До виконання лабораторних робіт з курсу

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання лабораторних робіт з курсу

«Біологія клітини»

для студентів спеціальності

7.092901 – промислова біотехнологія

факультету біотехнології і біотехніки

 

Київ НТУУ «КПІ» 2006

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу «Біологія клітини» для студентів спеціальності 7.092901 – Промислова біотехнологія, факультету біотехнології і біотехніки / Укл.: Жолнер Л.Г., Ліновицька В.М., Івахненко Ж.М.

 

 

Навчальне видання

 

Методичні вказівки

до виконання лабораторних робіт з курсу

“Біологія клітини”

 

для студентів спеціальності

7.092901 – Промислова біотехнологія

факультету біотехнології і біотехніки

 

 

Укладачі: Жолнер Лілія Григорівна

Ліновицька Віта Михайлівна

Івахненко Жанна Михайлівна

 

 

Біологія клітини – це інтегрована дисципліна, яка вивчає будову, розвиток та життєдіяльність клітин. Вона займає одну з основних позицій в біології, оскільки в основі всіх функцій живих організмів лежать процеси, які проходять на клітинному рівні. Найбільш важливим аспектом біології клітини являється те, що ця наука є теоретичною основою сучасної біотехнології, оскільки об’єктами біотехнології виступають клітини мікроорганізмів, рослин та тварин.

Метою даного курсу є ознайомлення студентів з:

- хімічними макромолекулами;

- складом та особливостями молекулярного рівня організації живої матерії;

- властивостями та функціями основних класів хімічних сполук живих організмів;

- особливостями клітинного рівня організації живої матерії;

- основними методами вивчення клітин;

- відмінностями між клітинами еукаріотів і прокаріотів;

- будовою і функціями клітинних структур;

- життєвим циклом клітин.

 

Тема І. Хімічні компоненти живих клітин

Всі клітини складаються з одних і тих же хімічних речовин і ці речовини здатні одних і тих же перетворень. Хімічні сполуки, які функціонують у клітинах поділяють на неорганічні (мінеральні) та органічні. До складу органічних речовин в основному входять чотири хімічні елементи: водень, кисень, азот та вуглець. Останній з них значною мірою зумовлює хімічні властивості організмів.

Основними органічними сполуками, які функціонують в клітинах являються вуглеводи, білки, ліпіди, нуклеїнові кислоти, тощо. Вони переважно мають велику молекулярну масу, тому їх називають макромолекулами.

Високомолекулярні органічні сполуки – білки, нуклеїнові кислоти, складні вуглеводи (полісахариди), молекули яких складаються з великої кількості однакових чи різних за хімічною будовою ланок, що повторюються, називають біополімерами. Прості молекули, із залишків яких складаються біополімери, називають мономерами. Мономерами білків є залишки амінокислот, нуклеїнових кислот – нуклеотиди, полісахаридів – моносахариди.

Особлива група органічних сполук – це біологічно активні речовини. Вони впливають на процеси обміну речовин і перетворення енергії в організмах живих істот. серед них є органічні (ферменти, гормони, вітаміни, тощо) та неорганічні (вуглекислий газ та інші) сполуки.

У клітинах різних груп організмів вміст певних органічних сполук різний. Наприклад, у клітинах тварин переважають білки і ліпіди, а рослин – вуглеводи. Однак, у клітинах різних типів певні органічні сполуки виконують подібні функції.

Лабораторна робота №1

ВИЗНАЧЕННЯ БІОМОЛЕКУЛ В КЛІТИНАХ РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ. Вуглеводи. Ліпіди. Вітаміни

 

Мета роботи: ознайомлення з основними методами якісного визначення біомолекул. Дослідження наявності біомолекул в клітинах різного походження.

Розділ I. Вуглеводи

 

Вуглеводи (цукри) - група органічних сполук, склад яких можна формально зобразити формулою C_n(H₂O)_m. Вуглеводи є альдегідами (альдозами) або кетонами (кетозами) багатоатомних спиртів та їх похідних.

Відповідно до існуючої класифікації, вуглеводи поділяють на прості та складні. До простих належать моносахариди, а до складних – оліго- та полісахариди.

