Структура земельного фонду України

Земельний фонд України	Площа
	млн. га	% від загальної площі
Сільськогосподарські угіддя, в тому числі:	41,86	69,4
рілля	33,29	55,2
багаторічні рослини	1,07	1,8
сіножаті і пасовища	7,5	12,4
Ліси та лісосмуги	10,35	17,2
Земля під забудову, в тому числі:	2,4	4,0
під житлові будинки	0,42	0,7
промислові споруди	0,41	0,7
рудники(шахти)	0,14	0,2
Болота	0,93	1,5
Непридатні землі	1,29	2,1
Загальний земельний покрив	57,94	96
Вода, в тому числі:	2,42	4,0
штучні водоймища	1,15	1,9

Клімат

Клімат — це статичний багаторічний режим погоди, який є однією з основних характеристик місцевості. Основні особливості клімату визна­чаються надходженням сонячної радіації, процесами циркуляції, харак­тером підстилаючої поверхні. Впливають також широта й висота місце­вості, наближення її до морського берега, рослинний покрив, наявність снігу та льоду, ступінь забруднення атмосфери. Ці фактори визначають широтну зональність клімату і сприяють формуванню місцевих різнови­дів (гірський, гумідний, арктичний, континентальний, морський, мусон­ний, субтропічний, тропічний, екваторіальний тощо). Клімат істотно впли­ває на водний режим, ґрунт, рослинний покрив та інші компоненти при­роди.

У змінах клімату виділяються циклічні процеси від 3-, 11-, 33-річного до вікового, а також спрямовані зміни. Циклічні процеси є проявом автоколивань, які виникають під впливом флуктуації сонячної радіації, про­зорості атмосфери тощо.

Клімат України помірно континентальний. Південний берег Криму належить до субтропічного поясу. Сумарна сонячна радіація змінюється від 4022 на півночі до 5237 МДж/м² на півдні Криму. На її території пере­важають північно-західні повітряні переміщення. Впродовж року над те­риторією країни відбувається в середньому 45 циклонів і 35 антицикло­нів. Найвищі середні температури спостерігаються в третій декаді липня (+20...25 °С), найнижчі — в третій декаді січня (-3...-10 °С). Кількість опадів становить від 1500 (ст. Турбат у Карпатах) до 300 мм/рік на Азово-Чорноморському узбережжі, близько 550 - 760 мм/рік — у Лісостепу.

Люди живуть в усіх кліматичних зонах. Проте в екстремальних умо­вах холодної Півночі чи спекотної екваторіальної Африки чисельність населення зменшується, що пояснюється більшими витратами сил і ре­сурсів. У зв'язку зі зменшенням енергоресурсів дехто з футурологів про­рокує, що в майбутньому переважна частина населення Землі проживати­ме в південних широтах з теплим кліматом. Тут менші витрати теплоти на опалення житла, не потрібен теплий одяг. Проте й середні широти з помірним кліматом не залишаться безлюдними. З метою зменшення енерговитрат на опалення житло будуватимуть глибоко під землею. Це заощадить будівельні матеріали та енергію на обігрівання.

Простір для життя

Площа суші на земній поверхні становить 149 млн. км², але тільки трети­на її придатна для життя. Всього обробляється та зайнято містами й села­ми 15,1 млн. км², 30,5 — луками й пасовиськами, 61,7 — скелями, пустеля­ми й льодовиками, 41,6 — лісами. Нині суші для життя людей вистачає.

На сучасному історичному етапі в світі спостерігається демографіч­ний вибух — різке зростання чисельності населення, яке в 1999 р. досягло 6 млрд. чоловік. Кожних 4—5 днів населення Землі збіль­шується на 1 млн. чоловік, а за кожний рік — на 85 млн. Передбачається, що в 2035—2040 рр. його чисельність становитиме близько 12 млрд. чоло­вік, і ця величина має стабілізуватися. Для такої кількості населення вистачить придатної для життя площі. В цьому разі середня густота насе­лення становитиме 240 чол/км² (десь на рівні Японії).

Україна розташована в центрі та на південному сході Центральної Європи і займає площу 603,7 тис. км² (це становить 31,5 % загальної пло­щі центральноєвропейських країн). У країні проживає близько 49 млн. чоловік, що становить 31 % населення Центральної Європи. Середня гус­тота населення — 85,7 чол/км². Спостерігається тенденція до прогресую­чого збільшення міського населення. Міста виникли близько 3 тис. років тому як найвища форма організації простору для життя людського суспіль­ства. За прогнозами ООН, на початку XXI ст. половина населення меш­катиме в містах-гігантах з десятками мільйонів жителів. Найбільше місто в Україні — Київ, у якому прожинає близько 3 млн. чоловік. В Україні 425 міст і понад 900 селищ міського типу, в яких проживає 68 % міського на­селення. Всього в п'яти містах (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса) населення становить понад 1 млн. чоловік. Густота сільського на­селення — 60—95 чол/км². Найбільша густота населення в Донецькій об­ласті—200 чол/км². Порівняно з такими європейськими країнами, як Бель­гія і Нідерланди, наша країна не є перенаселеною.

