Дезінфекція виробів медичного призначення в загально-хірургічному відділенні



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Дезінфекція виробів медичного призначення в загально-хірургічному відділенні



 

Найменування виробу Дезінфікуючий агент Режим дезінфекції Спосіб обробки
Концентрація Експозиція
1. Металевий медичний інструментарій: пінцети, голкоутримувачі, затискачі тощо Хлорамін в ємності №1 Хлорамін в ємності №2 Дихлор-1 Сульфохлорантоїн 3%   3%   1% 0,1% -   60 хв.   30 хв. 30 хв. Промивання Занурення у розчин Занурення у розчин Занурення у розчин
Найменування виробу Дезінфікуючий агент Режим дезінфекції Спосіб обробки
Концентрація Експозиція
2. Металеві шпателі Перекис водню в ємності №1 Перекис водню в ємності №1 3%   3% -   80 хв. Промивання Занурення у розчин
3. Медичні термометри Хлоамін Хлорамін Перекис водню 0,5% 1% 3% 30 хв. 15 хв. 80 хв. Занурення у розчин
4. Ножиці для підстригання нігтів Перекис водню 6% 6 год Занурення у розчин
5. Бритва для гоління, лезо   Станок Хлорамін   Хлорамін 5%   3% 60 хв.   60 хв. Занурення у розчин, утилізація Занурення у розчин
6. Лоток металевий Хлорамін 3% - Протирання серветкою двічі з інтер-вал. 15 хв.
7. Приміщення і предмети побуту (ліжко, тумбочка тощо) Хлорамін Хлорне вапно Перекис водню з 0,5% розчином мийного засобу “Лотос” 1% 0,5% 3% - Протирання серветкою двічі з інтервалом 15 хв.
8. Білизна пацієнта (натільна, постільна) Хлорамін Хлорне вапно 1% 0,5% 60 хв. Занурення у розчин Прання в пральні
9. Матрац, подушка, ковдра Дезінфекція в параформалінових камерах - - -
10. Клейонка з кушетки для огляду пацієнта, клейончасті фартухи Хлорамін Хлорне вапно 1% 0,5% - Протирання серветкою двічі з інтервалом 15 хв.
11. Гумова грілка, пузир для льоду Хлорамін   1% - Протирання серветкою двічі з інтер-вал. 15 хв.
12. Вироби, що мають внутрішній канал (зонди: товстий і тонкий шлунковий, дуоденальний, катетери) Хлорамін в ємності №1   Хлорамін в ємності №2 3%     3% -     60 хв. Промивання та пропус-кання розчи-ну через внутрішній канал Занурення у розчин
Найменування виробу Дезінфікуючий агент Режим дезінфекції Спосіб обробки
Концентрація Експозиція
13. Наконечники для клізм (скля-ні, пластмасові)   Хлорамін   3%   60 хв. Занурення у розчин
14. Підкладне судно, сечоприймач Хлорне вапно 0,5% 60 хв. Занурення у розчин після звільнення від вмісту
15. Мочалка Мийний розчин - 15 хв. Занурення у розчин при 50оС
16. Ванна Хлорне вапно Хлорамін 0,5% 1% - Промивання після очи-щення мий-ними засоба-ми “Саніта”
17. Інвентар для прибирання Хлорне вапно Хлорамін Гіпохлорид кальцію 0,5% 1% 0,5% 60 хв. Занурення у розчин

Таблиця 3.1 - Дезінфікуючі розчини для обробки приладів, інструментів та інвентаря хірургічного відділення

 

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань

До фізичної антисептики належить:

а) застосування дренажу (+);

б) застосування пеніциліну ;

в) застосування сорбентів (+);

г) застосування хлораміну;

д) застосування анатоксину.

 

До механічної антисептики належить:

а) видалення здорової тканини з рани за допомогою скальпеля;

б) видалення змертвілої тканини з рани за допомогою скальпеля (+);

в) видалення з рани стороннього тіла (+);

г)видалення змертвілої тканини з рани за допомогою трипсину;

д) видалення з рани вмісту за допомогою сорбенту.

 

Малюнок 3.9 - Сухожарова шафа для стерилізації інструментів

 

До біологічної антисептики належить:

а) застосування цефтріаксону (+);

б) застосування сорбентів;

в) застосування протиправцевої сироватки (+);

г) застосування перекису водню;

д) застосування механічної некректомії.

