Проведення серцево-легеневої реанімації

 

1.Потрібно констатувати стан клінічної смерті:

- втрата свідомості;

- відсутність пульсу на великих судинах;

- відсутність спонтанного дихання або його агональний характер.

2. Відмітити час зупинки серця.

3. Провести комплекс реанімаційних заходів,який складається із трьох фаз,що в свою чергу поділяються на ступені ( АВС-правило Софара)

Фаза 1. Елементарне підтримування життя (екстрена оксигенація)

Ступінь А – відновлення і підтримка прохідності дихальних шляхів.

А₁. Покласти дитину спиною на тверду поверхню. Покликати на допомогу.

А₂. Підкласти одну руку під його шию (валик – під плечі),а другу руку – на лоб.

А₃. Виконати трійний прийом: за прокинути голову,вивести нижню щелепу допереду і догори,відкрити рот.

Закидають голову назад для того,щоб випрямити дихальні шляхи. У разі травми голову,шию і грудну клітку кладуть в одній площині і обережно відводять голову назад. Повертати її набік,нагинати не допускається.

Нижню щелепу виводять,щоб запобігти западанню кореня язика. Корінь язика при цьому зміщується допереду і звільняє просвіт дихальних шляхів.

А₄. Звільнити дихальні шляхи від слизу,блювотних мас,крові. Для цього вологою серветкою очищують рот і глотку,при необхідності видаляють стороннє тіло,використовуючи прийом Геймліха (різкий поштовх в епігастральній ділянці у напрямі діафрагми).

Ступінь В – екстрена штучна вентиляція легень (ШВЛ) і оксигенація. Для проведення ШВЛ способом «рот до рота» або «рот до носа» необхідно виконати такі прийоми:

В₁. Зробити вдих і щільно притиснути свій рот до відкритого рота дитини,затиснувши щокою її ніс (у віці до 1 року – захопити рот і ніс).

В₂. Різко вдихнути повітря у дихальні шляхи дитини.

В₃. Проконтролювати ефективність ШВЛ. Дихальні шляхи прохідні,якщо після штучних вдихів з’являються екскурсії грудної клітки.

В₄. Повторити штучні вдихи до появи самостійного дихання.

Ступінь С – відновлення кровообігу за допомогою закритого масажу серця (ЗМС). Для проведення ЗМС необхідно виконати такі прийоми:

С₁. Покласти дитину на тверду поверхню.
С₂. Знайти точку надавлювання на груднину: у новонароджених і грудних дітей вона знаходиться на ширину пальця нижче від соскової лінії,у віці 1-7 років – на межі середньої третини груднини,у дітей старших 7 років – на ширину двох пальців вище від мечоподібного відростка.

С₃. Розмістити пальці на ділянці надавлювання. Залежно від віку раціональні такі позиції: у новонароджених – долонною поверхнею великого пальця,обхоплюючи грудну клітину іншими пальцями; у грудному віці – вказівним і середнім пальцями; у віці 1-7 років – проксимальною частиною кисті; старше 7 років – обома руками,складеними навхрест. Положення рук на мечоподібному відростку недопустиме,оскільки існує небезпека травмувати ліву частку печінки.

С₄. Поштовхоподібно натиснути на груднину,змішуючи її в напрямку хребта,і утримувати в такому положенні 0,5 с (штучна систола). Потім швидко розслабити руки,не відриваючи від груднини (штучна діастола). Сила поштовху має бути відповідною до пружності грудної клітки: недостатній тиск на грудну клітку у фазі штучної систоли не забезпечує ефективного кровообігу. Надзвичайно сильне тиснення може призвести до травмування ребер,груднини і внутрішніх органів. Закритий масаж серця проводять одночасно зі штучною вентиляцією легенів. Співвідношення між ШВЛ і ЗМС становить 1:5 (якщо допомогу надають двоє) або 2:10 (якщо допомогу надає одна особа).

С₅. Через 1 хв після початку реанімації проконтролювати ефективність масажу серця. Він буде ефективний у разі появи пульсації сонної артерії,звуження зіниць,зникнення ціанозу.

 

Алгоритм № 2

Можливі ускладнення серцево-легеневої реанімації

 

Ускладненнями серцево-легеневої реанімації можуть бути:

- ізольовані переломи одного або двох ребер;

- гематома грудної клітки в місці прикладання рук реаніматора;

- пневмоторакс;

- переповнення шлунка повітрям;

- гіпервентиляція з розвитком гострої серцево-судинної недостатності;

- гостра емфізема;

- травма печінки,селезінки,шлунка.

