Географія геоекології, її наукові школи.

 

Для з’ясування змісту сучасної ландшафтної екології і перспектив її розвитку не менш важливим, ніж знання її історії, є й знання її географії. Адже, крім розгортання ландшафтної екології в часі, вона й розгорталася у просторі.

Зародившись в Центральній та Східній Європі, її ідеї охопили весь континент, перекочували до Північної Америки й швидко поширилися по всьому світі. Цей просторовий процес не був механічним перенесенням думок з одного регіону в інші. Він являв собою “підведення під спільний знаменник” ландшафтно-екологічних уявлень, що вже сформувалися в різних країнах. В результаті склалася дуже непроста географія ландшафтної екології – з її регіональними науковими центрами, міжнаціональними, національними та регіональними науковими школами з їх своєрідними традиціями та напрямками досліджень. Неоднаковим є й ступінь ландшафтно-екологічної вивченості окремих регіонів і стиль самого цього вивчення. Отже “географія ландшафтної екології” – не метафора, а цілком реальний феномен.

Хоча регіональні відмінності в ландшафтній екології виявилися вже на першому етапі її становлення, особливо яскраво вони проявилися із поширенням та закріпленням цієї науки у США.

 В результаті окреслилися дві “мегашколи” геоекології – європейська та американська. Одразу ж слід зазначити, що: по-перше, непроникного бар’єру між ними немає, по-друге – окремі науковці й цілі національні наукові школи ландшафтної екології Америки тяжіють не до американської ландшафтної екології, а до європейської, і навпаки.

Європейська ландшафтна екологія має багаті традиції. З двох її коренів – ландшафтно-географічного та біоекологічного – перший відіграв тут більшого значення і ландшафтна екологія в Європі тривалий час розглядалась як галузь природничої географії. Не дивлячись на те, що більшість її засновників були або геоботаніками або біогеографами (К. Троль, Й. Шмітхюзен, В.Б. Сочава та ін.), ландшафтознавчі традиції в Європі були настільки сильними, а можливості ландшафтного бачення природи настільки очевидними і притягальними, що ці вчені визнавали - 1 - концепцію географічного ландшафту за надійний фундамент, на якому можна звести й усю будівлю ландшафтної екології. Тому в побудову ландшафтної екології в Середній Європі та в СРСР були покладені принципи ландшафтознавства. Уявлялося, що їх слід “лише” екологізувати, зблизити з екологією та теорією систем (В.Б.Сочава, Я. Дрдош, А. Вінк, Х. Лезер та ін.) і в результаті матимемо новий науковий напрям фізичної географії, або й нову її науку.

Фактично ця екологізація лише модифікувала вже добре розвинені в ландшафтознавстві теоретичні положення. Вона мало торкнулася принципів і методів виділення територіальних одиниць ландшафту, а тому не дала принципово нової концепції його територіального устрою (на відміну від США, де така концепція – екологічної матриці ландшафту – була розвинена Р. Форманом).

В Європі з її сильно зміненими господарською діяльністю ландшафтами, з присутністю слідів людської культури практично в кожному її місці,  - 2 - ландшафт досліджується не як суто природне утворення, а як “соціо-природний” феномен. До складу ландшафту включаються природні й антропогенні елементи, а також елементи неоречевленої природи, які характеризують суспільство з його етичними нормами, естетичними смаками, традиціями тощо (Й. Шмітхюзен, З. Наве та ін.).

  - 3 - Європейські ландшафтні екологи завжди наголошували на тому, що їх наука орієнтована на вирішення прикладних проблем (ландшафтні екологи США менш категоричні в цьому твердженні). Такими проблемами стали ландшафтне планування, менеджмент ландшафту, його охорона та відновлення природних якостей. Вирішуючи прикладні проблеми своєї науки, європейські ландшафтні екологи здебільшого досліджують території невеликих розмірів (адміністративної одиниці нижчого рангу, окремого містечка чи району міста, природного резервату, басейну малої річки або й окремої лощини тощо). Такий підхід є традиційним для прагматизму Західної Європи з її фокусуванням на вирішенні цілком конкретних задач і в цілком конкретному місці.

Відтак, - 4 - територіальний масштаб, у якому працюють європейські ландшафтні екологи, – крупний (локальний), рідше – середній (субрегіональний). Дослідження великих регіонів для європейської ландшафтної екології невластиві і лише росіянин В.Б. Сочава зробив спробу започаткувати регіональний і глобальний напрями у вченні про геосистеми. Геоекологія США більше зосереджена на регіональному, ніж локальному масштабі.

