Робота з навчальною, науковою, науково-популярною та довідковою літературою 6

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ З ВИВЧЕННЯ КУРСУ

“ІСТОРІЯ УКРАЇНИ”

Методичні рекомендації для викладачів і студентів усіх спеціальностей

 

 

Київ 2013

Зміст

Передмова 3

2. Форми самостійної роботи студентів 5

Робота з навчальною, науковою, науково-популярною та довідковою літературою 6

Аналіз і характеристика історичних джерел 6

Написання рефератів 6

Підготовка доповідей 7

Проведення дискусій 8

Розв’язання проблемних і творчих питань 9

Організація і проведення екскурсій 10

2.8. Самостійна робота студентів в інформаційній мережі Internet 11

3. Організація і контроль самостійної роботи студентів 13

4. Завдання для самостійної роботи студентів: 15

Теми рефератів 24

4.2. Теми для виступів студентів з доповідями 26

4.3. Проблемні питання і завдання 27

Завдання для аналізу історичних джерел 29

4.5. Творчі питання і завдання 30

Теми для дискусій 31

Теми екскурсій 31

Рекомендована література з курсу «Історія України» 33

І. Передмова

Концепція модернізації сучасної української освіти передбачає підготовку кваліфікованих, компетентних фахівців на рівні світових стандартів, соціально й професійно мобільних, конкурентоспроможних на вітчизняному, європейському і світовому ринках праці. Як свідчить міжнародна практика, сучасний фахівець у будь-якій сфері діяльності ефективно реалізує свої професійні здібності лише за умов засвоєння ним загальнолюдських гуманітарних цінностей, що формувалися попередніми поколіннями протягом століть. Особливу роль у цьому відношенні мають дисципліни гуманітарного циклу, які в Київському національному лінгвістичному університеті викладаються студентам усіх курсів.

Однією з провідних гуманітарних дисциплін в КНЛУ є курс “Історія України”, в якому висвітлюються основні етапи історичного шляху українського народу. Викладання цього курсу сприяє розвитку у студентської молоді почуття патріотизму, формує глибокі морально-етичні переконання, допомагає самостійно орієнтуватися в суспільно-політичному житті й оцінювати історичні події та явища, що відбуваються в Україні та за її межами.

Важлива роль в оволодінні студентами знаннями з курсу “Історії України” належить самостійній роботі, яка поступово стає однією з провідних форм навчання. Вона набула особливого значення після приєднання у 2004 р. вищих навчальних закладів нашої держави до Болонської конвенції, коли активно почалося впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Ця система, насамперед, базується на самостійній пізнавальній діяльності студентів, стимулює проблемний, дискусійний характер навчання, підвищує творчу активність студентів у процесі оволодіння професійними й загальноосвітніми знаннями. Поняття активізації, оптимізації та інтенсифікації всіх ланок навчально-виховного процесу стають невід’ємними складовими сучасної дидактики.

Головна мета самостійної пізнавальної діяльності студентів – навчитися індивідуально здобувати, оновлювати, поповнювати знання, плідно використовувати їх під час навчання та в подальшій професійній діяльності.

Самостійна робота студентів базується на принципах розвиваючого навчання, відбувається без безпосередньої участі викладача, але під його керівництвом. У процесі самостійної роботи реалізується основна функція навчального процесу – одержання студентом максимального обсягу знань, їх закріплення і перетворення у стійкі вміння і навички.

Завдяки самостійній роботі студенти набувають також здатність:

більш чітко й усвідомлено проявляти мотивацію й цілеспрямованість та набутті знань;

виховувати в собі самоорганізованість, самоконтроль та інші особистісні якості;

заповнювати інформаційний вакуум необхідним науковими знаннями;

позбавитися від так званого “явища вторинної неграмотності”, зокрема, невмінняосмислено читати, аналізувати отриману інформацію, робити власні висновки;

формувати мовну компетентність;

набувати навичок самостійної роботи для майбутньої професійної діяльності: брати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблеми, знаходити конструктивні рішення, виходити з кризових ситуацій.

