Раціональне використання та охорона водних об’єктів.

ТЕМА №3.

Методика розрахунку ГДС (гранично-допустимих скидів) та ефективності водоохоронних заходів.

1. Навчальна мета:

Визначити шляхи забруднення водних об’єктів природного та техногенного походження.

Засвоїти методику розрахунку ГДС (ТДС) та водоохоронних заходів.

2. Вихідні знання й вміння:

2.1. Знати:

2.1.1. Особливості кругообігу води у природі.

2.1.2. Джерела забруднення води.

2.1.3. Знати, за якими ознаками класифікується водокористування та водоспоживання.

2.1.4. Ступені забруднення водних об’єктів.

2.1.5. Схеми очищення стічних вод.

2.1.6. Етапи методики розрахунку ГДС і водоохоронних заходів.

2.2. Вміти:

2.1.1. Визначати ступінь забруднення водних об’єктів.

2.2.2. Визначати категорії водних об’єктів в залежності від цілей водокористування.

2.2.3. Розраховувати загальне водоспоживання підприємствами.

2.2.4. Визначати зони санітарної охорони навколо джерел водопостачання.

2.2.5. Розраховувати ступінь екологічної безпеки водних об’єктів.

2.2.6. Визначати та відбирати схеми очищення води від забруднень різного походження.

2.2.7. Розраховувати ГДС.

Питання для самопідготовки.

3.1. Проблема забезпечення якісною водою.

3.2.Особливості використання води у господарстві.

3.3. Кругообіг води у природі.

3.4.Визначення ступеню забруднення води водних об’єктів.

3.5. Водокористування згідно з Дердстандартом 17.1.1.03-86.

3.6. Категорії джерел в залежності від цілей водокористування.

3.7. Поняття та організація зон санітарної охорони водних джерел.

3.8.Визначення загального водоспоживання підприємствами.

3.10. Джерела забруднення води (фізичні, хімічні, теплові, мікробні).

3.11. Склад стічних вод від промислових та господарсько-побутових стоків.

3.12. Розрахування ступеню небезпеки водних об’єктів.

3.13. Гранично допустимі скиди (ГДС) та ТПС.

Розробка. Обгрунтування. Етапи.

3.14. Погодження ГДС у водоймища з місцевими органами охорони

природи. Етапи.

3.15. Класи небезпеки хімічних речовин.

3.16. Водоохоронні заходи. Класифікація видів водоохоронних заходів.

3.17. Показники, що використовуються для санітарної оцінки води.

3.18. Способи очищення стічних вод.

3.19. Особливості використання різних способів очищення стічних вод від різноманітних сполук.

Задачі для самопідготовки

4.1. Проведіть розрахунки гранично допустимого скиду стічних вод (ГДС), що містять алюміній, у водоймище 2-ї категорії водокористування. Витрата води в водоймищі 2200 м³/год, коефіціент змішування 0,3, найбільший рівень витрати стічних вод - 35 м³/год, середньогодинний рівень витрати стічних вод - 30 м³/год, фонова концентрація алюмінію у водоймищі - 0,01 мг/м³.

Структура та зміст заняття

Заняття практичне. Після організаційної частини проводиться контроль знань студентів у письмовій формі відповідно запитанням теми та тестам або опитуванням.

Практична частина заняття складається з аналізу, розрахунків, описання та порівняння розраховуваних показників ГДС стічних вод і написанням висновків кожним студентом згідно з окремого індивідуального ситуаційного завдання у протокольних зошитах.

Література.

6.1. Основна:

6.1.1. І.І.Даценко, Р.Д. Габович. Профілактична медицина -1999 р. (загальна гігієга з основами екології) стр.175-190, стр.238-248.

6.1.2. Е.И. Гончарук. Коммунальная гигиена – 2006 г. стр 246-310.

6.1.3. Білявский Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Підручник. – К.: Либідь, 1993.-304с.

6.1.4. Білявский Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Підручник. – К.: Либідь, 2004.-408с.

6.1.5. Білявский Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології. К.: Либідь, 1997.-304с.