Найчастішими ускладненнями інтубації трахеї є гіпоксія (якщо інтубація триває понад 20 с),брадикардія,інкубація у правий бронх,у стравохід,травматичне ушкодження ясен,трахеї,інфікування верхніх дихальних шляхів. Щоб запобігти в цьому,потрібно постійно тренуватися з методики інтубації на манекені,чітко контролювати тривалість процедури,місце знаходження інтубаційної трубки,суворо дотримуватися асептики і антисептики.

Якщо протягом 10 хв не відновлюється дихання і серцебиття,зіниці розширені і не реагують на світло,наявна м’язова атонія і настала біологічна смерть,то реанімацію слід припинити. У такому випадку слід установити час настання смерті і зробити запис в історії пологів.

 

 

Алгоритм № 3

Інтубація трахеї

Показання до інтубації трахеї на будь-якому з етапів первинної реанімації

· Абсолютні показання:

- необхідність відсмоктати мезоній з трахеї;

- наявність діафрагмальної грижі у дитини.

· Відносні показання:

- вентиляція мішком і маскою неефективна або довготривала;

- необхідність вводити ліки ендотрахеальним шляхом;

- народження дитини з екстремально малою масою тіла (менше 1000 г).

Основні етапи виконання процедури

· Забезпечити і фіксувати правильне положення голови дитини,дати вільний потік кисню,зафіксувати час початку процедури.

· Тримаючи ларингоскоп лівою рукою,увести клинок вздовж правого краю язика,відтискаючи його до лівої половини рота,потім просувати кінець клинка до заглиблення відразу за коренем язика.

· Поволі піднімаючи клинок ларингоскопа,знайти і зафіксувати у полі зору вхід у трахею (голосову щілину).

· Уникати піднімання кінця клинка гойдальним рухом.

· У разі потреби відсмоктати слиз з трахеї.

· Увести трубку в правий кут рота (якщо зв’язки зімкнуті,чекати,поки вони розімкнуться);кінець ендотрахеальної трубки ввести у трахею,вирівнюючи позначку голосової щілини на трубці з голосовими зв’язками.

· Вийняти клинок ларингоскопа з рота і провідник із трубки (якщо використовувався),надійно утримуючи трубку рукою (притиснути трубку пальцями до верхнього піднебіння або кута рота).

· Приєднати до ендотрахеальної трубки реанімаційний мішок і розпочати ШВЛ,після чого негайно перевірити місцезнаходження інтубаційної трубки у трахеї,враховуючи:

- збільшення ЧСС (найважливіший показник);

- наявність симетричних рухів грудної клітки під час вентиляції;

- дані аускультації аксилярних ділянок грудної клітки з обох боків і епігастральної ділянки;

- запотівання трубки під час видиху;

- відсутність ознак прогресивного збільшення живота;

- поліпшення кольору шкіри й активність новонародженого.

· Якщо є підозра на неправильне введення трубки:

- витягнути трубку,здійснити вентиляцію легені мішком і маскою,щоб нормалізувати ЧСС і колір шкіри,а потім повторити процедуру інкубації.

· Додатково перевірити правильність глибини введення трубки за формулою: сантиметрова позначка на трубці на рівні верхньої губи = величина маси тіла дитини у кілограмах + число 6.

· Зазначити сантиметрову позначку на рівні верхньої губи і прикріпити трубку лейкопластиром до обличчя дитини.

· Після стабілізації стану новонародженого вкоротити трубку,якщо вона виступає над рівнем верхньої губи більш ніж на 4 см.

· Тривалість однієї спроби інтубації трахеї не має перевищувати 20 с,оскільки під час її виконання припиняють інші реанімаційні процедури (за винятком подавання вільного потоку кисню).

· Якщо трахею новонародженої дитини не вдалося заінтубувати протягом 20 с,слід зупинити спробу інкубації і відновити вентиляцію легень мішком і маскою 100-відсотковим киснем до нормалізації ЧСС,а також кольору шкіри і слизових оболонок новонародженого.

· Після цього,у разі потреби,можна повторити спробу інкубації.

 

Алгоритм № 4

Непрямий масаж серця

Показання

· ЧСС становить менш як 60 скорочень за 1 хв після 30 с ефективної ШВЛ.