Вихідним розрахунковим нормативом при проектуванні потокової лінії є такт (r), тобто інтервал часу між запуском і випуском двох суміжних виробів на лінії.

Такт роботи лінії визначається за такою формулою:

. При передачі виробів партіями з однією операції на іншу визначаєься ритм потокової лінії (R) за такою формулою:

R = p*r, де p – розмір передавальної партії виробів.

Повна синхронізація операцій забезпечується при дотриманні такої рівності:

, де t_n – норма часу на виконання n-ї операції, хв.;

С_n – число робочих місць на операціях, шт.

Число робочих місць (розрахункове) визначається за такою формулою:

,де t_i – норма часу на даній операції, хв.

Коефіцієнт завантаження робочих місць (К_зі) визначається за такою формулою:

.

Важливим параметром потокової лінії є швидкість руху конвеєра (V), яка встановлюється відповідно до такту (ритму) потокової лінії і розраховується за такою формулою:

, де V– швидкість руху конвеєра, м/хв.;

l– відстань між центрами двох суміжних робочих місць на лінії (крок конвеєра), м.

У випадку передачі виробів передавальними партіями швидкість руху розраховується за такою формулою: , де R – ритм потокової лінії.

Отже, потокова лінія буде працювати ритмічно і без втрат за таких умов: безперебійне постачання лінії напів­фабрикатами, інструментом і всім необхідним згідно заданого ритму; усі верстатники виконують свої операції за період, протягом якого деталь на конвеєрі проходить шлях, що дорівнює відстані між двома суміжними номерами, які закріплені за ними.

Суть витрат, їх класифікація.

Витрати підприємств — це сукупність усіх спожитих ресурсів на виробництво того чи іншого продукту. Вони характеризують вартість виробництва продукції для підприємства. Витрати підприємства складаються зі спожитих засобів виробництва та заробітної плати і набувають форми собівартості продукції. Різниця між вартістю продукції і собівартістю дорівнює розміру прибутку підприємства. Витрати підприємств виражають реальні виробничі відносини ринкової системи господарювання.

Усі витрати на виробництво продукції поділяються на

- загальні витрати;

- витрати на одиницю продукції.

Загальними називаються витрати на виробництво всього обсягу продукції за певний період, їх сума залежить від тривалості періоду виготовлення продукції та її кількості.

Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

Усі витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основними принципами:

? економічним;

? виробничим;

? за способом віднесення на собівартість;

? залежно від обсягів виробництва.

За економічним принципом витрати групуються за такими елементами:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизаційні відрахування;

• інші витрати.

За ступенем однорідності сталі собівартості поділяються на прості та комплексні.

За способами віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

20.Продукції та її види.

Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції. В більш узагальненому вигляді собівартість можна визначити як грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою. Таке визначення собівартості містить у собі три важливих моменти:

— собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у виробництві;

— величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;

— конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація).

На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництва продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку, а інші входять у собівартість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом.

Виокремлюють такі види собівартості:

а) залежно від часу формування затрат:

— планова;

— фактична;

— нормативна;

— кошторисна;

б) виходячи із місця формування затрат:

— цехова;

— виробнича;

— повна;

в) залежно від тривалості розрахункового періоду:

— місячна;

— квартальна;

— річна;

г) за складом продукції:

— товарна;

— валова;

— реалізована;

— незавершене виробництво;

ґ) за ступенем охоплення підприємств:

— індивідуальна;

— галузева.