6.1.6. Джигирей В. С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорони навколишнього природнього середовища. – Львів: Афіша, 2000. – 210 с.

6.1.7. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природнього середовища. К.:Знання, 2000. -203 с.

6.1.8. Чайка В.Є. Екологія.-Вінниця: «Книга - Вега», 2002. -408 с.

6.1.9. Основи екології та охорона навколишнього природнього середовища: Навчальний посібник для вузів / Я.І. Бедрій, В.С. Джигирей, А.І. Сидисюк та ін. – Львів, 2000. – 238 с.

6.1.10. Нейко Є.М., Глушко Л.В., Мізюк М.І. Основи екології. Київ: Здоров'я, - 2006.

6.1.11. Нейко Є.М., Глушко Л.В., Мізюк М.І. Основи екології. Посібник для практичних занять. К.: Здоров'я, - 2006.

6.1.12. Лекція.

 

6.2. Додаткова:

1. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти (№116 від 15.12.94 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за №313/523.

2. Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691.

7. Оснащення заняття:

1. Гігієнічні регламенти і Держстандарти якості води джерел водопостачання.

2.Формули для розрахунківзагального водоспоживання підприємствами та ступіню екологічної безпеки водних об’єктів.

3. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти (№116 від 15.12.94 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за №313/523.

4. Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691.

 

Джерела забруднення води.

Речовини, котрі викликають порушення якості води, називаються забруднюючими. Поряд з фізичними та хімічними забруднювачами, має місце теплове та мікробне забруднення води.

Стічні води котелень містять пом'якшувачі, продукти корозії. Наявність на поверхні води масел, нафти погіршує обмінні процеси, знижує вміст кисню у воді, що призводить до загибелі риб. 1 л нафти забруднює до 12 м² поверхні води водоймища. Якщо вміст нафтопродуктів складає понад 200 мг/м³, порушується зоологічна рівновага водних об'єктів. Синтетичні поверхнево активні речовини згубно впливають на розвиток фітопланктону. Свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, марганець, потрапивши у воду, роблять її токсичною, що призводить не лише до загибелі зоопланктону, але й завдає шкоди здоров'ю людей. Стічні води гальванічних дільниць за вмістом металів перевищують ГДК в 2000—5000 разів. Пестициди, що потрапляють у воду при обробці лісопосадок, садів, городів, негативно впливають на живі організми та людей, котрі споживають таку воду. Великої шкоди водним об'єктам завдає будівництво мостів та інших споруд на річках.

Господарсько-побутові стоки призводять до біологічного забруднення води, що може викликати кишково-шлункові захворювання (холеру, тиф) та захворювання печінки (гепатит). Особливо небезпечні стічні води пунктів санітарної обробки білизни та спецодягу, стоки від лікарень, побутові стоки, котрі, потрапивши у воду, можуть викликати різні глистові захворювання (аскаридоз, ехинокоз тощо). Органічні забруднення часто призводять до непередбачуваних процесів — зв'язування кисню у воді, загибелі живих організмів та фітопланктону. Надлишки фосфору та азоту у воді призводять до її цвітіння та порушення біологічної рівноваги у водоймах (табл. 2).

Таблиця 2.

Контроль якості води

Вода характеризується складом та властивостями, котрі визначають її придатність для конкретних видів водокористування. Оцінка якості води дається за ознаками, котрі вибираються та нормуються в залежності від виду водокористування. Один з показників води вважається лімітуючим. Лімітуючою вибирають ознаку, що характеризується найменшою нешкідливою концентрацією речовини у воді. Узагальнена числова оцінка якості води дається за індексом, котрий є сукупністю основних показників за видами водокористування* Якість, склад та властивості води у водоймах регламентуються гігієнічними вимогами та санітарними нормами.

Для гігієнічної оцінки води використовують такі показники:

— кількість завислих речовин;

— кількість плаваючих речовин;

— температура;

— водневий показник рН;

— мінеральний склад;

— розчинений кисень;

— біологічно повне споживання кисню (БПК повне);

— хімічне споживання кисню (ХСК);

— наявність збудників захворювань;

— кількість лактозопозитивних кишкових паличок (ЛКП);

— кількість каліфагів у бляшкоутворюючих одиницях;

—наявність життєздатних яєць гельмінтів та найпростіших кишкових;

— кількість хімічних речовин (табл. 4.).

