Дніпропетровська державна фінансова академія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

економічний факультет

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

 

Ділові ігри

з дисципліни:

«МІКРОЕКОНОМІКА»

 

 

Дніпропетровськ – 2010

ББК 330.101.54

Т 12	Табінський В.А.
Мікроекономіка: Ділові ігри:– Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2010. – 37 с.

 

Методичні рекомендації містять докладний опис ділових ігор, побудованих на теоретичному матеріалі дисципліни: «Мікроекономіка». Ігри можуть застосовуватися як під час семінарських занять так і при проведенні інших заходів. Ділові ігри допоможуть глибше пізнати економічні проблеми держави, зрозуміти що знання теоретичного матеріалу дійсно допоможе їм в подальшій професійній діяльності.

 

 

Автори:	В.А. Табінський – к.е.н., доцент, завідувач кафедри економічної теорії Дніпропетровської державної фінансової академії В.О. Андрєєв – викладач кафедри економічної теорії Дніпропетровської державної фінансової академії
Рецензенти:	Д.В. Маляр – к.е.н., доцент, кафедри економічної теорії та державного регулювання економіки Академії митної служби України С.А. Корнієнко – к.е.н., доцент, кафедри економічної теорії Дніпропетровської державної фінансової академії
Відповідальний за випуск:	В.А. Табінський – к.е.н., доцент, завідувач кафедри економічної теорії Дніпропетровської державної фінансової академії

 

Розглянуто та схвалено Вченою радою економічного факультету

Протокол № 5 від 26.01. 2010 р.

 

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри економічної теорії

Протокол № 6 від 18.01. 2010 р.

ЗМІСТ

 

Вступ
Ділова гра «Поведінка споживача»
Ділова гра «Рівновага монополії»
Ділова гра «Створення товариства»
Ділова гра «Ринок праці»
література

 

ВСТУП

 

Ділові ігри є інтерактивними, імітаційними формами навчан­ня, що передбачають моделювання тих чи інших дій, критику певних думок і пропозицій.

Вони сприяють розвитку логічного мислення, аналітичних здібностей студентів, стимулюють і підвищують їх інтерес до навчання, розвивають уміння приймати вірні рішення в різних економічних ситуаціях.

Сьогоднішній діловий світ потребує компетентних і кваліфікованих фахівців, здатних приймати економічно грамотні рішення і нести відповідальність за їх впровадження в життя. Тому для студентів особливо важливо визначити свої професійні можливості, відчути себе в ролі лідера і виконавця.

Особливо необхідні ділові ігри у сьогоднішніх умовах, коли суспільству необхідні освічені спеціалісти, спроможні розбиратися у складних економічних ситуаціях, аналізувати економічні та політичні процеси, які відбуваються в суспільстві. Дисципліна «Мікроекономіка» має значні можливості щодо використання ділових та рольових ігор.

На семінарських заняттях студенти у формі ділової гри закріплюють економічні знання, поняття, категорії, визначення, терміни, знайомляться з професіями свого напрямку підготовки, процедурою конкурсного відбору, відпрацьовують реакцію на ситуативність, вчаться мистецтву самопрезентації, заповзятливості.

Запропоновані теми економічних ігор з дисципліни: «Мікроекономіка» допоможуть студентам в захоплюючій, змагальній формі шляхом участі в ігрових ситуаціях «Поведінка споживача», «Рівновага монополії», «Створення товариства», «Ринок праці», оволодіти азами підприємництва, фінансової діяльності, управління персоналом, придбати важливий досвід рішення економічних задач, що зустрічаються в житті, встановити живий контакт з своїми товаришами, добитися взаєморозуміння, відчути здатність до колективної роботи.

Мета методичних рекомендацій по проведенню ділових ігор полягає у відпрацюванні знань, умінь і навиків з дисципліни: «Мікроекономіка».

Ділові ігри розраховані для проведення, як з однією так і з декількома студентськими групами. Семінарські заняття на яких проводяться ділові гри, починається з постановки мети, з’ясування основних категорій і процесів які відбуваються відносно розглядаємої проблеми. Робота завершується підведенням підсумків і загальним обговоренням отриманих результатів.

