Стандартизація в сфері КЗІ в Україні

 

Багатогалузева економіка України потребує введення і додержання єдиних обов'язкових норм, правил та вимог для усіх підприємств і організацій незалежно від форми власності. Розвиток науки і техніки призводить до створення великої кількості нової продукції, її оновлення, а це сприяє розробленню та впровадженню в промисловість різноманітних НД, які слід упорядковувати.

Упорядкування НД в умовах широкої кооперованої багатогалузевої промисловості внесло принципові зміни до методики і практики стандартизації, що стало початком системного підходу до цієї галузі діяльності, визнання її ролі в загальній системі економіки країни. Системний підхід дає змогу ліквідувати необґрунтовану різноманітність НД, яка мала місце в країні. Затверджується єдиний підхід до проведення стандартизації та розробляються національні стандарти. Із уведенням основоположних стандартів Національної стандартизації України закладається фундамент стандартизації як науки.

Національна стандартизація України - це система, яка визначає мету, принципи управління, основні завдання та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни.

Становлення України як суверенної правової держави, її послідовна інтеграція до світового економічного товариства потребують здійснення цілеспрямованої політики щодо утворення національної стандартизації з наближенням до міжнародних вимог на основі ринкової економіки.

Мета національної стандартизації - це встановлення положень, що забезпечують відповідність об'єкта стандартизації своєму призначенню та безпечність його для життя, здоров'я, манна людей, збереження тварин і рослин, охорону природного довкілля, що створює умови для раціонального використання всіх видів національних ресурсів, і сприяє усуненню технічних бар'єрів у торгівлі та підвищує конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг до рівня розвитку науки, техніки і технологій. Мети національної стандартизації досягають розробляючи, упроваджуючи та засновуючи НД.

Державна політика у сфері стандартизації визначається законом України "Про стандартизацію" і базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні НД та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття НД відповідно до інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

доступності НД та інформації про них для користувачів;

відповідності НД до законодавства;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, враховуючи стан національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних НД;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди WTO про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі.

З метою виконання політики у сфері стандартизації перед нею поставлені різні завдання, основними з яких є:

забезпечення безпечності продукції, процесів і послуг для життя, здоров'я та майна людей, для тварин, рослин та охорона природного довкілля;

захист та збереження майна і продукції, зокрема під час їх транспортування чи зберігання;

підвищення якості продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб людей;

реалізація прав споживачів;

забезпечення відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню;

забезпечення технічної та інформаційної сумісності і взаємозамінності;

забезпечення збіжності та відтворюваності результатів контролювання;

установлення оптимальних вимог до суспільно важливої продукції, процесів та послуг;

заощадження всіх видів ресурсів та поліпшення техніко-економічних показників виробництва;

забезпечення безпеки господарських об'єктів, складних технічних систем, враховуючи допустимий ризик виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

розвиток міжнародного та регіонального співробітництва; - усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Нині чинна Національна стандартизація України затверджена і введена в дію у 2002 р. Вимоги до Національної стандартизації України та правил її функціонування наведені в комплексі основоположних стандартів.

ДСТУ 1.0:2003 НС. Основні положення.

ДСТУ 1.1:2001 НС. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 1.2:2003 НС. Правила розроблення національних НД.

ДСТУ 1.3:2004 НС. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення ТУ.

ДСТУ 1.5:2003 НС. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту НД.

ДСТУ 1.6:2004 НС. Правила реєстрації НД.

ДСТУ 1.7:2001 НС. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів.

ДСТУ 1.8:2005 НС. Правила розроблення програми робіт зі стандартизації.

ДСТУ 1.9:2005 НС. Правила розроблення та впровадження міждержавних стандартів.

ДСТУ 1.10:2005 НС. Державні класифікатори соціально-економічної інформації. Основні положення, правила розроблення, введення та скасування.

ДСТУ 1.11:2004 НС. Правила проведення експертизи проектів національних НД.

ДСТУ 1.12:2004 НС. Правила ведення справ НД.

ДСТУ 1.13:2001 НС. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України.

ДСТУ ISO/1 ЕС Кодекс усталених правил стандартизації. Guide 59:2000.

Найважливіші структурні елементи Національної стандартизації України:

. Органи та служби стандартизації.

. Комплекс НД.

. Система контролю за впровадженням і виконанням НД.

До основних положень Національної стандартизації України належать:

основна мета та завдання;

суб'єкти та об'єкти стандартизації;

організація робіт зі стандартизації;

види НД;

порядок розробки, затвердження, перегляду та використання НД;

державний нагляд за додержанням НД;

міжнародне співробітництво.

