Завідувач кафедри теорії і методики

Затверджую

Завідувач кафедри теорії і методики

Практичної психології

______________ доцент Ковальчук З.Я.

«_______»_____________________20 р.

 

ПЛАН

Проведення практичного заняття з навчальної

дисципліни «ПРАКТИКУМ З ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ»

Спеціальність – «Психологія управління»

Курс – 4

Група (и) – ПУз-41, ПУз-42

 

Тема 1. Процес індивідуального психологічного консультування

Питання

1. Проаналізувати основні засади психологічного консультування.

2. Окреслити моделі консультативної допомоги та професійні позиції консультанта.

3. Описати етичні аспекти консультативної взаємодії та принципи надання психологічної допомоги.

4. Охарактеризувати особистість консультанта як інструмент впливу на клієнта.

 

Час – 2 год.

Основна література:

1. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический проект, 1999.

2. Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція. – Навч. посібн. Модульно-рейтинговий курс. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 544с.

Додаткова література:

1. Ассаджиоли Р. Духовное развитие и его кризисы // Психология человеческих проблем. – Минск, 1998. С. 106-126.

2. Атватер И. Я Вас слушаю: Советы руководителю, как правильно слушать собеседника. – М., 1984.

3. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. – М., 1987.

4. Варга А.Я. Системная семейная психотерапия. Краткий лекционный курс. – СПб., 2001.

5. Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М., 1984.

6. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – Л., 1984.

7. Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Пер. с англ. Т.К. Кругловой. – М.: Класс, 1994.

8. Пиз А. Язык жестов. – Воронеж, 1992.

9. Столин В.В., Бодалев А.А. Семья в психологической консультации. – М., 1989.

Завдання:

1. Вивчити: теоретичний матеріал теми.

2. Осмислити такі поняття та зв’язки між ними: психологічне консультування, моделі консультативної допомоги.

3. Студентам вивчити самостійно етапи психологічного консультування.

Навчальна мета: здійснити аналіз основних засад психологічного консультування та визначити професійні позиції психолога-консультанта. Розглянути моделі консультативної допомоги.

Виховна мета: виховувати вміння орієнтуватися у практичних особливостях індивідуального психологічного консультування.

Місце проведення: навчальна аудиторія за розкладом

Інформаційно-технічне забезпечення: дошка, крейда, таблиці.

 

ПЛАН

Проведення заняття

№ п/п	Зміст	Час (хв.)
І	Вступна частина: ­ перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; ­ оголошення теми практичного заняття і питань; ­ надання основної та додаткової літератури за темою; ­ визначення навчальної та виховної мети заняття; - визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;	до 10
ІІ	Основна частина: 1. Проаналізувати основні засади психологічного консультування. Висновки до 1-го питання. 2.Окреслити моделі консультативної допомоги та професійні позиції консультанта. Висновки до 2-го питання. 3. Описати етичні аспекти консультативної взаємодії та принципи надання психологічної допомоги. Висновки до 3-го питання. 4. Охарактеризувати особистість консультанта як інструмент впливу на клієнта. Висновки до 4-го питання.
ІІІ	Підсумкова частина заняття 1) висновки до заняття; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності практичного заняття, активності студентів і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття.	до 10

Індивідуальне консультування як вид діяльності.

Процес індивідуального психологічного консультування.

Проаналізувати основні засади психологічного консультування.

Окреслити моделі консультативної допомоги та професійні позиції консультанта.

Моделі консультативної допомоги

Вибір моделі консультативної допомоги визначаеться здебільшого там, в якій парадигмі працює психолог-консультант. У підручнику Р. Нельсона-Джоунса "Теорія i практика консультування" знаходимо опис основних рис більше десятка визнаних консультативних напрямів. Р. Мей взагалі вважає, що майже для кожної проблеми є своя форма терапїї, i нараховує їx близько трьохсот. Однак усі консультативні підходи можна поділити принаймиі на дві групи залежно від позицїї, яку займає психолог під час взаємодїї.

Директивна модель консультативної допомоги передбачає побудову такого сценарію взаємодії, в якому психолог грає роль учителя, наставника, знавця, ведучого, а клієнт, у свою чергу - учня, підопічного, веденого. Застосування такої моделі консультування має місце, коли мова йде про добре вивчені психолопчні феномени. В цьому випадку психолог апелює до вивіреної психологічної інформації. Надання такої інформації здійснюється у формі порад, інструкцій, вказівок, настанов чи інших форм керівництва до дії. Наприклад, так можна представити поради щодо конкретної стратеги виходу із конфлікту на тій чи іншій стадії його розвитку. Директивна модель консультативного впливу доцільна там, де клієнт з якихось причин є слабким чи незібраним (вік, афективний стан, непорозуміння, тимчасова неорганізованість тощо).

Однак існує дуже багато ситуацій, де немає i не може бути однозначного рішення, а роль порадника може викликати безпідставні претензії та звинувачення на адресу психолога. Тому більш доречним для налагодження взаємодії вважається не директивний підхід, тобто вміння вести консультативну бесіду так, щоб стимулювати клієнта до самостійного пошуку розв'язання проблеми, прийняття рішення, а також покладання на себе відповідальності за реалізацію задуманого. Досягти потрібного ефекту вдається шляхом використання базових психотерапевтичних навичок ведення інтерв'ю та відмови від всякого роду прямих чи опосередкованих порад.