ДІЛОВА ГРА «ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА»

 

Цілі ділової гри

1. Засвоїти поняття «корисність», «функція корисності», «гранична корисність», «таблиця Менгера», «бюджет споживача», «рівновага споживача», «ліквідність», «бартер» тощо.

2. Зрозуміти спосіб представлення функції корисності у вигляді таблиці Менгера.

3. Навчитися визначати оптимальний (рівноважний) набір продуктів при заданих функції корисності і бюджеті споживача в окремому випадку, коли функція корисності представлена у вигляді таблиці Менгера.

4. Набути елементарні навички активного пошуку торгового партнера, обговорення умов операції, бартерного обміну і тощо.

Поняття

Корисність (U) — задоволення, одержане людиною в результаті споживання деякого набору продуктів.

Функція корисності — залежність корисності від об'ємів споживання продуктів (число незалежних змінних цієї функції рівне числу різних продуктів в наборі).

Гранична корисність i-й одиниці продукту (MU_i) — приріст корисності набору, що досягається в результаті додавання в нього i -й одиниці даного продукту при незмінній кількості в наборі всіх інших продуктів.

Бюджет споживача — сума, яку людина може витрачати на придбання набору продуктів.

Рівновага споживача — ситуація, коли при заданому бюджеті споживач одержує максимальну корисність.

Ліквідність — здатність товару швидко обмінюватися на інші товари відповідно до ринкових цін, що склалися. Гроші — товар з щонайвищою ліквідністю.

Бартер — обмін товарами, які не є грошима.

 

Теорія

Таблиця Менгера — специфічна форма запису функції корисності. Вона застосовується, коли продукти дискретні (яблука, цукерки), а гранична корисність одного продукту не залежить від об'єму споживання інших продуктів.

Наприклад, якщо додаткове «задоволення», доставлене споживанням додаткового шматка хліба, не залежить від того, скільки при цьому споживається молока, то в цьому випадку функцію корисності можна записати у вигляді таблиці Менгера.

Для набору з двох продуктів X і Y таблиця Менгера (табл. 1) має вигляд:

Таблиця 1

 

Таблиця Менгера

 

X	Y
MU 1^x MU 2^x ........	MU 1^y MU 2^y ........

 

Корисність набору, що складається з т одиниць продукту Y, рівна сумі перших n елементів першого стовпця, складеної з сумою перших m елементів другого стовпця:

U_min = (MU₁^x +... + MU_m^x) + (MU₁^y... + MU_n^y) (1.1)

 

Приклад, Бюджет Федора складає 4 талери. Набір складається з яблук, груш, тортів і кексів. Яблуко і груша стоять по 1 талеру, а торт і кекс — по 2 талери. Граничні корисності цих продуктів вказані в таблиці Менгера (табл. 2).

Знайдемо рівноважний набір. Помітимо, що з чотирьох продуктів відношення граничної корисності першої одиниці продукту до ціни більше у яблук (7/1 проти 5/1, 9/2 і 11/2). Тому в рівноважний набір треба включити яблуко.

Уявимо, що Федір вже з'їв перше яблуко, і продовжимо наші міркування. Відношення граничної корисності наступного (другого по рахунку) яблука до ціни як і раніше перевершує відношення граничної корисності першої одиниці продукту до ціни для решти продуктів (ці продукти ще не споживали, тому ми розглядаємо граничну корисність їх перших одиниць — «найсмачніших»).

 

Таблиця 2

Переваги Федора

	Яблуко	Груша	Торт	Кекс
MU1
MU2
MU3
MU4
Цена

 

Уявимо, що Федір з'їв і друге яблуко. Тепер найбільше відношення граничної корисності до ціни буде у кексу (11/2 проти 5/1, 5/1 і 9/2). Отже, рівноважний набір складається з двох яблук і одного кексу. Формально він записується так: (2; 0; 0; 1). Максимальна корисність рівна (7 + 6) + 11 = 24. Будь-який інший набір вартістю 4 талери дасть меншу корисність (перевірте це).

