Кабінет Міністрів України (кму) – вищий орган в системі виконавчої влади, відповідальний перед Президентом і ВР, підконтрольний і підзвітний ВР (ст. 113-117, 120)

Склад: Прем‘єр-міністр, перший віце-прем‘єр-міністр, віце-прем‘єр-міністри, міністри (КМУ видає в межах своє компетенції постанови, розпорядження.

Повноваження:

- забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність країни;

- вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової, а також соціальної політики;

- розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку країни;

- забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності та управляє об‘єктами державно власності;

- здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки, громадянського порядку;

- організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та митної справи;

- направляє та координує роботу міністерств та ін.. органів виконавчої влади;

- здійснює контроль за їх діяльністю.

 

Місцеві державні адміністрації (державні органи виконавчої влади в областях і районах, районах АРКУ, містах Києві та Севастополі) – ст. 118, 119.

Порядок формування: голови МДА призначаються та звільняються з посади Президентом за поданням Кабінету Міністрів, склад МДА формують їхні голови.

Голова МДА:

- відповідальний перед Президентом і КМУ,

- підзвітний та підконтрольний органам виконавчої влади вищого рівня;

- обласна або районна рада може висловити йому недовіру, на підставі чого Президент приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь;

- Якщо недовіру висловили 2/3 депутатів від складу відповідної ради, Президент приймає рішення про відставку голови МДА.

Компетенція МДА:

- здійснюють виконавчу владу в областях і районах (крім районів в містах), містах Києві і Севастополі.

МДА забезпечують на відповідній території:

- виконання Конституції та законів України, актів Президента, КМУ, ін.. органів виконавчої влади;

- законність та правопорядок;

- додержання прав і свобод громадян;

- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони дозвілля;

- підготовку та виконання відповідних обласних та районних бюджетів та програм;

взаємодію з органами місцевого самоврядування.

10). Місцеве самоврядування – право територіальної громади жителів села, селища, міста самостійно вирішувати питання місцевого значення. (Конституція ст.140-146, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» - 21.05.1997 зі зм., Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» (07,06,2001, зі зм,), Закон «Про органи самоорганізації населення» (11.07.2001), Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» (11. 070 2002, зі зм.).

Склад і принципи організації

До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями відповідної територіальної громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років.

Управління районами в містах віднесено до компетенції міських рад.

Жителі відповідних територіальних громад обирають сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради; голови районної та обласної рад обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат влади

Матеріальна та фінансова основа діяльності рад: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, які є власністю територіальних громад сел., селищ, міст, районів у містах; об‘єкти їхньої спільної власності, які знаходяться під управлінням районних та обласних рад.

Функції органів самоврядування:

Сільські, селищні, міські, районні в містах ради

- керують майном, яке є комунальною власністю;

- затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку;

- затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

- встановлюють місцеві податки та збори;

- забезпечують проведення місцевих референдумів;

- створюють, реорганізовують і ліквідують комунальні підприємства, організації, установи;

органи регіонального самоврядування (обласні та районні ради):

- затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку областей і районів;

- затверджують районі та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету.

 

Конституційний Суд (КС) – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (ст..147 – 153)

Склад: 18 чол., призначаються Президентом (6 чол.), ВР (6 чол.),З‘їздом суддів (6 чол.). Голова обирається на спеціальному пленарному засіданні КС зі складу суддів таємним голосування на 3 роки без права переобрання.

Вимоги до суддів: громадянство України, досягнення на день призначення 40 років, стаж роботи за фахом не менше 10 років, проживання в Україні протягом останніх 20 років, володіння державною мовою.

Строк повноваження суддів: 9 років без права на повторне призначення.

Повноваження:

Приймає рішення та дає висновки по справах, які стосуються:

- конституційності законів та інших правових актів;

- відповідності Конституції України діючих міжнародних договорів України;

- додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту;

- офіційного тлумачення Конституції та законів України.

