Робота командира механізованого взводу призначеного в похідну охорону.

Робота командира механізованого взводу призначеного в похідну охорону.

Командир механізованого взводу, одержавши задачу на дію в ГОЛОВНІЙ ПОХІДНІЙ ЗАСТАВІ:

- з’ясовує отримане завдання;

- надає першочергові вказівки щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання;

- оцінює обстановку

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ (як правило, всьому особовому складу);

- організує безпосередню охорону взводу;

- організовує взаємодію;

- організовує управління;

- організовує бойове забезпечення;

- організовує виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення;

- організовує підготовку особового складу, озброєння та техніки до маршу;

- перевіряє готовність до виконання бойового завдання;

- в установлений час доповідає командиру роти про готовність взводу.

 

Командир взводу, що призначений у похідну охорону, крім звичайних питань під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен:

усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання;

вивчитипо карті маршрут руху і характер місцевості;

визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування ним засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу;

визначити склад чергових вогневих засобів і порядок підготовки взводу до маршу.

 

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника, ймовірні рубежі і час зустрічі з ним;

у другому пункті – завдання взводу: маршрут і швидкість руху, побудову колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, порядок дій під час зустрічі із противником;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам) головних сил, дозорному відділенню (танку) і доданим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

дозорному відділенню (танку) – маршрут руху, його завдання (що і де розвідати або встановити); на якій відстані діяти, порядок огляду місцевості і доповіді про результати розвідки і де приєднатися до дозору;

відділенням (танкам) головних сил, доданим засобам – місця у похідному порядку взводу, порядок спостереження і до яких дій бути готовим.

"Розрахунок маршу".

 

В ході прийняття рішення і під час планування маршу розробляються, як правило, наступні розрахунки і визначаються (призначаються):

- загальна довжина маршруту (величина переходу);

- час, протягом якого здійснюється марш;

- ширина полоси руху і кількість маршрутів;

- величина добового переходу (добових переходів);

- рубежі (пункти) регулювання і час їх проходження;

- кількість і час привалів, денних (нічних), добових відпочинків;

- час на подолання похідним порядком природних перешкод;

- середня швидкість руху;

- похідне шикування, глибина похідної колони;

- вихідний рубіж (пункт) і час його проходження;

- час на зосередження (втягування) у визначений район зосередження або розгортання військ на вказаному рубежі;

- час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту).

Якщо марш здійснюється в передбаченні зустрічі з противником, то виконують розрахунок часу і можливі рубежі зустрічі з ним.

Тактичні розрахунки на марш розглянемо на конкретній обстановці.

Механізованому батальйону необхідно здійснити марш з вихідного району в район зосередження. Протяжність маршруту – 100 км. Вихідний пункт пройти о 21.00 29.10. В районі зосередитись до 4.00 30.10.

 

 

Визначити:

1. Час початку руху (час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту);

2. Час на здійснення маршу;

3. Середню швидкість руху.

Для визначення часу початку руху необхідно користуватись наступною формулою:

t_пр = Т_вп - Д х К х 60/V_ср

де:

t_пр – час початку руху похідної колони (год; хв);

Т_вп – час проходження вихідного пункту головою колони (год; хв);

Д – відстань вихідного пункту від вихідного району (км);

К – коефіцієнт збільшення довжини маршу;

60 – коефіцієнт переводу годин у хвилини;

V_ср – швидкість руху похідної колони при висуванні (км/год)

 

З формули, яка нам запропонована для розрахунку, нам невідомо Д; V_ср

 

Довжина маршруту Д_о – це відстань у кілометрах від вихідного пункту до найбільш вилученої крапки району (рубежу), куди батальйон повинний вийти після здійснення маршу. Вона визначається по карті шляхом виміру маршруту курвіметром чи циркулем-вимірником.

Практично розрахунок розробляється в наступному порядку: виміряється загальна довжина маршруту, вимірювана відстань при розрахунку маршу на карті масштабу 1: 50000 збільшується на 5% (на карті масштабу 1: 100000 – на 10%, 200000 – на 15%).

При здійсненні маршу в горах довжина маршруту може бути збільшена на 20-25%.

Після чого маршрут поділяється на відрізки по 5-10 км з урахуванням коефіцієнта поправки на нерівномірність рельєфу і нерівності доріг на кожнім відрізку.

Для визначення збільшення довжини маршруту відповідно до кривизни рельєфу необхідно застосувати коефіцієнти.

 

КОЕФІЦІЄНТИ ЗБІЛЬШЕННЯ ДОВЖИНИ МАРШУ

Місцевість	Карта (масштаб)
1:200000	1:100000	1:50000
Гірська	1,25	1,20	1,15
Горбкувата	1,15	1,10	1,05
Рівнинна	1,05	1,0	1,0

Застосовуючи формулу

Д = Д_о х М х К

розраховуємо Д,

де:

Д_о – відстань, що виміряна на карті;

К – коефіцієнт збільшення довжини маршруту;

М – масштаб карти.

Наприклад:

1. Д_о = 10 км;

2. Карта масштабу 1:100000

3. місцевість горбкувата.