Правила гри

1. Є чотири продукти: гусак, качка, курка і фазан (розглядаються тварини, — як у К. Менгера). Кожний з птахів зображається карткою:

* гусак — червоною;

* качка — синьою;

* курка — коричневою;

* фазан — зеленою.

2. Ціна гусака, качки і курки — $1, фазана — $2 (фазан — дичина, тому він дорожчий).

3. Кожен студент розводить (або здобуває в лісі) птахів одного вигляду і продає (обмінює) їх на ринку. Кожен продавець виходить на ринок, маючи в своєму розпорядженні продукти вартістю $4 (бюджет споживача):

* у продавця гусаків — 3 гуски і $ 1;

* у продавця качок — 3 качки і $1;

* у продавця курок — 3 курки і $1;

* у продавця фазанів — 1 фазан і $2.

4. Студентам видаються відповідні набори (птахи плюс долари). Роль долара у нас виконує монета радянський «п'ятак» (можна узяти будь-яку монету, що вийшла з обігу).

5. Кожен продавець є і споживачем. Він одержує свою таблицю Менгера. Використовуючи її і враховуючи заданий бюджет споживача ($4), студент повинен визначити рівноважний набір продуктів і максимальну корисність.

6. Кінцева мета споживача-продавця — одержати рівноважний набір в матеріальній формі (картка плюс гроші) і пред'явити його викладачу. Необхідно особливо підкреслити, що замість будь-якого птаха студент може пред'явити відповідну її вартості кількість доларів. Таким чином, роль долара в цій грі схожа на роль джокера в картах, який може «перетворитися» на будь-яку карту.

Приклад. Рівноважний набір продавця складається з двох гусаків і двох курей. Він одержить максимум корисності, якщо пред'явить викладачу один з наступних наборів:

* 2 гусака, 1 курка і $1;

* 2 гусака і $2;

* 2 курки і $2;

* 1 гусак і $3 і т. д.

7. Для того, щоб «добути» рівноважний набір, студент вимушений мінятися продуктами з іншими студентами. Звичайно успіху добиваються студенти, які голосно оголошують про те, які продукти їм потрібні і які продукти вони пропонують для обміну. Зрозуміло, що обміняти птаха на долар складніше, ніж долар на птаха. Це пов'язано з тим, що долар має більшу ліквідність, а тому він цінніший за гусака або курку.

8. У грі особливо виділяється випадок, коли студент пред'являє викладачу $4. Цей студент — абсолютний переможець гри, тому що він добився складної мети, — одержав максимально можливий об'єм ліквідних засобів. Для цього, поза сумнівом, потрібен підприємницький талант.

9. Бали присуджуються за наступними правилами:

* п'ять балів. Пред'явлені $4;

* чотири бали. Правильно визначені рівноважний набір і максимальна корисність, причому рівноважний набір пред'явлений викладачу (якщо крім птахів здаються долари, то необхідно пояснити, якого птаха «замінює» кожен долар);

* три бали. Правильно визначені рівноважний набір і максимальна корисність, але студенту не вдалося зробити потрібний обмін і зданий набір не є рівноважним (продавець має економічні знання, але йому не вистачило підприємницьких здібностей);

* два бали. Рівноважний набір визначений невірно, пред'явлений набір вартістю $4 (продавцю не вистачає економічних знань, і він не продемонстрував підприємницького таланту);

* один бал. Пред'явлений набір вартістю менше $4 (продавця обдурили партнери по операції, або товар, просто, вкрадений).

10. Перемагає студент (студенти), що одержав найбільшу кількість балів.

 

Підготовка гри

1. Підготувати картки чотирьох кольорів і монети. Число карток кожного кольору повинне бути приблизно рівне числу студентів в групі. Число монет повинне на 25 % перевершувати число студентів в групі.

2. Підготувати картки з таблицями Менгера (по числу студентів групи). На кожній картці треба вказати, яких птахів продає даний споживач (табл. 3).

3. Визначити рівноважний набір і максимальну корисність для кожної таблиці Менгера, враховуючи задані ціни продуктів і обмеження бюджету (табл. 4).

4. Підготувати таблицю для реєстрації викладачем результатів гри (табл. 5).

 

Порядок проведення гри

1. Повторити поняття і теоретичні положення, необхідні для поведінки гри.

