Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників



Аналіз малюнка

Про переживання дитини обов'язково "проговориться" її малюнок. Тому пропонуємо дитині намалювати малюнок на тему "Я і школа".

Кількість малюнків.

Ставити "діагноз" можна, тільки маючи не один, а декілька малюнків дитини. Варто врахувати, що малюнок відображає не тільки тривоги, але і бажаний хід подій для дитини.

Напрямок руху. Якщо малюнок спрямований вліво - у фокусі уваги малюка родина, підтримка батьків і емоції, які вона відчуває. Зсув вправо відповідає за соціальну сферу: на даний момент дитина реалізує себе в спілкуванні з іншими людьми.

Деталі. Важливо стежити за тим, що дитина постійно виділяє, малюючи. Наприклад, промальовані руки (з пальцями) - це його вміння пристосовуватися і встановлювати відносини, акцент на гудзиках у героїв малюнків - прагнення піти у себе.

Контури. Чіткі контури по всьому малюнку (або в якихось деталях) - центри напруги для дитини або ж джерела обмеження в якихось її діях.

Штрихування. Якщо малюк по-різному зафарбовує предмети, значить, у ньому "живе" відразу декілька емоцій, які іноді суперечать одна одній. Може бути, йому з якоїсь причини морально важко.

Колір. Для кожного малюка - потрібен окремий колірний "словничок". Щоб його скласти і по ньому "розшифрувати" його емоції, можна пограти в гру, задаючи дитині запитання: "Якщо це радість (або будь-яка інша емоція), якого вона кольору?".

"Я" на малюнку. Чим краще малюк промальовує (колір і плавність ліній) себе на малюнку, тим впевненіше він відчуває себе в своєму тілі і в світі. Чоловічок, намальований тонкими лініями, "паличками" - можливо, у малюка велике фізичне або інтелектуальне навантаження. Дитина взагалі не малює себе - вона не відчуває себе членом соціуму.

 

Перший раз в перший клас: поради для батьків

Опубліковано 09.08.2012

Підготовка першокласників до школи – це важливий процес у житті кожної сім’ї. Адже навчання в школі є новим етапом у житті дитини: нове середовище, самостійність й, власне, навчальна діяльність.

Аби підготовка першокласників до школи не була стресовою для всієї родини, психологи радять завчасно подумати про це й проходити разом ситуації, котрі б допомогли б швидко освоїтись дитині у школі. Наприклад, можна влаштувати прогулянку до школи: провести екскурсію по шкільному двору й всередині школи, показати, де заходиться клас, їдальня, туалет. По дорозі до школи й назад слід грати з дитиною в якісь прості ігри, що надовго збереже приємні асоціації. Незайвим буде і одягати шкільну форму, збирати портфель. Читати далі →

Додано в Батьки, діти і школа | Взаємодія школи і батьків діти йдуть до школи поради батькам, підготовка до школи завдання, програма підготовки дітей до школи, програма підготовки до школи, шкільна форма за і проти батьки | 14 Коментарів

Рейтинг «по-дитячому»

Опубліковано 06.12.2011

Для тих, у кого з’явилися дітки, багато понять і явища знаходять новий сенс. Так і слово інтеренет-магазин увазі ні що інше як інтернет-магазин дитячих товарів, а товари – товари для дітей. Таким чином, інтернет-магазини дитячих товарів рейтинг набувають нове місце в житті батьків і родичів новонародженого.
Так як вибирати часто батькам доводиться саме в интеренете, дуже важливо мати під рукою сайти, на яких зібрана вся необхідна інформація, таким чином, час витрачений на пошуки необхідного «вживу», поїздки на автотранспорті по магазинах, можна витратити на свою сім’ю, або хоча б на здоровий сон, чого так не вистачає молодим батькам. Тому інтернет-магазини дитячих товарів рейтинг є незамінним помічником у всіх питаннях. пов’язаних з купівлею дитячих товарів.
Як відомо, рейтинг – це, насамперед, проаналізована інформація, тому довіра до нього більше, ніж до звичайного сайту або інтернет-магазину.
Так, інтернет-магазини дитячих товарів рейтинг недавно з’явився на сайтіxvatit.com. Вже можна ознайомитися!