Для санітарної оцінки води використовуються показники:

— гранично допустимі концентрації речовин у воді;

— орієнтовно допустимі рівні речовин у воді (ОДР);

—лімітуючі ознаки шкідливості (санітарно-токсикологічний, загальносанітарний, органолептичний з розшифруванням його властивостей: запаху, впливу на колір, утворення піни та плівки, надання присмаку);

— клас небезпеки речовин.

Хімічні речовини у воді поділяються на класи небезпеки: І клас — надзвичайно небезпечні; II клас — високонебезпечні; III клас — небезпечні; IV клас — помірно небезпечні.

Віднесення шкідливих речовин до класу небезпеки залежить від їхньої токсичності, кумулятивності, здатності викликати віддалені ефекти, від виду лімітуючого показника шкідливості (табл. 3).

Крім державного контролю, стан води контролюється підприємствами, котрі використовують воду та скидають стоки у водоймища. Для цього на підприємствах при заводських або спеціальних лабораторіях створюються пости, обладнані необхідною апаратурою для проведення аналізів. При проведенні контролю за станом вод та стоків використовуються фізичні, хімічні, біологічні та органолептичні методи.

Таблиця 3.

Фізико-хімічні методи.

Коагуляція — процес з'єднання дрібних частинок забруднювачів в більші за допомогою коагулянтів. Для позитивно заряджених частинок коагулюючими іонами є аніони, а для негативно заряджених — катіони. Коагулянтами є вапняне молоко, солі алюмінію, заліза, магнію, цинку, сірчанокислого кальцію, вуглекислого газу тощо. Коагулююча здатність солей тривалентних металів в десятки разів вища, ніж двовалентних і в тисячу разів більша, ніж одновалентних.

Флокуляція — процес агрегації дрібних частинок забруднювачів у воді за рахунок утворення містків між ними та молекулами флокулянтів. Флокулянтами є активна кремнієва кислота, ефіри, крохмаль, целюлоза, синтетичні органічні полімери (поліакриламід, поліоксиетилен, поліакрилати, поліетиленаміни тощо).

Для освітлення води одночасно використовуються коагулянти та флокулянти, наприклад, сірчанокислий алюміній та поліакриламід ППА. Коагуляція та флокуляція здійснюються у спеціальних ємностях та камерах.

При очищенні води використовується і електрокоагуляція — процес укрупнення частинок забруднювачів під дією постійного електричного струму.

Сорбція — процес поглинання забруднень твердими та рідкими сорбентами (активованим вугіллям, золою, дрібним коксом, торфом, селікагелем, активною глиною тощо). Адсорбційні властивості сорбентів залежать від структури пор, їхньої величини, розподілу за розмірами, природи утворення. Активність сорбентів характеризується кількістю забруднень, що поглинаються на одиницю їхнього об'єму або маси (кг/м3).

Пристрої для вилучення зі стічних вод або розчинів за цим методом виготовляють у вигляді фільтрів. Кількість затримуваних фільтром забруднень

М=(H-b)*F *Aд (7)

де Н — висота шару сорбента;

b — емпірична константа;

F — площа фільтра;

А_д — динамічна активність сорбента.

Розрізняють три види сорбційних процесів очищення стоків: абсорбція, адсорбція, хемосорбція.

При абсорбції поглинання забруднень здійснюється всією масою (об'ємом) абсорбованої речовини.

При адсорбції поглинання забруднювачів відбувається тільки поверхнею адсорбента за рахунок молекулярних сил двох тіл, що взаємодіють.

При хемосорбції поглинання забруднювачів сорбентом відбувається з утворенням на поверхні розподілу нового компонента або фази.

Вибір сорбента визначається характером та властивостями забруднень. Процес очищення стоків різними видами сорбентів здійснюється в спеціальних колонах, заповнених сорбентами.