 

До хімічної антисептики належить:

а) застосування протиправцевого анатоксину;

б) застосування поверхнево-активних речовин (ПАВ) (+);

в) застосування УФО;

г) застосування бактеріофага;

д) застосування хлораміну (+).

 

Малюнок 3.10- Озоновий стерилізатор ОПЗ МЕЙ – СО – К45

 

Дезінфекція забезпечує:

а) видалення змертвілих тканин разом із мікроорганізмами з рани;

б) видалення гною з рани;

в) знищення мікроорганізмів в рані за допомогою хімічних антисептиків;

г) знищення патогенних мікроорганізмів у середовищі, що оточує людину (+);

д) знищення розповсюджувачів патогенних мікроорганізмів (комах, кліщів тощо) (+).

 

До розділів дезінфекції належать:

а) дарсонвалізація;

б) дезінтоксикація;

в) дератизація (+);

г) власне дезінфекція (+);

д) деконтамінація.

 

Власне дезінфекція забезпечує:

а) знищення вегетативних форм мікроорганізмів на хірургічних інструментах (+);

б) знищення всіх форм мікроорганізмів на операційній білизні;

в) знищення вегетативних форм мікроорганізмів у рані;

г) знищення всіх форм мікроорганізмів у рані;

д)знищення мікроорганізмів на стінах та підлозі в операційній (крім спор) (+).

 

Стерилізація забезпечує:

а)знищення мікроорганізмів на стінах та підлозі в операційній (крім спор);

б)знищення всіх форм мікроорганізмів на операційній білизні (+);

в)знищення вегетативних форм мікроорганізмів на хірургічних інструментах;

г)знищення всіх форм мікроорганізмів у рані;

д)знищення всіх форм мікроорганізмів на хірургічному інструментарії (+).

 

Малюнок 3.11 - Бікс Шиммельбуша

До універсальних заходів безпеки медичного персоналу від інфекції належить:

а) контактувати з поверхнею ушкодження без застосування рукавичок;

б) дотримання правил техніки безпеки: обережне поводження з використаною голкою, обережне передавання гострих інструментів тощо (+);

в) проведення вакцинації медпрацівникам, які мають справу з кров’ю (хірургам, маніпуляційним медичним сестрам, операційним сестрам), вакциною HBsAg (+);

г) проведення вакцинації медпрацівникам, які не мають справу з кров’ю вакциною HBsAg;

д) миття рук медичними працівниками тільки перед прийомом їжі.

 

Заміну натільної білизни хворим проводять:

а) не рідше одного разу на 7 діб (+);

б) не рідше одного разу на 14 діб;

в) не рідше одного разу на 3 доби;

г) у разі забруднення (+);

д) не проводять, якщо вона протягом перебування хворого в стаціонарі не забруднилась.

 

Прибирання з використанням дезінфікуючих засобів виконують:

а) щоденно у кабінеті старшої сестри відділення;

б)щоденно у палатах для хворих з чистими післяопераційними ранами;

в)щоденно у палатах для хворих із гнійно-септичними захворюваннями (+);

г) у палаті після заміни білизни у хворих (+);

д) щоденно у холі відділення.

 

Де повинен знаходитись на лікуванні хворий з гнійно-септичним процесом?

а) на “чистій” половині хірургічного відділення;

б) на “гнійній” половині хірургічного відділення (+);

в) у відділенні гнійно-септичної хірургії (+);

г) у відділенні абдомінальної хірургії;

д) у терапевтичному відділенні.

 

 

Стерилізація забезпечує знищення:

а) усіх видів і форм мікроорганізмів (+);

б) 95% усіх видів мікроорганізмів;

в) тільки патогенних вірусів4

г) 100% усіх видів і форм мікроорганізмів (+);

д) 80% усіх анаеробних мікроорганізмів.

 

Малюнок 3.12 - Стерилізатор для одноразового інструментарію з використанням γ-променів

До біологічної антисептики належить:

а) застосування протеолітичних ферментів (+);

б) застосування дренажу рани;

в) застосування поверхнево-активних речовин;

г) застосування еритроміцину (+);

д) застосування магнітотерапії.

 

До хімічної антисептики належить:

а) застосування напівсинтетичних пеніциліні;

б) застосування протигангренозної сироватки;

в) застосування фурациліну (+);

г) застосування поверхнево-активних речовин (+);

д) застосування сорбентів.

Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань.