 

12) Судова влада (ст. 124-131, ст. 12), Закон України «Про судоустрій і статус суддів» - 7.08.2010

Порядок здійснення.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами;

Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається;

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Структура судової влади:

Конституційний суд;

Система судів загальної юрисдикції:

- місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів або району і міста одночасно);

- апеляційні суди діють в АРК, областях, містах Києві, Севастополі - установи апеляційної інстанції у відношенні рішень місцевих судів);

- вищі спеціалізовані суди діють як суди касаційної інстанції у відношенні рішень місцевих і апеляційних судів.

Верховний Суд (вищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції).

Основні засади судочинства.

Законність

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Презумпція невинності.

Забезпечення доведеності вини.

Забезпечення обвинуваченому права на захист.

Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їх переконливості.

Гласність судового процесу і його повна фіксація технічними засобами.

Незалежність судів і підпорядкованість їх лише закону.

Обов‘язковість рішень суду.

Вища Рада Юстиції (ВРЮ) - ст.131 - колегіальний і незалежний орган у судовій владі.

Складається з 20 членів (ВР, Президент, з‘їзд суддів, з‘їзд адвокатів, з‘їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають по 3, всеукраїнська конференція працівників прокуратури – 2-х членів ВРЮ)

- Вносить подання Президенту про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

- розглядає справи щодо порушення суддями, прокурорами вимог про несумісність;

- здійснює дисциплінарне провадження одо суддів Верховного Суду та суддів вищих спеціалізованих судів;

- розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

 

13). Правоохоронні органи України - це державні органи, які забезпечують законність та правопорядок, борються із злочинністю та іншими правопорушеннями, охороняють та захищають права і законні інтереси громадян, підприємств, установ, організацій.

Прокуратура. Ст. 121-123, 9., Закон «Про прокуратуру» 05.11.1991 зі зм. 2002.

Структура:

- Генеральний Прокурор (призначається Президентом за згодою ВР терміном на 5 років і звільняється Президентом. ВР може виразити недовіру Генеральному прокурору, що спричиняє його відставку. Усі інші прокурори призначаються генеральним прокурором).

- Генеральна прокуратура;

- Прокуратура АРК;

- Прокуратури областей, міст Києва і Севастополя;

- Прокуратури районів міст;

- Окремі прокуратури (військова, транспортна, екологічна);

- Прокурори, їхні заступники, помічники, слідчі, старші слідчі, слідчі з особливо важливих справ, старші слідчі з особливо важливих справ).

Функції:

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво в суді інтересів громадянина чи держави у випадках, визначених законом;

- нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також застосування інших заходів примусового характеру, пов‘язаних з обмеження особистої свободи громадян.

- Прокуратура продовжує виконувати функції нагляду за додержанням і застосуванням законів і функцію попереднього слідства.

Міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров‘я, права і законні інтереси громадян, підприємств, установ, організацій.

(Закон України «Про міліцію»– 20.12.1990, зі зміні допов. 2006р., Закон «Про оперативно-розшукову діяльність» - 18.02.1992 зі зм.

Завдання міліції

- забезпечення особистої безпеки громадян;

- попередження та охорона громадського порядку;

- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх скоїли;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- захист власності від злочинних посягань;

- виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень;

- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам.

Підрозділи:

Кримінальна міліція, Міліція громадської безпеки, Транспортна міліція;, Державна автомобільна інспекція, Міліція охорони, Спеціальна міліція (загони особливого призначення).

Функції:

Адміністративна, профілактична, оперативно-розшукова,, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах)

Державна податкова служба – система органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Структура:

Державна податкова адміністрація України, Державні податкові адміністрації в АРК, областях, м. Києві та Севастополі, Державні податкові інспекції у районах, містах, районах у містах.

Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення. (закон «Про Службу безпеки України – 25.03.1992, закон «Про розвідувальні органи України» - 22.03.2001)

Завдання:

- забезпечення захисту суверенітету України, конституційного ладу, оборонного потенціалу, інтересів та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб;

- попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки, тероризму, корупції та організованої злочинності в галузі управління та економіки;

- контр розвідувальне забезпечення дипломатичних представництв.

 

14). Збройні Сили України – державна військова структура, призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та недоторканності України від нападу зовні.