Екстракція — вилучення зі стічних вод цінних речовин за допомогою екстрагентів, котрі повинні мати такі властивості: високу екстрагуючу здатність, селективність, малу розчинність у воді, мати густину, що відрізняється від густини води, невелику питому теплоту випаровування, малу теплоємність, бути вибухобезпечними та нетоксичними, мати невелику вартість.

Екстрагування речовин зі стічних вод здійснюється одним з методів: перехреснопотоковим, ступінчастопротипотоковим, неперервнопротипотоковим. Об'єм екстрагента, необхідного для екстракції

Ve=m_е nV_ст (8)

де mе— питома витрата екстрагента для однієї екстракції;

n — число екстракцій;

V_ст — кількість стічних вод, що підлягають екстракції.

Цей спосіб використовується для вилучення зі стічних вод фенола.

Іонний обмін базується на вилученні зі стічних вод цінних домішок хрому, цинку, міді, ПАР за рахунок обміну іонами між домішками та іонітами (іонообмінними смолами) на поверхні розподілу фаз "розчин — смола". За знаком заряду іоніти поділяються на катіоніти та аніоніти, котрі мають відповідно кислі та лужні властивості. Іоніти можуть бути природними та синтетичними. Практично застосовуються природні іоніти типу алюмосилікатів, гідроокислів та солей багатовалентних металів, іоніти з вугілля та целюлози та різноманітні синтетичні іонообмінні смоли.

Основною властивістю іонітів є їхня поглинальна здатність — обмінна ємність (кількість грам-еквівалентів у стічній воді, що поглинається їм3 іоніту до повного насичення).

Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення у стічних водах можуть знаходитись різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту, цитпатогенний вірус, аденовірус, віруси, що викликають захворювання очей). Тому з метою запобігання захворюванням стічні води перед повторним використанням для побутових потреб підлягають біологічному очищенню.

Стерилізація води здійснюється шляхом нагрівання, хлорування, озонування, обробки ультрафіолетовими променями, біообробки, електролізу срібла, коли анодом є срібний електрод, а катодом — вугілля. Іони срібла мають бактерицидну дію. Для стерилізації 20 м³ потрібно виділити з анода 1 г срібла.

Другий метод електролізної обробки води полягає в додаванні до води кухонної солі, котра при пропусканні струму розкладається, виділяючи вільний хлор.

Біологічне очищення здійснюється в біофільтрах, в аеротенках, в окислювальних каналах, в біотенках, в аеротенках із заповнювачами.

Біологічне очищення може здійснюватися і в природних умовах на полях зрошення, полях фільтрації, у біологічних водоймах.

Залежно від мікроорганізмів, котрі беруть участь у руйнуванні органічних речовин, розрізняють аеробне (окислювальне) та анаеробне (відновлювальне) біологічне очищення стічних вод.

У виробничих умовах часто доводиться використовувати комплексні методи очищення, котрі базуються на механічних, хімічних, фізико-хімічних, біологічних способах та пристроях для вилучення забруднень.

 

 

Практическая часть к Теме № 3.

 

ТЕМА №3.

Методика розрахунку ГДС (гранично-допустимих скидів) та ефективності водоохоронних заходів.

1. Навчальна мета:

Визначити шляхи забруднення водних об’єктів природного та техногенного походження.

Засвоїти методику розрахунку ГДС (ТДС) та водоохоронних заходів.

2. Вихідні знання й вміння:

2.1. Знати:

2.1.1. Особливості кругообігу води у природі.

2.1.2. Джерела забруднення води.

2.1.3. Знати, за якими ознаками класифікується водокористування та водоспоживання.

2.1.4. Ступені забруднення водних об’єктів.

2.1.5. Схеми очищення стічних вод.

2.1.6. Етапи методики розрахунку ГДС і водоохоронних заходів.

2.2. Вміти:

2.1.1. Визначати ступінь забруднення водних об’єктів.

2.2.2. Визначати категорії водних об’єктів в залежності від цілей водокористування.

2.2.3. Розраховувати загальне водоспоживання підприємствами.