Ситуаційні задачі

Хворим у палаті хірургічного відділення санітарка замінила натільну білизну. Яким чином має бути виконане після цього прибирання палати?

Відповідь: для вологого прибирання санітарка повинна застосувати 1% розчин хлораміну, або 3% розчин перекису водню з 0,5% синтетичним мийним засобом.

Санітарка провела прибирання в палатах хірургічного відділення вологим способом. Як вона має себе повести з інвентарем для прибирання?

Відповідь: інвентар для прибирання потрібно занурити на 60 хв. у 0,5% розчин хлорного вапна або у 1% розчин хлораміну на 60 хвилин.

 

Хворий Б. спорожнився у підкладне судно. Як має повести себе санітарка з підкладним судном у даному випадку?

Відповідь: після звільнення підкладного судна необхідно занурити його на 60 хвилин у 0,5% розчин хлорного вапна.

 

Медична сестра зробила хворому Б. очисну клізму. Як вона повинна вчинити з наконечником для клізми?

Відповідь: медична сестра повинна занурити наконечник на 60 хвилин у 3% розчин хлораміну.

У хворого Ш. із шлунково-кишковою кровотечею був застосований пузир з льодом, який прикладали йому на живіт в епігастральній ділянці. Яким чином має бути оброблений пузир після використання?

Відповідь: пузир необхідно протерти двічі з інтервалом в 15 хвилин 1% розчином хлораміну.

 

Хворому К. було проведене гоління передньої черевної стінки з метою підготовки його до оперативного втручання з приводу перфоративної виразки шлунка. Як необхідно вчинити з лезом і станком для гоління, які були застосовані у даного пацієнта?

Відповідь: лезо занурити у 5% розчин хлораміну на 60 хвилин і утилізувати, станок занурити для дезінфекції у 3% розчин хлораміну на 60 хвилин.

 

Хворому М. було проведене вимірювання температури тіла медичним термометром. Яким чином необхідно провести знезараження термометра?

Відповідь: термометр необхідно занурити у 1% розчин хлораміну на 15 хвилин.

 

Необхідно приготувати 0,5% розчин хлорного вапна для замочування підкладних суден та сечоприймачів у кількості 10 л. Яким чином необхідно це зробити?

Відповідь: необхідно до 500 мл 10% розчину хлорного вапна додати 9,5 л води.

 

Хворому Д. для полегшення виходу газів було застосовано газовідвідну трубку. Яким чином необхідно провести знезараження цієї трубки після маніпуляції?

Відповідь: трубку необхідно промити 3% розчином хлораміну а потім занурити у цей розчин на 60 хвилин.

 

Після гоління волосся у хворого С. в ділянці промежини необхідно занурити лезо для гоління в 5% розчин хлораміну на 60 хвилин. Як приготувати необхідний розчин дезінфектанту?

Відповідь: 5 г хлораміну необхідно розчинити в 95 мл води, підігрітої до 45о С.

Санітарка має замочити інвентар для прибирання у розчині хлораміну. Як приготувати необхідний розчин хлораміну у необхідній кількості?

Відповідь: необхідно взяти 50 г порошку хлораміну і розчинити його в 4,950 л теплої води. Інвентар замочити в цьому розчині на 60 хвилин.

Дезінфектор має приготувати 10 л освітленого хлорного вапна. Яким чином вона має це зробити?

Відповідь: приготування даного розчину повинно виконуватись у спеціально відведеному для цього приміщенні, 1 кг сухого хлорного вапна висипати у марковану емальовану ємність місткістю 10 л. Воду в кількості 9 л долити невеликими порціями, розмішуючи хлорне вапно дерев’яною лопаткою. Ємність закривають кришкою і залишають у темному місці на 24 години. Протягом перших годин розчин декілька разів розмішують дерев’яною лопаткою. Після 24 годин отриманий розчин переливають через кілька шарів марлі в марковану пляшку з темного скла ємністю 10 л. Пляшку закривають пробкою.

 

Санітарка повинна провести знезараження клейонки на оглядовій кушетці. Який розчин для цього можна застосувати і як саме виконати дану процедуру?

Відповідь: можна застосувати хлорне вапно 0,5%, цим розчином протерти клейонку двічі з інтервалом у 15 хвилин.

Необхідно приготувати 3% розчин хлорного вапна для знезараження. Яким чином має зробити це медична сестра?

Відповідь: медична сестра повинна розчинити 5000 мл 10% розчину хлорного вапна в 7 л води.

