()

 1.1Характеристика асортименту

1.2 Розрахунок виробничої програми з випуску продукції, план забарвлення продукції та графік роботи ділянки;

1.3 Вибір та обґрунтування технологічного процесу і основного обладнання;

1.3.1 План технологічних переходів;

1.3.2 Обґрунтування технологічного процесу і основного обладнання;

1.4 Технологічні режими роботи основного обладнання та рецептура обробок;

1.5 Розрахунок норм продуктивності, кількості основного обладнання і технічна характеристика обладнання;

1.6 Розрахунок витрат хімічних матеріалів та барвників;

2. Організаційно-технічна частина:

2.1 Розміщення обладнання та заходи з наукової організації праці;

2.2 Водопостачання і паропостачання ділянки. Заходи з охорони навколишнього середовища і охорони водних ресурсів;

2.3 Хімічна станція та приготування розчинів;

2.4 Засоби фабричного транспорту;

2.5 Більш чисте виробництво;

2.6 Охорона праці, протипожежний захист, БЖД, екологічна безпека;

2.7 Керування якістю продукції та технічний контроль технологічного процесу;

2.8 Розрахунок витрат води та пари;

Висновок

Нормативні посилання

Перелік використаної літератури

Додатки

 

Графічна частина курсового проекту містить схему одного з видів обробного обладнання або графіки режимів, або таблицю, яка характеризує техніку або технологію виробництва.

Зміст розділів пояснювальної записки проекту.

Введення.

Розвиток трикотажної промисловості і фарбувально-опоряджувального виробництва в світі сучасного економічного стану країни.

Відображення в проекті задач щодо підвищення ефективності виробництва і покращення якості продукції.

 

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА.

Характеристика асортименту.

Асортимент і вимоги до стійкості забарвлень характеризуються у вигляді пояснювального тексту і таблиць.

В тексті перед таблицями або в примітках після таблиць приводяться вказівки на джерела для складання характеристик асортименту і методика розрахунків. Для скорочення тексту розрахункові формули можуть бути внесені в таблиці після найменування окремих показників.

Вибір окремих артикулів для окремих видів асортименту проводиться з урахуванням впровадження у виробництво покращених та нових видів асортименту.

Таблиця, яка характеризує асортимент має вигляд:

Характеристика полотна (виробів, пряжі)

Найменування показників та їх розмірність	Значення показників для полотен (виробів, пряжі)
	Найменування напівфабрикатів

 

Значення окремих показників приймають за даними підприємств, стандартів або розраховують.

Для полотна в графу «Найменування показників та їх розмірність» вводять наступні показники (для показників, які отримують розрахунками, приведені розрахункові формули):

1. Артикул

2. Види та лінійна щільність пряжі та ниток

3. Вміст окремих волокон, %

4. Вид і клас в’язальної машини

5. Вид переплетення

6. Призначення полотна

7. Показники обробленого полотна

8. Число петель на 10 см:

9. Технологічні збитки маси в обробці Рm, %

10. Маса мотка сурової пряжі, m_c, кг

11. Нормативна (кондиційна) вологість, W, %

12. Стандарт

 

Фізико-хімічні властивості волокон, які входять до складу штучного хутра

Найменування показників і їх розмірність	Назва волокон
1. Щільність, г/м^2
2. Лінійна щільність, текс
3. Відносне розривне навантаження, см/текс
4. Вологопоглинання при вологості 65%
5. Відносне розривне подовження, %
6. Поперечний переріз (форма)
7. Довжина різки, мм
8. Вміст в суміші, %
9. Відсоток збитків при в’язанні, %

 

Для проектів реконструкції в примітці до таблиць слід вказувати зміни в характері асортименту, передбачені проектом.

Вимоги до стійкості пофарбування для окремих видів асортименту відображаються у вигляді таблиць відповідно стандарту та норми стійкості пофарбувань. Так таблиці можуть мати різну форму:

Вимоги до стійкості пофарбувань за ГОСТом 2351-88

Найменування показників	Значення показників для полотен
	Віскоза	Капрон
1. Група стійкості пофарбування
2. Норми стійкості пофарбування (бали до впливу): Світла (зміна початкового фарбування); Дистильованої води та ін.

 

Вимоги до стійкості пофарбування за ГОСТом 2351-8 8

Найменування виробів	Група стійкості пофарбування	Тон пофарбування	Норми стійкості пофарбування (бали, не менше), до впливу
			Мильного розчину	Поту	Сухого тертя
			Зміна початкового фарбування		Пофарбування білого бавовняного матеріалу

 

Графік роботи виробництва.