2.2.4. Визначати зони санітарної охорони навколо джерел водопостачання.

2.2.5. Розраховувати ступінь екологічної безпеки водних об’єктів.

2.2.6. Визначати та відбирати схеми очищення води від забруднень різного походження.

2.2.7. Розраховувати ГДС.

Питання для самопідготовки.

3.1. Проблема забезпечення якісною водою.

3.2.Особливості використання води у господарстві.

3.3. Кругообіг води у природі.

3.4.Визначення ступеню забруднення води водних об’єктів.

3.5. Водокористування згідно з Дердстандартом 17.1.1.03-86.

3.6. Категорії джерел в залежності від цілей водокористування.

3.7. Поняття та організація зон санітарної охорони водних джерел.

3.8.Визначення загального водоспоживання підприємствами.

3.10. Джерела забруднення води (фізичні, хімічні, теплові, мікробні).

3.11. Склад стічних вод від промислових та господарсько-побутових стоків.

3.12. Розрахування ступеню небезпеки водних об’єктів.

3.13. Гранично допустимі скиди (ГДС) та ТПС.

Розробка. Обгрунтування. Етапи.

3.14. Погодження ГДС у водоймища з місцевими органами охорони

природи. Етапи.

3.15. Класи небезпеки хімічних речовин.

3.16. Водоохоронні заходи. Класифікація видів водоохоронних заходів.

3.17. Показники, що використовуються для санітарної оцінки води.

3.18. Способи очищення стічних вод.

3.19. Особливості використання різних способів очищення стічних вод від різноманітних сполук.

Задачі для самопідготовки

4.1. Проведіть розрахунки гранично допустимого скиду стічних вод (ГДС), що містять алюміній, у водоймище 2-ї категорії водокористування. Витрата води в водоймищі 2200 м³/год, коефіціент змішування 0,3, найбільший рівень витрати стічних вод - 35 м³/год, середньогодинний рівень витрати стічних вод - 30 м³/год, фонова концентрація алюмінію у водоймищі - 0,01 мг/м³.

Структура та зміст заняття

Заняття практичне. Після організаційної частини проводиться контроль знань студентів у письмовій формі відповідно запитанням теми та тестам або опитуванням.

Практична частина заняття складається з аналізу, розрахунків, описання та порівняння розраховуваних показників ГДС стічних вод і написанням висновків кожним студентом згідно з окремого індивідуального ситуаційного завдання у протокольних зошитах.

Література.

6.1. Основна:

6.1.1. І.І.Даценко, Р.Д. Габович. Профілактична медицина -1999 р. (загальна гігієга з основами екології) стр.175-190, стр.238-248.

6.1.2. Е.И. Гончарук. Коммунальная гигиена – 2006 г. стр 246-310.

6.1.3. Білявский Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Підручник. – К.: Либідь, 1993.-304с.

6.1.4. Білявский Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Підручник. – К.: Либідь, 2004.-408с.

6.1.5. Білявский Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології. К.: Либідь, 1997.-304с.

6.1.6. Джигирей В. С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорони навколишнього природнього середовища. – Львів: Афіша, 2000. – 210 с.

6.1.7. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природнього середовища. К.:Знання, 2000. -203 с.

6.1.8. Чайка В.Є. Екологія.-Вінниця: «Книга - Вега», 2002. -408 с.

6.1.9. Основи екології та охорона навколишнього природнього середовища: Навчальний посібник для вузів / Я.І. Бедрій, В.С. Джигирей, А.І. Сидисюк та ін. – Львів, 2000. – 238 с.

6.1.10. Нейко Є.М., Глушко Л.В., Мізюк М.І. Основи екології. Київ: Здоров'я, - 2006.

6.1.11. Нейко Є.М., Глушко Л.В., Мізюк М.І. Основи екології. Посібник для практичних занять. К.: Здоров'я, - 2006.

6.1.12. Лекція.

 

6.2. Додаткова:

1. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти (№116 від 15.12.94 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за №313/523.

2. Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691.

7. Оснащення заняття:

1. Гігієнічні регламенти і Держстандарти якості води джерел водопостачання.