Участь європейських ландшафтних екологів у вирішенні прикладних задач, пов’язаних із територіальним плануванням, менеджментом ресурсів тощо, відбувалась у співпраці з різними фахівцями, тож в Європі все зростаючого значення набувало уявлення ландшафтної екології   - 5 - як міждисциплінарної, а згодом і як холістичної науки. В Північній Америці також визнають ці дві її риси, але це визнання сталося під впливом європейської геоекології. У Сполучених Штатах проблематика цієї науки (біотичні міграції в ландшафті, його гетерогенність, проблема масштабу тощо) не вимагає її міждисциплінарності. Ці проблеми можуть вирішити ландшафтні екологи, спираючись на власні сили, чи принаймні відіграючи тут провідну інтегруючу роль.

Вказані загальні риси європейської ландшафтної екології відрізняють її від ландшафтної екології американського зразка. Однак ландшафтну екологію у самій Європі не слід вважати чимось однорідним. Вона, як вже згадувалось, мала два центри формування й це позначилося на її сучасній географії. Можна виділити три її крупні регіональні відгалуження – середньоєвропейську або германську (Німеччина, Швейцарія, Голландія), східноєвропейську або слов’янську (Чехія, Словаччина, Польща, Україна, Росія, країни Балтії) та західноєвропейську або франко-романську (Франція, Італія, Іспанія) ландшафтну екологію.

 

Ландшафтна екологія в Америці – наука молода. Її стрімкий розвиток почався тут із середини 1980-их рр. під визначальним впливом Ричарда Формана – еколога за освітою. Однак не слід вважати, що відповідного ґрунту для сприйняття ландшафтно-екологічних ідей в Америці не було. Він був, але суттєво відрізнявся від європейського. Як і в Європі, ландшафтна екологія в Америці мала два витоки – екологічний та ландшафтознавчий. Однак, якщо в Європі екологічні коріння ландшафтної екології були пов'язані насамперед із геоботанікою, то в США ними послугували дві теорії – сукцесії Ф. Клементса та теорії острівної біогеографії Е. Вільсона та Р. Мак-Артура. Остання відіграла особливу роль у становленні американської геоекології, яка спиралася – 1 -  на уявлення Р. Формана про ландшафт як матрицю, на якій розташовані плями, пов’язані коридорами. Ландшафтна матриця – аналог моря, плями – островів, а коридори – шляхів міграцій між ними.

Ландшафтознавчі корені ландшафтної екології в Америці також сильно відрізнялися від європейських.  – 2 - Інтерпретації ландшафту в Америці мали не стільки природничо-географічний зміст, як в Європі, скільки морально-етичний, художньо-естетичний та культурологічний(Г. Торо, О. Леопольд, К. Зауер та ін.). Це позначилося й на специфічному напрямі американської ландшафтної екології, орієнтованої на естетичне впорядкування ландшафту (Дж. Нассауер, Е. Зубе та ін.). У цьому контексті варто відзначити, що ландшафтно-екологічний напрям естетичного впорядкування ландшафту бере початок саме в США, де видатний ландшафтний архітектор Фредерік Олмстед у своїх проектах виходив не тільки від фізіономічних рис ландшафту, а складав їх на основі сумісного використання карт ґрунтів, рельєфу, рослинності та інших компонентів ландшафту.

Значні простори Північної Америки і менш ретельна, ніж в Європі, їх вивченість у ландшафтному відношенні  - 3 - зумовили інтерес ландшафтних екологів США і Канади до досліджень у дрібному масштабі та до проблеми масштабу взагалі. На перший план вийшли проблеми, пов’язані із вивченням гетерогенності простору та її впливу на біоміграційні та інші потоки. Це, зокрема, стимулювало розвиток кількісних методів аналізу територіальних структур ландшафту та моделювання горизонтальних потоків у ньому. Сучасна американська геоекологія  - 4 - значно більш математизована, ніж європейська.

Той факт, що ландшафтна екологія укорінилася в Америці значно пізніше, ніж в Європі, позначився на тому, що тут значна увага приділяється розвитку – 5 -  теоретичних питань. Не дивлячись на прагматизм американців, ландшафтна екологія в Америці носить загалом менш прагматичний характер, ніж в Європі.

Характерною рисою теоретичних пошуків є не стільки розробка ідеї ландшафту, як в Європі, скільки пристосування до аналізу ландшафту нових теорій та концепцій, які мають загальнонауковий зміст, або розроблені в інших галузях знань.

 Показово те, що в Америці розробляються такі методології аналізу ландшафту, зокрема – т. зв. нейтральні моделі, які окремі європейські ландшафтні екологи взагалі вважають незастосовними до ландшафтів Європи з їх дрібноконтурністю та практично суцільною господарською освоєністю.

Як і в Європі, ландшафтна екологія Північної Америки представлена декількома регіональними течіями. По-перше, є різниця між ландшафтною екологією США і Канади, а по-друге, в самих Сполучених Штатах вирізняється декілька регіональних центрів її розвитку.