Переясловская Рада й україно-московський договір в 1654г.

Російський цар зібрав земський собор, який 1.10.1653г. прийняв розв'язок включити Україну до складу Росії. Для здійснення даного розв'язку з Москви в Україну прибуло посольство. Хмельницький розв'язав провести широку народну раду для розв'язку цього питання. Рада відбулася в Переяслове в січні 1654г. Вона із чотирьох можливих союзників: турецького султана, кримського хана, російського царя, польського короля - вибрала російського царя. Однак у Переяслове не були визначені конкретні умови союзу між Україною й Росією. Для їхнього вироблення й оформлення юридичного договору в Москву було спрямоване посольство України. У результаті переговорів були підготовлені документи, які одержали назву "Березневі статті". Вони показують, що Україна увійшла до складу Росії на правах найбільш широкої автономії, зберігаючи завоювання козацької республіки. Статті передбачали: повну владу гетьмана в Україні, наявність величезної української армії (60000), збереження територіально-адміністративного обладнання.

Руїна. Поділ України на Лівобережну й Правобережну.

У результаті визвольної війни була створена українська козацька держава з більшими потенційними можливостями. Однак закріпити й розвити досягнуте не вдалося. Поступово Україна втратила свою державність. В 1657г. умер Б. Хмельницький, період після його смерті одержав назву - "Руїна" - спустошення, розвал. Причини Руїни:

1) Гострі розбіжності між козацької старшиною й народом. Старшина прагнула зайняти місце польських магнатів і шляхти, перетворитися в поміщиків, закріпачити народні маси. Селяни й рядові козаки прагли бути вільними землевласниками. Вони всіма силами пручалися новому покріпаченню.

2) Боротьба старшинських угруповань за гетьманську булаву. Три угруповання:

- старшинське угруповання Запоріжжя

- старшинське угруповання Лівобережжя

- старшинське угруповання Правобережжя

3) Втручання в українські справи сусідніх держав: Московського Царства, Річі Посполитої, Туреччини, Кримського ханства

Наслідку Руїни:

- величезні людські жертви. За роки Руїни загинули сотні тисяч українців

- більші матеріальні втрати. Десятки, сотні сіл були зруйновані. Величезний збиток господарству.

- поділ України на два гетьманства: Правобережне, Лівобережне (1663г.)

Цей розділ був закріплений Андрусовским договором між Москвою й Варшавою в 1667г. Лівобережжя й Київ залишилися в складі Московської держави; Правобережжя переходило до складу Річі Посполитій. На Правобережжя гетьманство й українські державні інститути протрималися недовго, до 1676г. Спочатку гетьманом був Тетеря (1663-1665г. г.), потім Дорошенко (1665-1676г. г.). Дорошенко вживав енергійні умови, щоб об'єднати Лівобережну й Правобережну Україну в одну козацька держава, його зусилля не увінчалися успіхом. На Лівобережжя українська держава (Гетьманщина) проіснувало більш 100років (кінець 80- х г. 18 в.). НА початку, гетьмани часто мінялися, не було сильних і яскравих, але потім в 1687г. гетьманом став І. Мазепа.

 

Діяльність гетьмана Мазепи

На Лівобережжі гетьманство проіснувало понад 100 років. 1663-1668 - І. Брюховецкий, 1668-1672 - Д. Багатогрішний, 1672-1687 - Самойлович. В 1687г. гетьманом вибрали Івана Мазепу. Придя до влади, Мазепа проводив традиційну політику гетьманів періоду руїни. Він зміцнив інститут гетьманства й свою владу, підтримуючи реформи пануючи, заручився дружбою й довірою Петра I. Для зміцнення влади Мазепа сконцентрував величезні земельні володіння й інші багатства як особисту власність. Він зміцнював пануюче положення в суспільстві козацької старшини, бачачи в ній опору своєї влади. По-третє, - добився економічного й культурного підйому гетьманщини. По-четверте, Мазепа відстоював автономію гетьманщини. У цілому, гетьманство Мазепи протікало традиційно, і прославився він завдяки рішучій спробі завоювати державну незалежність для своєї Родини. І. Мазепа ясніше багатьох бачив безпосередню погрозу української автономії, несумісної з російським самодержавством. В 1708г. армія Карла XII виявилася в Україні, гетьман уклав з ним договір, згідно з яким Україна визнавалася незалежною державою під заступництвом Швеції. Але на його заклик не пішла всенародна підтримка розриву з Москвою. селяни, що закріпачуються, і рядові козаки не вірили лідерові поміщиків і в чужій найманій армії не бачили своїх союзників. У битві під Полтавою в 1709г. розсіялася ілюзія про перевагу шведських військ над московськими військами. Їм була нанесена нищівна поразка. Гетьман і король урятувалися втечею в турецькі володіння. Мазепа незабаром умер. Петро I скористався заколотом Мазепи як приводом для розправи з українською автономією. Гетьманська столиця Батурин була знищена з усіма жителями. Реальні й уявні прихильники Мазепи були зібрані й по-звірячому страчені привселюдно. Була розгромлена Запорізька Січ. Оцінки гетьманства Мазепи коливаються від зрадника до героя. Його спроба завоювати гос. незалежність безпосередньо не дала нічого для зміцнення української державності, але в якості свідчення боротьби за незалежність України мала перспективне значення. Доказом цього може служити той факт, що одна з купюр сучасної української валюти прикрашена портретом І. Мазепи.