4. Догляд за хворими в передопераційний період

 

Актуальність теми

У профілактиці ускладнень, які можуть виникати під час як самого хірургічного втручання, так і в післяопераційному періоді, велике значення має передопераційний період. З огляду на це надзвичайно актуальним є вивчення питань по догляду за хворими перед операцією та оволодіння загальними елементами підготовки хворого до оперативного втручання.

 

Цілі заняття:

 

1. Мати уяву про передопераційний період (α=І).

2. Знати класифікацію оперативних втручань залежно від терміновості їх виконання.

3. Знати особливості підготовки хворих до планових та екстрених оперативних втручань.

4. Знати основи психологічної підготовки хворого до оперативного втручання.

5. Вміти провести попередню підготовку операційного поля.

6. Вміти провести санацію ротової порожнини хворому перед операцією.

7. Оволодіти методикою виконання промивання шлунка зондом.

8. Оволодіти методикою виконання очисної клізми.

9. Оволодіти методикою катетеризації сечового міхура.

10. Вміти провести транспортування хворого в операційну.

 

Список літератури

Основна:

1. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 165-169.

2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 518-526.

3. Гостищев В.К. Общая хирургия: учеб. – М.: Медицина, 1993. – С. 187-198.

4. Сырбу И.Ф., Писаренко А.С., Могильный В.А. ,Капшитарь А.В. Уход за хирургическими больными: учебное пособие для студентов медицинских вузов. – Запорожье, 1995. – С. 73-77.

Додаткова:

1. Тарасюк В.С., Любарець Г.У. Алгоритми практичних навиків з догляду за пацієнтами. – Вінниця, 2003. – С. 23-25; 90-93; 106-108.

2. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.

 

Зміст навчання

 

Передопераційний період – це період часу з моменту госпіталізації хворого у відділення до початку виконання йому оперативного втручання. Його тривалість залежить від характеру хвороби (гостра чи хронічна), від об’єму майбутньої операції, від стану хворого та резервів організму. Операції, які виконуються у гострому стані, який безпосередньо загрожує життю хворого, проводять після мінімального об’єму передопераційної підготовки. У разі планових операцій передопераційний період триває від кількох годин (частіше від однієї доби) до декількох діб, рідше –тижня і зовсім рідко – тижнів.

З медичної і економічної точок зору передопераційний період повинен бути максимально скороченим: чим менше перебуває хворий до операції у відділенні, то менший ризик зараження його внутрішньо-госпітальною інфекцією. У хірургічному відділенні треба запобігати контакту хворого, який очікує на операцію з гнійною інфекцією. Тому сьогодні важливим напрямком у боротьбі з внутрішньогоспітальною інфекцією є якомога більша повнота обстеження та підготовки хворого до операції в амбулаторних умовах.

За умови всебічного обстеження та підготовки хворого в амбулаторних умовах передопераційний період буває коротким. У цей період у хірургічному стаціонарі лікар знайомиться з хворим та результатами його обстеження, проводить фізикальне та допоміжне дослідження на момент вступу до відділення, обґрунтовує діагноз та показання до операції.

Після встановлення остаточного діагнозу та проведення необхідних досліджень проводять безпосередньо передопераційну підготовку.

Обсяг та зміст передопераційної підготовки визначають за станом хворого, його органів та систем і характером власне операції. У разі невеликих за обсягом оперативних втручань у хворих без помітних відхилень від норми функцій їх головних систем та обміну речовин передопераційну підготовку можна обмежити психологічною та санітарно-гігієнічною підготовкою. У хворих, яким плануються великі за обсяґом оперативні втручання на внутрішніх органах, та за наявності значних змін в організмі, пов’язаних із хворобами та віком, підготовка до операції повинна бути багатопрофільною та значно складнішою.

Передопераційна підготовка хворих до операції складається із загальної підготовки (потрібна всім без винятку хворим) та індивідуальної підготовки їх органів і систем, у яких виявлено різні порушення. Останню проводять як загальнозастосовними, так і специфічними (специфічна підготовка) заходами.

Обсяг передопераційної підготовки залежить від виду майбутнього оперативного втручання за терміновістю його виконання. Екстрена операція – це оперативне втручання, яке виконується негайно або через декілька годин з моменту госпіталізації хворого у стаціонар (гострий апендицит, защемлена грижа, гостра кишкова непрохідність, перфоративна виразка шлунка тощо). Термінова операція – це втручання, яке виконується в найближчі дні після госпіталізації хворого в клініку (механічна жовтяниця, злоякісна пухлина тощо). Планова операція виконується лише після детального обстеження хворого та ретельної передопераційної підготовки хворого з приводу хронічної хірургічної патології.