І.1. Моносахариди

Моносахариди, або прості цукри, залежно від кількості атомів вуглецю поділяють на триози (3 атоми), тетрози (4), пентози (5), гексози (6) і т.д. до декоз (10).

У природі найпоширенішими є гексози, а саме глюкоза і фруктоза. Солодкий присмак ягід, фрутів, меду залежить від вмісту цих сполук.

І.2. Олігосахариди і полісахариди

Олігосахариди – сполуки, в яких кілька залишків молекул моносахаридів з’єднані між собою ковалентними зв’язками. Серед них найпоширеніші дисахариди, які утворюються внаслідок сполучення залишків двох молекул моносахаридів. Наприклад, буряковий (або тростинний) цукор – сахароза складається з залишків глюкози і фруктози. Дисахариди мають солодкий присмак. Вони, як і моносахариди, добре розчинні у воді.

Полісахариди – молекули, молекулярна маса яких може сягати декількох мільйонів. Полісахариди відрізняються між собою складом мономерів, довжиною та розгалуженістю ланцюгів. Вони не мають солодкого присмаку і не розчиняються у воді.

Один з найпоширеніших полісахаридів – крохмаль. Він синтезується в процесі фотосинтезу в клітинах рослин і складається з залишків глюкози. Крохмаль у значній кількості відкладається в клітинах рослин, насамперед листків, насіння, бульб тощо.

Реакція Троммера

 

Короткі теоретичні відомості

Розчини гексоз, наприклад, глюкози та фруктози, що містяться у фруктовому соку, у лужному середовищі відновлюють при нагріванні оксид міді (II) в геміоксид міді, а самі окислюються до альдонових кислот.

Матеріали й реактиви

Фруктовий сік, 5% розчин глюкози, 5% розчин NaOH, 5% розчин СuSO₄

Обладнання

Скляні палички, пробірки, піпетки градуйовані, штатив для пробірок, пальник, скляні лійки, матеріал для фільтрування.

Хід роботи

У пробірку з 3 мл розчину фруктового соку (глюкози) додають 1мл розчину NaOH та 5 крапель розчину СuSO₄. Вміст пробірки добре перемішують для розчинення осаду гідроксиду міді (ІІ) який утворився. Обережно підігрівають отриманий розчин блакитного кольору у полум’ї пальника до кипіння. При наявності в рідині глюкози спостерігається утворення осаду гідроксиду міді (І) або осаду геміоксиду міді, тобто зміна забарвлення вмісту пробірок.

Реакція Селіванова на кетози.

 

Короткі теоретичні відомості.

При нагріванні фруктози чи інших кетоз із соляною кислотою утворюється оксиметилфурфурол. Оксиметилфурфурол з резорцином утворює сполуку вишневого кольору.

Матеріали й реактиви

Кристалічний резорцин, 5% розчин фруктози, фруктові соки, 25% розчин HCl.

Обладнання

Скляні палички, пробірки, піпетки градуйовані, штатив для пробірок, водяна баня, лабораторний термометр, годинник, лопаточка або шпатель.

Хід роботи

В першу пробірку додають 5 мл фруктового соку, в другу 5 мл розчину фруктози. Потім в обидві додають по 1 мл розчину соляної кислоти та кілька кристалів резорцину. Суміш нагрівають на водяній бані протягом 5-10 хвилин при Т=80°С до появи забарвлення.

Реакція крохмалю з йодом

 

Короткі теоретичні відомості

Полісахариди відрізняються один від одного хімічною природою моносахаридних одиниць, ступенем розгалуження та довжиною ланцюга. Полісахариди не містять вільних редукуючих груп, тому вони не виявляють відновлюючих властивостей. Повний гідроліз полісахаридів у присутності кислот або специфічних ферментів приводить до утворення моносахаридів з редукуючими властивостями. Наприклад, гідроліз крохмалю призводить до утворення глюкози.

При взаємодії крохмалю з йодом утворюються комплексні сполуки, які мають синій колір. При нагріванні колір зникає і з’являється при охолодженні. Знебарвлення відбувається також при додаванні розчинів NаОН чи КОН. Це обумовлено тим, що в утворенні комплексів приймають участь молекули йоду, а не йодид-іони.

Матеріали й реактиви

Розчин Люголя, картопля, кукурудзяне зерно, 10% розчин NаОН.