В проектах, за звичай, слід планувати до змінну роботу, використовуючи один із запропонованих графіків роботи при п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями. Часто графіками, що використовуються при двозмінній роботі є графік №1 для двозмінної роботи з двома вихідними днями за тиждень і графік №2 – для двозмінної роботи з восьмигодинним робочим днем.

Показники режиму роботи	Графік №1	Графік №2
1. Тривалість робочої зміни	8 годин 12 хвилин	8 годин
2. Число робочих днів за тиждень: 1-7-календарний тиждень 8-календарний тиждень	5	5 робочих днів   6 робочих днів
3. Тривалість робочого тижня для однієї зміни	41 година	41 година
4. Середньомісячна кількість робочих днів	21,2	21,7
5. Середньомісячна кількість робочих днів на рік	254	260

 

Для проектів реконструкції можуть бути прийняті і інші графіки роботи цеху або ділянки. Тут необхідно вказати зміни в графіку роботи після реконструкції.

Після переліку показників графіку роботи слід вказати режим роботи за формою:

 

Режим роботи змін.

Зміна	Початок роботи	Кінець роботи	Трива-лість зміни, год	Трива-лість обідньої перерви, хв	Нічний час, год

 

Розрахунок виробничої програми з випуску продукції і план забарвлення продукції.

Розрахунок містить пояснювальний текст і таблиці виробничої програми і плану забарвлень. В пояснювальному тексті вказують методику розрахунку і джерела даних для вибору забарвлень.

Розрахункові таблиці для виробничої програми мають форми:

Виробнича програма цеху з випуску полотна (пряжі).

Найменування полотна (пряжі)	Кількість готової продукції, m, т			Технологічні втрати маси в обробці, Pm, %	Кількість сурового напівфабрикату , т
	За зміну	За добу	За рік		За зміну	За добу	За рік

 

Якщо виробнича програма з випуску пряжі або нитки, які йдуть для виготовлення строкато-в’язаних виробів, розраховується за кількістю цих виробів, то кількість готової пряжі (кг) розраховують за формулою:

Де: n – кількість дес. пар виробів;

m_p – збитки пряжі на в’язання дес. пар або дес. виробів, кг;

P_m1 – збитки маси пряжі під час перемотки, %.

Виробнича програма цеху з випуску хутра.

1. Найменування хутра.

2. Кількість готового хутра:

За зміну:

Кг;

Кв. м.

За добу:

Кг;

Кв. м.

За рік:

Кг;

Кв. м.

3. Зміна маси хутра при опоряджуванні, %.

4. Зміна площі хутра при опоряджуванні в обробці, %.

5. Кількість сурового хутра:

За зміну:

Кг;

Кв. м.

За добу:

Кг;

Кв. м.

За рік:

Кг;

Кв. м.

 

Виробнича програма цеху по випуску панчішно-шкарпеткових (або інших штучних) виробів.

Найменування виробів	Кількість продукції
	За зміну		За добу		За рік
	Дес. пар або дес. виробів	Кг	Дес. пар або дес. виробів	Кг	Дес. пар або дес. виробів	Кг

 

Для проектів реконструкції наводяться дві таблиці випуску продукції – до і після реконструкції.

Під таблицею, якщо вона містить дані для декількох видів асортименту, підводиться загальний підсумок кількості продукції за окремими графами.

План забарвлень продукції приймається за даними підприємства і в тексті перед таблицями або в примітках необхідно вказати джерела, які використовувались для складання плану забарвлень.

План забарвлень продукції

Найменування продукції	Група кольорів	Колір забарвлення	Кількість кольору, %	Кількість напівфабрикату за зміну		Види білення або фарбування
				Дес. пар або дес. виробів	кг

Для полотна і пряжі графа «дес. пар або дес. виробів» виключається.

Таблиця плану забарвлень полотна, що проходить вибивання має графи:

1. Найменування полотна.

2. Номер малюнка.

3. Вид забарвлення фону.

4. Вид вибивання.

5. Вид малюнку (білоземельний, грунтовий, напівгрунтовий).

6. Кількість кольорів малюнку.

7. Кількість полотна за зміну:

Відсотків полотна з даним малюнком від загальної кількості полотна;

Кг:

Сурового,

Готового;

М²;

М.

