Методичні рекомендації до проведення

Методичні рекомендації до проведення

Виробничої практики

для студентів 4 курсу

 напряму 6.030102“Психологія”

(за вимогами кредитно-трансферної системи організації навчального процесу)

Освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

 

Рівне - 2014

 

Методичні рекомендації до проведення виробничої практики для студентів 4 курсу напряму 6.030102 “Психологія” (за вимогами кредитно-трансферної системи організації навчального процесу). Освітньо-кваліфікаційний рівень-бакалавр. - Рівне: РДГУ, 2014.-40 с.

Укладачі:

Воробйов А.М. – кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри загальної психології та психодіагностики РДГУ;

Безлюдна В.І. - кандидат педагогічних наук, професор кафедри вікової та педагогічної психології РДГУ

Демянюк О.Б. - викладач кафедри практичної психології та психотерапії РДГУ, факультетський керівник практики;

Борейчук І.О. – викладач кафедри загальної психології та психодіагностики РДГУ

 

Рецензенти:

Ямницький В.М. доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології та психотерапі РДГУ

 

Ставицький О.О., доктор психологічних наук, професор кафедри психології ПВНЗ МЕГУ імені академіка Степана Дем’янчука

 

Розглянуто на засіданнях кафедр загальної психології та психодіагностики (протокол № 13 від 24 грудня 2014 р.), вікової та педагогічної психології РДГУ (протокол № 12 від 23 грудня 2014 р.), практичної психології та психотерапії (протокол № 11 від 24 грудня 2014 р.).

 

 

Рівненський державний гуманітарний університет, 2014

Вступ

Кардинальні зміни, які відбуваються сьогодні в усіх сферах суспільного буття, зумовили потребу розробки нових підходів і шляхів до вирішення особистісних проблем людини. Все більшої актуальності у цьому контексті набуває професія психолога. Допомогти людині реалізовувати свій потенціал, жити на повну силу, досягати злагоди з довкіллям, знайти своє місце у суперечливому світі — неповний перелік завдань, які стоять перед психологом на сучасному етапі розвитку суспільства. Підготовка фахівців з даної спеціальності здійснюється в Україні, починаючи з 1991 року, однак ще й сьогодні триває процес її становлення, вироблення основних концептуальних засад і постійний пошук змісту підготовки спеціалістів та активних форм навчання.

У відповідності до Законів України "Про освіту", Про вищу освіту", положень про державний вищий заклад освіти, про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, положення про організацію виробничої і педагогічної практики, освітньо-професійної програми підготовки фахівця з вищою освітою за професійним напрямком підготовки "Психологія" висуваються вимоги до наукових і практичних знань випускників, умінь і навичок професійної діяльності психолога.

Психологічна практика є відповідальним етапом у підготовці психологів. Вона дає можливість студентам перевірити на практиці набуті теоретичні знання, а також переконатись у правильності обраного професійного шляху та здатності працювати в даній галузі.

До останнього часу підготовка практичних психологів мала більш академічний характер. Володіючи необхідною інформацією, психологам важко було її практично використовувати. Перш за все це пов'язано з недостатньою розробкою методичних питань у цій галузі науки.

Аналіз практичної діяльності психологів показує, що професійні труднощі найчастіше пов'язані з технологічними аспектами практичної роботи, починаючи із загальної організації праці, шляхів і способів взаємодії з дорослими і дітьми і закінчуючи конкретними методиками, які використовуються в роботі з різними віковими групами. Тому дуже важливо у підготовці психологів-практиків робити акцент на прикладному характері одержаних знань. Майбутнім практичним психологам необхідно розвивати свій рефлексивний потенціал, оволодівати навичками самоаналізу й цілісного аналізу ситуації спілкування, необхідно вчитись працювати в ситуації "тут і тепер", розвивати вміння займати партнерську позицію, здійснювати реальне управління груповим процесом та індивідуальною психокорекцією, які ґрунтуються на результатах психодіагностики. Психологічна практика надає студентам можливість апробації і розвитку професійно значущих якостей та опанування основами роботи з дітьми різних вікових категорій, їх батьками і вчителями.