Обстеження і підготовка хворого до екстреної операції є індивідуальною та залежить від тяжкості його стану. При асфіксії, пораненні серця і великих магістральних судин хворі оперуються практично без підготовки. В інших випадках підготовка хворих відбувається у скороченому об’ємі. Головними задачами передопераційного періоду в таких випадках є встановлення діагнозу, визначення показань та протипоказань, терміновості і характеру операції, визначення методу знеболення, проведення гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на покращання порушених функцій органів, створення функціональних резервів організму для підвищення його захисних сил і профілактики ендогенної інфекції.

Перед екстреною операцією необхідно виконувати певну послідовність при виконанні гігієнічних процедур: гігієнічний душ з подальшою зміною білизни, широке видалення волосяного покроиву в ділянці майбутнього операційного поля, обробка шкіри антисептиками, евакуація вмісту шлунка, видалення зубних протезів, премедикація, внутрішньовенне введення кровозамінників, транспортування в операційний зал, катетеризація сечового міхура, підготовка операційного поля.

Малюнок 4.1 - Зонди для промивання шлунка

Підготовка хворого до планової операції включає такі заходи:

· психологічну підготовку;.

· підготовку серцево-судинної системи;

· підготовку органів дихання;

· підготовку шлунково-кишкового тракту;

· покращання функціонального стану печінки та нирок.

Підготовка нервової системи і психіки хворого полягає в уважному ставленні до його скарг, усуненні страху перед операцією, усього, що дратує, хвилює хворого. Страх болю, порушення сну, сумніви, пов’язані з майбутньою операцією, підривають сили хворого і зменшують опірність його організму. Іноді досить декількох слів лікаря або медсестри, щоб розвіяти сумніви і складні переживання хворого.

Малюнок 4.2 - Промивання шлунка в сидячому положенні

Увага лікаря і медичного персоналу має бути спрямована на створення охоронного режиму для хворих. Від моменту госпіталізації хворого і до самої операції все має бути спрямовано на те, щоб не травмувати його нервової системи і психіки. Щойно прибулого хворого не слід направляти в палату, де перебувають хворі після складних оперативних втручань або ті, що вмирають. Його доцільно помістити в палату до одужуючих хворих. Перебування в такій палаті добре впливає на новоприбулих хворих і вселяє надію на позитивне закінчення майбутньої операції. Неприпустимою є немотивована зміна призначеного дня операції, тривале її очікування.

 

Орієнтовна основа дії

Попередня підготовка операційного поля

Напередодні операції хворий отримує гігієнічну ванну або душ, потім йому замінюють натільну і постільну білизну. У день оперативного втручання пацієнту медична сестра повинна поголити оперативне поле з урахуванням можливого розширення об’єму оперативного втручання. Більш раннє гоління може привести до виникнення на місцях мікротравм розвитку стрептодермії, що унеможливить проведення планової операції.

За наявності рани підготовка операційного поля відбувається так. Пов’язку знімають, рану накривають стерильною серветкою, а шкіру навколо рани протирають бензином або ефіром і голять волосся «сухим» методом. Усі рухи – протирання шкіри, гоління волосся – повинні проводитись в напрямку від рани, щоб зменшити ступінь її забруднення. Після гоління волосся серветку знімають, шкіру навколо рани змащують антисептичним розчином (бетадин, йодобак, йодонат, спиртовий розчин хлоргексидину тощо) і рану накривають стерильною серветкою.

Не можна голити волосся в ділянці майбутнього операційного поля раніше ніж за 6 годин до операції.

Санація ротової порожнини перед оперативним втручанням.

Перед операцією хворий повинен прополоскати ротову порожнину. Для цього можна застосувати зубні еліксири (10-15 крапель на склянку води), водний розчин повареної солі (1/2 чайної ложки на склянку води), розчин марганцевокислого калію (1:1000), риванолу (1:1000), настій шавлії чи ромашки (1 чайна ложка на стакан окропу). Слизові оболонки змащують гліцерином, рідким вазеліном.

Необхідно видалити зубні протези, промити їх ретельно під струменем води з милом і покласти для зберігання у суху чашку, прикрити серветкою.