Недирективний підхід у його класичному вигляді є основою клієнт-центрованої терапії. За відомою метафорою К. Роджерса, консультант кружляє у танці з клієнтом так, щоб у його партнера (клієнта) завжди була можливість „вести". Перебуваючи в атмосфері щирості, безумовного прийняття, конгруентності та емпатії, клієнт згодом сам навчається бути конгруентним власним почуттям, установкам та орієнтаціям, розвиває здатність переживати позитивне безоцінне ставлення до себе. Чим краще консультант вмiє формувати атмосферу поваги та позитивності, тим конструктивнішими є зміни у психології клієнта.

Завдання консультанта полягає в тому, щоб організувати процес бесіди (виділити ключові моменти, поставити відповідні запитання, допомогти простежити певну логіку) i створити такі умови, в яких клієнт самостійно знайшов би вихід з проблемної для нього ситуації. Найкращим свідченням ефективної роботи психолога є враження клієнта, що він сам знайшов вихід: „Що мені сказав психолог? Hi-чо-го! Однак я знаю, що мені потрібно робити!"

Підсумовуючи цей фрагмент, хочеться вкотре навести аргументи на користь недирективної моделі консультативної роботи:

1. Консультант працює зі здоровою людиною, i його клієнт має повне право розпоряджатися своїм життям так, як сам того забажає. Завдання консультанта - допомогти людині досягти чіткого усвідомлення того, що з нею відбувається, i нічого більше.

2. Яким би хорошим фахівцем не був консультант, ВІН не зможе врахувати всі нюанси такого складного i багатогранного явища, як життя, тому його завдання - окреслити якомога більше варіантів, але прийняти рішення має сам клієнт.

3. Найважливіше в консультуванні - делегувати відповідальність клієнтові i, заручившись підтримкою здорової частини його особистості, довіритись його вибору, бо за Теяром де Шарденом „мірилом всіх речей є сама людина".

Особистість консультанта у процесі індивідуального психологічного консультування.

Зупинимося на тлумаченні власне принципів психологічного консультування.

Заборона давати поради

Клієнтам не можна давати поради. Підстави для цього дещо широкі й різноманітні. Насамперед, який би не був життєвий і професійний досвід психолога, дати гарантовану пораду іншому неможливо: життя кожного унікальне й непередбачене. До того ж, радячи, консультант цілком бере на себе відповідальність за те, що відбувається, що не сприяє розвиткові особистості клієнта і його адекватного ставлення до дійсності. У такій ситуації психолог ставить себе в позицію "гуру", що реально шкодить консультуванню, призводить до того, що в клієнта, замість активного прагнення розібратися у своєму житті і змінити його, формується пасивне і поверхневе ставлення до того, що відбувається. При цьому будь-які невдачі в реалізації поради, звичайно, приписуються консультантові, який дав пораду, що, природно, заважає розумінню клієнтом своєї ролі в подіях, що відбуваються з ним.

Анонімність

Найважливішою умовою психологічного консультування є його анонімність. Це значить, що будь-яка інформація, повідомлена клієнтом психологові, не може бути передана без його згоди ні, в які суспільні або державні організації, приватним особам, у тому числі родичам або друзям. З цього правила існують виключення (про які клієнт завжди попереджається заздалегідь), спеціально обговорені законом у багатьох країнах. У нашій країні таким виключенням, мабуть, можна вважати ситуацію, коли психолог довідується під час прийому про щось, що є серйозною загрозою для життя. Але, звичайно ж, навіть у цій ситуації його дії повинні бути максимально обережними і співвідноситися з інтересами клієнта.

Підготовка консультанта.

Психолог-консультант повинен мати як мінімум закінчену вищу психологічну освіту і, бажано, спеціалізацію з психологічного консультування.

Якщо виходити з визначення психологічного консультування в психотерапевтичній енциклопедії під редакцією Б.Д. Карвасарського, то даний вид психологічної допомоги можуть надавати не тільки психологи, але і інші представники допоміжних професій. В цьому випадку поєднання вищої освіти і спеціалізації в області психологічного консультування є обов'язковим.

Крім того, до теоретичних компонентів професійної підготовки психолога-консультанта необхідно віднести:

Ö знання загальних закономірностей психічного розвитку;

Ö уявлення про основні теорії особистості;

Ö знання типів особистостей;

Ö етапи розвитку особистості;

Ö специфіку кризових ситуацій, відповідно до кожного з даних етапів;

Ö особливості психологічної підтримки на кожному з етапів.

Бажано також, щоб студент на початку самостійної трудової діяльності мав певні професійні навики, які в рамках вищих навчальних закладів зазвичай відпрацьовуються під час практичних занять супервізорства або під час відвідин за особистою ініціативою майбутнім фахівцем навчальних тренінгів на додаток до основної програми. Корисне і необхідне також проходження «чистилища» у вигляді індивідуальної психотерапії і групових тренінгів з метою вирішення власних психологічних проблем, оскільки перш ніж «лікувати» інших, необхідно вилікуватися самому. Іншим словами, консультант повинен володіти не тільки теоретичними знаннями, але і практичними навиками і психологічним здоров'ям.

В результаті синтезу цих областей він повинен визначитися з вибором психологічного напряму, в рамках якого надалі спеціалізуватиметься. Коли говорять про вибір напряму, то мають на увазі не відмову від техніки, що належить іншим напрямам, а приєднання їх як додаткові, подібно як в повноводну річку впадають різноманітні річки, річечки, струмочки. Це необхідно, оскільки чим ширший спектр техніки, якою володіє фахівець, тим більшій кількості клієнтів він зможе надати допомогу.

Практичної психології

Затверджую

завідувач кафедри теорії і методики

Практичної психології

______________ доцент Ковальчук З.Я.

«_______»_____________________20 р.

 

ПЛАН