Специфіка професійної діяльності практичного психолога, яка потребує вміння застосовувати знання на практиці, професійної компетентності і високої відповідальності, визначає особливу важливість формування фахових умінь і навичок, а також певних професійно значущих особистісних якостей в процесі навчання майбутніх практичних психологів. Цілеспрямоване формування необхідних умінь і їх удосконалення забезпечується через організацію навчальної психологічної практики, яка виступає найважливішою ланкою в системі підготовки спеціаліста будь-якого фаху.

Особливості підходів до організації навчальної практики майбутніх психологів зумовлені низкою специфічних ознак професійної діяльності. Зокрема, особливість практики визначається досить широким спектром закладів, в яких може працювати практичний психолог. Він включає всі освітні заклади різних рівнів і типів, заклади і служби інших установ (охорони здоров'я, юстиції, соціального захисту населення,), громадські організації, які надають різні види психологічної допомоги дітям і дорослому населенню. Така діяльність має свою специфіку у кожному окремому закладі чи службі.

Практична підготовка студентів вищих навчальних закладів є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентами професійних навичок та вмінь. Ця підготовка здійснюється в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладачів вищого навчального закладу та спеціалістів з даного фаху.

Програма практичної підготовки та терміни її проведення визначаються навчальним планом. Її організація регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом міністра освіти України. Основна мета практики — отримання і усвідомлення студентами досвіду професійної діяльності при виконанні основних професійних функцій.

Психологічна практика є інтегруючим і стрижневим компонентом особистісно-професійного становлення фахівця, який передбачає оволодіння різними видами професійної діяльності й формування потреби професійного самовдосконалення через самопізнання, самовизначення студента в різних професійних функціях у реальних умовах.

Мета виробничої психологічної практики — формування професійних умінь та особистісних якостей фахівця гуманістичної спрямованості і на їх основі оволодіння видами професійної діяльності на рівні, який відповідає освітньо-кваліфікаційній програмі підготовки спеціаліста з психології.

Завдання психологічної практики:

1) поглиблення і удосконалення теоретичних знань і встановлення їх зв'язку з практичною діяльністю;

2) розвиток особистісних якостей, необхідних психологу в його професійній діяльності;

3) формування професійних умінь і навичок: комунікативних, організаційних, діагностичних, проектувальних, просвітницьких, прогностичних, аналітичних; рефлексивних і т.п.

4) знайомство з основними типами і видами закладів, в яких надається психологічна допомога різним категоріям населення, освітніми закладами, спеціальними профілактичними закладами {дитячі притулки і розподільники), соціальними службами, відділами у справах неповнолітніх, громадськими організаціями, центрами дозвілля і творчості дітей, закладами літнього відпочинку дітей і підлітків і т.п.;

5) засвоєння сучасних психологічних технік і методів групової та індивідуальної роботи діагностичного, консультативного, профілактичного, просвітницького характеру з різними категоріями клієнтів в дитячому, молодіжному та дорослому середовищі;

6) створення умов для розвитку здібностей і самореалізації студента, для формування його власного стилю діяльності;

7) формування у студентів творчого та дослідницького підходів до професійної діяльності;

8) розвиток навичок професійної рефлексії.

Принципи психологічної практики.