Таблиця 3

Переваги учасників гри

1. Гусак	2. Гусак	3. Гусак
Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф
						. 33
4. Качка	5. Качка	6. Качка
Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф
7. Курка	8. Курка	9. Курка
Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф
10. Фазан	11. Фазан		12. Фазан
Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф	Г	К	К	Ф

2. Вирішити на дошці задачу на визначення рівноважного набору.

3. Пояснити студентам мету і правила гри.

4. Видати кожному студенту:

* картку з таблицею Менгера, що задає індивідуальні споживацькі переваги;

* картки, які замінюють в грі птахів: для продавців гусаків, качок і курей — три, для продавців фазанів — одну. Ці картки повинні відповідати виду птахів, вказаному над таблицею Менгера;

* монети: для продавців гусаків, качок і курей — одну, для продавців фазанів — дві.

Таблиця 4

 

Приклад гри

1. Початкові дані:

• студентів — 12 чоловік;

• карток «Гусак», «Качка» і «Курка» — по 9;

• карток «Фазан» — 3;

• монет — 15.

2. В результаті проведених студентами розрахунків і обмінів одержані наступні дані (табл. 5).

Примітки:

• у першому стовпці таблиці вказується порядковий номер студента відповідно до послідовності пред'явлення викладачу наборів продуктів;

• у третьому стовпці вказується номер картки з таблицею Менгера (номер варіанту);

• у четвертому стовпці записується: зданий набір продуктів, якщо студент вважає його оптимальним; або, інакше, скорочення «неопт.»;

• у п'ятому стовпці вказується корисність рівноважного набору (на думку студента). Студенти, що вважають, що зданий ними набір не оптимальний, вказують максимальну корисність розрахованого, але не «здобутого» ними рівноважного набору;

• у шостому стовпці ставиться знак «плюс» студентам, що правильно визначили рівноважний набір, незалежно від того, «добули» вони його чи ні. Студентам, що не визначили рівноважний набір, ставиться знак «мінус»;

• для студента, 4 доларів, що здали, в стовпцях 4-6 записується знак «$4».

3. Підсумки гри:

• абсолютним переможцем гри став Яковлєв, що здав $4 (5 балів);

• п'ять студентів також можна визнати за переможців. Кожний з них вірно визначив і за допомогою обміну «добув» рівноважний набір: Григор’єв, Петрова, Антонов, Глібова, Іванова (4 бали);

• два студенти вірно визначили рівноважний набір, але не змогли здійснити необхідний обмін: Дмитрієв, Марінін (3 бали);

• три студенти не змогли правильно визначити рівноважний набір: Сергєєва, Борисов, Федоров. Це груба помилка (2 бали);

• студентка Алексєєва вірно визначила рівноважний набір, але в ході обміну втратила одного птаха (або долар). Цей серйозний прорахунок на практиці приводить до зниження корисності на більшу величину, ніж помилка у визначенні рівноважного набору (1 бал).

Цілі ДІЛОВОЇ гри

 

1. Засвоїти поняття «індивідуальний попит», «ринковий попит», «монополія», «виручка», «витрати», «прибуток», «рівновага фірми», «рівноважна ціна».

2. Усвідомити суть закону попиту.

3. Вивчити механізм ціноутворення на монополізованому ринку.

4. Набути елементарні навички виявлення переваг споживачів і рекламування товару.

 

Поняття

 

Індивідуальний попит — кількість товару, яку бажає і здатна придбати дана людина за деякий проміжок часу.

Ринковий попит — сума значення індивідуального попиту всіх покупців даного товару.

Закон попиту — убування об'єму попиту при збільшенні ціни.

Монополія — єдиний продавець.

Монополія-перекупник — монополія, яка купує товар за фіксованою ціною на одному ринку (ціна покупки), а продає його за довільною (монопольної) ціною на іншому ринку.

Виручка — добуток ціни і об'єму продажів.

Витрати монополіста-перекупника — твір ціни закупівлі і об'єму продажів.

Прибуток — різниця виручки і витрат.

Рівновага фірми — ситуація, коли її прибуток максимальний.