Правове регулювання стосовно загального військового обов’язку і військової служби регламентується Законом «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»(25.03.1992 в редакції від 4.04.2006р.) Загальне керівництво здійснює Президент як Верховний Головнокомандувач та Голова Ради Національної безпеки і Оборони. Безпосереднє керівництво здійснює Міністерство оборони.

Загальний військовий обов‘язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

ü приписку до призовних дільниць;

ü прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу:

ü проходження військової служби;

ü виконання військового обов‘язку в запасі;

ü проходження служби у військовому резерві;

ü дотримання правил військового обліку.

Відстрочка від призову на строкову військову службу:

- за сімейними обставинами (непрацездатність батьків; неповнолітні рідні, яких утримує призовник; одинокий батько чи мати, які утримують двоє і більше неповнолітніх дітей; якщо призовник має дитину до 3-х років або старшу 3-х років, яка виховується без матері; має дитину-інваліда, дружину-інваліда, вагітну дружину);

- за станом здоров‘я;

- для здобуття освіти;

- для продовження професійної діяльності.

Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни:

ü які визнані за станом здоров‘я непридатними до військової служби в мирний час;

ü які досягли 25-річного віку;

ü батько або мати, брат чи сестра яких загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби;

ü які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;

ü які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі арешту чи виправних робіт, у тому числі зі звільненням від відбування покарання;

ü яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові звання офіцерського складу.

Строки військової служби:

- до 12 місяців (Збройні Сили);

- до 18 місяців (Військово-Морські Сили, Морська охорона прикордонної служби);

- до 9 місяців – для осіб з вищою освітою (спеціаліст, магістр)

Альтернативна служба – це служба, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов‘язку перед суспільством (Закон «Про альтернативну службу» - 12.121991 зі змінами і допов. На 2006)

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов‘язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Направляються на альтернативну службу громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Альтернативну службу проходять на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у державній або комунальній власності, діяльність яких пов‘язана з соціальним захистом населення, охороною здоров‘я, захистом довкілля, будівництвом, комунальним і сільським господарством, в патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста країни. Строк альтернативної служби у півтора раза перевищує строк військової служби. Для осіб, які мають вищу освіту (спеціаліст, магістр) – строк у півтора раза перевищує строк військової служби, встановлений для осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) – координаційний орган з питань безпеки і оборони при Президентові України. (Закон «Про Раду національної безпеки і оборони України – 05.03.1998)

15) АДВОКАТУРА – добровільне професійне громадське об‘єднання, забезпечує право на захист від обвинувачення, правову допомогу при розгляді справ у судах та ін. деревних органах. (Закон «Про адвокатуру» 19.12.1992)

Види діяльності:

ü консультації та роз’яснення з юридичних питань;

ü складання заяв, скарг та ін. документів правового характеру;

ü надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

ü виконання адвокатських обов’язків згідно з кримінально-процесуальним законодавством у процесі дізнання та попереднього слідства;

ü засвідчення копій документів у справах, які ведуться адвокатом тощо.

Умови, що дають право займатися адвокатською діяльністю:

- громадянство України, вища юридична освіта, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше 2-х років, складання кваліфікаційних іспитів, свідоцтво про право на адвокатську діяльність, прийняття присяг адвоката, відсутність судимості.

 

16). Нотаріат – система органів та посадових осіб. На яких покладено обов‘язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. (Закон «Про нотаріат» - 02.09.1993)

Види діяльності:

Виконання дій, спрямованих на:

ü засвідчення безперечного права (видача свідоцтва про право на спадщину тощо);

ü посвідчення фактів (правомочності угод, вірності копій документів тощо);

ü надання документам виконавчої сили (опротестування векселів, морські протести тощо;

ü зберігання майна, доказів, документів (прийняття на зберігання документів тощо)

Приватний нотаріус не може:

ü оформляти спадщину;

ü вживати заходів до охорони спадкового майна;

ü посвідчувати договори довічного утримання;

ü видавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (у разі смерті одного із них);

ü засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дій за кордоном та ін..

Нотаріусом може бути

- громадяни України з вищою юридичною освітою,

- впродовж 6 місяців стажувався у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса,

- склав кваліфікаційний іспит,

- має свідоцтво про право на нотаріальну практику.