Програма психологічної практики базується на наступних принципах:

· зворотного зв'язку теоретичного навчання і практики (застосування на практиці теоретичних знань про людину, суспільство, усвідомлення їх значущості для професійної діяльності; закріплення при вивченні теоретичних дисциплін емпіричних знань, отриманих на практиці);

· послідовності (поетапне засвоєння всього комплексу професійних умінь, навичок, почергове оволодіння всіма професійними функціями фахівця);

· наступності (змістовний зв'язок усіх видів практики);

· динамічності (поступове ускладнення завдань різних видів практики, розширення спектру соціальних ролей і видів діяльності, в які включається студент, збільшення обсягу і ускладнення змісту діяльності);

· поліфункціональності (одночасне виконання в ході практики різних професійних функцій і оволодіння в різних видах практики різними професійними ролями),

· перспективності (знайомство зі сферами психологічної діяльності з урахуванням їх перспективного розвитку);

· вільного вибору (врахування інтересів і потреб як студентів, так і керівників практики через вибір місця проходження практики, змісту її окремих завдань);

· співробітництва (створення у ході практики таких умов, при яких стосунки між студентом і керівником практики будуються на пріоритеті довіри і партнерства, що дає змогу студентові усвідомлювати себе самостійним суб'єктом професійної діяльності).

Отже, психологічна практика студентів є реальної спробою застосувати свої психологічні знання в професійній діяльності. Технологія практичної діяльності психолога, яка представлена в системі практичної підготовки, дає майбутньому фахівцю цілісне уявлення не лише про те, що робити, але і про те, як це робити

Різні види практики тісно взаємопов'язані і здійснюються в певній системі і послідовності, мають великі потенційні можливості для професійного самовизначення і самовдосконалення. Всі види практики виконують освітню, розвиваючу і виховну функції і спрямовані на професійне становлення фахівця.

Таким чином психологічна практика студентів є цілісною системою, що складається з певних структурних компонентів (певних видів практики). Складовими практичної підготовки студентів до професійної діяльності психолога є:

1. навчальна психологічна практика (6 сем.)

2. виробнича психологічна практика в закладах освіти (7 сем.)

3. переддипломна практика (8 семестр).

Такий розподіл видів практик по семестрах передбачає поступове ускладнення діяльності студентів як за змістом, так і за характером діяльності.

Формування і вдосконалення професійних знань, умінь майбутнього практичного психолога — процес трудомісткий і довготривалий. Тому робота студента-практиканта включає в себе декілька напрямків і видів діяльності, які поступово ускладнюються

Вимоги до професійної підготовки студентів.

Практичний психолог повинен бути підготовлений до активної творчої і соціальної діяльності.

Фахівець, володіючи високим рівнем професійної підготовки, забезпечує соціальне замовлення суспільства в сфері прикладної психології. Він зобов'язаний безупинно поповнювати свої знання, уміти на практиці застосовувати принципи наукової організації праці, володіти передовими методами керування, ерудицією і культурою, уміти діалектично мислити, аргументовано відстоювати свою точку зору. Він повинен володіти навичками роботи в колективі, уміти створювати в ньому позитивний психологічний клімат, забезпечуючи емоційне благополуччя і комфортне спілкування в умовах навчально-виховного процесу.

Практичний психолог, що працює в школі, забезпечує повноцінний психічний розвиток дітей, керуючись інтересами кожної дитини і завданнями його всебічного і гармонійного виховання. Здійснюючи індивідуальний підхід до учнів, визначає їх здібності, особливості розвитку на різних вікових етапах, формує здібності до самовиховання.

Практичний психолог організовує роботу з психологічної підтримки і психологічної корекції особистості у випадках відхилення або затримки психічного розвитку; надає психологічну допомогу батькам і вчителям у їхніх взаєминах з дітьми різного віку, прогнозуючи і попереджаючи різні відхилення і порушення в становленні і розвитку їхньої особистості з орієнтацією на профілактику й усунення таких порушень у складних вікових перехідних періодах: бере безпосередню участь у розробці спеціальних навчальних програм соціального розвитку, проектів психологічної підтримки талановитих дітей.

Фахівець в області практичної психології здійснює популяризацію психологічних знань серед вчителів і батьків, вирішує науково-практичні задачі діяльності соціальних груп і колективів, проблеми міжособистісного спілкування, уживає конструктивних заходів дозволу конфліктів і взаємодій у різних педагогічних ситуаціях у навчально-виховних установах.

