Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Механізм державного регулювання зайнятості населення
Сучасна державна політика полягає в тому, щоб забезпечити одночасно й економічний, і соціальний прогрес у поєднанні з прагненням до повної зайнятості і гнучкої державної системи соціальної підтримки населення. Політика зайнятості – це сукупність мір прямого й непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Вона має кілька рівнів: загальнодержавний, регіональний і локальний. Розрізняють державну активну й пасивну політику зайнятості (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Види політики зайнятості
Активна політика зайнятості являє собою сукупність правових, організаційних й економічних заходів, які проводяться державою з метою запобігання безробіття. Така політика містить у собі: 1) заходи, пов'язані із запобіганням звільнень працівників для збереження робочих місць; 2) навчання, перепідготовку й підвищення кваліфікації осіб, що шукають роботу; 3) активний пошук і підбор робочих місць; 4) субсидування створення нових робочих місць (як на існуючих підприємствах, так і шляхом розвитку самозайнятості); 5) організацію нових робочих місць через систему суспільних робіт. Пасивна політика зайнятості – це сукупність заходів спрямованих на згладжування негативних наслідків безробіття. Вона, як правило, містить у собі: 1) виплату гарантованого державою допомоги з безробіття, а по закінченню його строку – матеріальної допомоги (соціальної допомоги); 2) виплату доплат на утриманців, а також можливу видачу недорогих товарів першої необхідності, включаючи продукти харчування, організацію дешевого харчування в спеціальних їдальнях та інші заходи. Відповідно до закону «Про зайнятість населення» державна політика України в області сприяння зайнятості спрямована на: розвиток людських ресурсів; забезпечення рівних можливостей всім громадянам України в реалізації права на добровільну працю й вільний вибір зайнятості; створення умов, що забезпечують гідне життя й вільний розвиток людини; підтримку трудової й підприємницької ініціативи громадян, яка здійснюється в рамках законності; забезпечення соціального захисту в області зайнятості населення, проведення спеціальних заходів, що сприяють забезпеченню зайнятості громадян, особливо тих, хто потребує соціального захисту;
попередження масової й скорочення тривалої (більше заохочення роботодавців, що зберігають діючі й створюють нові робітники місця; координація діяльності в області зайнятості населення з координацію діяльності державних органів профспілок, інших представницьких органів працівників і роботодавців у розробці й реалізації мер з забезпечення зайнятості населення й контролю за ними; міжнародне співробітництво в вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи питання, пов'язані із трудовою діяльністю громадян України за її межами й іноземними громадянами на території України. Проведення державної політики зайнятості населення здійснюється шляхом підготовки й реалізації державних і регіональних програм зайнятості, які формуються виходячи із ситуації на ринку праці й прогнозу його розвитку. Програми спрямовані на виконання середньострокових завдань розвитку ринку праці в Україні. Основна їх ціль – забезпечення зайнятості населення й соціальних гарантій у випадку безробіття. Програма передбачає підвищення функціональної ролі й рівня роботи служби зайнятості. Її структура й зміст виходять із принципу комплексного розв'язання проблеми зайнятості в Україні, передбачені заходи, засновані на аналізі сучасних проблем і тенденцій, які склалися на ринку праці, і на основних прогнозних характеристиках його розвитку. Фінансування заходів Програми здійснюється за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення. Регулювання процесів зайнятості населення відбувається на трьох рівнях: 1) державному, 2) територіальному, 3) підприємств. Держава забезпечує необхідну правову базу соціального й трудового законодавства, регламентує права суб'єктів трудових відносин, проводить гнучку податкову й кредитно-грошову політику, яка робить вплив на механізм реалізації політики зайнятості.