Рівноважна ціна — ціна, яку повинен встановити монополіст, щоб максимізувати прибуток.

 

Теорія

Рівноважна ціна монополії-перекупника визначається сумою значень індивідуального попиту всіх покупців і ціною закупівлі. Розглянемо приклад.

На ринку — два покупці і монополія. При цінах 30, 25 і 20 одиниць попит першого покупця рівний 1, 2 і 3, а попит другого покупця — відповідно 0,1 і 1. Ціна закупівлі рівна 9. Ринковий попит Q знайдемо, склавши функції індивідуального попиту Q₁ і Q₂. Загальні витрати ТС в даному випадку пропорційні об'єму продажів. Враховуючи це, запишемо дані в табл. 6 і виконаємо дії.

Максимальний прибуток — 48 досягається при ціні 25. Це — рівноважна ціна.

Таблиця 6

Правила гри

Декілька студентів (2-3 чол.) виступають в ролі монополії-перекупника (у кожного продавця свій унікальний товар).

1. Решта студентів є покупцями. Кожен студент може пред'явити попит тільки на один товар.

2. Фактично гра відбувається між студентами-«монополістами». Переможе монополіст, що одержав великий прибуток. Задача монополістів полягає у виборі і рекламуванні товару з метою формування високого ринкового попиту на нього.

3. Монополіст встановлює ціну закупівлі товару, орієнтуючись на ціну, що склалася, на цей товар на реальному ринку. Ця ціна істотно впливає на прибуток монополіста. Якщо ціна закупівлі надмірно висока, то монополія може опинитися в збитку. Проте ціна закупівлі не повинна бути неправдоподібно низкою. Якщо ціна закупівлі рівна нулю, то ми говоримо, що монополіст «вкрав» товар.

4. Монополіст повідомляє ціну закупівлі викладачу конфіденційно, оскільки вона не повинна впливати на формування індивідуального попиту покупців (це «комерційна таємниця»).

5. Студенти-«покупці» беруть участь в грі, підтримуючи того або іншого продавця («голосуючи рублем»). Кожен покупець вибирає один товар і пред'являє на нього попит.

6. Якщо покупець пред'являє попит, який не підкоряється закону попиту, то такий покупець дискваліфікується, а його заявка в грі не бере участь. Певний продавець позбавляється підтримки цього покупця.

7. Процедурі заповнення таблиць індивідуального попиту передує дискусія в аудиторії про можливий діапазон зміни ціни кожного товару. Підсумком дискусії повинен стати набір можливих значень ціни кожного товару (4-5 значень), в який, на думку аудиторії, входять максимально і мінімально можливе значення ціни.

8. У дискусії про діапазон ціни товару не бере участь його продавець, оскільки він зацікавлений в підвищенні ціни і встановленні вищої рівноважної ціни.

9. Викладач в цій грі виконує організаційні функції і здійснює необхідні розрахунки на дошці (розрахунки можна доручити студенту).

 

Підготовка гри

1. Встановити кількість можливих значень ціни для кожного товару (у нас воно рівне 4).

2. Підготувати «бланки» для запису індивідуального попиту (табл. 7).

Порядок проведення гри

1. Повторити поняття, необхідні для проведення гри.

2. Пояснити студентам мету і правила гри.

3. Серед активних студентів вибрати двох (або більш) чоловік, які виступатимуть в ролі продавців (бажано добровольців). Дати їм час на обдумування питання про те, який товар зараз в даній аудиторії матиме найбільший попит.

Таблиця 7

Приклад гри

1. Початкові дані:

* студентів — 6;

* товарів — 2;

* можливих цін — 4.

2. Студент Іван — продавець бубликів. Ціна закупівлі бублика — 2 грн.

3. Студент Олена — продавець дискет. Ціна закупівлі дискети — 10 грн.

4. Можливі ціни бублика: 4, 6,8, 10 грн.

5. Можливі ціни дискети: 8,11, 14, 17 грн.

6. Попит на бублики пред'явили Катерина, Олена і Петро. Індивідуальний попит кожного покупця і необхідні розрахунки представлені в табл. 8.