Практичний психолог повинен знати:

—основи фундаментальних наук про людину, що включають філософський, антропологічний, соціологічний, педагогічний і культурологічний аспекти його вивчення;

—основи наукового людинознавства і соціальну картину світу;

—основні нормативні документи, постанови і юридичні акти, що визначають взаємини людини і різних соціальних інститутів, зокрема, Загальну декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини;

—новітні досягнення психологічної науки в цілому, а також дитячій і педагогічній психології, практичній психології;

—методологічні принципи і методи дослідження психологічної науки, історію і сучасні тенденції розвитку світової психології, основні закономірності психічних явищ і відкриття в області психології, їхнє прикладне значення;

—психологію пізнавальних процесів, механізми і закономірності прояву і розвитку пізнавальної діяльності особистості;

—основи соціальної психології і психології міжособистісних стосунків;

—— соціально-психологічні феномени групи і суспільства;

—— шляхи соціалізації особистості;

—психологію спілкування і розвитку умінь ефективного спілкування;

—медичну психологію і психогігієну;

—основи психодіагностики і основні психодіагностичні методики, особливості діагностичної роботи в шкільних умовах, процедуру й етапи здійснення діагностико-корекційної роботи, і діагностико-розвиваючої роботи;

—' — основи психопрофілактичної роботи в умовах школи, діагностику і корекцію професійного й особистісного самовизначення учнів;

—специфіку організації і проведення психолого-педагогічного консиліуму і його вплив на вирішення особистісних проблем учнів у школі;

—основні види і методи психологічного консультування, специфіку проведення індивідуальних і групових консультацій з питань навчання і розвитку особистості, життєвого самовизначення, спілкування, взаємин з батьками, однолітками і вчителями;

—етику професійної діяльності шкільного психолога, що включає дотримання ним персональної професійної відповідальності за правильність психологічного діагнозу, адекватність використовуваних діагностичних і корекційних методів, обґрунтованість рекомендацій.

Практичний психолог повинен уміти:

— застосовувати отримані теоретичні знання й уміння для розв'язання педагогічних, навчально-виховних, корекційних завдань з обліком індивідуальних, вікових особливостей учнів, умов їхнього навчання і виховання;

— застосовувати на практиці сучасні науково обґрунтовані методи діагностичної, розвиваючої, психокорекційної і психопрофілактичної роботи;

— проводити психопрофілактичну, психодіагностичну і психокорекційну роботу з розвитку учнів, а також психологічне консультування і психологічну просвіту вчителів, учнів і батьків;

— визначати оптимальні програми психологічної підтримки психічного розвитку учнів з метою створення найкращих умов для їхнього індивідуального розвитку;

— проводити порівняльний аналіз різних психологічних систем, підходів, методів виховання і корекції з метою виявлення їхнього розвиваючого ефекту і вироблення відповідних рекомендацій;

— застосовувати адекватні до поставлених завдань ефективні і доцільні форми психологічного консультування в роботі з учнями, вчителями і батьками;

—надавати необхідну і можливу допомогу адміністрації і педагогічному колективу у вирішенні проблем, пов'язаних із забезпеченням повноцінного психічного розвитку дітей, індивідуального підходу до дитини, враховуючи при цьому конкретні обставини і керуючись принципом "не нашкодь", тобто приймати рішення і вести роботу у формах, що виключають можливість нанесення шкоди здоров'ю, честі, достоїнству учнів, педагогів або інших осіб;

—розглядати питання і приймати рішення суворо в рамках своєї професійної компетенції; не брати на себе вирішення питань, що знаходяться в компетенції представників інших спеціальностей;

—проводити психологічне обстеження дитини з метою визначення перебігу її психічного розвитку, відповідності розвитку віковим нормам і забезпечення індивідуального підходу в процесі виховання і навчання, допомоги в професійному й особистісному самовизначенні;