Обладнання

Скляні палички, пробірки, піпетки, штатив для пробірок, водяна баня.

Хід роботи

В одну пробірку наливають 2 мл картопляного соку, в другу 2 мл витяжки кукурудзяного зерна. Потім в обидві пробірки вносять по 1-2 краплі розчину Люголю. Вміст пробірок перемішують і спостерігають утворення синього забарвлення. Переносять по 1 мл розчинів в інші пробірки і додають до них по 1 мл розчину NаОН. Спостерігається знебарвлення розчину. Те ж саме відбувається і при нагріванні суміші, яка залишилася у перших двох пробірках. При охолодженні розчинів забарвлення відновлюється.

Розділ ІІ. Ліпіди

Ліпіди - природні жироподібні речовини, які розчиняються в органічних розчинниках (у хлороформі, ефірі, ацетоні) та не розчиняються у воді. Найбільш поширеним є поділ ліпідів на три групи: нейтральні ліпіди (жири), фосфоліпіди (фосфогліцериди) та сфінголіпіди.

Ліпіди здатні утворювати складні сполуки з білками, вуглеводами, залишками фосфатної кислоти тощо.

Найпоширеніші серед ліпідів жири. Вміст жирів у клітинах становить від 5 до 15% сухої речовини, а у клітинах жирової тканини (наприклад у жировому тілі комах) – до 90%. Підвищений вміст жирів характерний для нервової тканини, підшкірної клітковини, сальника, молока ссавців. Багато жирів міститься к клітинах плодів та насіння певних видів рослин (соняшника, волоського горіха, маслини та ін.).

Проба з Суданом ІІІ

 

Короткі теоретичні відомості

Судан ІІІ – червоний барвник, здатний забарвлювати жири. Жирові глобули забарвлюються в червоний колір і розташовуються на поверхні рідини, тому що їх густина нижче за густину води.

Матеріали й реактиви

Жировмістна рослинна та тваринна сировина, розчин Судану ІІІ, вода дистильована.

Обладнання

Пробірки, піпетки, газовий пальник, ступки, скляні лійки, тканина для фільтрування.

Хід роботи

В пробірки з 2 мл жировмістної сировини додають 2 мл дистильованої води, декілька крапель Судану ІІІ, вміст перемішують і спостерігають забарвлення.

Розділ ІІІ. Вітаміни

Вітаміни - це група низькомолекулярних органічних сполук, різних за хімічною природою, що не синтезуються в організмі людини та тварин. Вітаміни необхідні в невеликих кількостях для забезпечення нормального перебігу процесів життєдіяльності, але вони не виконують пластичних та енергетичної функцій.

За фізіологічною дією вітаміни поділяють на кілька груп: антиінфекційні (С, А), антианемічні (В₁₂, В₆, С,), антигеморагічні (С, Р, К),та ті, що підвищують загальну реактивність організму (В₁, В₂, РР, А, С).

Вітаміни потрібні для забезпечення процесів життєдіяльності всіх живих організмів. Вітаміни беруть участь в обміні речовин та перетворенні енергії здебільшого як компоненти складних ферментів.

Основне джерело вітамінів для людини і тварин – продукти харчування переважно рослинного походження.

Вітаміни залежно від здатності розчинятись у воді або жирах поділяють на водорозчинні та жиророзчинні. До перших належать, наприклад, вітаміни групи В,С, а до других А, D, K, вітамін Е.

Лабораторна робота №2

Розділ І. Білки

 

Білки - високомолекулярні поліпептиди, які складають 10–18% загальної маси клітини. Тільки в організмі людини зустрічається біля 5 мільйонів типів білкових молекул, які відрізняються за своєю масою, структурою та функціями не тільки один від одного, але і від білків інших організмів.

Всі білки побудовані з 20 різних амінокислот, котрі з’єднаються між собою за допомогою пептичного зв’язку утворюючи поліпептидні ланцюги. Послідовність амінокислот в поліпептидному ланцюзі називають первинною структурою білку. Після свого утворення поліпептидний ланцюг згортається у спіраль і утворює вторинну структуру білку. Третинна білкова структура формується завдяки взаємодії радикалів амінокислот. Більшість білків проявляють свою біологічну активність у вигляді третинної структури. Для виконання деяких функцій організму необхідним є участь білків з ще більш високим рівнем організації. Агреговані певним чином пептидні ланцюги, які виконують свої функції тільки в такому стані називають білками з четвертинною структурою (наприклад, гемоглобін).