 

Таблиця 8

Таблиця 9

Цілі ДІЛОВОЇ гри

 

1. Засвоїти поняття «колективний інтерес» і «товариство».

2. Набути елементарні навички пошуку партнерів і створення товариства.

 

Поняття

Колективний інтерес — мета, яку людина не може досягти без допомоги деяких інших людей, які також прагнуть до досягнення цієї мети.

Товариство — підприємство, створене за угодою двох або більшого числа окремих осіб шляхом об'єднання їх капіталу і підприємницьких зусиль. Товариші розподіляють між собою ризик, прибутки і збитки, вони відповідають своїм майном за зобов'язаннями товариства.

 

Теорія

У грі використовується формула відстані між двома точками площини, яка є однією з форм запису відомої теореми Піфагора: квадрат відстані між крапками (12; 24) і (15; 28) рівний:

(12-15)² + (24-28)² = 25.

Отже, відстань між цими крапками рівна 5.

 

Правила гри

1. Кожен студент виступає в ролі власника молочної ферми.

Всього — 11 фермерів.

2. Для того, щоб вироблюване на фермі молоко не скисало в жарку погоду, необхідно, щоб вона знаходилася поблизу молокозаводу. Максимально допустима відстань від ферми до молокозаводу рівна 5 км. Якщо відстань буде більше, фермер розориться.

3. При визначенні місцеположення об'єктів як орієнтир використовується млин. Місцеположення кожної ферми задається двома числами: видаленням на схід від млина і видаленням на північ від млина. Іншими словами, місцерозташування ферми задається звичними декартовими координатами, причому млин знаходиться на початку координат. На рис. 1 зображена ферма з координатами (5 км; 2 км).

 

Рисунок 1. Визначення місцеположення ферми

 

4. Студентам довільно роздають картки (купчі) з вказівкою номера ферми і її координат. Всі координати — цілі числа.

5. Кожен фермер має в своєму розпорядженні суму 1 млн. грн. для будівництва молокозаводу, проте молокозавод коштує 4 млн. грн. Тому для споруди молокозаводу фермерам необхідно об'єднуватися в товариства.

6. Оскільки всі ферми можуть виділити на будівництво 11 млн. грн., то всього можна утворити два товариства, тобто можна побудувати два молокозаводи.

7. У товаристві може бути тільки чотири члени: виробничих потужностей молокозаводу не вистачає для обробки молока від п'яти ферм. В той же час трьом фермерам не вистачить засобів для споруди заводу.

8. У товариство не можна приймати фермера, ферма якого розташована далі 5 км до планованого молокозаводу. Якщо такий фермер все ж таки прийнятий (або, іншими словами, незручне для нього місцеположення заводу затверджене товариством), він розориться, а разом з ним розоряться всі його товариші.

9. Товариство реєструється тільки в тому випадку, якщо всі його члени приходять до єдиного рішення про місце споруди молокозаводу. Його координати повинні бути цілими числами.

10. Задача кожного фермера — добитися того, щоб молокозавод знаходився від ферми на мінімальній відстані. Досягнута в результаті цього економія на транспортних витратах і часі дозволить одержувати додатковий прибуток.

11. Для реєстрації товариства викладачу треба здати:

* список членів товариства з вказівкою відстані від кожної ферми до планованого молокозаводу, а також самі координати заводу;

* картки (купчі) всіх членів товариства.

12. Відстань студенти визначають або за допомогою лінійки і паперу в клітку, або за допомогою формули. Краще вибрати перший варіант — він більш наочний і простий.

13. Переможе в грі фермер, чия ферма буде розташована на мінімальній відстані від молокозаводу. Він «розбагатіє».

14. Бали присуджуються за наступними правилами:

* п'ять балів. Ферма знаходяться на мінімальній відстані від молокозаводу;

* чотири бали. Ферма знаходиться на мінімальній відстані від молокозаводу серед членів товариства (але не серед всіх фермерів);

* три бали. Фермер є членом якого-небудь товариства, причому відстань від його ферми до молокозаводу не є мінімальною в його товаристві (рядовий член товариства);

* два бали. Фермеру не вдалося стати членом якого-небудь товариства. Його молоко скиснуло, і він розорився. Таких фермерів не менше три;

* один бал. Фермер подав заяву про вступ до товариства, але відстань від його ферми до планованого молокозаводу більше 5 км. Він розорився, як і його три товариші, що не відбудуться (вони одержують по 2 бали).

