Економіки та організації охорони здоров’я

Методична розробка № 1 для студентів 5 курсу медичного ф-ту

ТЕМА: Організація роботи територіальної жіночої консультації та використання диспансерного методу.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: жіноча консультація Вінницького міського клінічного пологового будинку №1

. КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2 години.

І. Актуальність теми:

Охорона здоров'я матері та дитини є одним із пріоритетних напрямків діяльності закладів охоро­ни здоров'я. Проблеми охорони здоров'я матерів та дітей, забезпечення здорового всебічного розвитку сім'ї, молоді та дітей, поліпшення демографічної ситуації завжди знаходяться в центрі уваги суспільства. Про це засвідчує Конституція України, а також Постанова Кабінету Міністрів України N14 від 11. 01. 2002 р., "Міжгалузева комплексна програма України "Здоров'я нації" на 2002-2011 pp.", Конвенція ООН про Права Дитини, Основи Законодавства України про охорону здоров'я.

Провідне місце в здійсненні заходів щодо збере­ження та зміцнення здоров'я жінок і майбутніх дітей посідає акушерсько-гінекологічна допомога. Знання організації цього виду допомоги дає змогу оцінюва­ти обсяг лікувально-профілактичних заходів, що проводяться стосовно майбутньої матері.

В медичному забезпеченні жінок провідне місце посідають жіноча консультація, яка здійснює багатопланові лікувальні, профілактичні заходи, диспансерний облік.

ІІ. Навчальні цілі заняття:

 

1) знати:

– основні завдання системи охорони материнства та дитинства, її роль в загальній системі охорони здоров'я України;

– основні принципи організації лікувально-медичного забезпечення ва­гітних, роділь і породіль, а також жінок із гінекологіч­ними захворюваннями;

– завдання, зміст і організацію роботи жі­ночої консультації;

– організацію диспансерного спостереження ва­гітних, роділь і породіль, а також жінок із гінекологіч­ними захворюваннями;

2) уміти:

– заповнювати основну облікову документацію, яка регламентує діяльність жі­ночої консультації;

– проводити експертну оцінку надання лікувально-профілактичної допомоги матерям та виконання програм диспансерного спостереження;

– опрацьовувати варіанти управлінських рішень, скерованих на поліпшення роботи жі­ночої консультації.

- обчислювати та оцінювати показники діяльності жі­ночої консультації.

ІІІ. Цілі розвитку особистості.

Готувати медичного працівника з аналітичним мисленням, відповідальним за необхідність ефективного та якісного надання амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція

№	Дисципліни	Знати	Вміти
1.	Попередні (забезпечуючі) дисципліни: 1. Пропедевтика дитячих хвороб. 2. Педіатрія; дитячі хвороби. 3. Загальна гігієна.	1. Особливості розвитку дитини, фізіологію і патологію дитячого організму. 2. Індивідуальний фізичний розвиток дитини. 3. Питання шкільної гігієни матерів та дітей, гігієни харчування в організованих колективах. 4. Режим дня, дозоване фізичне навантаження матерів та дітей.	1. Оцінити фізичний та нервово-психічний розвиток дитини. 2. Складати індивідуальний календар щеплень.
2.	Наступні дисципліни: 1. Акушерство-гінекологія. 2. Неонатологія. 3. Генетика. 4. Сімейна медицина.	1.Основні завдання системи охорони МАТЕРИНСТВА ТА дитинства. 2.Основні принципи організації лікувально-профілактичної допомоги МАТЕРЯМ ТА дітям; 3.Форми і методи лікувально-профілактичного обслуговування. 3. Завдання, структуру, зміст і організацію роботи жіночої консультації. 4.Правила заповнення основної облікової та звітної документації.	1. Заповнювати основні облікові документи. 2. Проводити експертну оцінку повноти диспансерного спостереження за здоров’ям жіночого населення. 3. Обчислювати та аналізувати показники діяльності жіночої консультаціїЇ.
3.	Внутрішньопредметна інтеграція 1. Показники громадського здоров’я населення. 2. Захворюваність 3. Тимчасова та стійка втрата працездатності. 4. Демографічні показники. 5. Фізичний розвиток. 6.Сімейна медицина.	1. Прямі, непрямі, ключові показники здоров’я населення. 2.Організацію експертизи втрати працездатності. 3. Правила видачі листка непрацездатності при вагітності та пологах. 4. Загальні та спеціальні показники народжуваності, смертності населення, смертності немовлят.	1.Обчислювати та аналізувати показники здоров’я населення. 2.Давати оцінку фізичного розвитку. 3.Розробляти заходи щодо поліпшення роботи пологодопоміжних закладів.