 

В графі 7 підводять підсумки для окремих видів полотна і загальний підсумок («Разом»).

 

Рецептура обробок.

Рецептуру окремих технологічних процесів зводять в таблиці, які мають різну форму для різних видів обладнання.

Таблиця рецептури відварювання, білення, фарбування, миловок, зміцнення, забарвлення, апретування і інших обробок в машинах періодичної дії має прибдизно наступну форму:

Рецептура білення і фарбування _________________________

(найменування н/ф)

в___________________________________

(найменування машини)

1. Група кольорів.

2. Колір забарвлення.

3. Вид обробки.

4. Найменування хімікатів і барвників і їх товарна концентрація, %.

5. Концентрація речовини в робочому розчині, г/л:

6. Витрати речовини від маси н/ф, %:

7. Модуль ванни М, л/кг.

 

Рецептури приймають за даними підприємства, технічної літератури або за матеріалами досліджень студента.

В таблиці для одного з видів асортименту на початку розміщують рецептуру для світлих кольорів, а потім для середніх і темних, розташовуючи кольори в послідовності і поглибленні. Рецептура повинна співпадати з технологічним режимом і для кожного процесу, який не суміщений з іншим, повинен витримуватися окремим рецептом білення, фарбування активними барвниками, миловки і т. д. Для суміщених процесів (фарбування пральними барвниками з одночасним біленням) проводять один загаьний рецепт. Найменування речовин в кожному рецепті розміщують в послідовності і введення їх в робочий розчин.

Витрати речовин, що виражені в відсотках від маси н/ф, якщо процес проводять без повторного використання розчинів, розраховують, %:

де Т – концентрація речовини в розчині, г/л;

М – модуль ванни, л/кг.

Ця ж формула служить для розрахування концентрації речовин в розчині, якщо відомі його витрати в відсотках від маси н/ф.

Витрати речовини в випадках повторного використання розчину розраховують за формулою:

Рецептура фарбування панчох в фарбувально-формовочних агрегатах УКФ слід виражати таблицею:

Рецептура фарбування ________________________________

(найменування продукції)

в фарбувально-формовочному агрегаті УКФ-72

1. Група кольорів.

2. Колір забарвлення.

3. Найменування хімікатів і барвників і їх товарна концентрація, %.

4. Концентрація речовини в концентрованому розчині Тк, г/л.

5. Витрати концентрованого розчина на 1 цикл Vк, л.

6. Витрати робочого розчина на 1 цикл V, л.

7. Концентрація речовини в робочому розчині Т, г/л.

8. Витрати речовини від маси виробів, %.

Концентрацію речовини в концентрованому розчині, витрати концентрованого розчину на 1 цикл і витрати робочого розчину на 1 цикл приймають за практичними даними.

Концентрацію речовин в робочому розчині (г/л), розраховують за формулою:

якщо процес ведуть без повторного використання розчину,

якщо розчин використовують повторно, де:

Tk – концентрація речовини в концентрованому розчині, г/л;

Vk – витрати концентрованого розчину на 1 цикл, л;

V – витрати робочого розчину на 1 цикл, л;

а – частка речовин, що додаються при підфарбуванні повторно використовуємого розчину по відношенню до кількості речовини, що витрачується на свіжий розчин (приймається за дослідними даними, в приблизних розрахунках може бути прийнята для барвників а=0,5, для хімікатів а=0,3).

Витрати речовин, що виражені у відсотках від маси виробів, при фарбуванні в фарбувально-формовочних агрегатах УКФ вираховують за формулою:

якщо процес ведуть без повторного використання розчину,

якщо розчин використовують повторно, де:

ml – маса 1 дес. пар або дес. виробів, кг;

nl – число 1 дес. пар або дес. виробів, пофарбованих за один цикл роботи агрегату;

Vo - об’єм розчину в баці для повторного використання фарбувального розчину, л (звичайно 100л);

Z – число циклів роботи агрегата з одним повторно використовуємим розчином (звичайно дорівнює числу циклів роботи агрегату за зміну).

Рецептуру технологічних процесів, що здійснюється в ваннах машин або агрегатів безперервної дії слід виразити таблицею:

Рецептура ___________________________________________

(найменування операцій та н/ф)

_____________________________________________________

(найменування машини або агрегату)

1. Найменування машини або ванни.

2. Вид обробки.

3. Найменування речовини і їх товарна концентрація, %.

4. Концентрація речовини в робочому розчині Т, г/л.

5. Об’єм робочого розчину V, л.