 

Підготовка гри

1. Встановити координати ферм так, щоб у фермерів були приблизно рівні можливості. Цього можна добитися, якщо розмістити всі ферми на колі. Приблизна схема розміщення ферм представлена на рис. 2.

2. Координати ферм представлені в табл. 10.

 

Рисунок 2. Схема розташування ферм

Таблиця 10

 

Координати молочних ферм

 

Ферма	X	Y	Ферма	X	Y

 

3. Заготовити 11 карток з номером ферми і її координатами.

4. Заготовити два бланки заявки на реєстрацію товариства. У бланку передбачити місце для внесення координат молокозаводу, а також накреслити таблицю з чотирма стовпцями:

* порядковий номер ферми (від 1 до 4);

* номер ферми на картці (купчою);

* прізвище студента-фермера;

* відстань від ферми до молокозаводу.

5. Заготовити таблицю (табл. 11), за допомогою якої викладач може швидко перевірити вказані в заявках відстані і виявити переможця. У таблиці треба вказати: всі крапки, в яких теоретично може розташовуватися завод;

Таблиця 11

 

Порядок проведення гри

 

1. Повторити поняття, необхідні для проведення гри. Написати на дошці приклад розрахунку відстані між двома точками площини.

2. Пояснити студентам мети і правила гри.

3. Роздати студентам картки (купчі) з координатами ферм.

4. Дати студентам 15-20 хв. на пошук партнерів по товариству і оформлення заявок на реєстрацію товариств.

5. Прийняти заявки на реєстрацію товариств і картки (купчі) фермерів, що не увійшли до товариств.

6. Використовуючи табл. 11, перевірити вказані в заявках відстані від ферм до відповідних молокозаводів.

7. Підвести підсумки гри, назвати переможців.

 

Приклад гри

 

1. Початкові дані: студентів — 11;

* внесок фермера — 1 млн. грн.;

* вартість заводу — 4 млн. грн.;

* число членів товариства — 4 чіл.;

* максимальна відстань до заводу — 5 км.

2. Викладачу здані дві заявки на реєстрацію товариств (табл. 12).

3. Не увійшли до товариств: Дем’ян, Потап і Тарас.

4. Перевіривши заявлені відстані по табл. 11, викладач переконався, що вони визначені вірно.

5. Підсумки гри:

* переміг в грі Антип. Відстань від його ферми (№ 5) до молокозаводу (№ 2) рівна 1 км, — мінімальне значення. Він одержує 5 балів;

 

Таблиця 12

Ділова гра «Ринок праці»

Цілі ділової гри

1. Засвоїти поняття «ставка заробітної платні», «трудовий дохід», «рівновага працівника», «граничний продукт праці», «рівноважний об'єм праці», «попит на працю», «пропозицію праці».

2. Навчитися визначати функцію індивідуальної пропозиції праці працівника на основі його функції корисності, заданої в табличній фермі на безлічі альтернатив «дозвілля — дохід».

3. Навчитися визначати функцію попиту на працю підприємства на основі його виробничої функції, представленої в табличній формі.

4. Набути елементарні навички визначення оптимальної чисельності працівників підприємства і набору персоналу.

5. Набути елементарні навички пошуку якнайкращого місця роботи і визначення оптимальної тривалості робочого дня.

 

Поняття

Ставка заробітної плати — ціна однієї години праці.

Трудовий дохід — денна заробітна плати, рівна ставці заробітної плати, помноженої на тривалість трудового дня працівника.

Рівновага працівника — ситуація, коли при заданій ставці заробітної плати досягається максимальна корисність набору «дозвілля — дохід».

Виробнича функція — залежність денної виручки підприємства від об'єму використовуваної за день праці.

Граничний продукт праці — приріст денної виручки підприємства, одержаний в результаті збільшення об'єму використовуваної за день праці на одну годину.

