Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

 

Закон України «Про освіту»

 

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Закон України «Про загальну середню освіту»

 

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Цивільний кодекс України

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою.

1.Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.

2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини …

 

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 

Сімейний кодекс України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135)

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 407-IV (407-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70

N 2620-IV (2620-15) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352

N 2709-IV (2709-15) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422

N 2710-IV (2710-15) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423

N 2853-IV (2853-15) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551

N 2901-IV (2901-15) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.2

N 3097-IV (3097-15) від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 22, ст.179

N 3250-IV (3250-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120

N 3497-IV (3497-15) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.277

N 3539-IV (3539-15) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.293

N 524-V (524-16) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.87

N 257-VI (257-17) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230 }

{ Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення

Конституційного Суду

N 3-рп/2009 (v003p710-09) від 03.02.2009 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 1276-VI (1276-17) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535

N 1390-VI (1390-17) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.559

N 1397-VI (1397-17) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.596

N 1452-VI (1452-17) від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 44, ст.653

N 2302-VI (2302-17) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.483

N 2398-VI (2398-17) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.509

N 2435-VI (2435-17) від 06.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.539

N 2677-VI (2677-17) від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142

N 2913-VI (2913-17) від 11.01.2011, ВВР, 2011, N 31, ст.298

N 3234-VI (3234-17) від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.433

N 3354-VI (3354-17) від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.488

N 3381-VI (3381-17) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.490

N 3738-VI (3738-17) від 09.09.2011

N 3760-VI (3760-17) від 20.09.2011

N 4314-VІ (4314-17) від 12.01.2012

N 4525-VІ (4525-17) від 15.03.2012 }

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;