Збір та опрацювання літератури з обраної тематики

Ознайомлення з науковими працями, опублікованими з тематики дослідження, починається одразу після розробки ідеї, тобто задуму студента. Такий підхід дозволить цілеспрямовано шукати літературні джерела і краще опрацювати матеріал, опублікований у працях інших учених, адже витоки, підґрунтя основних питань проблеми практично завжди закладені в попередніх дослідженнях.

Виконуючи наукову роботу, необхідно опрацювати багато друкованих матеріалів, які увійдуть до бібліографічного списку наукової роботи. Тому варто мати навички двох видів читання: „швидкого” і „повільного”.

„Швидке” читання (читання „по діагоналі”) повинне відповісти на запитання, чи варто дану статтю або книгу уважно вивчати.
Після того, як переглянуто всю наявну на даний момент літературу, можна приступити до „повільного” читання, до глибшого її вивчення. Насамперед треба починати з опрацювання сучасного підручника, монографій та інших книг, згодом — статей; спочатку вивчити вітчизняні джерела, а потім — іноземну літературу.

При читанні відібраної літератури треба робити помітки - це дає змогу надалі компонувати матеріал у будь-якому порядку. Читаючи джерела, краще нотувати більше, бо заздалегідь не завжди відомо, що з цього матеріалу може знадобитися, а повторний пошук буде зайвою втратою часу.

Як же знайти потрібну літературу?

Слід переглянути всі види джерел, зміст яких пов’язаний із темою дослідження. Інформаційною основою дослідження мають бути фундаментальні розробки вітчизняних і зарубіжних авторів, закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та місцевих органів влади, зведені дані Державної служби статистики України й Головного управління статистики у Дніпропетровській та інших областях, статистична звітність і первинна інформація підприємств та установ Дніпропетровської й інших областей, статистичні й аналітичні матеріали державних установ, матеріали періодичних і спеціальних наукових видань, інформаційні ресурси світової комп’ютерної мережі Internet. Якщо такий перелік виявиться досить великим, слід обмежити параметри бібліографічного пошуку: мова, країна, рік видання і т.ін. Коли з даного питання є бібліографічний довідник, потрібно ним скористатися. Починати пошук варто з нової літератури, а потім поступово „розмотувати клубок”, користуючись посиланнями на інші джерела.

Найважливіші книги та статті потрібно обов’язково опрацьовувати в оригіналах. Не треба покладатися на власну пам’ять, слід занотувати потрібну інформацію та зауваження до кожного джерела.

Вивчаючи літературу, не треба намагатися тільки запозичити матеріал. Паралельно обдумуйте знайдену інформацію. Цейпроцес має тривати протягом усієї роботи над темою, тоді власні думки, які виникли в процесі знайомства з чужими працями, стануть основою для отримання нового знання. Звичайно, використовується не вся інформація, що міститься в певному джерелі, а лише та, яка безпосередньо стосується теми дослідження, і тому найбільш цінна й корисна.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, що являють собою дослівні уривки з якого-небудь тексту для підтвердження або ілюстрації певної думки. Цитати використовуються для того, аби безпосередньо передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору, а також для підкріплення окремих тверджень самого автора роботи. Однак важливо не перенасичувати роботу цитатами інших авторів, адже її сенс полягає не лише в опрацюванні існуючих думок з обраної тематики, а й у формуванні власної ідеї стосовно проблеми та шляхів її вирішення.

Цитата обов’язково береться в лапки. У цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділові знаки. Якщо цитата є частиною речення, то вона пишеться з малої букви, якщо наводиться не повністю, то на місці пропуску ставиться три крапки.

Поглиблений аналіз предмета дослідження та розробка пропозицій щодо усунення виявлених проблем

У цій частині роботи проводиться короткий огляд досліджень з даної тематики, окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; розкривається техніка дослідження, подаються відомості про його обсяг; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.

Складання висновків

Заключним етапом написання наукової роботи є узагальнення проведеного дослідження та написання висновків, у яких мають бути подані найважливіші теоретичні та практичні результати дослідження. У цій частині наукової роботи вказують на актуальність розглянутого питання та коротко висвітлюють оцінку стану проблеми, розкривають методи вирішення наукових завдань, обґрунтовують достовірність отриманих результатів. Висновки мають бути добре продуманими, аргументованими, логічними, точними та конкретними. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів й навести рекомендації щодо їх використання.

Оформлення роботи

Вимоги до оформлення наукової роботи, зазвичай, визначаються положенням про конкурс чи інший науковий захід, для участі в якому вона підготовлена.

Можна рекомендувати приблизно таку схему оформлення наукової роботи:

- титульна сторінка, в якій обов’язково вказуються тема роботи, прізвище та ініціали виконавця, навчальний заклад, в якому він навчається, прізвище, ініціали та вчене звання наукового керівника;

- зміст, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів (якщо вони є), загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо; зміст, фактично, має бути планом науково-дослідної роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження;

- перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності) - якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом;

- вступ, в якому коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання;

- основна частина, що складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. У кінці кожного розділу можуть формулюватися висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць; зміст основної частини роботи має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати;

- висновки, що мають містити стислий виклад результатів розв’язання наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень;

- список використаних джерел, який має бути поданий в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв праць. Відомості про літературні джерела оформлюються відповідно до вимог державного стандарту.

Після написання та оформлення наукової роботи студент має можливість також взяти участь у науковій конференції. З цією метою слід написати тези, які репрезентують результати проведеної наукової роботи, та надіслати їх до оргкомітету конференції разом із заявкою та відомостями про автора.