6. Витрати речовини від маси н/ф Р, %.

Якщо таблиця виражає рецептуру в одній ванні машини, то перші два рядки вилучають.

Витрати речовини, які виражені у відсотках від маси н/ф, розраховують за формулою:

T – концентрація речовини в робочому розчині, г/л;

V - об’єм робочого розчину, л;

Z – число заправок ванни машини свіжим розчином протягом зміни;

Н_м – норма продуктивності машини за зміну, кг;

В – ступінь віджимання н/ф валами машини після обробки в розчині, %;

ρ – густина розчину, г/см³ (для розбавлених водних розчинів ρ=1, г/см³)

В проектах вибивання полотна в розділі рецептури необхідно вказати:

1. Рецептуру попереднього білення, відварювання або фарбування полотна.

2. Рецептура і режим приготування загусток.

3. Характер малюнків і види барвників у вибивних фарбах.

4. Рецептуру і режими приготування робочих вибивних фарб для окремих технічних груп барвників.

5. Рецептуру і режими приготування загусток для білення (якщо при вибиванні використовують робочі фарби, які здобуті куперуванням цільних фарб).

6. Рецептури промивок і апретування полотна після вибивання.

 

Рецептуру загустки виражають кількістю грамів речовини, які приходяться на 1000 г загустки, а режим приготування загустки описують у вигляді послідовного переліку операцій при її приготуванні з вказанням температури і часу тривалості операцій.

Характер малюнків і види барвників у вибивних фарбах виражають у таблиці.

Характер малюнків і види барвників у вибивних фарбах.

1. Найменування полотна.

2. Номер малюнка.

3. Види вибивання.

4. Число кольорів малюнка.

5. Колір малюнка.

6. Заповнення фону кольором малюнку Р,%.

7. Номер робочої вибільної фарби.

8. Барвники, які містяться в робочий вибивній фарбі.

9. Частки цільних вибивних барвників в робочій фарбі.

10. Купюр робочої вибивної фарби.

Номер робочої вибивної фарби необхідно виражати номером малюнку і номером робочої фарби в цьому малюнку, розділяючи їх крапками.

Якщо вибивання проводять без попереднього приготування цільних фарб, безпосередньо виготовлені із барвників, загустки і допоміжних речовин, то в таблиці дві останні строчки вилучають.

Рецептура вільних вибивних фарб (або робочих барвників, якщо цільні фарби не використовують) виражають таблицями, окремими для барвників з різними технічними групами барвників:

Рецептура ___________________________________вибивних фарб

(цільних або робочих)

з_____________________барвниками.

(група барвників)

Найменування речовин	Склад вибивних фарб, г/кг, для барвників
	1.1.	1.2.	2.1.	2.2.	2.3.	і т. п.

 

Цільні вибивні фарби в цій таблиці необхідно вказувати назвою кольора (жовтий, жовто-гарячий), a робочі барвники (якщо працюють без цільних фарб) вказують нумерацією, подібну приведеній в попереднійтаблиці.

Режим приготування вибивних барвників приводять у вигляді переліку операцій з вказанням температури i тривалості операцій.

Рецептуру загусток для ділення (якщо використовуються цільні барвники) виражають кількістю речовин (г), які приходяться на 1000 г загустки для ділення. При цьому для розбавлення цільних фарб, які містять барвники різних технічних груп, проводять окремі рецепти загусток для ділення.

Рецептура попередньої обробки полотен, а також рецептуру промивок i апретування полотен після вибивання, виражають в таблицях, форма яких залежить від характера використовуємого обладнання.

 

1.5. Розрахунки норм продуктивності, кількості основного обладнання і технічна характеристика обладнання.

Норми продуктивності обладнання розраховують у відповідності з прийнятими режимами роботи обладнання.

Норму продуктивності машини чи апарату, виражену в одиницях напівфабрикату за зміну розраховують за формулою:

,

Де: Т – тривалість робочої зміни, хв (с);

(Т_об+Т_отл) – тривалість простоїв обладнання, віднесена до всієї зміни, хв (с);

t_м – основний технологічний час, який витрачено на одиницю напівфабрикату, хв (с);

t_вн – тривалість допоміжних операцій, які не перекриваються, віднесено до одиниці н/ф;

t_с – тривалість перерв з причини співпадання при обслуговуванні деяких машин, що приходиться на одиницю н/ф, хв (с).