Головною умовою успішного виконання самостійної роботи є ретельне планування і контроль з боку викладачів, тому що плідність самостійної роботи студентів – це, насамперед, результат постійної взаємодії студента й педагога-керівника. Саме тому пріоритетна мета викладача – не просто ретранслювати знання, а й стимулювати дослідницьку і пізнавальну активність студентів. Самостійна робота буде більш ефективною, якщо в ній братиме участь група студентів. Групова робота підсилює мотивацію та інтелектуальну активність, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю, посилює позитивну конкуренцію. Групову форму самостійної роботи доцільно практикувати під час аудиторних занять – семінарів, колоквіумів, оперативних опитувань, співбесід.

Таким чином, кредитно-модульна система виключає наявність готових відповідей, надає перевагу різноманітним формам самостійної роботи, які унеможливлюють механічне заучування студентами фактичного матеріалу або поверхове знайомство з історичними подіями і процесами. Для отримання позитивної оцінки студент повинен не просто продемонструвати володіння певним обсягом знань, а й уміти розв’язувати наукові проблеми, аналізувати і систематизувати їх, знаходити оригінальні рішення на підставі самостійно здобутої інформації, формулювати і відстоювати власну точку зору.

У даному методичному видані наведено найбільш ефективні форми самостійної роботи студентів, запропоновано орієнтовні завдання (теми рефератів, доповідей, екскурсій та навчальних дискусій, проблемні і творчі питання), що можуть виконуватися ними при вивченні курсу “Історія України” самостійно або під керівництвом викладача.

ІІ. ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

ІІ.2. Аналіз і характеристика історичних джерел

Робота з історичними джерелами – невід’ємна частина процесу вивчення історичних дисциплін, яка значно збагачує уявлення про історичні епохи, яскраво передає характерний колорит минулих часів, допомагає ретельніше засвоїти вузлові проблеми курсу. Мета цього виду самостійної роботи:

● посилити значення історичного факту та емоційність його сприйняття, привернути до нього особливу увагу студентів, зробити найбільш переконливим і таким, що легко запам’ятовується;

● підвищити наукову доказовість начального матеріалу;

● поглибити знайомство студентів (особливо студентів непрофільних вузів) з першоджерелом як історичним пам’ятником, основою історичних знань;

● виробити у студентів науковий підхід до історичного документу, вміння аналізувати, критикувати, порівнювати джерела, використовувати їх для обґрунтування та аргументації висновків.

Проте, робота з джерелами виправдовує себе лише тоді, коли вони органічно включаються до системи історичних знань, що формуються. Кількість і зміст документів, а також методика їх використання безпосередньо залежать від ступеня підготовленості студентів до роботи з ними, саме тому складність відповідних завдань повинна зростати поступово.

ІІ.3. Написання рефератів

Одним з найпоширеніших видів самостійної роботи студентів при вивченні курсу історії є написання реферату (від лат. referre – доповідати) – письмової роботи науково-дослідницького характеру, в якій досить стисло, оглядово викладається сутність певного наукового питання (за іншим визначенням, реферат – це письмовий аналіз теми).

Головним завданням цього виду самостійної роботи є формування у студентів початкових вмінь і навичок наукового дослідження. До зазначених навичок і вмінь належать такі:

Вміння обґрунтувати актуальність теми, що вивчається, – прослідкувати ступінь її наукового висвітлення, віднайти можливий зв’язок між минулими й сучасними історичними подіями та процесами.

Складання бібліографії з обраної наукової теми, тобто складання якнайповнішого списку відповідних історичних джерел та літератури.

Глибоке вивчення історичних джерел – знаходження найбільш яскравих документальних підтверджень тим фактам, що викладаються в рефераті,ретельний аналіз та оцінка відповідних документів.

Аналіз історіографії – виділення головних напрямків дослідження наукової проблеми та її ключових аспектів.

Систематизація й узагальнення фактичного матеріалу – накопичення необхідного обсягу інформації відповідно до теми і структури реферату.