—здійснювати діагностику міжособистісних стосунків дітей з дорослими й однолітками, виявляти психологічні причини порушення спілкування, розвивати уміння ефективного спілкування, проводити тренінги спілкування;

—сприяти розвитку психологічно доцільних міжособистісних взаємин у навчально-виховних колективах, здійснювати заходи щодо попередження і зняття психологічної напруженості в членів педагогічного колективу, профілактику конфліктних ситуацій;

—аналізувати, узагальнювати і поширювати передовий педагогічний досвід, систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію: орієнтуватися в науковій, науково-методичній літературі, що видається як у нашій країні, так і за кордоном; застосовувати сучасні педагогічні й інформаційні технології обробки і використання наукової інформації;

—здійснювати науково-дослідну і методичну діяльність по вивченню і впровадженню сучасних досягнень в області практичної психології;

—популяризувати і роз'яснювати результати новітніх психологічних досліджень, формувати у вчителів потребу в психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною.

На час проходження психологічної практики студенти-практиканти мають такі обов'язки:

Студент-практикант повинен:

—до початку практики одержати від керівника практики факультету або фахової кафедри інформацію щодо порядку оформлення необхідних документів;

—своєчасно прибути на базу практики;

—своєчасно виконувати всі види робіт, передбачених програмою практики і відповідними інструкціями, старанно готуватись до кожного заняття і проведення різноманітних заходів;

—бути зразком організованості, дисциплінованості, ввічливості, працьовитості;

—проявляти свою професійну компетентність;

—організовувати свою роботу відповідно до вимог, правил внутрішнього розпорядку закладу (служби, організації, установи), в якій він проходить практику, розпоряджень адміністрації і керівників практики;

—після закінчення практики студент протягом трьох днів завершує підготовку необхідних методичних матеріалів та документації.

На період практики один із числа студентів групи, яка проходить практику в даному закладі (установі, організації), призначається старостою групи. В обов'язки старости входить здійснювати загальну організацію роботи студентів групи, узгоджувати взаємодію студентів та керівників практики, повідомляти студентам про колективні консультації і семінари, виконувати доручення керівників практики, вести облік відвідування студентами практики.

Студенти-практиканти мають наступні права:

—з усіх питань, які виникають під час практики, звертатись до керівників практики університету, адміністрації, працівників закладів установи, організації,

—вносити пропозиції щодо вдосконалення підготовки студентів до практики, її організації та проведення;

—брати участь у зборах, нарадах, конференціях та інших заходах закладу {установи, організації), де він проходить практику;

—користуватись бібліотекою, кабінетами і навчально-методичними посібниками даного закладу (установи, організації).

Обов'язки керівників практики, адміністрації закладів (служб, установ, організацій). Завідувач відділу практики навчального закладу:

—здійснює підбір закладів (служб, установ, організацій) для практики студентів факультету;

—забезпечує планування, організацію та облік результатів усіх видів практики на факультеті, складає загальнофакультетський план-графік її проведення, проект наказу про розподіл студентів для проходження практики;

—спільно із керівником практики фахової кафедри встановлює зв'язок з базами практики, розподіляє студентів по закладах (установах, організаціях);

—спільно з деканатом бере участь в організації га проведенні настановної і підсумкової конференції на факультеті;

—координує роботу групових керівників, адміністрації і працівників закладів (служб, установ, організацій), вибірково відвідує служби (установи, організації), усуває недоліки в організації практики;

—вивчає звітну документацію практикантів курсу і оцінює їх роботу;

—організовує проведення підсумків практики;

—вносить пропозиції щодо вдосконалення практики, бере участь в обговоренні питань організації практики на засіданнях кафедри і ради факультету;

—складає загальнофакультетський звіт про підсумки навчально-виховної практики, представляє його деканові факультету і в навчальну частину університету.