тяжкохворому пацієнту, який не може самостійно здійснити туалет порожнини рота, виконує цю процедуру медична сестра. Медична сестра повинна: запропонувати відкрити пацієнту рот, стерильною марлевою серветкою обгорнути язик пацієнта, лівою рукою трохи витягнути його із порожнини рота, зволоженим тампоном на корнцангу обережно зняти наліт з язика і відпустити язик. Іншим вологим тампоном протерти внутрішні і зовнішні поверхні зубів. При протиранні верхніх корінних зубів стерильним шпателем необхідно відвести щоку, щоб не занести інфекцію у вивідну протоку привушної залози. З цієї ж причини слизову оболонку щоки протирати не бажано. Після протирання язика, зубів та ясен дати пацієнту охолоджений окріп для ополіскування порожнини рота.

Пацієнту, який перебуває у непритомному стані, туалет ротової порожнини проводити необхідно так: надати горизонтальне положення, опустивши узголів’я функціонального ліжка та прибравши подушку з-під голови (щоб промивні води не потрапили в дихальні шляхи). Під голову підстелити клейонку та пелюшку. Голову пацієнта повернути на бік, під кут рота підставити ниркоподібний лоток. За наявності нальоту на язиці за допомогою язикоутримувача трохи витягнути його із порожнини рота, протерти стерильним тампоном, змоченим розчином фурациліну (1:5000) або декасану. Іншим зволоженим тампоном обробити зовнішні та по можливості – внутрішні поверхні зубів. Промити порожнину рота теплим розчином за допомогою стерильного шприца ємністю 50-100 мл або гумового балона, відтягуючи почергово праву та ліву щоки. Губи витерти рушником.

Підготовка шлунково-кишкового тракту у хворого, який йде на операцію

Малюнок 4.4 - Засоби для проведення очисної клізми

Хворі мають бути оперованими натще, тому за день до операції вони отримують тільки легкозасвоювану їжу (бульйон, рідкий суп тощо). При екстрених операціях, якщо між прийомом їжі і початком операції пройшло менше 5 годин, необхідно промити шлунок через зонд. Це попереджує блювоту і регургітацію під час наркозу. Напередодні і в день операції за 3-4 години необхідно очистити товсту кишку за допомогою очисної клізми. Остання протипоказана при деяких гострих хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини (гострий апендицит, гангрена кишечника тощо).

Промивання шлунка товстим зондом

Малюнок 4.5 - Промивання шлунка

Протипоказаннями до цієї маніпуляції є: стравохідна і шлункова кровотечі (виразка, рак, варикозне розширення вен стравоходу та шлунка), тяжкі серцево-судинні захворювання (аневризма аорти, стенокардія, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу).

Необхідне таке обладнання: товстий зонд (довжиною 100-120 см), гумова трубка (довжиною 70- 80 см), скляна трубка - перехідник, лійка об’ємом 0,5-1 л, стерильний лоток, кухоль, 10 л охолодженого окропу до кімнатної температури, відро, миска для промивних вод, фартух, стерильні рукавички.

Якщо у пацієнта є зубні протези, їх необхідно видалити. Пацієнт сідає на стілець, розводить коліна. На пацієнта одягають фартух. Між ногами пацієнта необхідно поставити миску для збирання промивних вод.

Тримаючи стерильний зонд за обидва кінці у вертикальному положенні, визначити відстань, на яку його слід ввести від перенісся до пупка. На товстому зонді є мітки, які можуть бути орієнтиром при введенні його у шлунок: мітка 45 см відповідає відстані до кардіальної частини шлунка, 55 см – до дна шлунка, 65 см – до воріт шлунка. Змочити 20-30 см зонда (від заокругленого кінця) у воді. Стати праворуч від пацієнта. Запропонувати пацієнту відкрити рот і протяжно вимовити звук “А-а-а”. Кінець зонда покласти на корінь язика пацієнта, попросити його закрити рот, зробити глибокий вдих носом, а за ним – ковток. Одночасно з ковтком ввести зонд у глотку. Пояснити пацієнту, що під час введення зонда можливі нудота і позиви до блювання, які можна приглушити, якщо глибоко дихати через ніс. Не можна стискати прозір зонда губами і висмикувати його.