Аргументоване та логічне викладення особистих думок у письмовій формі. Головною умовою досягнення логічності під час написанні реферату є чітке розуміння студентом мети, головних напрямків і кінцевого результату свого дослідження. Робота повинна бути переконливою, містити органічний зв’язок між окремими питаннями, а також між кожним з них і всією темою в цілому.

Робота над рефератом має бути послідовною, з чітким урахуванням її головних етапів, які передбачають:

● обрання теми дослідження,

● складання плану реферату,

● виявлення джерельно-історіографічної бази обраної проблеми,

● конспектування літератури і підбір цитат, які необхідно виписувати точно (а іноді й дослівно), із зазначенням сторінок розташування в тексті,

● власне написання реферативного дослідження.

Як правило, обсяг рукописного реферату – 12-15 стор.; друкованого тексту – 12-15 стор. (14 кегель, через один інтервал, Times New Roman); Береги – 2 см згори і на долі, 2,5 – ліворуч, 1,5 – праворуч. Посторінкові посилання 12 кеглем (із зазначенням автора, його ініціалів, назви праці, місця і року її видання, сторінки;

Оформлення титульної сторінки:

· Згори – Київський національний лінгвістичний університет;

· Посередині аркуша назва реферату великими літерами, прізвище, ім’я, по-батькові автора і наукового керівника повністю;

· На долі – Київ – 2010.

Структура реферату виглядає таким чином:

а) вступ, який містить обґрунтування теми і хронологічних меж, цілі роботи, огляд історіографії та джерел,

б) змістовна частина, де розкриваються ключові питання дослідження,

в) заключення, яке містить головні висновки автора,

г) список літератури, що була використана,

д) додатки, які не є обов’язковими, але іноді можуть бути доцільними і оформлятися у вигляді таблиць, схем, ілюстрацій.

Слід особливо підкреслити, що сьогодні, коли дуже широко застосовуються новітні електронні інформаційні джерела, зокрема комп’ютерні навчальні програми та мережа Internet, необхідно максимально обережно ставитися до так званих „банків рефератів”, які вони пропонують. У більшості випадків такі реферати мають низьку якість, містять суперечливі висновки, безліч фактичних, логічних, стилістичних, граматичних помилок, викривлюють цитати і прізвища історичних постатей. Саме через це студенти повинні відповідально ставитися до використання подібної інформації і ретельно перевіряти її за допомогою інших, більш авторитетних, джерел. Крім того, подібні реферати не оформлені відповідним чином і не витримані структурно. Саме через це механічне використання готових рефератів неприпустиме.

Обов’язковим етапом роботи над рефератом є його захист, який також вважається різновидом самостійної роботи і передбачає коротке викладення студентом головного змісту свого дослідження та відповіді на запитання викладача (якщо захист відбувається під час індивідуальної консультації) або на питання студентів, коли реферат захищається на семінарському занятті. У ході захисту легко визначити ступінь обізнаності автора у досліджуваній темі та рівень його теоретичної підготовки, вміння публічно відстоювати власну точку зору. Відповідно до цих критеріїв і оцінюється реферат.

Зарахована викладачем індивідуальна робота є допуском до підсумкового контролю. Строк здачі роботи – не пізніше двох тижнів до початку сесії.

ІІ.4. Підготовка доповідей

В організації самостійної роботи студентів з історії особливе місце займає доповідь – порівняно коротке повідомлення (на 5 – 10 хвилин), що є доповненням і розвитком головних питань навчального курсу з історії та практикується переважно під час семінарського заняття.

Методичне значення доповіді полягає в тому, що під час роботи над нею у студентів формуються й розвиваються:

♦ вміння працювати над спеціальною історичною літературою,

♦ здатність аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал,

♦ навички полемізувати та відстоювати особисту точку зору,

♦ культура мовлення.

Матеріалом для доповіді можуть служити фрагменти спеціального історичного дослідження, історичного джерела, стаття періодичного видання і навіть розділ підручника.

