Цивільно-правова відповідальність за порушення права на медичну допомогу

 

Цивільно-правова відповідальність у сфері медичної діяльності - це варіант юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайнових благ громадян у сфері охорони здоров'я і який полягає переважно в необхідності відшкодування шкоди. До особистих немайнових благ громадян, які безпосередньо пов'язані з медичною діяльністю, належать перш за все життя і здоров'я. З цієї причини можна стверджувати, що цивільно-правова відповідальність - це своєрідний засіб забезпечення захисту особистих немайнових прав (життя і здоров'я) пацієнтів при наданні медичної допомоги[6,c.439-440].

Розкриваючи поняття і суть цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності, важливо зрозуміти основні причини її виникнення. Ця відповідальність настає при порушенні медиками виконання своїх професійних обов'язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров'ю пацієнта. Якщо в основі правопорушення лежить лікарський злочин, то притягнення медика до кримінальної відповідальності не перешкоджає можливості вимагання з боку пацієнта або його законних представників цивільно-правового відшкодування шкоди. Цивільно-правова відповідальність медиків є окремим випадком професійної відповідальності загалом. Ключовим фактором цивільно-правової відповідальності є необхідність відшкодування заподіяної шкоди. У зв'язку з цим, враховуючи багатогранність медичної діяльності, коли вона нерідко стає агресивним фактором, що має несприятливі наслідки, важливо враховувати значну кількість підстав, згідно яких може виникнути цивільно-правова відповідальність[14].

 

Основними документами, які складають нормативно-правову базу, що визначає майнову відповідальність медиків за вчинення професійних правопорушень, є:

 

= Цивільний кодекс України;

 

= Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів".

 

Сучасне законодавство визначає такі умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності:

 

1. Протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) медичного персоналу.

 

2. Заподіяння шкоди пацієнту.

 

3. Причинний зв'язок між протиправністю та настанням шкідливих наслідків.

 

4. Вина заподіювана шкоди.

 

*Протиправність — це наявність певного відхилення від правил (норм) надання медичної допомоги, порушення суб'єктивного права пацієнта. Протиправність може виражатись як у дії, так і в бездіяльності. Наприклад, під стандартизацією, яка запроваджується у практику охорони здоров'я, розуміють використання певних стандартів (протоколів) ведення хворих з тими чи іншими захворюваннями. Відхилення від таких стандартів у лікуванні захворювання, при настанні несприятливого результату, є протиправним і може розглядатись як одна з умов настання цивільно-правової відповідальності медичної установи. А порушення суб'єктивного права пацієнта може виражатись у недостатньому інформуванні його з боку медичного працівника про наступне медичне втручання, у результаті чого порушується суб'єктивне право пацієнта на поінформовану добровільну згоду на медичне втручання.

*Шкода - це матеріальні збитки, які виражаються у зменшенні майна потерпілого пацієнта і (або) зменшенні його нематеріального блага (життя, здоров'я). Різновидами шкоди як результату протиправного медичного втручання є:

 

=майнова (реальні втрати, неотримані доходи, витрати на харчування, лікування, догляд тощо);

 

=моральна (фізичні та моральні переживання пацієнта, який постраждав у результаті медичного втручання).

 

Моральна шкода, завдана пацієнтові при наданні медичної допомоги, як термін не так давно відомий вітчизняній юридичній та медичній практиці стосовно необхідності їх компенсації. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості[ 8,c.215-219 ].

Згідно Методичних рекомендацій щодо відшкодування моральної шкоди, затверджених Листом Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 року, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може бути суто умовним. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді[29].

Судовий захист прав пацієнта є варіантом відновлення порушених прав і законних інтересів за допомогою звернення до судових органів. Суд є органом державної влади, що наділений владними повноваженнями. Судова система - це найбільш адекватний і дієвий засіб захисту прав пацієнта при незадоволенні якістю надання медичної допомоги.

Основними способами судового захисту прав пацієнтів є:

а) звернення пацієнта із адміністративним позовом на неправомірні дії органів влади, їх посадових і службових осіб;

б) звернення пацієнта із позовною заявою у порядку цивільного судочинства[10,c.334].

 

Відповідно до ст.ст. 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Окрім цього, конституційною гарантією є і право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень[ 2 ].

Це право деталізовано у нормі ст. 140 Кодексу адміністративного судочинства України. Особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право звернутись з адміністративним позовом до суду[ 30 ].

 

 

Висновки

 

Перед написанням даної курсової роботи я ставив собі за мету насамперед тлумачення та роз’яснення деяких прав та обов’язків, їхня легітимність та доцільність, дослідження прогалин у медичному праві та безпосередні методи та способи їх розв’язання. Що ж до історичного аспекту то метою дослідження являється безпосереднє вивчення медичного права з радянських часів та до сьогоднішніх років, шляхи та перспективи розвитку. Проведення паралелей з іншими галузями права та безпосередня аргументація необхідності виокремлення медичного права як окремої самостійної галузі права, та велика доцільність прийняття медичного законодавства.

Розглядаючи медичне право ще з медичних часів то можна на основі вивченого зробити висновок, що кодифікованого акта який би узагальнював медичне право не було ще з давніх часів, акти що були прийняті охоплювали тільки частину того чи іншого інституту. Тільки на початку 20 століття почалася полеміка на рахунок необхідності прийняття кодифікованого акта щодо даної галузі права.

Тож з вищесказаного слідує наступне, що незнання і невміння громадянами України аналізувати масу цих нормативно-правових актів, існує правова незрозумілість даного права, громадяни не розуміють,що у деякій мірі їхні права чи то порушені, чи то взагалі не беруться до уваги.