 

В фарбувально-обробному виробництві зони обслуговування машини, як правило, невеликі, а тому простої обладнання через співпадання в більшості випадків не виникають, і тому t_с=0.

Для більшості машин і апаратів фарбувально-обробного виробництва норму продуктивності розраховують за формулою:

Норми продуктивності окремих машин при двозмінній роботі повинні забезпечувати обробку цілого числа партій протягом двох змін.

При розрахунках норм продуктивності машин за одиницю н/ф слід приймати технологічну партію, яка дорівнює кількості н/ф, який завантажується в машину періодичної дії для фарбування чи білення. Норми продуктивності формовочних апаратів зручно розраховувати в циклах. Для формовочного обладнання безперервної дії розрахунок норм продуктивності зручно вести, приймаючи за одиницю напівфабрикату 1 дес. пар чи 1 дес. виробів.

Норми продуктивності, які виражені в технологічних партіях чи циклах переводять потім в одиниці маси (кг), чи кількості виробів (1 дес. пар чи 1 дес. виробів).

Теоретичну продуктивність обладнання розраховують за формулою:

Коефіцієнт корисного часу:

Результати розрахунків норм продуктивності зводять в таблицю.

 

Норми продуктивності основного обладнання

1.Найменування обладнання.

2. Вид н/ф.

3. Характер обробки.

4. Зона обслуговування.

5. Розмір технологічної партії:

кг;

дес. пар;

6. Норма продуктивності за зміну:

,

партій (циклів);

кг;

7. Теоретична продуктивність:

кг;

дес. пар (дес. виробів);

8. Коефіцієнт корисного часу:

Послідовність переліку обладнання в таблиці повинна відповідати послідовності технологічного процесу.

При використанні однієї машини для різних видів асортименту і різнохарактерних процесів в таблиці розміщують спочатку дані для одного виду асортименту, а потім для іншого.

Кількість основного обладнання розраховують за зміною виробництва і нормам продуктивності обладнання з урахуванням необхідного запасу обладнанная.

Розрахункова кількість машин для кожного виду обробки розраховують за формулою:

Де: m – кількість н/ф, який обробляється за зміну за даним режимом, розраховуючи на суровий н/ф, кг (дес. пар);

Н_м – норма продуктивності машини за зміну, кг (дес. пар)

 

Кількість машин в установці приймають як суму кількостей машин в заправці, округлену до цілого числа в більший бік.

Коефіцієнт працюючого обладнання розраховують за формулою:

Де М_У – кількість машин в установці.

Запас обладнання враховують по даним виробництва чи ГПИ.

Планові норми запасу обладнання.

Найменування обладнання	Запас обладнання, %
1. Фарбувально-промивна машина для полотна	7
2. Машина для фарбування полотна під тиском	8
3. Машина для вибивання з сітчастими шаблонами	10
4. Барабанно-фарбувальні машини	7
5. Універсальні фарбувально-формовочні агрегати	10
6. Пральні машини	7
7. Машини для хімічної чистки	10
8. Центрифуги	7
9. Накатні машини і машини для розпорювання шва розправки полотна	2
10. Сітчасто-барабанні сушилки	10
11. Сушильно-ширильні і стабілізаційні сушильно-ширильні машини	10
12. Машини для стабілізації круглов’язального полотна	10
13. Каландри і декатировочні машини	5
14. Петльові зрільники	10
15. Промивні машини безперервної дії	10
16. Формовочні машини для панчішних виробів	7
17. Універсальні формовочно-обробні машини	10
18. Барабанно-сушильні машини для штучних виробів	7
19. Преси для волого-теплової обробки трикотажу	5
20. Виворотні машини	3
21. Машини для розрізання круглов’язального полотна	3
22. Голковорсувальні машини	8
23. Електропресувальні та шліфувальні машини	10
24. Стригальні та чистильні машини	8
25. Браковочно-канатні та здвоювальні машини	3
26. Поточні лінії для випуску п/ш виробів	3

Результати розрахунку кількості основного обладнання зводять до таблиці.

Кількість основного обладнання.

1. Найменування обладнання.

2. Вид н/ф.

3. Характер обробки.

4. Кількість змін роботи обладнання.

5. Кількість н/ф за зміну, m:

кг;

дес. пар.

6. Норма продуктивності обладнання Н_м:

кг за зміну;

дес. пар за зміну.

7. Запас обладнання, %.

8. Розрахунок кількості машин:

9. Кількість машин в заправці:

10. Кількість машин в установці: .