Рішення:

Д = Д_о х К = 10 км х 1,1 = 11 км.

Визначаємо

V_{ср витягування}, як правило, дорівнює ¹/₂ або ²/₃ маршової швидкості.

Середня швидкість руху без врахування привалів може бути на БМП (БТР), танках – 20-25 км/год, тому ¹/_2, ²/₃ маршової швидкості буде складати 10-12,5 км/год або (15-18 км/год).

Після визначення всіх вихідних даних для проведення розрахунку початку руху командир визначає t_пр

t_пр = Т_вп - Д х К х 60/V_ср = 21.00 – (10 х 1,1) х 60 /10;

Відповідь:

21.00 – 1.06 = 19 год 54 хв

Висновок:

Для своєчасного проходження головою колони вихідного пункту, необхідно почати рух о 19 год 54 хв подачею команди «ВПЕРЕД» (333).

Після визначення часу початку руху, необхідно перейти до розрахунку часу на здійснення маршу.

Протяжність маршрутів і відстань від вихідного пункту до району зосередження вимірюється на карті і позначається на ній відрізками по 5-10 км в залежності від масштабу.

Після оцінки маршруту командир підрозділу розбиває його на ділянки відповідно до умов руху.

Оцінку маршруту розглянемо на конкретному варіанті.

Наприклад, після оцінки маршруту командир визначився, що:

- на першій ділянці довжиною в 20 км швидкість руху складає 25 км/год;

- на другій ділянці довжиною в 35 км швидкість руху складає 25 км/год;

- на третій ділянці довжиною в 25 км швидкість руху складає 20 км/год;

- на четвертій ділянці довжиною в 20 км швидкість руху складає 20 км/год.

Таким чином, якщо припустити, що місцевість горбкувата, і застосовуючи формулу Т=S/V, можемо розрахувати час на рух від вихідного пункту до району зосередження.

Т_м = 20 х 1,1 х 60/25 + 35 х 1,1 х 60/25 + 25 х 1,1 х 60/20 + 20 х 1,1 х 60/20 = 294 хв= 4год 54хв.

Висновок:

Визначення глибини похідного порядку.

Глибини похідного порядку визначається від голови похідної охорони до замикаючої машини (технічного замикання) включно. Для її розрахунку потрібно помножити кількість машин у колоні (без однієї) на величину встановленої дистанції між машинами, додавши віддалення похідної охорони і сумарну довжину всіх машин у колоні.

Формула розрахунку:

Г_пп =(N_м – 1) х d + N_м х L_м + L_охр;

де:

Г_пп - глибина похідного порядку;

N_м - кількість машин у колоні;

d - дистанції між машинами;

L_м - довжина машини;

L_охр - віддалення похідної охорони.

Таблиця для визначення глибини колони

Кількість машин в колоні	Глибина колони (м) при дистанціях між машинами (м)

Формула розрахунку для визначення глибини колони:

Г_к= (N_м – 1) х d + N_м х L_м

де:

Г_к - глибина похідної колони.

N_м - кількість машин у колоні;

d - дистанції між машинами;

L_м - довжина машини.

Довжина машини приймається:

- автомобіль, БТР, трактор - 5 м;

- танк, автомобіль з причепом (кухнею) - 10 м;

- автомобіль, тягач з гарматою на причепі - 15 м;

- тягач з танком на великовантажному причепі - 20 м.

Привали на денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння та військової техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу.

Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу.

Час повинен бути не менший часу на проведення контрольного огляду на привалах – 12-15 хв.

Таким чином, всього витрачено часу на рух 4 год 54 хв. на втягування 6 хв. Всього – 5 год.

 

Висновок:

Всього на марш дано 7 годин (21.00 до 4.00), час руху 5 год, залишилося 2 години. Таким чином: застосовуючи вимоги керівних документів до показників маршруту, можемо призначити привал тривалічтю до 1 години.

Місце проведення привалу визначається виходячи з часу, який затрачено на рух до нього і оцінки місцевості в районі майбутньої зупинки.

Тому, застосовуючи формулу S = V х t, розраховуємо місце знаходження голови колони через 3 години руху і визначимо район привалу:

S = Vх t = 22 км/год. х 3 год. = 66 км

Висновок:

Час на здійснення маршу.

Методика розрахунку призначена для визначення часу, необхідного на переміщення підрозділів з одного району в інший.

Вихідними даними для розрахунку служать довжина маршруту (від вихідного рубежу (пункту) до найближчої границі нового району), середня швидкість руху похідних колон, час на привали в ході руху і час на втягування в новий район зосередження, що розраховується в тому випадку, коли глибина району зосередження менше глибини похідного порядку.

Формула розрахунку:

t = D/V + t_п + t_вт,

де:

t – час на марш, години.;

D – довжина маршруту, км;

V – середня швидкість руху похідних колон;

t_п – загальний час на привали під час руху, годин;

t_п – час втягування в новий район зосередження.