Додано в Батьки, діти і школа | Взаємодія школи і батьків інтернет магазин дитячих товарів України, інтернет магазин дитячого одягу, дитячі речі інтернет магазин, дитячий інтернет магазин, дитячий інтернет магазин купити | Написати коментар

РІЗНОМАНІТТЯ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ВИМОГА ЧАСУ. Вчителі, батьки, діти і школа

Опубліковано 26.09.2011

Якщо вчитель «відчуває» учня, то він зуміє знайти підходи й методи, щоби зробити його успішним.

Інтерв’ю Василя Івановича Ковальчука, доцента Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» АПН України, відмінника освіти України головному редактору педагогічного видавництва «Плеяди».

О. І. Що позитивного вдалось напрацювати останнім часом українській школі взагалі й українському вчителю з огляду на те, що саме вчитель і є найпотужнішою рушійною силою освіти?
В. К. Серед важливих досягнень української школи останніх років можна назвати такі: упровадження 12-баль-ної оцінки та 12-річного строку навчання, семестрової структури навчального року, створення системи незалежного зовнішнього оцінювання та впровадження комп’ютеризації навчального процесу, профільне навчання та лібералізацію випускних іспитів випускників старших класів, диверсифікацію (введення платної системи освіти) та впровадження (батьки і школа). Усе більшої актуальності набуває проблема готовності вчителя працювати в сучасних умовах. Українському вчителю необхідні гнучкість і нестандартність мислення, уміння адаптуватись до швидких змін навколишнього життя. А це можливо тільки за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Ця проблема зафіксована в Національній доктрині розвитку освіти, де наголошується, що один із головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня. У Концепції загальної середньої освіти зазначена необхідність розв’язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне та професійне зростання, уміє досягати нових педагогічних цілей.
Тому особливої уваги заслуговує питання професійної підготовки педагогічних кадрів і підвищення їх кваліфікації.

«Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов’язано з особистісним потенціалом учителя, його загальною та професійною культурою

О. І. Якщо Ваша ласка, давайте обговоримо ще одну проблему – взаємних стосунків між учителем і керівником школи. Чи вдалось подолати або ж, принаймні, якось погасити конфліктність авторитарного стилю управління навчальними закладами?
В. К. Проблема взаємостосунків між керівником і підлеглим не нова в менеджменті. Не хотілось би акцентувати увагу на психологічних аспектах даної проблеми, але кожний керівник повинен пам’ятати, що таке явище не сприяє розвитку школи. Бажання змінити свій стиль керівництва залежить від самого керівника. І це можливо. Сьогодні в Україні впроваджується багато різноманітних освітніх програм, спрямованих на розвиток управлінських якостей керівника.

О. І. Як завжди, напередодні 1 вересня перед кожним учителем постає питання використання ефективних методик чи педагогічних технологій. Якщо можна так висловитись, що сьогодні є «модним» на цьому тлі, під який педагогічний досвід слід налаштовувати себе вчителю? Читати далі →

Додано в Батьки, діти і школа | Взаємодія школи і батьків батьківські збори, батьки і школа, робота з батьками в школі, сценарій батьківських зборів | 1 Коментар