Малюнок 4.6 - Промивання шлунка в горизонтальному положенні

Якщо при введенні зонда у пацієнта виник сильний кашель, це означає, що зонд потрапив у грушоподібні пазухи гортані або у гортань і його потрібно негайно видалити. Введення зонда повторити після того, як пацієнт заспокоїться.

Пацієнта просять поступово робити ковтальні рухи, під час яких повільно і рівномірно просовувати зонд до потрібної мітки (у середньому на відстань 45-55 см). Переконатись у тому, що зонд знаходиться у шлунку: приєднати шприц Жане до вільного його кінця і відтягнути поршень на себе. Якщо під час аспірації в шприц надходить вміст шлунка – це свідчить про правильне розташування зонда. До вільного кінця зонда приєднати скляний перехідник, гумову трубку і закріпити лійку. Опустити лійку до рівня колін пацієнта, налити в неї 500-600 мл води. Повільно піднімаючи лійку вгору, продовжувати безперервно вливати в неї воду (одноразово не більше 1 л). Як тільки рівень води у лійці досягне трубки, опустити її до рівня колін пацієнта. Вміст шлунка, розведений водою, почне надходити до лійки. Коли кількість рідини, яка вийшла, буде приблизно дорівнювати кількості введеної у лійку, можна перехилити і вилити її вміст у миску. Промивання шлунка відбувається до “чистих промивних вод”.

Промивання шлунка можна проводити і в горизонтальному положенні пацієнта на лівому або правому боці, а усе інше виконується за описаною технологією.

Якщо в промивних водах з’явилася кров, промивання необхідно припинити і одразу ж повідомити лікаря.

Після закінчення процедури від’єднати лійку, витягнути зонд із шлунка, протираючи його серветкою. Зонд і трубку необхідно занурити у дезінфікуючий розчин для знезараження.

Методика проведення очисної клізми

Процедура проводиться у процедурній кімнаті. Необхідні для неї засоби: кухоль Есмарха, охолоджений окріп, стерильний наконечник, вазелінова олія, клейонка, пелюшка, підкладне судно за потреби, туалетний папір, штатив-стійка, фартух, рукавички одноразового використання, тепла проточна вода, туалетне мило, індивідуальний рушник.

Хворого просять лягти на кушетку на лівий бік із зігнутими у колінах та підведеними до живота ногами. Під сідниці пацієнта підкладають клейонку, на неї – пелюшку, край клейонки опускають в миску або судно. Звільняють нижню частину тіла пацієнта від одягу. Якщо пацієнту забороняється повертатись на бік, то в такому випадку процедуру виконують у положенні пацієнта лежачи на спині із зігнутими у колінах і розведеними ногами.

Приєднати стерильний наконечник до гумової трубки. Закрити вентиль, заповнити кухоль Есмарха водою у кількості 1-1,5 л (30-35оС). Підвести кухоль Есмарха на штатив-стійку на висоту 1 м від рівня кушетки. Відкрити вентиль, заповнити гумову трубку і наконечник водою, тим самим видалити повітря із системи. Закрити вентиль. Змастити наконечник вазеліновою олією. Першим і другим пальцями лівої руки розсунути сідниці пацієнта. Обережно, легкими обертальними рухами правої руки ввести наконечник у відхідник, просуваючи його в пряму кишку на глибину 10-12 см (спочатку 3-4 см, а потім – на глибину 7-8 см ). Грубе та швидке введення наконечника недопустиме, тому що можна поранити стінку прямої кишки. Фекалії накопичуються і «висушуються» у сигмоподібній кишці і звідси їх необхідно видалити. Вода із системи повинна врешті-решт потрапити у сигмоподібну кишку, викликавши її рефлекторну відповідь на це подразнення, яке закінчиться дефекацією. Повторне заповнення водою саме сигмоподібної кишки дозволить рештки фекалій видалити назовні.

Після введення наконечника повільно відкрити вентиль і цим сприяти надходженню рідини в кишечник. Відрегулювати інтенсивність надходження рідини так, щоб не викликати у пацієнта раптове відчуття переповнення кишечника і болю. При виникненні розпирання та болю в животі потрібно опустити нижче кухоль Есмарха, щоб зменшити тиск надходження рідини в пряму кишку. В разі виникнення сильного болю повідомити лікаря. Якщо вода не надходить у кишечник, необхідно підняти кухоль вище або змінити положення наконечника: провести його глибше чи злегка вивести на 1-2 см. Якщо це не допоможе (можливо, наконечник забитий каловими масами), його необхідно вийняти із прямої кишки, промити водою з кухля Есмарха і знову ввести через відхідник. Інколи калові маси дуже щільні і поставити клізму практично неможливо. У такому випадку слід очистити пряму кишку пальцем (у рукавиці, змащеній вазеліном) і тільки після цього поставити очисну клізму.