На регіональному рівні враховуються особливості й специфіку регіону, динаміку його розвитку, кон'юнктуру ринку праці, що створює передумови для більш ефективного управління зайнятістю. Що стосується третього рівня, то його можна характеризувати як локальний рівень, де безпосередньо з урахуванням умов розвитку виробництва, відбувається формування й укомплектування робочих місць, підготовка й підвищення кваліфікації працівників, їх соціальний захист. Важливим інструментом механізму регулювання зайнятості населення є нормативне закріплення: обов'язкового в триденний строк повідомлення державної служби зайнятості про майбутнє вивільнення працівників; узгодження планів вивільнення з місцевими органами влади (не пізніше, ніж за два місяці до вивільнення, а при реорганізації, перепрофілюванні й ліквідації підприємства, установи, організації за 6 місяців у писемній формі сповіщають про вивільнення державну службу зайнятості); економічних санкцій за не надання даних про вивільнення працівників (штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника); права місцевих органів влади на тимчасове призупинення звільнень (на строк до 6 місяців припиняються рішення підприємств про вивільнення працівників у випадку труднощів їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією втрат підприємств, які викликані цією відстрочкою). Реалізацію державних і регіональних програм зайнятості населення забезпечують державні органи в системі виконавчої влади, такі як державний центр зайнятості й обласні, міські й районні центри зайнятості. Структура державної служби зайнятості України представлена на рис. 6.2.
Рис. 6.2. Структура державної служби зайнятості
Основними завданнями служби зайнятості є: оцінка стану й прогноз розвитку зайнятості населення, інформування про положення на ринку праці; розробка й реалізація цільових програм сприяння зайнятості населення; сприяння громадянам у пошуку підходящої роботи, а роботодавцям у підборі необхідних працівників; організація підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації безробітних громадян; територіальний перерозподіл працівників; квотування робочих місць для інвалідів, молоді, і інших груп безробітних громадян, що бідують у соціальному захисті; здійснення соціальних виплат у вигляді допомоги з безробіття, стипендії в період навчання й ін. передбачених законодавством. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення. Порядок його розподілу затверджується Кабінетом Міністрів України одночасно з Державною програмою зайнятості населення на поточний рік. Джерелами коштів є: відрахування з місцевих бюджетів; обов'язкові внески підприємств, установ й організацій; штрафи підприємств, установ й організацій за порушення добровільні внески громадських організацій, громадян, кошти, що заробляють службою зайнятості внаслідок надання платних послуг. Висновки 1. Зайнятість є загальноекономічною категорією, що існує у всіх суспільно-економічних формаціях, це одна з найважливіших характеристик економіки, добробуту народу. Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству й приносить заробіток (трудовий дохід).
2. Види зайнятості населення виділяються в залежності від наступних ознак: за способом участі в суспільній праці, за формами власності підприємств, за мірою відповідності потребам економіки й людини, за мірою охоплення економічно активного населення, за легітимністю працевлаштування, за формами організації, за статусом діяльності, за стабільністю трудової діяльності, за формами організації робочого часу. 3. В умовах переходу України до ринкових відносин однієї із сам актуальних і гострих виявилася проблема безробіття. Безробіття – соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили економічно активного населення не зайняті в суспільному виробництві. Безробітними в Україні вважаються громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причинам не мають заробітку (трудового доходу) у результаті відсутності підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу й здатні приступити до неї. Безробітним, за методологією МОП, вважається той, хто не має роботи, шукає її, готовий до неї приступити й не має інших джерел доходу. 4. Види безробіття виділяються в залежності від наступних ознак: за формами прояву, за поширенням, із причин виникнення, за соціально-професійним складом безробітних, за бажанням працівника. 5. Політика зайнятості – це сукупність мір прямого й непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Розрізняють державну активну й пасивну політику зайнятості. Активна політика зайнятості являє собою сукупність правових, організаційних й економічних заходів, які проводяться державою з метою запобігання безробіття. Пасивна політика зайнятості– це сукупність заходів спрямованих на згладжування негативних наслідків безробіття. 6. Проведення державної політики зайнятості населення здійснюється шляхом підготовки й реалізації державних і регіональних програм зайнятості, які формуються виходячи із ситуації на ринку праці й прогнозу його розвитку ґрунтуючись на нормах, відображених у законі «Про зайнятість населення». Реалізацію державних і регіональних програм зайнятості населення забезпечують державні органи в системі виконавчої влади, такі як державний центр зайнятості й обласні, міські й районні центри зайнятості. Контрольні запитання
1. Розкрийте сутність поняття «зайнятості населення». 2. Назвіть і охарактеризуйте основні види зайнятості. 3. Назвіть і охарактеризуйте основні види безробіття. 4. Які існують проблеми зайнятості в Україні. 5. Методи регулювання зайнятості. 6. Роль державної служби зайнятості.
|
|||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-05-12; просмотров: 44; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.251.154 (0.016 с.) |