Реальність нашого життя

Це протистояння стає причиною хронічної депресії обох сторін і викликає підвищену тривожність в учнів. Наше сучасне суспільство переживає соціальну й економічну кризу. Усе більше дітей опиняються у складній ситуації через зайнятість батьків на роботі, матеріальне неблагополуччя родини, відсутність одного з батьків, алкоголізм батька чи матері. І в більш-менш благополучних родинах дитина часто самотня чи прив’язана до телевізора або комп’ютера. Дорослі члени родини не знаходять часу на довірливу бесіду, ласку тощо.
Неприйняття індивідуальності дитини, непослідовність у вихованні, різне ставлення до тих самих учинків дитини різних членів родини можуть викликати в дітей невроз. Батьки зауважують стомленість, незручність, примхливість дитини, але відносять ці явища до вікових особливостей, а не до атмосфери в родині.
Труднощі у спілкуванні з батьками призводять до появи нових авторитетів. Бездоглядна прогулянка перетворюється на бездарне хитання в компанії зі старшими підлітками, у залучення в куріння, наркотики й алкоголь. Підлітки шукають і знаходять доступні розваги, компанію таких же самотніх і непотрібних родині дітей.
Дефіцит стимулів (похвали, ласки, підтримки тощо) впливає на фізіологічні процеси та розвиток психозів, а в подальшому веде до зниження можливості встановити інтимні емоційні відносини з іншою особою. «Діти із дрібними та повторними крадіжками, бродяжництвом і невідвідуванням школи, діти брехливі, злі, агресивні – це нерідко діти з афективною поведінкою протягом тривалого часу свого розвитку.
Стресова ситуація початку навчання у школі також чревата для учня погіршенням здоров’я та втратою інтересу до навчання. Емоційна незрілість, недосконалі трудові та соціальні навички шести-семирічних дітей часто стають причиною того, що їхня успішність у школі буває нижче їхніх здібностей.

Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників

Авторка відповідає на „недитячі” запитання майбутніх першокласників і дає поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників, шкільних психологів і вчителів початкових класів

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.

Саме тому ми постаралися відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників та для шкільних психологів і вчителів початкових класів для роботи з батьками.

Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.

 

До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.

Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.

Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був Машею-растеряшею. До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.

"Доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.

Більше зеленого. Цей колір і стимулює увагу, і розслабляє. Бажано, щоб в кімнаті малюка з'явилося щось зелене. Психологи кажуть, що тільки після 7 років у дитини починають працювати частини мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі. До 7 років приборкати маленького "зірвиголову" дійсно складно. Але тим не менш протягом останнього місяця до школи батьки можуть по трохи розвивати навички посидючості в дитини. Адже в школі без них доведеться непросто.

Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).

Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.

Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з'явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.

Жартуйте над дитиною. Наприклад, прізвище - Пузирьов. "Для профілактики" образ батьки можуть іноді називати малюка Пузир або бульбашка, щоб такі прізвиська були для нього на слуху. Тоді в школі вони не будуть для нього неприємною несподіванкою.

Більше рольових ігор. В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.

Не "ліпіть" вундеркінда. За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого - відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті - хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.

Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили.

Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).

Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

Аналіз малюнка

Про переживання дитини обов'язково "проговориться" її малюнок. Тому пропонуємо дитині намалювати малюнок на тему "Я і школа".

Кількість малюнків.

Ставити "діагноз" можна, тільки маючи не один, а декілька малюнків дитини. Варто врахувати, що малюнок відображає не тільки тривоги, але і бажаний хід подій для дитини.

Напрямок руху. Якщо малюнок спрямований вліво - у фокусі уваги малюка родина, підтримка батьків і емоції, які вона відчуває. Зсув вправо відповідає за соціальну сферу: на даний момент дитина реалізує себе в спілкуванні з іншими людьми.

Деталі. Важливо стежити за тим, що дитина постійно виділяє, малюючи. Наприклад, промальовані руки (з пальцями) - це його вміння пристосовуватися і встановлювати відносини, акцент на гудзиках у героїв малюнків - прагнення піти у себе.

Контури. Чіткі контури по всьому малюнку (або в якихось деталях) - центри напруги для дитини або ж джерела обмеження в якихось її діях.

Штрихування. Якщо малюк по-різному зафарбовує предмети, значить, у ньому "живе" відразу декілька емоцій, які іноді суперечать одна одній. Може бути, йому з якоїсь причини морально важко.

Колір. Для кожного малюка - потрібен окремий колірний "словничок". Щоб його скласти і по ньому "розшифрувати" його емоції, можна пограти в гру, задаючи дитині запитання: "Якщо це радість (або будь-яка інша емоція), якого вона кольору?".

"Я" на малюнку. Чим краще малюк промальовує (колір і плавність ліній) себе на малюнку, тим впевненіше він відчуває себе в своєму тілі і в світі. Чоловічок, намальований тонкими лініями, "паличками" - можливо, у малюка велике фізичне або інтелектуальне навантаження. Дитина взагалі не малює себе - вона не відчуває себе членом соціуму.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 202; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.202.202 (0.033 с.)