По закінченні доповіді доцільно обов’язково влаштувати її обговорення, під час якого самостійна робота на семінарі набуває вже колективного характеру і студенти (при наймі найсильніші й найактивніші з них) підключаються до обговорення проблеми, яку виклав доповідач, зокрема: задають додаткові питання, полемізують із доповідачем щодо суперечливих або незрозумілих питань, оцінюють якість й рівень доповіді, надають загальну рецензію. Самостійна робота студентів з обговорення доповіді також повинна оцінюватися відповідним чином в залежності від активності слухачів.

Слід особливо підкреслити, що даний вид самостійної роботи є важливим не тільки у навчальній діяльності, але й має значення для професійної підготовки майбутніх фахівців, оскільки розвиває у молодих людей навички публічних виступів, дозволяє впевнено відчувати себе перед великою аудиторією, підвищує рівень гуманітарної освіченості.

ІІ.5. Проведення дискусій

Ефективним і цікавим елементом організації навчального процесу у вищих навчальних закладах є дискусія (від лат. discussio – дослідження, розбір) – вид самостійної роботи студентів, під час якої відбувається колективне обговорення певного суперечливого питання або проблеми з метою виявлення їх сутності, протиріч, наукової трактовки, шляхів подолання.

Модель навчання у дискусії сприяє формуванню таких важливих навичок, як аргументація, аналіз, виявлення причинно-наслідкових і міжпредметних зв’язків, комунікативних здібностей. Крім того, регулярна участь у диспутах виховує культуру публічних виступів.

Дискусії проходять успішно, якщо студенти-учасники розуміють і дотримуються чітко встановлених правил проведення дискусії, які допомагають їм вчитися користуватися своїми правами і відчувати відповідальність за слова та думки. Найбільш суттєвими є наступні правила проведення дискусій:

1. Зацікавленість темою, що обговорюється.

2. Досконале володіння всіма її аспектами за рахунок самостійно здобутої навчальної інформації.

3. Уважне вислуховування опонента.

4. Уникання одночасного висловлювання кількох учасників.

5. Ясне і стисле формулювання тверджень.

6. Чітке дотримування теми обговорення.

7. Обмін думками.

8. Залучення до диспуту всієї аудиторії.

9. Висловлювання поваги до всіх точок зору.

10. Дотримування регламенту, чіткий контроль за тривалістю і кількістю виступів.

Існують різноманітні форми організації дискусії, які дозволяють не тільки розвивати у студентів певні вміння та навички, але і стимулюють живий інтерес до навчальної дисципліни. У вищих навчальних закладах, перш за все, доцільно влаштовувати наступні види дискурсів:

а) практикум, який застосовується при аналізі історичної ситуацій і допомагає досягти повного розуміння причин і механізму прийняття в минулому складних історичних рішень.

б) дискусія в стилі ток-шоу сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі, дає можливість чітко висловити різні точки зору щодо заданої теми і передбачає наявність обмеженої групи активних учасників і широкої, але більш пасивної групи глядачів, які також мають право висловлювати власну думку або ставити питання учасникам бесіди.

в) структуровані дебати – натхненний британськими парламентськими дебатами метод змагання між двома командами з метою викласти самостійно здобуту інформацію, виграти підтримку аудиторії і знайти рішення проблеми шляхом безпосереднього і вільного обговорення.

Приклад сценарію дискусії

Тема: НАТО й Україна: чи потрібно Україні відмовитися від статусу позаблокової держави?

Мета: Усвідомити існування даної проблеми; виявити історичні аспекти її виникнення; сформулювати й обґрунтувати свій погляд на цю політичну проблему; прийти до компромісного рішення. Змоделювати ситуацію соціально-політичних розбіжностей.

Час: академічна година.

Завдання: Розбитися на дві групи. У першій – прихильники ідеї вступу України до НАТО, у другій – їх опоненти. Обговорити в групах це питання і сформулювати свої основні аргументи.

Інструкції: Кожна група захищає власну точку зору.

Хід дискусії: Представники груп роблять аргументоване повідомлення за темою, захищаючи свою позицію; обговорюють кожен пункт з використанням контраргументів; нарешті, групи міняються позиціями і шукають аргументи на захист іншої точки зору.