Функції білків в клітинах найрізноманітніша: будівельна, каталітична, транспортна, захисна і т.д.

Біуретова реакція

Короткі теоретичні відомості

Якісне визначення білка за біуретовою реакцією полягає у реакції яка проходить у лужному середовищі з утворенням комплексу фіолетового кольору при взаємодії пептидних зв’язків білку з іонами міді (ІІ).

Матеріали й реактиви

Рослинна сировина яка містить білок (насіння гороху, сої, квасолі), м’ясо, альбумін курячого яйця, 5% розчин гідроксиду натрію (калію), 1% розчин сульфату міді.

Обладнання

Пробірки, піпетки на 1, 2 і 10 мл, ступка, фільтрувальна тканина, скляна лійка.

Хід роботи

Подрібнити в ступці 2-3 г сировини. Залити 10 мл дистильованої води. Відфільтрувати. Налити в одну пробірку 2 мл отриманого розчину білку, в другу 2 мл дистильованої води. В обидві пробірки додати по 2 мл 5% гідроксиду натрію (калію) і змішати, потім додати 1 мл 1% розчину сульфату міді і перемішати. Спостерігається зміна забарвлення.

Розділ ІІ. Ферменти

 

Ферменти (ензими) - це білки-каталізатори, які здатні значною мірою (в 10⁶ - 10¹² разів) прискорювати перебіг різних хімічних реакцій. Ферменти відрізняються від хімічних каталізаторів будовою, специфічністю дії, температурним та рН оптимумом, участю води, більшою швидкістю реакцій, інгібіторами тощо. Ці відмінності зумовлені білковою природою ферментів.

Амілаза

 

Короткі теоретичні відомості

Амілази (від лат. amilym - крохмаль) - ферменти, які каталізують гідроліз 1,4‑глікозидних зв’язків у молекулах полісахаридів (крохмалю, глікогену) до глюкози, дисахаридів та олігосахаридів. Проміжні продукти гідролізу - декстрини. В залежності від ступеня деструкції крохмаль утворює з йодом сполуки різного кольору: негідролізований крохмаль – синього, амілодекстрин - фіолетового, ерітродекстрин - червоно-бурого, ахродекстрин - жовтого.

Матеріали й реактиви

Розчин Люголя, дистильована вода, препарат амілази слини.

Обладнання

Штатив з пробірками, циліндр на 50-100 мл, склянки, лійки, фільтрувальний матеріал (вата), піпетки, крапельниці.

Хід роботи

Рот ополіскують 2-3 рази водою для видалення залишків їжі, відмірюють циліндром 50 мл дистильованої води та ополіскують рот протягом 3-5 хвилин кілька разів, зібрану рідину фільтрують через вату і використовують фільтрат як джерело ферменту. У дві пробірки вносять по 5 мл розчин крохмалю, в одну з них додають 0,5 мл розчину слини, який містить амілазу, добре перемішують і залишають стояти. Через 15 хвилин у ці пробірки доливають по 5 крапель розчину Люголя. У пробірці з амілазою слини розчин через кілька хвилин буде безбарвним, у пробірці без амілази колір розчину не зміниться, залишиться синьо-фіолетовим.

Уреаза

Короткі теоретичні відомості

Уреаза прискорює розщеплення сечовини з утворенням CO₂ і NH₃. При цьому дія уреази характеризується абсолютною специфічністю, тобто цей фермент не діє на інші субстрати, навіть на похідні сечовини, наприклад на метилсечовину.

Про дію уреази судять по зміщенню рН розчину в лужну зону.

 

Матеріали й реактиви

Розчин сечовини (5%), фенолфталеїн, 0,01% розчин уреази або препарат уреази (готується заздалегідь з соєвого борошна).

Обладнання

Пробірки, піпетки, крапельниці.