До об'єктів Національної стандартизації України належать:

а) організаційно-методичні та загально технічні об'єкти:

організація проведення робіт зі стандартизації;

термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

класифікація та кодування інформації;

методи випробовування системи та методи забезпечення й контролювання якості та керування нею;

метрологічне забезпечення;

системи фізичних величин та одиниць вимірювання;

стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;

системи технічної та іншої документації загального застосування;

типорозмірні ряди та типові конструкції виробів загальномашинобудівного використання;умовні позначки, зокрема графічні, та їхні системи, розмірні геометричні системи та їх контролювання;

інформаційні технології, зокрема програмні та технічні засоби інформаційних систем загального призначення;

довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

б) продукція, призначена для використання у різних видах економічної діяльності, державних закупівель та широкого вжитку;

в) системи та господарські об'єкти, які мають важливе значення та їхні складники, зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, використання природних ресурсів тощо;

г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля;

д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки, системи функційного забезпечення будинків, складні будівельні споруди та методи контролювання у будівництві;

е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.

У Національній стандартизації України особливо підкреслюється взаємозв'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль у підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня продукції, процесів, робіт, послуг. У зв'язку з цим до НД як носія передового світового досвіду висуваються високі вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробництво високоякісної продукції, процесів, послуг, раціональне використання всіх ресурсів, охорону зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист його від шкідливих дій тощо.

Як правило, вимоги, що запроваджуються у НД, мають бути підвищеними відповідно до вже досягнутого на практиці рівня і відповідати перспективному світовому рівню техніки і технології, вимогам зовнішнього та внутрішнього ринків, рекомендаціям міжнародних організацій зі стандартизації.

Органи стандартизації - це підрозділи, які виконують функції державного управління всіма підприємствами й організаціями з питань стандартизації, здійснюють координуючу діяльність і діють від імені держави.

З набуттям незалежності в Україні виникла потреба у створенні національної стандартизації та визначенні суб'єктів стандартизації. До суб'єктів стандартизації згідно із законом України "Про стандартизацію" належать:

центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

рада стандартизації;

технічні комітети стандартизації (ТК);

інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації:

організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону;

вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

забезпечує адаптацію стандартів, процедур оцінки відповідності, процедур сертифікації та практики відповідно до сучасних досягнень науки і техніки;

формує програму робіт із стандартизації та не рідше одного разу на шість місяців публікує актуалізовану програму;

організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET);

організовує розповсюдження офіційних публікацій національних стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких він є чи з якими співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегує ці повноваження іншим організаціям;

як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації, у тому числі вживає обґрунтованих заходів для прийняття і застосування органами стандартизації на території України, а також регіональними органами стандартизації, створеними на території України, членами яких вони є, Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі;

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;

встановлює процедуру та приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

забезпечує відповідність національних стандартів цьому Закону;

встановлює символи або знаки, що засвідчують відповідність продукції національним стандартам бере участь у розробленні технічних регламентів та підготовці робочої програми з технічних регламентів;

бере участь у підготовці міжнародних і регіональних стандартів, які розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями, та підготовці рекомендацій для процедур оцінки відповідності, забезпечуючи врахування інтересів України;

співпрацює та проводить консультації з відповідними органами у сфері стандартизації інших держав, у разі потреби вживає заходів для розв'язання суперечок або скарг, які виникають;

веде реєстр стандартів та документів з стандартизації;

забезпечує і сприяє співробітництву між виробниками, постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг та відповідними державними органами у сфері стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, може виконувати інші функції та повноваження згідно із законами України.

Слід зазначити, що в указі Президента від 18 березня 2003р. №225/2003 чітко вказано, що колишній Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології, підтвердження відповідності та захисту прав споживачів і має функції у сфері стандартизації а саме:

вживає заходів для гармонізації розроблюваних національних

стандартів із відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

установлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національними стандартами, їх позначення,

класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

організовує і координує проведення робіт у сфері стандартизації;

схвалює та приймає національні стандарти відповідно до

законодавства;

здійснює реєстрацію нормативних документів;

вживає заходів до виконання зобов'язань, зумовлених участю України в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

формує програму робіт із стандартизації та координує її виконання;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження і порядок створення;

організовує створення і ведення національного фонду

нормативних документів та національного центру міжнародної

інформаційної мережі ISONET WTO;

організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;

здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за

додержанням стандартів, норм і правил, інших вимог щодо безпеки та

якості продукції;

здійснює координацію робіт щодо створення і функціонування державної системи кодифікації продукції[38].