Оцінка обговорення: ”Які аргументи найбільш вагомі? Чому? Яку позицію було важче відстоювати? Чому? Чи дійсно це спосіб вирішення соціально-політичних проблем? Чому ви обрали ту чи іншу позицію? Що Вас змусило цю позицію змінити? Які нові знання Ви одержали під час обговорення?

Висновок: Сприймання наявності інших точок зору. Розуміння труднощів у досягненні компромісу при особистій зацікавленості. Формулювання обома групами учасників орієнтовних шляхів вирішення цього суперечливого питання.

 

Мережі Internet

Однією з головних задач сучасної вищої освіти є комп’ютеризація, реалізація якої потенційно сприяє підвищенню якості навчання. Мережа електронних засобів комунікації передбачає можливості вільного доступу до різноманітних інформаційних джерел і задоволення зростаючих інформаційних потреб сучасної молоді шляхом залучання усіх ресурсів міжкультурного спілкування. З інноваційними технологіями навчання сьогодні пов’язані реальні перспективи підготовки у вищий школі України конкурентоспроможних фахівців.

Одним з актуальних завдань при вивченні курсу історичних дисциплін є виховання у студентів здатності удосконалювати і розвивати практичні уміння з оволодіння новими інформаційними технологіями і за їх допомогою самостійно здобувати необхідні знання.

Налагодити ефективну самостійну роботу студентів з використанням інноваційних технічних засобів, зокрема дозволяє Internet, який сприяє:

▲ стимулюванню пізнавальної діяльності студентів,

▲ успішному засвоєнню ними програм навчальних дисциплін,

▲ розширенню інформаційного простору,

▲ зміцненню вміння користуватися сучасними інноваційними розробками.

При цьому можна практикувати наступні форми самостійної роботи з інформаційними технологіями:

1. Пошук інформації в мережі – користування базами даних, інформаційно-пошуковими та інформаційно-довідковими системами, автоматизованими бібліотечними системами, електронними журналами тощо;

2. Організацію діалогу в мережі – використання електронної пошти (за її допомогою можна, наприклад, влаштовувати віртуальні дискусії), користування графічними редакторами синхронних і відстрокованих телеконференцій та ін.;

3. Створення тематичних web-сторінок – використання html- редакторів і графічних редакторів.

Але найбільш оптимальним сьогодні вважають такий вид організації самостійної роботи студентів, як web-квест – розроблений у 1995 р. у державному університеті Сан-Дієго дослідниками Б. Доджем і Т. Марчем вид дослідницької діяльності, для виконання якої студенти здійснюють самостійний пошук інформації в мережі за вказаними адресами з метою найкращого розподілу навчального часу, здобуття фактичних даних, розвитку критичного мислення, здібностей до аналізу, синтезу, оцінки отриманих знань.

По-суті, web-квест є своєрідною web-сторінкою і повинен складатися з таких елементів:

● вступ, де зазначаються терміни проведення певної самостійної роботи і задається вихідна ситуація;

● завдання різного ступеня складності для самостійного виконання;

● посилання на ресурси мережі, які надають можливість знайти і „скачати” необхідний матеріал: електронні адреси, тематичні чати, книги або методичні посібники, що знаходяться в бібліотеках;

● поетапний опис процесу виконання певного завдання з поясненням принципів переробки інформації, допоміжними питаннями, що натякають на правільні рішення, причинно-наслідковими таблицями, схемами, діаграмами;

● висновки, які містять орієнтовні результати виконання завдання, шляхи подальшої самостійної роботи із зазначеної теми і ті галузі, де можливо застосувати отримані результати і навички.

Приклад web- квесту.

Тема: ”Місце, роль і перспективи України у Співдружності Незалежних Держав (СНД)”.

Учасники web-квесту (9 студентів): „Президент України”, „Президент Росії”, „міністри іноземних справ обох держав”, „лідери парламентських фракцій Верховної Ради”.

Мета: довести соціально-економічну і політичну доцільність або недоцільність членства України в СНД.