Довжина маршруту

Довжина маршруту – це відстань у кілометрах від вихідного пункту до найбільш вилученої крапки району (рубежу), куди батальйон повинний вийти після здійснення маршу. Вона визначається по карті шляхом виміру маршруту курвіметром чи циркулем-вимірником.

Практично розрахунок розробляється в наступному порядку: виміряється загальна довжина маршруту, вимірювана відстань при розрахунку маршу на карті масштабу 1: 50000 збільшується на 5% (на карті масштабу 1: 100000 – на 10%, 200000 – на 15%).

При здійсненні маршу в горах довжина маршруту може бути збільшена на 20-25%.

Після чого маршрут поділяється на відрізки по 5-10 км з урахуванням коефіцієнта поправки на нерівномірність рельєфу і нерівності доріг на кожнім відрізку.

Робота командира механізованого взводу призначеного в похідну охорону.

Командир механізованого взводу, одержавши задачу на дію в ГОЛОВНІЙ ПОХІДНІЙ ЗАСТАВІ:

- з’ясовує отримане завдання;

- надає першочергові вказівки щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання;

- оцінює обстановку

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ (як правило, всьому особовому складу);

- організує безпосередню охорону взводу;

- організовує взаємодію;

- організовує управління;

- організовує бойове забезпечення;

- організовує виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення;

- організовує підготовку особового складу, озброєння та техніки до маршу;

- перевіряє готовність до виконання бойового завдання;

- в установлений час доповідає командиру роти про готовність взводу.

 

Командир взводу, що призначений у похідну охорону, крім звичайних питань під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен:

усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання;

вивчитипо карті маршрут руху і характер місцевості;

визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування ним засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу;

визначити склад чергових вогневих засобів і порядок підготовки взводу до маршу.

 

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника, ймовірні рубежі і час зустрічі з ним;

у другому пункті – завдання взводу: маршрут і швидкість руху, побудову колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, порядок дій під час зустрічі із противником;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам) головних сил, дозорному відділенню (танку) і доданим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

дозорному відділенню (танку) – маршрут руху, його завдання (що і де розвідати або встановити); на якій відстані діяти, порядок огляду місцевості і доповіді про результати розвідки і де приєднатися до дозору;

відділенням (танкам) головних сил, доданим засобам – місця у похідному порядку взводу, порядок спостереження і до яких дій бути готовим.

"Розрахунок маршу".

 

В ході прийняття рішення і під час планування маршу розробляються, як правило, наступні розрахунки і визначаються (призначаються):

- загальна довжина маршруту (величина переходу);

- час, протягом якого здійснюється марш;

- ширина полоси руху і кількість маршрутів;

- величина добового переходу (добових переходів);

- рубежі (пункти) регулювання і час їх проходження;

- кількість і час привалів, денних (нічних), добових відпочинків;

- час на подолання похідним порядком природних перешкод;

- середня швидкість руху;

- похідне шикування, глибина похідної колони;

- вихідний рубіж (пункт) і час його проходження;

- час на зосередження (втягування) у визначений район зосередження або розгортання військ на вказаному рубежі;

- час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту).

Якщо марш здійснюється в передбаченні зустрічі з противником, то виконують розрахунок часу і можливі рубежі зустрічі з ним.

Тактичні розрахунки на марш розглянемо на конкретній обстановці.

Механізованому батальйону необхідно здійснити марш з вихідного району в район зосередження. Протяжність маршруту – 100 км. Вихідний пункт пройти о 21.00 29.10. В районі зосередитись до 4.00 30.10.

 

 

Визначити:

1. Час початку руху (час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту);

2. Час на здійснення маршу;

3. Середню швидкість руху.

Для визначення часу початку руху необхідно користуватись наступною формулою:

t_пр = Т_вп - Д х К х 60/V_ср

де:

t_пр – час початку руху похідної колони (год; хв);

Т_вп – час проходження вихідного пункту головою колони (год; хв);

Д – відстань вихідного пункту від вихідного району (км);

К – коефіцієнт збільшення довжини маршу;

60 – коефіцієнт переводу годин у хвилини;

V_ср – швидкість руху похідної колони при висуванні (км/год)

 

З формули, яка нам запропонована для розрахунку, нам невідомо Д; V_ср

 

Довжина маршруту Д_о – це відстань у кілометрах від вихідного пункту до найбільш вилученої крапки району (рубежу), куди батальйон повинний вийти після здійснення маршу. Вона визначається по карті шляхом виміру маршруту курвіметром чи циркулем-вимірником.

Практично розрахунок розробляється в наступному порядку: виміряється загальна довжина маршруту, вимірювана відстань при розрахунку маршу на карті масштабу 1: 50000 збільшується на 5% (на карті масштабу 1: 100000 – на 10%, 200000 – на 15%).

При здійсненні маршу в горах довжина маршруту може бути збільшена на 20-25%.

Після чого маршрут поділяється на відрізки по 5-10 км з урахуванням коефіцієнта поправки на нерівномірність рельєфу і нерівності доріг на кожнім відрізку.

Для визначення збільшення довжини маршруту відповідно до кривизни рельєфу необхідно застосувати коефіцієнти.