Аналізуючи дане право можна зробити висновок, що медичне право за своєю суттю є соціальним правом, так само, як і, наприклад, трудове право та право соціального захисту. Медичне право виступає єдиним правовим механізмом за допомогою якого реалізується право кожної людини в Україні на одержання кваліфікованої медичної допомоги. Важливою рисою цього механізму є публічні засади, які виявляються у закріпленні в Конституції та законах України права громадян на медичну допомогу і державному гарантуванні здійснення цього права, у наявності та функціонуванні державних і комунальних медичних закладів системи охорони здоров'я, у державному фінансуванні встановленого законом гарантованого мінімуму медико-санітарної допомоги, у всезагальності спеціалізованих медичних правил та обов'язковості їх виконання усіма медичними працівниками при наданні медичної допомоги. До предмета медичного права належать відносини з приводу: надання медичної допомоги (діагностичної, лікувальної, первинної, невідкладної, швидкої, спеціалізованої, реабілітаційної), медичного втручання, надання медичної допомоги людині для забезпечення її репродуктивної функції, трансплантації органів і тканин людині, корекції (зміни) статі тощо. До медичних відносин також належать відносини з приводу забезпечення хворих лікарськими, протезно-ортопедичними засобами, проведення медичної експертизи, проведення медико-біологічних дослідів з участю людини.

Варто звернути увагу сааме на конституційні права здійснення права на медичну допомогу, від яких безпосередньо відштовхуються всі подальші нормативно-правові акти. Конституційними гарантіями реалізації права на медичну допомогу виступають: державне фінансування соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм; безоплатність медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, заборона скорочення таких закладів, державного забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя.

Основними принципами права на медичну допомогу являються кваліфікована медична допомога, якісна медична допомога,доступність медичної допомоги, безоплатність медичної допомоги.

Громадяни України повинні свідомо розуміти у яких випадках їхні права порушуються чи нехтуються. Існує цивільно-правова відповідальність за порушення права на медичну допомогу звісно ж у судовому порядку. З позицій медичного права необхідно знати й правильно застосовувати правила подачі позовної заяви в суд при захисті прав пацієнтів, саме незнання основних правил подання позовних заяв нерідко стає перешкодою для звернення до суду пацієнтів, не задоволених якістю лікування

Отже, аналізуючи вищесказане можна зробити висновок, що на даний момент право на медичну допомогу потребує великих якісних доробок, починаючи від кодифікованого акта, також на мою думку слід прийняти до уваги практику зарубіжних країн.

Список використаних джерел

1. Бірюков І.А., Заїка Ю.О.. Співак В. М. Цивільне право України. Загальна частина.-К.:Наукова думка, 2003.-312с.

2. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/1436/126/

3. Закон України «Про захист споживачів» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1023-12

4. Конституція УРСР, затверджена XIV Всеукраїнським з'їздом Рад 30 січня 1937 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://arch.rbone.ci.net.ua/expos/temat/Konstit/konstit1937.htm

5. Конституція (Основний Закон України) УРСР від 1978 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=888-09

6.Конституція України від 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.

7. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Юрінком інтер,2001.-240с.

8. Кодекс адміністративного судочинства України: Офіційний текст.-К.: Юрінком інтер,2007.-115с.

9. Медичне право в Україні [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Pravo/62325.doc.htm

10. Медичне право – міф чи реальність? [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=839

11. Методичних рекомендацій „Відшкодування моральної шкоди" (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1012.1313.0

12. Основи законодавства України про охорону здоров’я [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2801-12

13. Обов’язкове медичне страхування [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/606/43/1/1/

14. Прасов О. О. Право на медичну допомогу та його здійснення: Запоріжжя, 2007.-350с.

15. Право людини на медичну допомогу: деякі теоретико-практичні аспекти [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://medicallaw.org.ua/uploads/media/02_277.pdf

16. Право на безоплатну медичну допомогу: реалії сьогодення [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2235

17. Право на безоплатну медичну допомогу [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.health-medix.com/articles/misteztvo/2009-06-01/102-104.pdf

18. Право на медичну допомогу та його здійснення [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/244230.html

19. Право на медичну допомогу [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://pda.coolreferat.com/Право_на_медичну_допомогу_часть=2

20. Рішення Конституційного Суду України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/category/12781

21. Силенко Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник.-К.: Алерта,2004.-328с.

22. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року// Голос України.-2003.-№47-48, з наступними змінами і доповненнями.

23. Цивільне право. Загальна частина / за ред. професорів Підоприги О.А. Бобрової Д.В.-К. ВЕНТУРІ, 1995.-544с.

24. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера, Д. В. Боброва, А.С., за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.-Кн. 2.-К.: Юрінком Інтер 2005.-720с.

25. Цивільне право: підручник в 2 т. /за заг. ред..В.І. Борисової, І. В. Фатаєвої.-К.: Юрінком Інтер,2004.-Т.1..-2004.-480с.

26. Цивільне право України. Академічний курс /за заг. ред..Я. М. Шевченко.-Вид.2-ге, доп.і перероб..-К.: Концерн «Видавничий дім Ін Юре»,2006.- Т.1..-2006.-602с.

27. Цивільне право України: Ч.1. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н. Азімов, М.М.Сібільов та інш.-Харків: Право,2000.-368с.

28. Цивільний кодекс України:Науково-практичний коментар / За заг. ред. Є.О Харитонова,О.І. Харитонової.-К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність»,2008.-740с.

29 Харитонов Є.О.,Калітенко О.М., Зубар В. М. Цивільне та сімейне право у запитаннях і відповідях.-Х.: Одіссей, 2002.-640с.

29. Чи є права в українського пацієнта? [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://health.unian.net/ukr/detail/214117