Головні дії учасників: а) віртуальні переговори і листуванняміж „представниками верховної влади” України й Росії щодо обраної проблеми, б) обговорення її на „засіданні Верховної Ради” і висловлювання позицій „керівниками” парламентських фракцій стосовно членства нашої держави в СНД з використанням найбільш переконливої аргументації, яка потенційно притаманна певній фракції, в) улаштування міжфракційних дебатів.Робота студентів повинна базуватися на самостійно здобутих історичних даних, а також на допоміжній науковій інформації з економіки, політології, соціології, географії, міжнародного права тощо.

Висновки: встановлення позитивних і негативних результатів членства України в СНД, полярних точок зору щодо проблеми та причин цих розбіжностей, окреслення шляхів досягнення компромісу між Україною і Росією та запобігання міжнародної напруги в майбутньому, доведення зацікавленості України та держав СНД у зміцненні різнобічних зв’язків у будь-якому форматі співробітництва.

Взагалі, форми web-квесту можуть бути дуже різними. Найпопулярнішими є:

♦ самостійне створення студентами бази даних за певною навчально-науковою проблемою,

♦ написання інтерактивної історії окремої історичної події,

♦ створення документа, в якому аналізується складне наукове питання,

♦ інтерв’ю on-line з віртуальним персонажем – історичною постаттю, політичним або науковим діячем (запитання і відповіді студент розробляє самостійно),

♦ створення своєрідного мікросвіту, в якому студенти можуть пересуватися за допомогою гіперпосилань, моделюючи фізичний простір.

Регулярне практичне застосування всіх видів самостійної роботи з використанням новітніх інформаційних технологій не тільки підвищить інтелектуальний рівень студентів, а й збагатить їх професійні навички, допоможе в майбутньому краще адаптуватися до вимог сучасного ринку праці.

 

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів буде ефективною лише за умов її кваліфікованої організації та реалізації в освітньому процесі як цілісної системи, що охоплює всі етапи навчання у вищих навчальних закладах.

Пріоритетна роль в організації самостійної роботи студентів належить викладачеві. Педагогічний компонент – це та частина викладання, яка є найбільш значущою у підготовці майбутніх фахівців. Саме педагоги створюють атмосферу підвищеного психологічного комфорту, що, в свою чергу, позитивно впливає на процес освоєння знань.

Одним з перших кроків на шляху результативної організації самостійної роботи студентів є її чітке, раціональне планування, якедоцільно здійснювати окремо від офіційних навчальних планів і програм. Згідно з загальноприйнятих освітніми стандартами, на позааудиторну роботу традиційно відводиться ½ навчального часу студента, проте подібний норматив не завжди відповідає реальним вимогам сучасної вищої школи. Через це саме викладач, у тісному співробітництві з кафедрою та деканатами, повинен скласти такий організаційний план, який би враховував найдрібніші нюанси індивідуальної роботи зі студентами, причому в контексті особливостей навчального процесу і загального обсягу навчального навантаження, що характерні для певного закладу вищої освіти.

План самостійної роботи повинен бути досить докладним і містити:

● перелік видів і форм самостійної роботи, що практикуються протягом всього терміну вивчення дисципліни,

● кількість та обсяг завдань для самостійного роботи,

● строки їх виконання,

● кількість і час проведення відповідних контрольних заходів.

Введення Болонської системи та активізація у вищий школі самостійної роботи студентів потребує не лише відповідної реорганізації навчального процесу, а й модернізації всієї навчально-методичної документації, розробки нових дидактичних підходів для глибинного самостійного засвоєння наукового матеріалу. У зв’язку з цим збільшується та частина роботи викладачів, яка знаходить відображення в навчально-методичній діяльності. Її метою є створення цілісного комплексу методичного забезпечення навчального процесу, який відповідає вимогам часу, враховує всі елементи модернізації сучасної вищої освіти і складається з таких елементів:

▲ текстів лекцій,

▲ навчальних посібників,

▲ методичних розробок з організації та проведення семінарських занять, колоквіумів, дистанційного навчання, загальних методичних посібників щодо організації самостійної роботи в цілому,

▲ банків завдань для самостійного виконання,

▲ банків моделюючих, „тренажерних”, завдань (причому необхідні нові покоління подібних тренажерів),

▲ програм для самоконтролю,

▲ автоматизованих навчальних та контролюючих систем,

▲інформаційних баз дисципліни або групи споріднених дисциплін.