Керівник практики фахової кафедри:

—організовує і проводить настановну і підсумкову конференції з виробничої практики;

—здійснює безпосереднє керівництво практикантами;

—разом з директором закладу (служби, установи, організації) або його заступником розподіляє студентів по робочих місцях;

—затверджує індивідуальні плани роботи студентів, контролює їх виконання, організовує аналіз проведеної студентами роботи;

—інформує студентів про систему звітності з практики;

—інформує кафедру про хід практики;

—перевіряє звітну документацію студентів про роботу за час практики і разом з методистами від закладу (служб, організацій, установ) виставляє оцінку за практику;

—складає письмовий звіт про проведення практики із зауваженнями та пропозиціями щодо її вдосконалення, який подається керівнику практики факультету (завідувачу відділу практики навчального закладу).

Директор (завідувач) закладу (служби, установи, організації):

—організовує практику у відповідності до угоди та програми практики;

—забезпечує нормальні умови для проведення виробничої практики, проводить роботу з працівниками з питань практики;

—ознайомлює студентів із змістом та основними напрямками діяльності служби (установи, організації), штатом, документацією, особливостями роботи;

—разом з керівником практики фахової кафедри розподіляє студентів;

—відвідує (вибірково) заняття (заходи) практикантів і бере участь у їх обговоренні;

—проводить наради на початку і в кінці практики.

Працівник закладу (служби, установи, організації), методист:

—ознайомлює закріплених за ним студентів із змістом і особливостями своєї роботи;

—разом з керівником практики фахової кафедри розподіляє між студентами види роботи;

—залучає практикантів до роботи з дітьми;

—консультує студентів при підготовці їх до виконання завдань практики;

—бере участь в аналізі та оцінці роботи, проведеної студентами;

—бере участь у нарадах з практики адміністрації служби (установи, організації), а також, при можливості, у підсумковій конференції за результатами практики.

Система оцінювання проходження практики.

Практика проводиться з метою перевірки теоретичних знань, одержаних студентами під час навчання, а також набуття практичних навичок роботи.

За період проходження практики студентам-практикантам необхідно ознайомитись з такими видами роботи: діагностування, консультування, пропаганда психологічних знань і профілактика. Студенти-практиканти працюють з різними віковими категоріями дітей та молоддю, а також з педагогами та батьками. Під час практики студенти спостерігають за роботою психолога, ведуть відповідну документацію, відвідують тренінгові заняття, батьківські збори, виховні години та уроки окремих вчителів (за згодою останніх); беруть участь у виїзних відеолекторіях, просвітницьких заходах з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі.

Другий етап практики — самостійна робота. Студенти за допомогою психолога та методиста готують та проводять відповідні заняття з дітьми різних вікових груп та молоддю, діагностують, аналізують результати, дають консультації вчителям і батькам.

Оцінювання результатів практики проводиться у відповідності з наступними характеристиками:

— знання теоретичного матеріалу (вікової, педагогічної, соціальної, диференціальної психології, психодіагностики, консультування);

— вміння користуватися діагностичним інструментарієм;

— вміння робити аналіз та інтерпретацію одержаних результатів;

— навички спілкування з дітьми різних вікових категорій та молоддю;

— творчий підхід в організації та проведенні занять (розробка та оформлення роздаткового матеріалу, використання оригінальних вправ, музики та ін.);

— кількість та якість проведених заходів (діагностування, консультування педагогів та батьків, виступи на батьківських зборах, виховні години з психологічних проблем);

— систематичність відвідування;

— повнота та якість оформлення необхідної документації.

Загальна оцінка виставляється методистом та психологом закладу після попереднього обговорення.

Практика завершується диференційованим заліком, результати якого заносяться в екзаменаційну відомість і виставляються у залікових книжках студентів.

Підсумки практики. У триденний термін після закінчення практики студенти здають всю необхідну документацію методисту чи керівнику групи.

