Благодійність та суспільна опіка в Україні (кінець хvііі – початок хх ст. )

Перебування українських земель під владої Російської імперії позначилося й на характері благодійності.

На складному історичному шляху поступово розвивалися різні форми суспільної опіки, у якій постійно окреслюються два провідних напрями – продовження традицій особистого благодіяння та захисту нужденних і посилення організуючих засад, вдосконалення форм і масштабів державної підтримки соціально вразливих верств населення при збереженні доброчинної діяльності церкви.

Особливо плідним і актуальним за завданнями і результатами їх здійснення виглядає досвід розвитку благодійності, опіки, соціального забезпечення у пореформений період кінець Х V ІІІ – ХІХ ст., основними принципами якого були:

- децентралізація системи опіки;

- передача державою благодійних органів;

- організацій та установ органам земського та міського самоуправління;

- індивідуалізація допомоги населенню;

- переважна увага до профілактики збідніння і безробіття;

- перехід до здебільшого «відкритого» типу суспільної опіки, тобто соціальному забезпеченню поза благодійними закладами.

Важливим засобом було державне і громадське стимулювання благодійної діяльності:

- право носіння мундирів і знаків відповідних відомств;

- нагородження орденами і медалями;

- фінансові та інші пільги;

- персональні пенсії і допомоги;

- надання дворянського звання,

- почесних громадян;

- прийоми в імператорській сім’ї, в губернаторів;

- присвоєння імен філантропів і меценатів благодійним закладам, музеям, бібліотекам, школам, інститутам, вулицям тощо.

Перша світова війна, створивши нову екстремальну ситуацію, активізувала благодійну діяльність в Росії, яка відзначається в цей період досить значною розгалуженістю.

На українських землях тоді діяли: Комітет Великої княжни Тетяни Миколаївни (Тетянинський комітет), Олексіївський Головний комітет, Олександрівський комітет, Комітет Великої княгині Єлизавети Федорівни; Морське благодійне товариство, Скобелєвський комітет, Романовський комітет, Комітет Великої княгині Марії Павлівни, Товариство повсюдної допомоги постраждалим на війні нижчим чинам та їх сім’ям, Георгіївський комітет. Найбільш масовими організаціями, яким підпорядковувалися благодійні інституції, були міністерство внутрішніх справ та Відомство православного сповідання і військового духовенства. Головними самостійними центрами благодійності були чотири відомства: Відомство установ імператриці Марії; Імператорське людинолюбне товариство; Російське товариство Червоного хреста; Попечительство трудової допомоги.

Філантропічні заклади та організації були підвідомчі міністерству народної освіти, військовому міністерству, міністерству юстиції, міністерству імператорського двору, міністерству шляхів сполучення, морському міністерству, міністерству землеробства та державного майна. Нужденні отримували допомогу також через міські та земські установи, прикази громадської опіки, церковно-парафіяльні опікунства і станові громади. У 1909 р. утворився Всеросійський союз установ, товариств і діячів з громадської та приватної опіки. Він став ініціатором двох загальноросійських з’їздів діячів благодійності.

Благодійний канал громадської допомоги незаможним було закрито після 1917 р., коли держава оголосила себе єдиним гарантом соціальної, в тому числі й медичної допомоги.

У всьому світі громадська допомога завжди складала вагому долю зусиль суспільства і держави з покращання добробуту і здоров’я людей. Як не парадоксально, але чим цивілізованіше суспільство, тим сильніше в ньому розвинені благодійні структури, тим масштабніша суспільна допомога, включаючи благодійну.

Благодійність, народжена ідеями милосердя, гуманності, а також економічними інтересами, живлячись пожертвуваннями заможних осіб, організацій, товариств, має економічне, соціальне, моральне і навіть політичне значення. Ідеї доброчинності, що відроджуються в теперішній час, – найкращий доказ відновлення справедливості.

 

Контрольні питання

1. Назвіть християнські принципи благодійності. Кому надавали допомогу перші християнські общини?

2. Яка історична подія активізувала розвиток благодійності в Київській Русі? Назвіть основні напрямки благодійної допомоги в Русі-Україні.

3. Як запровадження Магдебургського права сказалося на розвитку благодійності в Україні?

4. Назвіть основні напрямки благодійної допомоги, що їми опікувався Львівський магістрат?

5. Що вам відомо про благодійну діяльність українських братств?

6. Назвіть найвідоміших українських меценаток Нового часу, що опікувалися освітніми закладами. Охарактеризуйте їхній особистий благодійний внесок у розвиток освіти того часу.

7. Кого з гетьманів України можна долучитдо когорти благодійників та меценатів? Наведіть конкретні приклади їхньої благодійної діяльності.

8. Яких форм набула благодійність на українських землях під владою Російської імперії? Поясніть характер змін у благодійності ХІХ – поч. ХХ ст.