Крім того, всі робочі програми з історичних дисциплін доцільно доповнювати окремими розділами, в яких би містилися методичні вказівки щодо виконання програмного навантаження, цілей, завдань, кінцевих результатів курсу, головних напрямків самостійної роботи.

Дуже важливо враховувати той факт, що багато студентів сьогодні мають персональні комп’ютери, тому традиційні методичні матеріали необхідно продублювати електронними версіями, тоді робота буде виконуватися в зручний для вихованців час, у звичному для них темпі, підвищиться їх спроможність самостійно отримувати знання, навички й уміння. Взагалі, сучасний вищий навчальний заклад повинен бути забезпечений відповідною матеріально-технічною базою – комп’ютерами, множильною технікою, комфортними методичними кабінетами для індивідуальних занять.

Особливої уваги потребує процес створення змістовного методичного підґрунтя для дистанційного навчання, яке докорінно відрізняється від традиційних навчально-методичних розробок. Різноманітні медіатехнології, відео- й аудіопрограми, посібники та довідкові матеріали на електронних носіях мають бути створені за єдиними принципами, для яких насамперед характерні інтерактивність, модульність, чітка структура та взаємозв’язок окремих елементів, насиченість практичними прикладами та ілюстраціями, адаптованість завдань і прикладів, наявність елементів аналізу й оцінки ефективності, синтез змісту, взаємодоповнюваність різних елементів. Обов’язковою вимогою є те, що всі дистанційні навчальні програми повинні супроводжуватися детальними методичними поясненнями і рекомендаціями щодо самостійного виконання завдань.

Важливою складовою високорезультативної самостійної роботи студентів є активні методи її контролю, який здійснюється виключно викладачем і повинен відповідати багатьом принципово важливим вимогам.

Слід особливо підкреслити, що ступінь викладацького контролю безпосередньо залежить від рівня успішності студентів і максимально збільшується щодо тих студентів, які погано встигають.

Форми контролю за виконанням самостійної роботи студентів (опитування, самостійні та контрольні роботи, захист рефератів, колоквіум, залік, іспит тощо) також відрізняються різноманітністю, випробувані часом і успішно виправдовують своє призначення вже протягом тривалого періоду. Проте модернізація й удосконалення освітнього процесу вимагає втілення новітніх досягнень сучасної методики. Одним з них слід вважати тестовий контроль.

Для тестування використовується підготовлена проф.. Ю.І.Терещенком збірка тестів з курсу “Історія України”. Тестування проводиться з таких тем: “Проблеми слов’янського етногенезу. Велике переселення народів і зародження ранньофеодальних держав в Європі.”; “Розвинуте феодальне суспільство. Політична роздробленість Русі-України: прогрес чи регрес.”; “Боротьба за збереження української державності в другі половині ХVІІ ст.”; “Соціально-економічні та політичні зміни в Україні в умовах утвердження російського деспотизму у І пол. ХІХ ст.”

З погляду сучасних методистів, тестування допомагає більш чітко прослідкувати структуру знань студентів і на підставі цього переоцінити методичні підходи до вивчення дисципліни, індивідуалізувати процес навчання, активізувати самостійну роботу. Розв’язання тестових завдань дозволяє студентові самому перевіряти і контролювати рівень власної підготовки.

Важливим стимулюючим фактором у навчанні і сьогодні залишається оцінка роботи студентів:

Позааудиторна самостійна робота оцінюється за традиційною 4-бальною системою, яка переводиться у відповідні рейтингові бали: “5” – 10 балів; “4” – 8 балів; “3” – 6 балів; “2” – 4 бали. При цьому відповідь на перше питання дорівнює лише 20% (“5”–2 бали; “4”–1,6 бала; “3”–1,2 бала; “2”–0,8 бала) від максимального рейтингового балу, відповідь на друге або трете питання дорівнює 40% (“5”–4 бали; “4”–3,2 бала; “3”–2,4 бала; “2”–1,6 бала). Таким чином, за позааудиторну самостійну роботу ставимо “відмінно” при отриманні оцінок “5”,“5”,“5”; 4”,“5”,“5”; “5”,“4”,“5”; “добре” – “5”, “4”, “4”; “4”, “4”, “4”; “3”, “4”, “5”; “задовільно” – “5”, “3”, “3”; “3”, “4”, “4”;“3”, “3”, “3”; “незадовільно” – “3”, “3”, “2”; “2”, “3”, “3”; “2”, “2”, “2”.