V. Зміст теми заняття.

Ми живемо в умовах, коли фактори несприятливого впливу на стан здоров'я людини значно активізувались у зв'язку з економічними і соціальними кризовими явищами. Рівень здоров'я будь-якої нації визначає стан здоров'я матерів та дітей, які є індикатором піклування суспільства про своє майбутнє.

Охорона здоров’я матері та дитини – це комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я жінок і дітей та покращання демографічної ситуації, на забезпечення здорового всебічного розвитку молоді та дітей.

Медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини визначається її провідною роллю в збереженні та поліпшенні здоров'я жінки, зниженні материнської смертності та смертності немовлят, вихованню здорового, гармонійно розвиненого покоління.

Ефективність охорони здоров'я матері та дитини залежить від вирішення низки завдань, до яких відносяться:

-соціальний захист родини, матері та дитини, адресне надання соціальної допомоги;

-першочергове спрямування відповідних ресурсів на розвиток лікувально-профілактичних і оздоровчих закладів;

-впровадження медичного страхування та реорганізація діючої системи лікувально-профілактичної допомоги;

-антенатальна охорона плода;

-впровадження сучасних ефективних медичних технологій;

-профілактика інфекційних захворювань, здійснення в повному обсязі імунопрофілактики;

-формування здорового способу життя.

Законодавча база охорони здоров'я жінок і дітей в Україні включає більшість визнаних на міжнародному рівні прав людини.

Згідно з Конституцією України:

-людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст.3)

-кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49)

Рівність прав чоловіка та жінки в усіх сферах життя закріплена 24 статтею Конституції.

У статті 57 Основ законодавства України про охорону здоров'я (1992р.) висвітлені заходи щодо заохочення материнства, гарантій охорони здоров'я матері та дитини, а саме:

-організація мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, ясел, садків;

-заборона застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах;

-поліпшення та оздоровлення умов праці та побуту;

-надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами з виплатою допомоги із соціального страхування.

Грошова допомога при народженні дитини, та на час догляду за нею та під час хвороби надається відповідно до Закону України №2811-х11, 21.11.1992 “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (див. додаток 1), та Постанови КМУ України 27.12.2001 №1751 “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми”(див. Додаток 2).

У системі медичних заходів, спрямованих на охорону здоров’я жінок провідне місце займає амбулаторно-поліклінічна допомога. Її основні принципи – дільничне обслуговування та диспансерний метод роботи, які включають:

– безкоштовне, систематичне, кваліфіковане, доступне спостереження за здоровими;

– первинна та вторинна профілактика захворювань;

– раннє виявлення та своєчасне лікування хворих;

– реабілітація хворих;

– просвітницька робота з питань формування здорового способу життя.

Медична допомога жінкам та дітям надається поетапно:

– 1 етап - допомога майбутній матері та підготовка її до материнства.

– 2 етап - антенатальна охорона плода, здійснюється спеціалізованими акушерсько-гінекологічними закладами.

– 3 етап - інтранатальна охорона плода.

– 4 етап - лікувальна допомога новонародженим в пологових будинках та лікарнях.

– 5 етап - охорона дітей дошкільного віку, профілактика.

– 6 етап - охорона дітей шкільного віку.