Хід роботи

До 8 г соєвого борошна додають 46 мл дистильованої води, 2 мл розчину НСІ (0,1 М), перемішують, вносять кілька крапель толуолу і залишають на ніч. Розчин фільтрують і використовують для визначення уреазної дії. У дві пробірки наливають по 1 мл розчину сечовини і по 5 крапель фенолфталеїну, в одну з них додають 5 мл препарату уреази або розчин уреази і перемішують. У пробірці з уреазою розчин забарвлюється у рожевий колір. У пробірці без уреази колір розчину не змінюється.

Сахараза

Короткі теоретичні відомості

Сахараза каталізує гідроліз сахарози до глюкози та фруктози.

С₁₂Н₂₂О₁₁ + Н₂ О ® 2 С₆Н₁₂О₆

Утворені моносахариди визначають реакцією Фелінга.

Матеріали й реактиви

Препарат сахарази, 2% розчин сахарози, реактив Фелінга.

Обладнання

Пробірки, піпетки, фарфорова ступка з пестиком, лійки, фільтрувальний матеріал (вата), термостат, водяна баня, газовий пальник.

Хід роботи

В ступці подрібнюють 1 г дріжджів з додаванням 5-8 мл дистильованої води. Потім фільтрують через вату в пробірку. Отриманий препарат містить сахаразу.

У дві пробірки наливають по 1 мл препарату ферменту. Вміст однієї з них (контроль) кип’ятять протягом 3 хвилин для руйнування сахарази, після охолодження додають у пробірки по 3 мл розчину сахарози, добре перемішують ставлять у термостат при Т=38°С. Через 15 хвилин в ці пробірки вливають по 2 мл реактиву Фелінга, перемішують і нагрівають до кипіння. У контрольній пробірці осаду немає, а в пробірці з активним ферментом (дослід) утворюється червоний осад геміоксиду міді.

Лабораторна робота №3

Лабораторна робота №4

Лабораторна робота №5

Лабораторна робота №6

ВИВЧЕННЯ ПОГЛИНАННЯ ЛИСТКАМИ СО₂ І ВИДІЛЕННЯ О₂ ПІД ДІЄЮ СВІТЛА

Мета роботи: дослідити процес поглинання та виділення листками вуглекислого газу.

 

Короткі теоретичні відомості

Фотосинтезом називають процес синтезу органічних сполук, який іде із використанням променистої енергії сонця за участю хлорофілу. Цей складний і багатоступінчастий процес розпочинається з поглинання квантів світла молекулою хлорофілу. Зелений колір хлорофілу зумовлений поглинанням червоних і фіолетових променів сонячного світла. З моменту поглинання сонячного світла хлорофілом розпочинається світлова фаза фотосинтезу. Для світлової стадії фотосинтезу характерне перетворення енергії – збудження електронів хлорофілу, фотоліз води, утворення АТФ і відновлення НАДФ. Потім настає темнова стадія фотосинтезу, для якої світло не потрібне. При наявності вуглекислоти та енергії АТФ, що утворилися при світлових реакціях, відбувається приєднання водню до СО₂, який знаходиться у хлоропласті, із зовнішнього середовища. Через ряд послідовних реакцій за участю специфічних ферментів утворюються різноманітні сполуки, серед яких перше місце посідають вуглеводи. Процес фотосинтезу виражається сумарним рівнянням:

6 СО₂ + 6Н ₂О ® С₆Н₁₂О₆ + 6О₂

Матеріали й реактиви

Водяна рослина (елодея), кристалічний NaHCO₃, вода, вода кип’ячена охолоджена.

Обладнання

Хімічні склянки об’ємом 100-200 мл, скляні лійки діаметром, рівним діаметру склянок, пробірки, джерело освітлення, скальпель.

Хід роботи

Декілька гілочок елодеї помістити у наповнену водою широку склянку зрізами доверху і накрити їх лійкою. Потім взяти пробірку з водою, затиснути отвір великим пальцем і накрити під водою носик лійки. У воду покласти трохи (на кінчику скальпеля) NaHCO₃, який служить джерелом вуглекислого газу:

2NaHCO₃ «Na₂CO₃ + СО₂ + Н₂О

Склянку з пробіркою та рослиною поставити під джерело світла (сонячне або яскравої електролампи). Асиміляцію буде видно по виділенню пухирців газу, котрий буде збиратися у пробірці і витісняти воду. Згідно основному рівнянню асиміляції виділяється кисень:

6СО₂ + 6Н₂О = C₆H₁₂O₆ + 6O₂

Для того, щоб впевнитися у цьому, треба обережно зняти під водою пробірку з лійки, затиснувши отвір великим пальцем, витягнути пробірку з води, перевернути і піднести тліючу лучину. Завдяки присутності кисню вона запалає яскравим полум’ям.