Під час розробки шкали оцінки результатів самостійної роботи студентів потрібно окремо оцінювати кожне завдання, враховуючи рівень його складності, додавати додаткові бали за логічність мислення, аргументацію, аналіз історичних джерел, визначення і порівняння типових історичних фактів, висловлення власної точки зору щодо історичного явища, вміння провести паралель між минулим і сучасністю, здатність спрогнозувати можливий альтернативний розвиток історичних подій.

IV. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИКОНАННЯ

СТУДЕНТАМИ

Тема 1. Проблеми слов’янського етногенезу. Велике переселення народів і зародження ранньофеодальних держав в Європі.

1. Визначіть кордони первинного розселення слов’ян.

2. Поясніть, якими були передумови розселення слов’ян у Східній Європі.

3. Розкрийте причини формування ранньофеодальної держави у східних слов’ян. Охарактеризуйте суспільно-політичний устрій господарство, соціальну структуру суспільства Старокиївської держави.

Основна література

1. Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 25-49.

2. Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 5-24.

3. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996. – С. 8-42.

Додаткова література

1. Смолій В., Гуржій О. Як і коли почала формуватися українська нація. – К., 1999.

2. Брайчевський М. Походження Русі. ‑ К., 1968.

3. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.

4. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

5. Грушевський М. Історія Руси-України: В 11 т. ‑ К., 1991. – Т. 1.

6. Котляр М.Ф. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1993.

Питання для самоконтролю:

4. Що собою являло первісне громадянство на теренах сучасної України?

5. Охарактеризуйте основні здобутки трипільської культури. Яку роль вона відіграла в подальшому розвитку цивілізації на теренах сучасної України?

6. Визначити кордони первинного розселення слов’ян.

7. Які перші державні утворення на території сучасної України ви знаєте?

8. Які теорії слов’янського етногенезу існують у сучасній історичній літературі?

 

IV.1. Теми рефератів

1. Предмет і завдання вивчення курсу історії України, історіографія.

2. Первісне громадянство на теренах України. Трипільська культура.

3. Перші державні утворення. Кіммерійці, скіфи, сармати. Античні міста.

4. Розселення слов’ян у Східній Європі. Проблема походження, соціально-політичний устрій.

5. Історична література про роль варягів у Давньоруській державі.

6. Київська Русь і Візантія: характер взаємовідносин.

7. Хрещення Київської Русі.

8. Історичний портрет Володимира Великого.

9. Монголо-татарське нашестя в історії України.

10. Розпад Старокиївської держави.

11. Галицько-Волинське князівство як фактор формування моноетнічної державності.

12. Історичний портрет Данили Галицького.

13. Поглиблення процесів феодалізації українського суспільства. Посилення західних впливів у суспільно-політичному житті України.

14. Українська державність ХІV ст. в європейському політичному просторі.

15. Українські землі у складі Великого князівства Литовсько-Руського.

16. Грюнвальдська битва та її значення.

17. Суспільно-політичні процеси на українських землях (сер. ХIV – перша пол.XVI ст.).

18. Магнати і шляхта, їх місце в державно-політичних структурах Литовської держави. Литовські статути.

19. Становище селянства і міщанства. Розвиток ремесла і торгівлі. Українські міста і магдебурзьке право.

20. Україна ХVI ст. очима іноземців.

21. Гетьман Б.Хмельницький.

22. Переяславська Рада.

23. Пошуки військово-політичних союзів після смерті Б.Хмельницького (Ю.Немирич, І. Виговський, Ю.Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький, П.Дорошенко).

24. Розчленування Україн