Як свідчить накопичений досвід, для збереження природного середо­вища великого регіону на рівні оптимуму (стабільність кліматичних умов, достатня кількість харчових продуктів та необхідні умови для відпочин­ку людей) треба залишити 30 % площі в природному стані без антропо­генної діяльності (ліси, заказники, національні парки). Половина з тих 70% площі, що залишається, має використовуватись під виробництво продуктів харчування. Зменшення площі незайманої природи призведе до негативних екологічних наслідків.

Продовольство

Нині основну частку (до 98 %) продуктів харчування людей забезпе­чує суходіл, насамперед ґрунти. Для господарського використання при сучасному рівні техніки доступні 134 млн. км², або 13,4 млрд. га. З них пус­тельні й тундрові території становлять 17 млн. км². На початок 70-х років XX ст. було розорано і оброблялося 1,5 млрд. га, тобто 10,8 % придатної для сільськогосподарського використання суші. Луки й пасовиська займа­ли майже 3 млрд. га (22,3 %). У середньому на кожного мешканця планети припадає близько 1 га орних земель, луків і пасовищ, тоді як для мислив­ця палеоліту для задоволення його життєвих потреб потрібна була площа 20 км².

У зв'язку із зростанням чисельності населення та виходом частини угідь з сільськогосподарського обороту (щороку 5—7 млн. га) площа орної зем­лі постійно зменшується. Так, у колишньому СРСР забезпеченість насе­лення орними землями на душу населення знизилась з 1,4 га в 1965 р. до 0,76 га в 1985р.

З майже 500 тис. видів рослин нашої планети людина використовує близько 23 тис. видів. Серед них близько 6 тис. видів — культурні росли­ни. З останніх у країнах СНД найпоширеніші 250 видів. До групи польо­вих культур входить близько 90 найважливіших видів рослин, які забез­печують людей необхідними продуктами харчування, кормами для тва­рин і сировиною для технічної переробки. Серед квіткових рослин їстів­них налічується 2897 видів. З найпоширеніших 1500 видів харчових, технічних і лікарських культурних рослин М. І. Вавилов виділив 1000 най­головніших, які займають 90 % площі, що обробляється.

В Україні практичну цінність для задоволення потреб людини мають 65 % видів її флори. До них належать кормові — близько 1000, дикорослі їстівні — 150, ефіроолійні — 400, вітаміноносні — 200, медоносні — 500, дубильні — 100, фарбувальні — 150, волокнисті — 50 та лікарські — 800 видів.

Населення планети споживає 8,7 млрд. т органічної речовини, виробленої сільським господарством. Біомаса земної кулі разом з гумусом і органічними рештками становить 5500 млрд. т. Щорічне виробництво органічної речовини еквівалентне 1,5 * 10¹⁷ кДж енергії, з якої на частку рослинних продуктів припадає 89 %.

Земляни вирощують понад 80 видів головних сільськогосподарських культур. У світовому виробництві продуктів харчування 60 % припадає на частку зернових культур, з яких більш як 40% — рис і пшениця. Злакові забезпечують майже 50% білка в раціоні харчування. Рис є основною їжею більш як 2 млрд. чоловік і його виробництво в 1975 р. становило 325 млн. т. Того року вироблено пшениці 360 і кукурудзи — 293 млн. т. Щороку виро­щується понад 300 млн. т картоплі і 125 млн. т бобових (гороху, сої, арахісу).

У 1989 р. в колишньому СРСР було вироблено: зерна— 211,1; цукрових буряків — 97,5; картоплі — 72,0; овочів — 33,5; плодів і ягід — 9,9; винограду — 4,9 млн. т. Середня урожайність зерна в країні становила 18,8 ц/га. Вироблено 20,0 млн. т м'яса, 108,1 млн. т молока і 84,6 млрд. штук яєць. Поголів'я свійських тварин становило: великої рогатої худоби — 119,6; свиней — 78,1 та овець і кіз — 147,5 млн. голів.