Далі з’ясуємо, чи виділяється СО₂ в темноті. Для цього приготовлену склянку з гілочками елодеї, пробіркою і водою поставити в темне місце. Пухирці газу не виділяються. Це значить, що процес фотосинтезу іде тільки в присутності світла.

Видозмінюємо дослід. Використаємо охолоджену кип’ячену воду, не додаючи NaHCO₃ і не пропускаючи через неї вуглекислий газ. Виділення газу із зеленої рослини не спостерігається. Додати у склянку з водою на кінчику скальпеля NaHCO₃ і розмішати. Знову з’являються пухирці газу. Далі вилити із склянки воду з розчиненим в ній NaHCO₃, промити рослини і знову налити кип’ячену воду. Газ знову не виділяється. За допомогою скляної трубки вдихнути в склянку повітря і поставити на світло. Через деякий час знову з’являються пухирці газу.

Записати висновки.

Лабораторна робота №8

ВИВЧЕННЯ ФАЗ МІТОЗУ

Мета роботи: дослідити процес мітозу в клітинах.

Короткі теоретичні відомості

Мітоз – це такий поділ клітинного ядра, при якому утворюються два дочірніх ядра з наборами хромосом, ідентичним наборам батьківської клітини. Після поділу ядра зазвичай одразу іде поділ цитоплазми на дві рівні частини, відновлення клітинної (плазматичної) мембрани і клітинної стінки (у рослин), або однієї тільки клітинної (плазматичної) мембрани (у тварин) і поділ двох дочірніх клітин, які виникли таким чином. Весь цей процес називають клітинним поділом. Мітотичний поділ клітин призводить до збільшення їх чисельності, забезпечуючи процеси росту, регенерації і заміщення клітин у всіх вищих тварин і рослин. У одноклітинних організмів мітоз служить механізмом нестатевого розмноження, яке призводить до збільшення їх чисельності.

Матеріали й реактиви

Часник або цибулина, дистильована вода, оцтова кислота, 1М розчин HCl, реактив Фьольгена.

Обладнання

Шпильки, штатив з пробірками, леза, маленькі пробірки з пробками, пінцет, чашки Петрі, водяна баня, предметні скельця, покривні скельця, фільтрувальний папір.

Хід роботи

Зубок часнику або цибулину поставити у склянку з водою так, щоб частина, де утворюються корінці була занурена у воду. Залишити на 3-4 дні у спокої, оскільки будь який сторонній вплив може тимчасово припинити клітинний поділ.

Після утворення кількох корінців довжиною 1-2 см відрізати від них кінцеві частини довжиною 1см.

Покласти корінці у невелику пробірку з оцтовою кислотою, закрити пробкою і залишити на ніч при кімнатній температурі для фіксації. Захопивши пінцетом корінці перенести до чашки Петрі з дистильованою водою і відмивати їх протягом декількох хвилин для видалення фіксатора.

Потім перенести корінці у пробірку з 1М розчином HCl і витримати 3 хв. при температурі 60^оС (для цибулі 6-10 хв.). При цьому серединні пластинки, які утримують клітини разом порушуються, а ДНК хромосом гідролізується з утворенням альдегідних форм дезоксирибози, здатних взаємодіяти з барвником (реактивом Фьольгена).

Кислоту разом з корінцями перелити у чашку Петрі. Перенести корінці в іншу чашку із дистильованою водою і відмити кислоту. Залишити на 5 хвилин.

Перенести корінці в маленьку пробірку з реактивом Фьольгена і закрити пробкою. Поставити у прохолодне темне місце (холодильник) на 2 години.

Витягнути із пробірки один корінець і помістити його на предметне скельце у краплину оцтової кислоти. Відрізати від кінчика 1-2 мм.

