ТОП 10:

Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для



Становлення ринкового господарства.

Процес первісного на­громадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробни­цтва:

• звільнення основної маси робітників від особистої, феодаль­ної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення ро­бітників від засобів виробництва, з метою створення для них не­обхідності пошуку роботи за грошову плату;

• концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштаб­ним товарним виробництвом (у підприємців);

• наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробниківзасобів ви­робництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої си­ли було важливим кроком до створення умов для капіталістичного виробництва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістич­ного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чи­ном — у купців і лихварів.

Основними джерелами нагромадження капіталів стали:

• зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — пер­цем, прянощами, пахощами, тютюном

• система протекціонізму, державні позики, податки;

• пряме пограбування колоніальних володінь і залежних зе­мель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

• організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, план­таторського господарства; жорстокі методи поневолення та по­грабування корінного населення Африки, Азії, Північної і Пів­денної Америки;

• нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і за­собів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї ро­бочої сили, що передував власне капіталістичному нагромаджен­ню. Його головною відмітною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Виходячи з того, що капітал — це цінність, що зростає, його нагромаджен­ня починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.

 

Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях

Еволюція ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробниц­твом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рів­ню розвитку продуктивних сил формою організації вироб­ництва

Із сере­довища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів форму­ється прошарок мануфактурників — власників великих майсте­рень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одер­жало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові об­меження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого вироб­ництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані ману­фактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із до­рогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збу­ту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь­ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать:

— вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на приму­совій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сирови­ни, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфак­тури відносять суконну та цукрову мануфактури;

— посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період прав­ління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує при­мусову працю приписних робітників); найбільшого поширення
набула в галузях важкої індустрії.

До капіталістичної мануфактури належали:

—купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базу­ється на вільнонайманій праці, як правило, належить представни­кам III стану — купцям);

- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява ману­фактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кіль­кість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдава­ла великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисло­вості, затримувала загальний економічний розвиток.

 

Господарська система Голландії у XVI – XVII століттях

Та причини її занепаду.

У другій половині XVI ст. відбулася буржуазна революція, яка мала форму національно-визвольної війни проти панування Іспа­нії та закінчилася створенням на півночі Нідерландів незалежної буржуазної республіки Голландії, результатом чого було стрімке, хоча й коротке, економічне піднесення.

На початку XVII ст. в результаті активної колоніальної експан­сії Голландія утворює колоніальну імперію, агресивно експлуа­туючи через Ост-Індську акціонерну компанію острови Індонезії, Індії, Індокитаю, Японії, на яких створювалися голландські план­тації з використанням рабської праці.

Буржуазна революція прискорила розвиток різних промисло­вих галузей. Та все ж головну роль у господарському розвитку Голландії відігравав не промисловий, а торговельний капітал. Усі країни здійснювали торгівлю через Голландію, яка стала світо­вим торговельним посередником. Вона контролювала більшу ча­стину торговельних перевезень на північних морях і Середзем­номор'ї, їй належало 60 % світового торговельного флоту.

Накопичені торговельні капітали зробили Голландію найбагат-шою країною, країною-банкіром. Амстердамський банк стає за­гальноєвропейським кредитним центром. Тут створюється перша в світі фондова біржа як самостійний орган з торгівлі цінними паперами.

Але в результаті того, що накопичені капітали не перели­валися в промислові галузі, а залишалися в торговельній сфе­рі, й торговельне панування не відповідало промисловому по­тенціалу, Голландія поступово втрачає світове значення (XVIII ст.) та отримує поразку в економічному змаганні з Ан­глією.

 

Піднесення Англії та створення ринкового устрою

Її економіки (XVI-XVII ст.)

У XVI ст. Англія перетворилась у колоніаль­ну імперію, передову державу світу, володіння якої були розки­дані по всіх континентах, а століттям раніше вона була в економічній ізоляції на окраїні Європи і вважалась її сировинним придатком.

Цьому сприяло переміщення світових торговельних шляхів у XVI ст. із Середземного моря до Атлантичного океану. Англія опинилась у центрі світових морських торговельних шляхів, чим було покладено край відносній ізоляції Англії від економічного життя Європи.

Господарському зростанню Англії сприяло і становище кон­тинентальної Європи, промисловість якої дедалі більше потребувала англійської овечої вовни. Англія вже не одне століття була постачальником цієї цінної сировини для європейського сукно виробництва.

Процес первісного нагромадження капіталу відбувався в Анг­лії інтенсивніше, ніж в інших європейських країнах. Відокрем­лення дрібного виробника від його засобів виробництва та перетворення його на бідного продавця своєї робочої сили як вихід ний пункт становлення капіталізму відбувалось у різних західно­європейських країнах у неоднакових формах, а в класичній — лише в Англії. Цей процес розпочався в Англії у XV ст. і закін­чився у другій половині XVIII ст. зникненням селянства цієї країни взагалі.

XVI ст. виявилося періодом різких змін у становищі селян Англії. Зі збільшенням наприкінці XV ст, попиту па англійську вовну в Європі та цін на неї прибутковою справою стало не зем­леробство, а вівчарство. Тому більшість великих землевлас­ників почала перетворювати землі своїх володінь у пасовища та розводити овець. Вони захоплювали общинні землі, якими раніше користувалися разом із селянами, зганяли селян, в основ­ному копігольдерів, з їхніх наділів, руйнували не тільки окре­мі селянські будинки, а й цілі села, а захоплені таким чином землі огороджували тинами, канавами, живоплотом. Відво­йовані землі лендлорди здавали в оренду великим фермерам-тваринникам, за що отримували велику ренту, а іноді самі роз­водили великі отари овець. Приклад лордів наслідували замож­ні селяни. Цей період обезземелення англійського селянства увійшов в економічну історію Англії під назвою огоро­джування.

Реформа церкви, так звана Реформація, проведена у першій половині XVI ст., відіграла важливу роль у справі нагрома­дження капіталу в Англії. На противагу католицтву в християнстві стало поширюватися протестантсь­ке вчення. Результатом цього стала ліквідація понад півтисячі монасти­рів, що супроводжувалося вигнанням ченців і селян з монастир­ських земель та перетворенням їх на блукачів.

Примусове обезземелення селян стало передумовою аграрного перевороту, зміст якого полягав у переході від старого, феодаль­ного, землеволодіння до нового, буржуазного, від старої феодаль­ної до пової капіталістичної організації сільського господарства. Він тривав в Англії майже 300 років.

Одним із джерел нагромадження великих грошових коштів стала участь Англії у торгівлі рабами та піратстві

Всі ці фактори сприяли становленню в Англії ринкового господарства.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.176.189 (0.005 с.)