Україна в 1990 р. виробляла зернових і зернобобових культур — 38,7 млн. т, цукрових буряків — 36,3; картоплі — 14,5; м'яса — 4,0; молока – 22,4; цукру-піску — 3,5 млн. т; виловлювала риби і добувала море­продуктів 0,9млн т та виготовляла 380,8 тис. т тваринного масла. В 1994 р. в країні було 21,6 млн. голів великої рогатої худоби, 15,3 млн. свиней і 6,9 млн. овець.

Для задоволення харчового раціону людині щороку потрібно близько 4млн кДж (~1 млн. ккал) в енергетичному еквіваленті. В світі лише декілька країн (Австралія, Канада, Нова Зеландія, США і ПАР) забезпечують населення продуктами харчування власного виробництва. Нині примара голоду нависла над багатьма країнами Азії, Африки та Латинської Амери­ки. Щороку від голоду помирає понад 20 млн чоловік, близько 800млн — голодує. Майже половина населення Землі неповноцінно (без тваринних білків) харчується. Щоб прогодувати 6,5 млрд населення, треба збільши­ти врожайність полів у 2 рази, що цілком можливо, виходячи з порівнян­ня середніх і рекордних урожаїв. Так, для пшениці середній врожай ста­новить — 20,85 ц/га, рекордний — 145,26 ц/га, для картоплі — відповідно 266,8 і 941,5, для рису - 25 і 144 ц/га. З наведеною прикладу можна зро­бити висновок, що за рахунок інтенсифікації сільського господарства виробництво продуктів харчування можна збільшити за певних умов у 3—4 рази.

Раціон людини включає продукти тваринництва (м'ясо, молоко та ін.). Для відгодівлі тварин згодовують 33—40 % рослинного фуражного зер­на. Нині на кожного жителя планети припадає в середньому одна велика свійська тварина і один птах, які споживають у 5 разів більше їжі (в основ­ному зерна), ніж людина. Трансформація біомаси з рослинної в тваринну зменшує її кількість у 10 разів, що потребує значного збільшення продук­тивності від агросистем у разі введення значної частки продуктів тварин­ництва в раціон харчування. Отже, слід самообмежити себе в споживанні продуктів тваринництва і віддавати перевагу продуктам рослинництва.

Світові ресурси продовольства поповнюються продуктами Світового океану та інших водойм. Займаючи площу, що становить 71 % поверхні Землі, він сьогодні постачає 2 % продуктів (риба, ракоподібні, ссавці, криль та деякі рослини — ламінарія). В 1970—1990 рр. вилов риби в світі стабілі­зувався і становить 75 млн. т за рік. Підраховано, що річний приріст риби в океані становить 230—250 млн. т. З цієї кількості можна виловлювати бли­зько 120 млн. т. Важливим резервом поповнення ресурсів продовольства є аквакультура — розведення риби в ставках, особливо вирощування мідій, устриць. Мідії мають смачне м'ясо з повноцінним білком. У Франції вихід м'яса мідій на 1 га водойм становить 200—250 т за рік, тоді як з корів отри­мують 0,3 т, а розведенням курей — 2 т живої маси. Крім того, аквакульту­ра економічно більш вигідна. Тому в Україні на березі Чорного моря вар­то вирощувати мідій у більших масштабах, про що свідчить досвід впро­вадження цього методу під Одесою та в Криму. За рахунок аквакультури внесок океану в забезпечення людини їжею може збільшитися до 5 %.

Наприкінці XX ст. відкрився ще один шлях поповнення ресурсів продовольчих продуктів — застосування біотехнологій. Б іотехнологія — це мікробіологічний синтез за допомогою бактерій білка та інших органіч­них речовин на основі відходів сільського господарства, деревини чи нафтопродуктів. Бактеріальний синтез дає змогу отримати білки з повним складом амінокислот. Особливо важливими є висока швидкість розмно­ження бактерій вони дають потомство кожні 30хв. З однієї клітини за 5 год. утворюється тисяча нових. Так, при вирощуванні кормових дріж­джів з 1 м³ об'єму апарата за добу можна одержати 30 кг білка. Це еквіва­лентно кількості білка, яку можуть дати 100 корів за той самий час. Склад­ність цієї проблеми полягає в традиції поглядів людей на продукти харчу­вання. Уже створено штучну чорну ікру, лососину, м'ясо, курячий та м'яс­ний бульйони, мармелад тощо. Навчилися робити штучні ароматизатори з будь-яким запахом (часнику, цибулі, шинки, м'ясного бульйону, банана та ін.). В Японії, США та Англії вже зараз випікають «зелений хліб» з добавкою порошку з морських водоростей, який дуже корисний для здо­ров'я.