2.Формули для розрахунківзагального водоспоживання підприємствами та ступіню екологічної безпеки водних об’єктів.

3. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти (№116 від 15.12.94 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за №313/523.

4. Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691.

 

Раціональне використання та охорона водних об’єктів.

Проблема забезпечення належної кількості та якості води є однією з найбільш важливих і має глобальне значення. Ще до нашої ери Арістотель вказував на необхідність раціонального використання чистої води та відділення її від тієї, котра використовується для господарських потреб.

Стан 2/3 водних джерел за якістю води не відповідає нормативним вимогам. Через використання неякісної води в 4-5 разів зросла захворюваність людей.

Вода використовується для охолодження машин та механізмів, функціонування технологічних процесів та входить до складу продукції, що виробляється. Питомі норми водоспоживання для виробництва 1 тонни готової продукції складають, м³:

чавун — 160—200; сталь — 150; прокат — 10—15; нікель — 4000; мідь — 500; синтетичний каучук — 2000— 3500; папір — 400—800; пластмаси — 500—1000; нафта — 20.

Велику кількість води споживають теплові та атомні електростанції. На 1 млн кВт потужності теплові станції витрачають 1,2—1,6 км³ води на рік, а атомні — в 1,5—2 рази більше.

Охорона вод — це система заходів, спрямованих на запобігання та усунення наслідків забруднення, засмічування і виснаження вод. Охорона води передбачає встановлення видів та значень показників водоспоживання, а також якості води. Вона передбачає розробку методів і засобів очищення стоків, контроль якості води та стоків.

У природі відбувається постійний кругообіг води, котрий забезпечується випаровуванням, транспірацією води рослинами, випаданням опадів. Швидкість водообміну характеризується такими даними, роки: Світовий океан — 2500 (перемішування 63); підземні води — 400; води озер — 17, води боліт — 5. У річках водообмін відбувається за декілька днів, а в організмі людини — за декілька годин.

У процесі кругообігу вода транспортує тепло, розчиняє та переносить природні елементи, руйнує та перетворює літосферу, бере участь в метеорологічних та гідрологічних процесах, є середовищем існування водних організмів та рослин, котрі забезпечують виробництво значної частини кисню. Кількість та якість води відновлюються, якщо забезпечуються необхідні для цього умови. Однак розвиток промисловості, транспорту, сільського господарства, урбанізація призвели до того, що природні водойми вже не можуть самоочищатися, тому потрібні штучні споруди для очищення води.

Водоймища характеризуються площею дзеркала, довжиною, глибиною, об'ємом та витратою води, швидкістю течії та рівнем води, її температурою, тривалістю умов, несприятливих за шкідливістю, та умов водообміну періодів (межень, льодостав, відсутність стоку тощо), показниками водообміну, фільтрувальними властивостями ґрунтів.

У залежності від ступеня забруднення водні об'єкти бувають допустимого, помірного, високого та надзвичайно високого ступенів забруднення (табл. 1). Це слід враховувати при організації водоспоживання.

 

Таблиця 1.

Оцінні показники забруднення для водних об'єктів І та II категорій

Сту-пінь за-бруд-нення	Органолептичний режим	Токси-кологічний режим	Санітарний режим	Бактеріологічний режим	Індекс забруд-нення
Запах прис-мак (бал)	ГДК (сту-пінь переви щення)	ГДК (ступінь переви-щення)	БСК мг/ дм^3^* І	БСК мг/ дм^3^* ІІ	Розчине-ний кисень мг/дм^3	Число лактозо-позитивних киш-кових паличок мг/дм^3
Допус-тимий							Менше 1 *10^4
Помір-ний							1*10^4-1*10^5
Висо-кий							1*10^5-1*10^6
Надз-вичай-ний	>4	>8	>100	>8	>10		Більше 1*10^6

Примітка:

ГДКорг — гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за органолептичною ознакою шкідливості; ГДКтокс - гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за токсикологічною ознакою шкідливості; БСК₂₀ — біологічне споживання кисню за 20 діб для водоймищ І та II категорій водокористування.