Рівноважний об'єм праці — об'єм використовуваної за день праці, яка при заданій ставці заробітної платні забезпечує підприємству максимальний щоденний прибуток.

Попит на працю — кількість годинника праці, яке підприємство придбає в день при заданій ставці заробітної плати; рівний рівноважному об'єму праці.

Пропозиція праці — кількість годинника праці, яка працівник бажає продати протягом дня при заданій ставці заробітної плати.

 

Теорія

1. Функція пропозиції праці працівника будується виходячи з припущення, що він може кількісно оцінити корисність будь-якого набору «дозвілля — дохід». Корисність вимірюється в гіпотетичних (неіснуючих, умовних) одиницях. Під дозвіллям розуміється час, вільний від найманої праці. Величина дозвілля (як і трудового дня) може мінятися від 0 до 24 годин. Дохід є денна заробітна плата працівника.

У табл. 13 представлені три значення дозвілля, два значення доходу і шість значень індивідуальної корисності, що відповідають відповідним наборам «дозвілля — дохід».

У табл. 14 представлені значення тривалості трудового дня, доходу і ставки заробітної плати, що відповідають відповідним наборам «досуг – дохід». Так набору (18; 72) відповідає тривалість трудових днів 6 годин (24 - 18) і ставка заробітної плати 12 грн./год. (72:6).

Таблиця 13

Таблиця 14

 

Таблиця 15

 

Пропозиція праці

 

Ставка зарплати	2,5	7,5	12,5	17,5
Трудовий день

 

2. Функція попиту на працю з боку підприємства будується на основі його виробничої функції. Відомо, що функція попиту на працю співпадає з функцією граничного продукту праці.

У табл. 16 перші два рядки задають виробничу функцію, а перший і третій рядки — функцію граничного продукту (і попиту на працю). Граничний продукт розраховується як різниця відповідних значень виробничої функції. Розглянемо це докладніше. Граничний продукт для витрат праці 14 не можна розрахувати, оскільки невідома виручка при витратах 13. Ця обставина відображається прочерком в першому стовпці третього рядка таблиці.

Таблиця 16

 

Таблиця 17

 

Попит на працю

 

Ставка зарплати
Попит на працю

Правила гри

 

1. Число учасників гри рівне 11. Учасники діляться на дві групи: працівники (6 чол.) і працедавці (5 чол.). Працівники: Федот, Дем’ян, Прохор, Богдан, Тарас, Макар. Підприємства: пекарня, млин, будівництво, ферма, молокозавод.

2. Праця, пропонована працівниками і використовувана підприємствами, однорідна, тобто він володіє однаковими якостями незалежно від особи працівника і особливостей підприємства.

3. Кожен працівник одержує таблицю, в якій вказано п'ять можливих значень дозвілля (17, 18, 19, 20 і 21 год./день), чотири можливі значення доходу (120,150, 180 і 210 грн./день) і 20 індивідуальних значень корисності для всіх можливих комбінацій «дозвілля — дохід».

4. Використовуючи одержану таблицю, кожен працівник повинен розрахувати ставки заробітної платні, що відповідають всім даним наборам «дозвілля — дохід» (див. табл. 14), і одержати свою функцію пропозиції праці (див. табл. 15). При цьому ставки зарплати в проміжку 20-30 округляють до 25, в проміжку 30-40 — до 35, в проміжку 40-50 — до 45, в проміжку 50-60 — до 55. При побудові кривої пропозиції праці слід розглядати тільки ставки зарплати 25, 35,45 і 55 грн./год.

5. Кожен працедавець (керівник підприємства) одержує таблицю, яка задає виробничу функцію. На основі цієї таблиці він одержує функцію граничного продукту (табл. 16) і функцію попиту на працю (табл. 17). При побудові кривої попиту на працю слід розглядати тільки ставки зарплати 25, 35, 45 і 55 грн./год.

6. Працівники і працедавці домовляються між собою про ставку заробітної платні і об'єм праці, що продається (що купується). Ставку заробітної платні можна вибрати тільки з приведених вище чотирьох значень. Проте підкреслимо, що в різних операціях ця ставка може розрізнятися, тобто в грі не встановлюється єдина ринкова ціна праці.