Однак в чинному указі від 13 квітня 2011р. №465/2011, який є його наступником, взагалі не вказано, який орган є центральним виконавчим у сфері стандартизації. В указі лише зазначено, що існуюча на даний момент Державна інспекція України(яка замінила колишній Держстандарт) з питань захисту прав споживачів здійснює державний нагляд за додержанням стандартів, норм і технічних регламентів.

Технічні комітети стандартизації

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів. Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці. Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати. Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації. Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності. Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.

Центральні органи виконавчої влади та організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов'язання, передбачені положеннями про ці організації;

створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

видавати і розповсюджувати свої стандарти, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим організаціям.

Центральні органи виконавчої влади та організації повинні інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, про роботи із стандартизації за своїми напрямами для виконання Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Міністерство оборони України, враховуючи особливості цієї сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.

В Україні стандартизацію в сфері криптографії здійснює Департамент криптографічного захисту інформації при Державній служби спеціального зв’язку та захисту інформації в Україні. До його завдань входить:

підготовка пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері криптографічного захисту інформації;

підготовка пропозицій щодо участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері електронного документообігу органів державної влади та місцевого самоврядування, розроблення та впровадження електронного цифрового підпису в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

методичне керівництво та координація діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових формувань, підприємств, установ і організацій у сфері криптографічного захисту інформації;

здійснення нормативно-правового регулювання у галузі криптографічного захисту інформації;

визначення вимог і порядку створення та розвитку систем криптографічного захисту службової інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

виконання повноважень органу ліцензування у галузі криптографічного захисту інформації;

визначення перспективних напрямів, розробка та здійснення інших заходів щодо розвитку систем криптографічного захисту інформації;

здійснення технічного регулювання у сфері криптографічного захисту інформації, організація та проведення перевірки оцінки відповідності, розробка в установленому порядку стандартів, технічних регламентів і технічних умов;

затвердження технічних і технологічних вимог до акредитованих центрів сертифікації ключів;

організація розроблення, виготовлення та постачання ключових документів до засобів криптографічного захисту таємної та службової інформації;

організація та супроводження створення засобів криптографічного захисту інформації та засобів спеціального зв’язку в частині забезпечення ними криптографічних, інженерно-криптографічних, спеціальних та інженерно-спеціальних вимог;

організація та проведення робіт з допуску до експлуатації засобів криптографічного захисту таємної та службової інформації, засобів спеціального зв’язку, визначення криптографічних алгоритмів і протоколів як рекомендованих, проведення тематичних (контрольних тематичних) досліджень засобів криптографічного захисту таємної та службової інформації, засобів спеціального зв’язку, криптографічних алгоритмів і протоколів;

організація та координація разом із центральним органам виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації роботи з проведення сертифікації засобів криптографічного захисту інформації, організація та проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації;

організація та контроль процесу експлуатації та технічного обслуговування засобів і систем криптографічного захисту інформації, засобів спеціального зв’язку під час проведення їх тематичних (контрольних тематичних) досліджень;

організація роботи Консультативної ради з питань організації та забезпечення безпеки спеціальних видів зв’язку, Експертної комісії з питань проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації Держспецзв’язку та Ліцензійної комісії Адміністрації Держспецзв’язку з питань криптографічного захисту інформації;

організація та проведення наукових досліджень у сфері криптографічного захисту інформації;

здійснення контролю за якістю приймання продукції, інших товарів військового призначення, які виготовляють (модернізують) на замовлення Держспецзв’язку.

В Україні прийнято ряд державний криптографічних стандартів, що використовуються для захисту як державної інформації, так і приватної:

ДСТУ 4145-2002 "Інформаційні технології. Криптографічний захист інформації. Цифровий підпис, що ґрунтується на еліптичних кривих. Формування та перевіряння".

ДСТУ CWA 14167-3:2008 "Криптографічний модуль для послуг генерування ключів провайдером послуг сертифікації. Профіль захисту CMCKG-PP"

ДСТУ ISO/IEC 15946-1:2006 "Інформаційні технології. Методи захисту. Криптографічні методи, що ґрунтуються на еліптичних кривих. Частина 1. Загальні положення"

ДСТУ ISO/IEC 15946-3:2006 "Інформаційні технології. Методи захисту. Криптографічні методи, що ґрунтуються на еліптичних кривих. Частина 3. Установлення ключів"

ДСТУ ISO/IEC 19790:2009 "Інформаційні технології. Методи захисту. Вимоги щодо захисту криптографічних модулів"

ГОСТ 34.310-95 "Информационная технология. Криптографическая защита информации. Процессы выработки и проверки электронной цифровой подписи на базе ассиметричного криптографического алгоритма"

Висновки до розділу 3

 

В сучасному світі стандартизація відіграє роль товарного орієнтира якості, дане явище не оминуло і криптографію. Оскільки криптографічні системи це такий самий продукт як і інші, на нього створені міжнародні та національні стандарти.