Розтріпати кінчик корінця за допомогою двох шпильок і накрити покривним скельцем. Препарат покласти на пласку поверхню, накрити фільтрувальним папером і притиснути великим пальцем, не допускаючи зсуву покривного скельця у бік.

Вивчити отриманий препарат під мікроскопом при малому та великому збільшенні, знайти клітини, які знаходяться в різних стадіях мітозу.

Замалювати ядра клітин у різних фазах мітозу.

 

 

Література

1. Анохина В.С., Бурко Л.Д. Эксперименты и наблюдения на уроках биологии. – Минск: Белорусская энциклопедия, 1998. – 193 с.

2. Біологія: Підручник під ред. В.О. Мотузного. – К.: „Вища школа”, 1991. – 502 с.

3. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология. В 3-х т. – М.: «Мир», 1990.

4. Пустоволова Л.М. Практикум по биохимии. – Ростов – на - Дону: «Феникс», 1999. – 512 с.

5. Свенсон К., Уэбстер Н., Клетка: Учебник. – М.: «Мир», 1980. – 299 с.

6. Филиппович Ю.Б., Егорова Т.А. Практикум по общей биохимии. – М.: «Просвещение», 1975. – 314 с.

7. Ченцов Ю.С. Введение в клеточную биологию. – М.: ИКЦ «Академкнига», 2004. – 488 с.

зміст

 

тема І. Хімічні компоненти живих клітин
Лабораторна робота №1	Визначення біомолекул в клітинах різного походження. Вуглеводи. Ліпіди. Вітаміни
Лабораторна робота №2	Визначення біомолекул в клітинах різного походження. Білки. Ферменти
ТЕМА II. СТРУКТУРА ЕУКАРІОТИЧНОЇ ТА ПРОКАРІОТИЧНОЇ КЛІТИНИ
Лабораторна робота №3	Мікроскопічний метод дослідження еукаріотичних та прокаріотичних клітин
Лабораторна робота №4	Приготування препаратів, дослідження будови та функціонування еукаріотичних клітин
Лабораторна робота №5	Дослідження пластид в рослинних клітинах під мікроскопом
ТЕМА III. ФОТОСИНТЕЗ – АВТОТРОФНИЙ ШЛЯХ ОДЕРЖАННЯ КЛІТИНОЮ ЕНЕРГІЇ
Лабораторна робота №6	Вивчення поглинання листками СО2 і виділення О2 під дією світла
ТЕМА IV. ПОДІЛ КЛІТИНИ- ОСНОВА РОЗМНОЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОРГАНІЗМІВ
Лабораторна робота №7	Вивчення фаз мітозу
Література

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт з курсу

«Біологія клітини»

для студентів спеціальності

7.092901 – промислова біотехнологія

факультету біотехнології і біотехніки

 

Київ НТУУ «КПІ» 2006

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу «Біологія клітини» для студентів спеціальності 7.092901 – Промислова біотехнологія, факультету біотехнології і біотехніки / Укл.: Жолнер Л.Г., Ліновицька В.М., Івахненко Ж.М.

 

 

Навчальне видання

 

Методичні вказівки

до виконання лабораторних робіт з курсу

“Біологія клітини”

 

для студентів спеціальності

7.092901 – Промислова біотехнологія

факультету біотехнології і біотехніки

 

 

Укладачі: Жолнер Лілія Григорівна

Ліновицька Віта Михайлівна

Івахненко Жанна Михайлівна

 

 

Біологія клітини – це інтегрована дисципліна, яка вивчає будову, розвиток та життєдіяльність клітин. Вона займає одну з основних позицій в біології, оскільки в основі всіх функцій живих організмів лежать процеси, які проходять на клітинному рівні. Найбільш важливим аспектом біології клітини являється те, що ця наука є теоретичною основою сучасної біотехнології, оскільки об’єктами біотехнології виступають клітини мікроорганізмів, рослин та тварин.

Метою даного курсу є ознайомлення студентів з:

- хімічними макромолекулами;

- складом та особливостями молекулярного рівня організації живої матерії;

- властивостями та функціями основних класів хімічних сполук живих організмів;

- особливостями клітинного рівня організації живої матерії;

- основними методами вивчення клітин;

- відмінностями між клітинами еукаріотів і прокаріотів;

- будовою і функціями клітинних структур;

- життєвим циклом клітин.