Про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами

 

Загальні положення

Дані Методичні рекомендації у форматі “питання – відповідь” підготовлено у відповідності до чинного законодавства щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (далі – Декларація) та з метою роз’яснення заповнення окремих позицій Декларації, забезпечення дотримання єдиного порядку заповнення Декларації, допомоги уникнення помилок, а також вирішення певних спірних питань, які можуть виникнути при заповненні та поданні Декларації.

Згідно з положеннями ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – антикорупційний Закон) подання Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснюється шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому перевірка достовірності відомостей, зазначених особою у такій Декларації, здійснюватиметься вказаним центральним органом виконавчої влади. Беручи до уваги, що вказане Національне агентство мало бути створене 26 квітня 2015 року, подавати декларації рекомендується як і у попередні роки, за місцем роботи (служби).

Отже, до початку роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб’єкти декларування зобов'язані подавати декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру відповідно до ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року №3206-УІ. Положення Закону щодо фінансового контролю також залишаються чинними(п.2 розд.ХІІІ «Прикінцеві положення антикорупційного Закону).

 

Хто, куди та за якою формою зобов'язаний подавати Декларацію?

Декларація за минулий 2015 рік заповнюється і подається особами, зазначеними у пункті 1 і підпункті “а”пункту 2 частини першої статті 3 антикорупційного Закону (у тому числі судді та державні службовці апеляційного суду Дніпропетровської області) за місцем роботи до відділу кадрів.

Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця апеляційного суду Дніпропетровської області до призначення на відповідну посаду подають Декларацію за встановленою антикорупційним Законом формою до місця проходження майбутньої роботи (служби).

Бланки Декларації виготовляються особами, які відповідно до Закону заповнюють і подають декларації, шляхом роздрукування або копіювання їх на папері формату А4 за формою, наведеною в додатку до зазначеного Закону (включаючи примітку). Бланк складається з 10 сторінок; зазначені бланки не є бланками документів суворої звітності (постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.12 № 64). Тобто існує можливість роздрукування його з обох сторінок аркушу.

Декларації зберігаються в особових справах суб’єктів декларування у кадровому підрозділі суду.

Які строки подання Декларації?

Відповідно до вимог статті 12 антикорупційного Закону декларанти зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) Декларацію за минулий рік.

Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця посадової особи органу місцевого самоврядування, посадової особи юридичної особи публічного права до призначення або обрання на відповідну посаду подають Декларацію під час подання заяви про прийом на роботу або про участь у конкурсі на зайняття посади державного службовця.

Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) Декларацію за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку Декларацію за звітний рік до 31 грудня.

Змінами до Закону, що набрали чинності 09.06.2013 р., зокрема абзац 2 частини 1 статті 12, передбачено, що особи, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають Декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Тобто, якщо, наприклад, особа звільняється 01 жовтня відповідного року, то вона має подати декларацію за період з 01 січня по 01 жовтня цього року. Особи, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають Декларацію у день звільнення (припинення діяльності), а тому їх необхідно завчасно інформувати про наявність згаданого обов’язку. Суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію за минулий рік за формою і в порядку, визначеними Законом. Листом Мін’юсту №19937-0-33-13/11 від 11.12.2013 року визначено, що під неохопленим раніше поданими деклараціями періодом слід розуміти часовий проміжок, за який суб’єктами декларування декларація не подавалася в установленому Законом порядку, за місцем роботи чи служби. Отже, суб’єкт декларування, який звільнився (припинив діяльність) в поточному році подає за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію за період з 01 січня до дати звільнення (припинення діяльності) із зазначенням дати її заповнення та протягом одного року за минулий рік за формою, яка встановлена Законом.

Які основні вимоги до заповнення Декларації?

Декларант заповнює Декларацію власноручно чорнильною або кульковою ручкою синього або чорного кольору таким чином, що забезпечує вільне читання внесених відомостей.

Відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, що зазначаються у позиціях 1 і 4, реєстрації місця проживання – позиція 2, дати народження членів сім’ї декларанта – позиція 4, місцезнаходження об'єкта, що зазначаються у позиціях 23–34, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню (ч.2 ст.12 Закону).

Установою (організацією), де працює державний службовець (до якої подана декларація), мають бути вжиті заходи для обмеження доступу до декларацій, а також встановлена система (способи) захисту для недопущення розголошення відомостей, що містяться у декларації.

Відомості, що містяться в декларації, є конфіденційною інформацією (з обмеженим доступом). Відповідно до статті 21 Закону України “Про інформацію”, під конфіденційною інформацією, як одного з видів інформації з обмеженим доступом, розуміють інформацію про фізичну особу, а також інформацію, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 731 “Про затвердження Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади” особові справи державних службовців є документами для службового користування, що зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні.

У полі “перерахованого у гривні” у позиціях 21–22 і у полі “у тому числі за кордоном” у позиціях 45–64 зазначаються відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день проведення фінансової операції (пункт10 Примітки до Декларації).

У Декларації зазначаються відомості про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за певний рік (звітний період), тому відомості про членів сім’ї, майно, транспортні засоби, відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи мають зазначатися згідно із тим станом, який мав місце у декларанта у звітному періоді, якщо інше не передбачено декларацією.

Наприклад, якщо у декларанта, який заповнює декларацію за звітний 2015 період, з’явився новий член сім’ї у 2016 році, то для цілей Декларації про нового члена сім’ї у цьому разі декларант не зазначатиме – він зазначатиметься у 2017 році – за звітний 2016 рік, але декларант має зазначити відомості як про члена сім’ї стосовно особи, яка у звітному періоді мала статус члена сім’ї, а потім його втратила.

Слід звернути увагу, що особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця, при поданні Декларації до місця проходження майбутньої роботи (служби) відомості щодо витрат (вкладів/внесків) у декларації не зазначає (пункт 1 Примітки до Декларації). Тобто не заповнює розділи У – У1 Декларації відносно себе та членів своєї родини.

У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі на кожній сторінці Декларації в обов’язковому порядку ставиться прочерк.

Відомості щодо фінансових сум в усіх позиціях Декларації округлюються до гривні. Прийнято це робити за математичним округленням, тобто значення, що перевищує 50 копійок, рахується за гривню, значення менше за 50 копійок рахується за нуль.

З 01 січня 2014 року відповідна сума разової витрати, що підлягає декларуванню, становитиме 80 тис. грн. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Тому у Декларації за звітний 2015 рік зазначатимуться відомості про ті разові витрати (вклади, внески) – поле «сума витрат» у позиціях 23-28, 35-39 і поле «усього» у позиціях 46, 48, 50, 56, 59 і 62, які дорівнюють і перевищують 80 тис. грн.

У зв’язку із змінами до Закону з 09.06.2013 р. у полях «Усього» та «у тому числі за кордоном» у позиціях 45-64 зазначається повне найменування банків, інших фінансових установ, товариств, підприємств, організацій тощо, з якими у декларанта чи членів його сім’ї наявні відповідні відносини. Примітку до Декларації доповнено п.11-1. Відповідно до нього суб’єкту декларування тепер недостатньо вказати лише суму вкладу, кредиту, страхового поліса тощо. Тепер декларант має обов’язок вказати і про те, з якою установою він уклав такі домовленості. Такі вимоги висунуто не тільки до даних, що стосуються декларанта, а і до даних, що стосуються членів сім’ї декларанта. Отже не забувайте уточнювати повне найменування установи. Відповідно до ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа має своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу затверджені наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2012 року №368/5.