Не пізніше, ніж через два тижні після завершення практики проводиться заключна конференція на факультеті. Ії мета — проаналізувати і узагальнити результаті практики, відзначити успіхи та недоліки у її підготовці т; проведенні. Від кожної установи виділяється доповідач (як правило, староста групи), який узагальнює результати роботи. За підсумками психологічної практики студентам виставляється диференційований залік у залікову книжку.

Вважається, що студент, який не проходив практику, або робота якого під час практики визнана незадовільною, не виконав навчального плану даного семестру. Йому за рішенням деканату може бути надана можливість повторного проходження практики без відриву від навчальних занять.

 

ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Загальні положення

Психологічна служба сьогодні стала одним із елементів системи освіти, основною метою діяльності якої є вивчення і створення умов, що максимально сприяють розвитку індивідуальності людини і її суб'єктності, найбільш повному розкриттю й розвитку індивідуальності дитини. В цілому функція психолога в освіті — це розвиток і самої освіти, і всіх її суб'єктів. Психолог виступає стосовно освіти організатором розвиваючого середовища, діагностом розвитку, який вибудовує комунікації в ситуації розвитку, психотерапевтом.

В своїй практичній діяльності психолог керується нормативними документами, які регламентують його права, обов'язки, основні напрямки діяльності, її мету і завдання, Основним таким документом є Положення про психологічну службу.

Діяльність психологічної служби включає такі основні напрями;

—діагностика — психологічне обстеження дітей і підлітків, їх груп та колективів, умов навчання та розвитку;

—корекція — здійснення психолого-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, схильності до правопорушень;

—реабілітація — надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які знаходяться у кризовій ситуації, постраждали від соціальних, технічних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси тощо;

—профілактика — своєчасне попередження відхилень у становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктам та інше;

—консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань виховання дітей, підлітків, створення психологічних умов для їх розвитку, допомога органам державного управління освіти в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів;

—просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в закладах і установах освіти;

—психологічна експертиза — участь в оцінці нових технологій навчання і виховання дітей, підлітків, молоді, педагогічних інновацій, визначенні доцільності їх впровадження, сприяння розробці та використанню нових діагностичних методик;

—психологічна прогностика -- створення моделей поведінки груп та особистості, прогнозування психічного розвитку тощо.

Отже, основними видами діяльності шкільного психолога є:

—Психологічне просвітництво та як найперше прилучення педагогічного колективу, учнів та батьків до психологічних знань; психологічна профілактика, яка полягає в тому, що психолог повинен проводити постійну роботу з попередження можливих відхилень у психологічному та особистому розвитку учнів;

—Психологічне консультування полягає в тому, що психолог допомагає у розв'язанні тих проблем, з якими до нього приходять самі вчителі, учні, батьки. Часто вони усвідомлюють існування проблеми після просвітницької та профілактичної діяльності психолога;

—Психологічна діагностика, як поглиблене проникнення психолога у внутрішній світ учня. Результати психодіагностичного обстеження дають підстави для висновку про подальшу корекцію або розвиток учня, про ефективність профілактичної або консультативної роботи, проведеної з ним;

—Психологічна корекція як подолання відхилень в психічному та особистісному розвитку учня;

—Робота з розвитку здібностей дитини, формування її особистості.

Форми роботи практичного психолога

Молодші класи

Формування навчальної діяльності. Розробка і проведення розвиваючих програм: розвиток вікових новоутворень, здібностей та ін.

Діагностика і корекція розумового розвитку дітей.

Діагностика і корекція розвитку уваги, пам'яті.

Діагностика і корекція неуспішності. Виявлення дітей з педагогічною занедбаністю, затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю.

Діагностика і корекція особистісного розвитку {інфантильність, тривожність, сором'язливість, загальмованість, імпульсивність, демонстративність агресивність та ін.) Психопрофілактика і подолання дидаскалогеній, шкільних фобій та ін.

Оптимізація спілкування дитини з дорослими і однолітками.

Робота з обдарованими дітьми.

Робота в класах вирівнювання і адаптації.