В ці стандарти входять перевірені алгоритми та системи шифрування, що відповідають сучасним вимогам користувачів. Особливістю саме криптографічних стандартів є те, що вони виступають гарантами довіри для тих, хто їх використовує. Відповідаючи тому чи іншому стандарту користувач впевнений в надійності системи. Проаналізувавши нормативні документі, що стосуються стандартизації в Україні, з’ясовано, що згідно законодавства повинен бути створений центральний виконавчий орган що, створює і виконує політику у сфері стандартизації, але фактично його не існує з 2011р., з часу втрати чинності указу президента про Держстандарт.

 

Висновки

 

Відповідно до поставлених завдань були проаналізовані особливості нормативно-правового регулювання криптографічного захисту інформації в Україні та світі. Предметом аналізу виступало міжнародне та національне законодавство у сфері криптографічного захисту інформації а також політика держав у даному напрямку.

Досвід законодавчого регулювання а також політика у цій сфері зарубіжних країн дали змогу виявити ряд закономірностей та зробити ряд висновків. Проаналізувавши історичні підвалини розвитку КЗІ, можна стверджувати що криптографія за період свого формування стала не просто інструментом засекречення інформації а взагалі невід’ємним атрибутом будь-якої сучасної інформаційної системи, а з появою асиметричної криптографії - основою електронної комерції. Розглядаючи політику окремих країн у даній сфері, можна дійти висновку, що сучасна тенденція в сфері імпорту, експорту та використання засобів КЗІ направлена на пом’якшення контролю у цій сфері, це каже про те, що криптографія перестали бути справою виключно держави як це було раніше.

Здійснивши огляд нормативно-правового забезпечення господарських відносин у сфері КЗІ можна зробити висновок, що Україна має жорсткий механізм контролю за діяльністю господарств, що мають відношення до криптографічного захисту. Майже всі господарські відносини, що пов’язані с КЗІ підлягають ліцензуванню. Виявлено також деякі недоліки в самих нормативних актах, зокрема тих, що мають відношення до визначення понять.

Саме питання криптографічного захисту інформації в Україні розкрите в ряді окремих нормативних актах, зокрема в "Положенні про порядок здійснення криптографічного захисту інформації", але це настільки обширне питання, що заслуговує його врегулювання на рівні закону.

Крім того, уніфікація в єдиному законі усіх аспектів, що пов’язані з криптографією є більш зручним підходом. В роботі розкрито питання актуальності і доцільності державного контролю за використанням засобів КЗІ а також чим цей контроль може загрожувати суспільству. Проаналізувавши ряд наукових праць та різного роду статей в даному напрямку, можна зробити висновок, що політика обмеження на засоби КЗІ в середині країни, дає більше негативного впливу на суспільство. Обмеження на створення та використання КЗІ по-перше пригальмовує розвиток власної виробничої інфраструктури в даному напрямку, а по-друге позбавляє права суспільство захищатися тими засобами КЗІ, якими воно хоче.

В окремому розділі висвітлені питання, що розкривають сутність стандартизації її роль в суспільстві та відношення до КЗІ. Аналізуючи нормативно-правову документацію було виявлено, що на сьогодні не визначений орган центральної влади у сфері стандартизації, який би формував і реалізовував політику у даному напрямку. У сфері ж КЗІ питанням стандартизації займається Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, яка згідно своїх завдань, співпрацюючи зі центральним органом виконавчої влади повинна здійснювати сертифікацію засобів КЗІ.

 

Список використаних джерел

 

. Брассар Ж. Современная криптология. - М.: Полимед, 1999. - 176c.

. Бауеэр Ф. Расшифрованные секреты. - М.: Мир, 2007. - 550с.

. Земор Ж. Курс криптографии. - Ижевск.: РХД, 2006. - 256с.

. Шнайер Б. Секреты и ложь. - СПБ.: Питер, 2003. - 368с.

. Ященко В.В. Введение в криптографию. - М.:МЦНМО, 2012. - 352

. Шнаер Б. Прикладная криптография. - М.: Триумф, 2002. - 816с.