11. Коефіцієнт працюючого обладнання:

Перші три графи «норми продуктивності» та «розрахунок кількості основного обладнання» повинні мати одинаковий вміст і послідовність записів.

 

Технічну характеристику основного обладнання зводять до таблиці:

Технічна характеристика основного обладнання.

1. Найменування обладнання.

2. Габарити, мм:

довжина;

ширина;

висота.

3. Сумарна потужність електродвигунів, кВт.

4. Сумарна потужність електронагрівачів, кВт.

5.?, що витрачається.

6. Завод-виготовник.

7. Кількість встановленого обладнання.

У випадках використання агрегатів з деяких різнотипних машин в технічній характеристиці наводяться показники для кожного виду машини агрегата. Послідовність заповнення графи 1 повинна відповідати послідовності заповнення першої графи попередніх таблиць.

У вигляді таблиць слід навести перелік допоміжного обладнання для виготовлення сітчастих шаблонів в проектах вибивання трикотажу.

Якщо в паспортах обладнання чи в технічній літературі відсутні дані для споживчої потужності машин, то її орієнтовано розраховують за формулою:

а для центрифуг – потужність, яка потрібна в період розгону ротора:

а в період віджиму при граничній частоті обертання:

де N – сумарна потужність (електродвигунів і електронагрівачів), кВт.

 

 

. Технологічний розрахунок поточних ліній.

Технологічний розрахунок поточної лінії для обробки полотна, який складається з машини безперервної дії, зводиться до синхронізації швидкості переміщення полотна в окремих машинах поточної лінії і визначення величини параметрів режимів, які пов’язані зі швидкістю переміщення полотна. При цьому попередньо визначають швидкість переміщення полотна в машині, в якої величина цієї швидкості в найбільшій ступені впливає на технологію процесу. Наприклад в поточній лінії, яка складається з машини для розправки полотна, просочувальної чи промивної та сушильної машини, попередньо розраховують швидкість переміщення полотна в сушці за її вологопродуктивністю, а швидкість переміщення полотна в інших машинах розраховують з урахуванням попередження подачі полотна з попередньої машини в наступну за формулою.

Для всіх машин поточної лінії беруть однакові величини основного технологічного часу, тривалості безперервних допоміжних операцій та тривалості простоїв за зміну.

Технологічні розрахунки поточної лінії для операцій випуску панчішно-шкарпеткових виробів, яка складається з стелажу для видачі виробів на конвеєр, столів з відповідним обладнанням для контролю якості і підбору виробів в пари для штопки, столу старшого контролера, стрічкового конвеєра для переміщення виробів до робочих місць і машини автомата для складування, маркування і упаковки виробів, проводять у такій послідовності:

1. Визначають число поточних ліній, як відношення змінної програми ділянки по випуску виробів одного асортименту до змінного завдання на одну потчну лінію. Змінне завдання на поточну лінію приймають у межах змінної продуктивності упаковочної машини.

2. Розраховують тривалість поточної лінії за зміну, с:

,

де: Т – тривалість зміни, с;

Т_отл – тривалість простоїв за зміну для відпочинку і особистих потреб, с (1200 с);

3. Приймають за даними виробництва норми виробки (дес. пар чи дес. виробів за зміну) на операціях:

· Контролю та підбору в пари;

· Штопки.

4. Приймають за даними виробництва відсоток виробів, які проходять штопку.

5. Кількість робочих місць для однієї поточої лінії приймають:

на запуску;

на контролі та підборі виробів до пари. Округлені до цілого в більший бік після розрахунків за формулою:

,

Де: Р_зм – змінне завдання на одну поточну лінію, дес. пар чи дес. виробів за зміну;

Н_в – норма виробки на операції дес. пар чи дес. виробів за зміну;

На штопці округляють до цілого після розрахунку за формулою:

,

Де: р – відсоток виробів які проходять штопку.

Старших контролерів, які обслуговують упаковочний автомат за технічними даними для автомата – 1 людина.

6. Розміри робочих місць і ширину стрічки конвеєра приймають за даними ВНИИТП, мм:

ширина стелажу та робочих столів: при випуску панчох; при випуску шкарпеток;	1500 1200
довжина стелажу для запуску виробів;	900
довжина столу для контроля і підбору в пари;	900
довжина столу старшого контролера	900
довжина столу для штопки	600
Висота столів	750
Висота стелажу	1200
Ширина стрічки конвеєра	500
Відстань між робочими місцями	650-900