Закрити вентиль, залишаючи трохи води на дні кухля (щоб у кишку не потрапило повітря). Обережно витягнути наконечник. Якщо після введення рідини в пряму кишку і витягання наконечника рідина починає виливатись відразу ж назад, необхідно звести сідниці пацієнта лівою рукою на 5-7 хвилин.

Пацієнта просять лягти на спину, глибоко дихати та затримати воду в кишечнику впродовж 5-10 хвилин. При виникненні позивів до дефекації допомогти пацієнту підвестися з кушетки і дійти до туалету або підставити судно. Після процедури пацієнта треба підмити.

Після процедури наконечник підлягає відповідному знезараженню.

Катетеризація сечового міхура

Проводиться перед операцією, якщо хворий не може спорожнитися самостійно або коли це вимагає стан хворого чи методика виконання оперативного втручання.

Для катетеризації необхідно мати стерильний (бажано одноразовий) катетер, два стерильних пінцети, стерильну вазелінову олію, стерильні серветки, розчин фурациліну (1:5000) або декасану. Все це викладають на стерильний лоток.

Малюнок 4.7 - Катетеризація сечового міхура

Хворого кладуть на спину із зігнутими в кульшових і колінних суглобах та розведеними ногами. Між ногами хворого встановлюють судно або лоток для збирання сечі. Голівку статевого члена і ділянку зовнішнього отвору сечовипускного каналу ретельно протирають серветкою, змоченою антисептичним розчином. Пінцетом беруть катетер на відстані 2-3 см від його кінця і змащують вазеліновою олією. Лівою рукою між ІІІ і ІV пальцями беруть статевий член в ділянці шийки, а І і ІІ пальцями розводять зовнішній отвір сечовипускного каналу. Пінцетом вставляють у зовнішній отвір сечовипускного каналу катетер і, переміщуючи пінцет, поступово вводять катетер. Виділення сечі із катетера свідчить, що останній розміщений у сечовому міхурі. Після виведення сечі катетер видаляють. При невдалій спробі вивести сечу м’яким катетером застосовують катетеризацію металевим катетером, але це є процедура, яку виконує тільки лікар.

Малюнок 4.8 - Катетеризація сечового міхура

Катетеризація у жінок проводиться в положенні жінки на спині із зігнутими і розведеними ногами. Проточною водою обробляють зовнішні статеві органи, розводять малі статеві губи пальцями лівої руки і серветкою, змоченою антисептиком, протирають ділянку зовнішнього отвору сечовипускного каналу. Правою рукою пінцетом вводять у нього катетер. Катетер легко вводиться до виділення сечі. Видаливши сечу, катетер виймають.

Транспортування хворого в операційну

Транспортування хворого в операційну здійснюється тільки за допомогою каталки, яку покривають поліетиленовою плівкою або клейонкою, протирають ганчіркою, змоченою 3% розчином перекису водню з 0,5% мийним засобом. Поверх клейонки застеляють чисте простирадло або ковдру. Транспортування повинно бути обережним з виключенням поштовхів.

Малюнок 4.9 - Каталка для транспортування пацієнта у хірургічне відділення

Перенести і перекласти хворого на руках можуть 2 і 3 чоловіки. В першому випадку один із них підводить руки під лопатки, ближче до шиї і попереку, другий – під сідниці та гомілки. Якщо хворий важкий або потребує дуже обережного перекладання, участь беруть 3 чоловіки: один держить голову і груди, другий – поперек і стегна, третій – гомілки. Якщо у хворого налагоджена система для внутрішньовенних вливань, то додатково у перекладанні бере участь медична сестра, яка несе відповідальність за збереження крапельниці і її робочий стан. У передопераційній хворого перекладають на каталку операційного блоку і доставляють до операційного стола.

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань

 

За терміном виконання оперативні втручання бувають:

а) термінові (+);

б) вчасні ;

в) екстрені (+);

г) паліативні;

д) радикальні.

 

За терміном виконання оперативні втручання бувають:

а) одноетапні;

б) діагностичні;

в) планові (+);

г) екстрені (+);

д) симптоматичні.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.230.143.40 (0.054 с.)