. Бабаш А.В.,Шанкин Г.П. История криптографии. Часть 1. - М.: Гелиос АРВ, 2002. - 240 с. - 3000 экз. - ISBN 5-85438-043-9

. Жельников В. Криптография от папируса до комапьютера. - М.: ABF, 1996. - 335 с. - ISBN 5-87484-054-0

. Oded Goldreich, Foundations of Cryptography, Volume 1: Basic Tools, Cambridge University Press, 2001, ISBN 0-521-79172-3

. OECD Document C(97)62 Annex 2, "Guidelines for Cryptography Policy", March 12, 1997.

. "Политика применения криптографии в разных странах мира" [електронний ресурс]//режим доступу www.militaryarticle.ru/stat/216_stat.html

. Simon Singh, The Code Book, New York: Anchor Books, 2000 ISBN 9780385495325

. S. Goldwasser, S Micali, and C. Rackoff, "The Knowledge Complexity of Interactive Proof Systems", SIAM J. Computing, vol. 18 num.

. Ліцензійні умови у редакції наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26.01.2008 №8/216

. Закон України "Про інформацію"(за станом на 02.10.2010 р.) Верховна Рада України. - Київ: Парламентське видавництво,2010. - 34с.

. Закон України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах " (за станом на 11.05.2004 р.) Верховна Рада України. - Київ: Парламентське видавництво, 2004. - 25 с.

. Закон України "Про підприємництво" (за станом на 15.10.1992 р.) Верховна Рада України. - Київ: Парламентське видавництво, 1993 р. - 15 с.

. Положення "Про ліцензування підприємницької діяльності"// Урядовий кур’єр. - 2006 № 201

. Кодекс України Про адміністративні правопорушення//Уряовий кур’єр. - 2013. № 126.

. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: за заг. Ред В.Я. Тація, В.П Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тююгіна. - 5-те вид.,допов. - Х.: Право, 2013.

. Гудзь О. Еволюція форм правочинів: від усної - до "електронної"//Юридичний журнал. - 2006. - № 1(43). - С. 32-37.

. Кирилюк Дмитро. Правові засади використання електронних розрахункових документів та електронних підписів в банківській діяльності // Юридичний журнал. №12/2005.

. Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 р. № 852-IV.

. Наказ ДПА України,,Про подання електронної податкової звітності" від 10.04.08 №233, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.04.08 за № 320/15011.

. Лінецький Сергій. Як використовувати електронні документи? Юридичний журнал. №9/2003.

. Дутов М. Сравнительный анализ европейского законодательства в области электронного документооборота // Підприємництво, господарство і право. 2002. № 8. - С. 25-28

. Блажівська Наталя. Електронний правочин // Юридичний журнал. №1/2007.

. Положення про технічний захист інформації в Україні затв. Пост. Кабміну від 09.09.1994 р. №632

. Eugene G. Grosser Криптография и политика[електронний ресурс] // режим доступу: www.average.org/freecrypto/crypto.html

. Василий Громов Криптография в политике[електронний ресурс]// режим доступу:www.e-reading.ws/chapter.php/17128/506/Gromov,_Vasil'ev_-_Enciklopediya_bezopasnosti.html

. Бичківський Р.В., Столярчук П.Г., Гамула П.Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підруч. - Львів: Вид-во Haц. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. - 500 с.

. Международные и региональные организации по стандартизации и качеству продукции. - М.: Изд-во стандартов, 1990. - 244 с.

. Мороз В. І., Єгоров В. Г., Смаг В.К. та ін. Метрологія, стандартизація і сертифікація: Навч. посіб. - Харків: ХарДАЗТ, 2000. - 77

. Загальні вимоги до органів, які проводять оцінювання і сертифікацію/реєстрацію систем якості: Настанови ISO/IEC 62 // Інформ. бюл. з міжнар. стандартизації. - 1997. - МІ. - С. 266-283.

. Медведев А.М. Международная стандартизация - М.: Издательство стандартов, 1988

. Закон України "Про стандартизацію" від 16.10.2012 Верховна Рада України. - Київ: Парламентське видавництво, 2010 р. - 24 с.

. Шаповал М. І. Основи стандартизації, управління якістю та сертифікації. - К; Укр. фін. ін-т, 2001. - 167 с.

. Порядок проведення робіт із сертифікації продукції іноземного виробництва, що виготовляється серійно: Наказ Держстандарту України від 18.08.98 №65 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.09.98 № 657/3097.

. Кириченко Л. С, Чуніхіна II. М. Сертифікація та якість продукції у сучасних умовах господарювання. - К.: КДТЕУ. 1996. - 50 с.

. Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні від 28.08.2009 Урядовий кур’єр. - 2006 № 260