Психопрофілактика і подолання перевантаження школярів. Психологічна і психопрофілактична робота в групах продовженого дня.

Психологічний аналіз планів, ранків, зборів, концертів з точки зору їх відповідності віковим особливостям дітей.

Робота з учнями із забезпечення індивідуального підходу у навчанні та вихованні.

Консультування батьків.

Середні класи

Розвиток форм, засобів і способів спілкування. Розвиток рефлексії, самосвідомості.

Діагностика і розвиток здібностей, інтересів, нахилів, Допомога у виборі подальшої програми освіти, профорієнтація.

Розвиток механізмів самоорганізації, саморегуляції. Розвиток самостійності, самоконтролю, допомога в ово­лодінні методами самовиховання.

Вивчення особистісних особливостей учнів у зв'язку а вибором подальшої програми освіти або професії.

Допомога в оволодінні необхідними прийомами і засобами розумової праці, вміннями самостійно набувати знання, соціальними уміннями і навичками.

Проведення класних годин з проблем самовиховання, наукової організації навчальної праці.

Діагностика і корекція розвитку пізнавальних інтересів. Діагностика і корекція неуспішності.

Діагностика і корекція навчальної мотивації (неба­жання вчитися, зверхцінне ставлення до оцінки та ін.)

Діагностика і корекція відхилень в особистісному розвитку {агресивність, черствість, цинізм, брехня, лінощі, демонстративність, інфантилізм, тривожність та ін.) Корекція почуття неповноцінності, невпевненості в собі.

Допомога у випадках гострого перебігу власне підліткових форм поведінки (крайнього негативізму, впертості, сильної роздратованості та ін.).

Допомога у випадках гіпертрофованого прояву власне підліткових реакцій ("реакція емансипації", "реакція групування з однолітками", "хоббі-реакція" та ін.), які не носять патологічного характеру.

Допомога підлітку у вирішенні психологічних проблем, пов'язаних з особливостями психосексуального розвитку (незадоволення зовнішністю, уявлення про себе, як про людину, яку "ніколи не покохають", побоювання свого потягу до особи протилежної статі, уявлений про власну зіпсованість та ін.).

Допомога в профілактиці і попередженні шкідливих звичок у підлітків. Робота з "групами ризику" (паління алкоголізм, наркоманія, токсикоманія та ін,).

Робота з підлітками з асоціальною поведінкою (делінквентність, втечі та ін.).

Первинна діагностика для визначення дітей, які потребують допомоги психоневролога, психіатра.

Психопрофілактика екзаменаційного стресу в учнів батьків. Робота з вчителями із забезпечення індивідуального підходу до підлітка.

Консультування учнів, батьків і вчителів.

Корекція ставлення батьків до підлітка.

Профілактика неправильних дій педагогів і батьків п відношенню до підлітка як причини порушення поведінки підлітковому віці. Психологічна освіта педагогів та батьків.

Психологічний аналіз запланованих і проведень шкільних заходів з точки зору їх відповідності віковим особливостям учнів.

Старші класи

Консультативна робота. Допомога в особистісному і професійному самовизначенні.

Допомога в оволодінні методами самовиховання.

Допомога в оволодінні прийомами і методами розумової праці, вміннями самостійно набувати знання.

Проведення класних годин з проблем самовиховання, наукові організації праці, психогігієни розумової і фізичної праці.

Розвиток рефлексії, самосвідомості.

Розвиток форм, способів і засобів спілкування.

Діагностика і корекція розвитку пізнавальних процесів.

Діагностика і корекція неуспішності.

Діагностика і корекція навчальної мотивації.

Діагностика і корекція відхилень в особистісному розвитку.

Корекція почуття неповноцінності, невпевненості в собі, стабілізація самооцінки.

Робота з подолання дитячих поведінкових проявів в ранньому юнацькому віці. Подолання інфантилізму.

Допомога в розв'язанні психологічних проблем, які пов'яз